Сергій Палкін: До закриття трансферного вікна все може змінитися
7 липня 2017 р.
|
Генеральний директор «Шахтаря» відповів на запитання ЗМІ
– Сергію Анатолійовичу, трохи більше ніж тиждень лишилося до старту нового сезону, а Прем’єр-ліга досі не має розуміння щодо єдиного пулу. Якою є ваша позиція?
– Сумно, що немає розуміння. Уже багато розмов було щодо цього, і вони складаються не в дні або кількість зустрічей, а вже в роки. Усі втомилися про це говорити, але, на жаль, нічого не виходить. Є чимало причин, зараз немає сенсу їх обговорювати. Як мені вважається, головним фактором для того, щоб клуби прийшли до Прем’єр-ліги з бажанням вступити до єдиного пулу, є лише фінансовий бік – гроші. Якщо сьогодні Прем’єр-ліга вийде до клубів і скаже: хлопці, у нас на столі контракт на десять мільйонів доларів, за принципами роботи будь-якого клубу ми розподілятимемо призові, вкажемо прибуток, який ви отримаєте, – то, запевняю вас, знаєте, скільки наступного дня було б людей? Усі клуби прийшли б, і слова ніхто б не сказав. Як мені здається, слід дещо змінити принципи та перейти від залаштункових дій – зустрічей з менеджментом, президентами, власниками, намагаючись домовитись, – до більшої відкритості. Скажімо, є команда Прем’єр-ліги – нехай вона працює зі спонсорами й компаніями, намагається знайти на ринку тих, хто насправді зацікавлений інвестувати у футбол. І коли в нас на руках буде контракт, запевняю вас, усі швидко прибіжать і будуть в єдиному пулі за одну хвилину. Тобто потрібно змінити принципи, адже ті, що були до сьогодні, багато років просто не працюють.
– У продовження теми: зараз Прем’єр-ліга втрачає спонсора в особі Parimatch, а це 23 мільйона гривень на рік. Єдиного пулу не буде, тобто не буде достатнього заробітку з телебачення. Яким ви бачите майбутнє Прем’єр-ліги як організації, надто коли врахувати, що за рік передбачено структурну реформу професійного футболу, зокрема об’єднання елітного дивізіону та першої ліги під одним дахом?
– Ви знаєте, я впевнений в одному: організація під назвою Прем’єр-ліга нам потрібна. Зрештою необхідно тримати осібно ті клуби, які грають у Прем’єр-лізі. Це своєрідний VIP-клуб, що домігся серйозних успіхів не лише на спортивній арені. Тому вважаю, що має бути виділена організація із власним менеджментом, керівництвом й ухваленням рішень. Інша річ, яким чином вона керується та як досягаються поставлені цілі й завдання. Зазначу, що рішення з вибору останнього учасника Прем’єр-ліги залишило не дуже хороший осад, адже ми прийшли на засідання й не розуміли, які взагалі завдання поставлено Прем’єр-лізі. Найцікавіше: Прем’єр-ліга не намагалася виконувати якісь дії. Так, добре, порушили питання, сезон минув, проїхали й забули, а що наступного сезону? Не пролунало чітких завдань: скільки хочемо заробити, що повинні отримати. Без цього неможливо оцінити діяльність організації, незалежно від того, яку назву вона має. Потрібна чітка мета, до якої ми хочемо дійти. І тоді після завершення сезону ми зможемо сісти та проаналізувати, чому до неї не дійшли, ухвалити відповідне рішення. А так ми зібралися, сіли – і що обговорювати, про що говорити? Тобто втратили ще один сезон, не маючи розуміння, чого намагалися досягти. Зараз ми відіграємо Суперкубок і фактично відразу надішлемо листа в Прем’єр-лігу, аби отримати пояснення з багатьох питань про цілі та завдання, про той самий Суперкубок, його бюджет, а також повну деталізацію дохідної й видаткової частин Прем’єр-ліги. Тобто слід приводити роботу до європейських стандартів, якщо хочемо чогось досягти. Я говорю про операційні моменти, а коли глобально, то повторю, що Прем’єр-ліга потрібна. Тільки прибутки й роботу необхідно трохи переглянути. Коли до Прем’єр-ліги прийшов новий менеджмент, було зроблено крок уперед, здійснено певний тюнінг цієї організації. Проте вона ще далеко від того рівня, до якого ми прагнемо.
– Здається, минулої зими ви висловили клубну позицію щодо того, що доки ситуація в країні та донецькому регіоні не зміниться, «Шахтар» не робитиме якихось дорогих покупок, читай: не запрошуватиме легіонерів. Чи лишається ця позиція наразі?
– Тут питання не в дорогих придбаннях, а потрібно чи не потрібно. Виходимо тільки з цієї позиції. Наразі ми вважаємо, що придбання не потрібні. Знову ж таки, до закриття трансферного вікна ще фактично два місяці. Змінитися може все, тому не виключаю, що, можливо, й будуть певні придбання. Проте зараз їх немає, крім Давида Хочолави, про якого ви знаєте.
