Юрій
Дегтерьов

Юрій Дегтерьов народився в Донецьку й усю свою кар’єру провів лише у одному клубі – «Шахтарі». «Оранжево-чорні» кольори на найвищому рівні він захищав протягом 17 сезонів, зігравши за цей час близько 400 офіційних матчів. Усі найгучніші успіхи донеччан 1970-х років були пов’язані з прізвищем Дегтерьова.

Дебютував за «Шахтар» 20 листопада 1967 року в поєдинку з ЦСКА (2:1). Тоді йому було 19 років. Наступного ж сезону його було визнано найкращим новачком чемпіонату СРСР. Дегтерьов швидко став улюбленцем донецьких уболівальників, яким імпонувала його техніка, чудова реакція й надійність на лінії воріт. Його порівнювали за манерою гри зі Львом Яшиним, що, до речі, бачив у Юрієві свого наступника. Та Дегтерьов відмовився переїздити не лише до Москви, а й до Києва, куди його кликав Валерій Лобановський, залишаючись вірним донецькому клубі.

Здебільшого завдяки його майстерності «гірники» ставали срібними (1975, 1979) та бронзовими (1978) призерами чемпіонату, а 1980 року виграли Кубок СРСР. Самого Дегтерьова відзначили званням найкращого воротаря сезону-1977. Протягом своєї кар’єри Юрій провів 148 «сухих» ігор. Залучався до збірних різного віку, ставши чемпіоном Європи серед юнаків (1966, 1967). За головну команду країни зіграв 17 матчів, у десяти з яких відстояв «на нуль».

8 травня 2011 року ім’я Юрія Дегтерьова було ввічнено на Алеї слави.