Феррейра: Україна стала для мене сюрпризом
1 вересня 2016 р.
|
Сьогодні, 1 вересня, день народження святкує тренер воротарів «Шахтаря» Антоніу Феррейра. Йому виповнюється 38 років. Ми вітаємо іменинника і бажаємо міцного здоров'я, сімейного щастя, нових професійних та життєвих звершень
– Антоніу, прийміть наші вітання! Ви прийшли до «Шахтаря» нещодавно, проте вже напевне сформували якісь уявлення про клуб і команду?
– Звісно, я одразу зрозумів, до якого клубу і до якої команди я потрапив. За ці три місяці в мене найприємніші і найпозитивніші враження від перебування в «Шахтарі». Коли я їхав із рідного міста, то думав, що виникнуть великі труднощі з адаптацією. Але тут забезпечено всі умови для нашої якісної роботи. У клубі чудова організація всього процесу. Навіть за таких непростих умов, коли ми не можемо грати на рідному стадіоні, перебуваємо в постійних перельотах, усі співробітники клубу намагаються нам допомогти в досягненні успішних результатів.
– Назвіть головні складові успішної кар'єри воротаря.
– Перш за все, воротар має бути атлетичним і з добре поставленою технікою. Фізична міць, високий зріст – це важливо, але не менше значення має інтелект. Раніше достатньо було хорошої реакції, потужності, грамотного вибору позиції. Та зараз вимоги до воротарів змінюються: необхідно бути дуже розумним, читати і розуміти футбол на рівні польових гравців, не контролювати тільки штрафний майданчик, але й уміти діяти за його межами. І потім, коли є воротарем «Шахтаря», ти маєш в усьому бути найкращим. Наша команда багато часу проводить на чужій половині поля, і часто воротар бере участь у початковій фазі атакуючих дій, надає їм необхідної глибини. Думаю, для такої команди, як «Шахтар», це дуже важливо.
– Ви грали і тренували виключно в Португалії, а «Шахтар» – це перший закордонний досвід для вас. Як минає адаптація до нової країни, культури?
– Насправді, Україна стала для мене сюрпризом. Коли я підписував контракт, розумів тільки те, що житиму в столиці. Я знаю, що в Португалії дуже багато українців, але ніколи з ними не перетинався. У цілому мені подобається жити і в Києві, і у Львові. Однак зі спілкування з гравцями та працівниками клубу я зрозумів, що означає для «Шахтаря» його рідне місто – Донецьк. Для всіх нас це була б велика честь – грати з командою на «Донбас Арені».
– Якою ви бачите свою ідеальну тренерську кар'єру? Чого б вам хотілося досягти на цьому терені?
– Для мене найкращий тренер воротарів – це наставник, який зможе максимально розкрити весь потенціал своїх підопічних. Треба зуміти в кожному активувати всі ті знання і вміння, що він має. Намагаюся допомогти гравцям у всьому: стати сильнішими, більш технічними, розумнішими. Коли ми перемагаємо, то радіємо разом, але якщо хтось із хлопців припускається помилки, то я завжди його підтримаю. Не варто забувати, що ми – одна команда. Будь-якому гравцеві, воротареві в тому числі, потрібно багато працювати, боротися і постійно прогресувати. Це зробить нас успішними і приведе до перемог.
– Звісно, я одразу зрозумів, до якого клубу і до якої команди я потрапив. За ці три місяці в мене найприємніші і найпозитивніші враження від перебування в «Шахтарі». Коли я їхав із рідного міста, то думав, що виникнуть великі труднощі з адаптацією. Але тут забезпечено всі умови для нашої якісної роботи. У клубі чудова організація всього процесу. Навіть за таких непростих умов, коли ми не можемо грати на рідному стадіоні, перебуваємо в постійних перельотах, усі співробітники клубу намагаються нам допомогти в досягненні успішних результатів.
– Назвіть головні складові успішної кар'єри воротаря.
– Перш за все, воротар має бути атлетичним і з добре поставленою технікою. Фізична міць, високий зріст – це важливо, але не менше значення має інтелект. Раніше достатньо було хорошої реакції, потужності, грамотного вибору позиції. Та зараз вимоги до воротарів змінюються: необхідно бути дуже розумним, читати і розуміти футбол на рівні польових гравців, не контролювати тільки штрафний майданчик, але й уміти діяти за його межами. І потім, коли є воротарем «Шахтаря», ти маєш в усьому бути найкращим. Наша команда багато часу проводить на чужій половині поля, і часто воротар бере участь у початковій фазі атакуючих дій, надає їм необхідної глибини. Думаю, для такої команди, як «Шахтар», це дуже важливо.
– Ви грали і тренували виключно в Португалії, а «Шахтар» – це перший закордонний досвід для вас. Як минає адаптація до нової країни, культури?
– Насправді, Україна стала для мене сюрпризом. Коли я підписував контракт, розумів тільки те, що житиму в столиці. Я знаю, що в Португалії дуже багато українців, але ніколи з ними не перетинався. У цілому мені подобається жити і в Києві, і у Львові. Однак зі спілкування з гравцями та працівниками клубу я зрозумів, що означає для «Шахтаря» його рідне місто – Донецьк. Для всіх нас це була б велика честь – грати з командою на «Донбас Арені».
– Якою ви бачите свою ідеальну тренерську кар'єру? Чого б вам хотілося досягти на цьому терені?
– Для мене найкращий тренер воротарів – це наставник, який зможе максимально розкрити весь потенціал своїх підопічних. Треба зуміти в кожному активувати всі ті знання і вміння, що він має. Намагаюся допомогти гравцям у всьому: стати сильнішими, більш технічними, розумнішими. Коли ми перемагаємо, то радіємо разом, але якщо хтось із хлопців припускається помилки, то я завжди його підтримаю. Не варто забувати, що ми – одна команда. Будь-якому гравцеві, воротареві в тому числі, потрібно багато працювати, боротися і постійно прогресувати. Це зробить нас успішними і приведе до перемог.