– Чи можете прокоментувати відомості щодо перемовин із тепер уже гравцем «Олімпіакоса» Еменіке?
– Це неправда. Не знаю, звідки пішла така інформація.
– Чому Микола Матвієнко пішов в оренду саме до «Ворскли»?
– Для мене це також запитання. Ухвалюючи подане рішення, ми спиралися на бажання футболіста. Якщо він хоче грати у «Ворсклі» – будь ласка. Кожен сам будує кар’єру так, як він це бачить. Микола так вирішив, а ми його підтримали.
– Сергій Гринь повернувся з оренди, та в планах Паулу Фонсеки його, здається, немає…
– У мене ще не було зустрічі з головним тренером, але, гадаю, найближчими днями вона відбудеться і ми все обговоримо.
– Чи є конкретика щодо Олександра Караваєва, Пилипа Будківського й Едуарда Соболя?
– Ми працюємо по них. Найближчим часом ви про все дізнаєтесь.
– Чи має «Шахтар» пропозиції щодо футболістів першої команди?
– У «Шахтарі» завжди є пропозиції по хлопцях, яких хочуть придбати.
– Чи правда, що «Шахтар» досі домагається дискваліфікації Зінченка і що 5 липня було засідання спортивного арбітражного суду з поданої справи?
– Цього ніхто й не приховував. Від самого початку, коли сталася ця ситуація, ми сказали, що звертатимемось до певних інстанцій. Питання розгляду досить тривале, воно розтягується на місяці. Такі справи швидко не вирішуються. Спершу проходить засідання, і лише за два-три місяці ухвалюється рішення.
– Була інформація, що московський «Локомотив» зробив пропозицію щодо Гіоргі Арабідзе. Чи відповідає вона дійсності?
– Ми ведемо перемови, але не знаю, чим вони закінчаться. Наразі вони, відверто кажучи, уповільнені.
– Попри відсутність єдиного пулу «Шахтар» продає свої права на трансляцію матчів. Чи вдалося цього сезону покращити умови продажу або вони лишилися колишніми? І від чого все залежить: від клубу чи від телетранслятора?
– І від клубу, й від телетранслятора. Залежно від рівня клубу змінюється вартість певних прав. Це нормальні речі. Проблема нашої нинішньої ситуації в країні в тому, що мало охочих транслювати футбол. Дякуємо телеканалам «Футбол» і 2+2 за те, що вони принаймні взагалі підтримують на певному рівні трансляції й подану ідею. Якби не вони, запевняю вас, не було б і цього. Ви напевне в курсі, що раніше будь-який рейтинговий канал мав щонайменше спортивні рубрики. А зараз від них відмовились. Ситуація складна, тому сьогодні в рази збільшувати вартість телевізійних прав дуже важко. Ми повинні відштовхуватись передусім від ринку.
– Суперкубок України – єдиний трофей, що не підкорився Паулу Фонсеці. Якою мірою принциповим є майбутній матч із «Динамо»?
– Якби ми проводили з «Динамо» навіть товариський поєдинок, він був би принциповим, незалежно від того, як його назвати: Суперкубок, фінал Кубка чи просто спаринг.
– Ви ж знаєте прикмету: виграв Суперкубок – і потім у чемпіонаті…
– Усюди є свої винятки.
– Сумно, що немає розуміння. Уже багато розмов було щодо цього, і вони складаються не в дні або кількість зустрічей, а вже в роки. Усі втомилися про це говорити, але, на жаль, нічого не виходить. Є чимало причин, зараз немає сенсу їх обговорювати. Як мені вважається, головним фактором для того, щоб клуби прийшли до Прем’єр-ліги з бажанням вступити до єдиного пулу, є лише фінансовий бік – гроші. Якщо сьогодні Прем’єр-ліга вийде до клубів і скаже: хлопці, у нас на столі контракт на десять мільйонів доларів, за принципами роботи будь-якого клубу ми розподілятимемо призові, вкажемо прибуток, який ви отримаєте, – то, запевняю вас, знаєте, скільки наступного дня було б людей? Усі клуби прийшли б, і слова ніхто б не сказав. Як мені здається, слід дещо змінити принципи та перейти від залаштункових дій – зустрічей з менеджментом, президентами, власниками, намагаючись домовитись, – до більшої відкритості. Скажімо, є команда Прем’єр-ліги – нехай вона працює зі спонсорами й компаніями, намагається знайти на ринку тих, хто насправді зацікавлений інвестувати у футбол. І коли в нас на руках буде контракт, запевняю вас, усі швидко прибіжать і будуть в єдиному пулі за одну хвилину. Тобто потрібно змінити принципи, адже ті, що були до сьогодні, багато років просто не працюють.
– У продовження теми: зараз Прем’єр-ліга втрачає спонсора в особі Parimatch, а це 23 мільйона гривень на рік. Єдиного пулу не буде, тобто не буде достатнього заробітку з телебачення. Яким ви бачите майбутнє Прем’єр-ліги як організації, надто коли врахувати, що за рік передбачено структурну реформу професійного футболу, зокрема об’єднання елітного дивізіону та першої ліги під одним дахом?
– Ви знаєте, я впевнений в одному: організація під назвою Прем’єр-ліга нам потрібна. Зрештою необхідно тримати осібно ті клуби, які грають у Прем’єр-лізі. Це своєрідний VIP-клуб, що домігся серйозних успіхів не лише на спортивній арені. Тому вважаю, що має бути виділена організація із власним менеджментом, керівництвом й ухваленням рішень. Інша річ, яким чином вона керується та як досягаються поставлені цілі й завдання. Зазначу, що рішення з вибору останнього учасника Прем’єр-ліги залишило не дуже хороший осад, адже ми прийшли на засідання й не розуміли, які взагалі завдання поставлено Прем’єр-лізі. Найцікавіше: Прем’єр-ліга не намагалася виконувати якісь дії. Так, добре, порушили питання, сезон минув, проїхали й забули, а що наступного сезону? Не пролунало чітких завдань: скільки хочемо заробити, що повинні отримати. Без цього неможливо оцінити діяльність організації, незалежно від того, яку назву вона має. Потрібна чітка мета, до якої ми хочемо дійти. І тоді після завершення сезону ми зможемо сісти та проаналізувати, чому до неї не дійшли, ухвалити відповідне рішення. А так ми зібралися, сіли – і що обговорювати, про що говорити? Тобто втратили ще один сезон, не маючи розуміння, чого намагалися досягти. Зараз ми відіграємо Суперкубок і фактично відразу надішлемо листа в Прем’єр-лігу, аби отримати пояснення з багатьох питань про цілі та завдання, про той самий Суперкубок, його бюджет, а також повну деталізацію дохідної й видаткової частин Прем’єр-ліги. Тобто слід приводити роботу до європейських стандартів, якщо хочемо чогось досягти. Я говорю про операційні моменти, а коли глобально, то повторю, що Прем’єр-ліга потрібна. Тільки прибутки й роботу необхідно трохи переглянути. Коли до Прем’єр-ліги прийшов новий менеджмент, було зроблено крок уперед, здійснено певний тюнінг цієї організації. Проте вона ще далеко від того рівня, до якого ми прагнемо.
– Здається, минулої зими ви висловили клубну позицію щодо того, що доки ситуація в країні та донецькому регіоні не зміниться, «Шахтар» не робитиме якихось дорогих покупок, читай: не запрошуватиме легіонерів. Чи лишається ця позиція наразі?
– Тут питання не в дорогих придбаннях, а потрібно чи не потрібно. Виходимо тільки з цієї позиції. Наразі ми вважаємо, що придбання не потрібні. Знову ж таки, до закриття трансферного вікна ще фактично два місяці. Змінитися може все, тому не виключаю, що, можливо, й будуть певні придбання. Проте зараз їх немає, крім Давида Хочолави, про якого ви знаєте.
– Чи можете прокоментувати відомості щодо перемовин із тепер уже гравцем «Олімпіакоса» Еменіке?
– Це неправда. Не знаю, звідки пішла така інформація.
– Чому Микола Матвієнко пішов в оренду саме до «Ворскли»?
– Для мене це також запитання. Ухвалюючи подане рішення, ми спиралися на бажання футболіста. Якщо він хоче грати у «Ворсклі» – будь ласка. Кожен сам будує кар’єру так, як він це бачить. Микола так вирішив, а ми його підтримали.
– Сергій Гринь повернувся з оренди, та в планах Паулу Фонсеки його, здається, немає…
– У мене ще не було зустрічі з головним тренером, але, гадаю, найближчими днями вона відбудеться і ми все обговоримо.
– Чи є конкретика щодо Олександра Караваєва, Пилипа Будківського й Едуарда Соболя?
– Ми працюємо по них. Найближчим часом ви про все дізнаєтесь.
– Чи має «Шахтар» пропозиції щодо футболістів першої команди?
– У «Шахтарі» завжди є пропозиції по хлопцях, яких хочуть придбати.
– Чи правда, що «Шахтар» досі домагається дискваліфікації Зінченка і що 5 липня було засідання спортивного арбітражного суду з поданої справи?
– Цього ніхто й не приховував. Від самого початку, коли сталася ця ситуація, ми сказали, що звертатимемось до певних інстанцій. Питання розгляду досить тривале, воно розтягується на місяці. Такі справи швидко не вирішуються. Спершу проходить засідання, і лише за два-три місяці ухвалюється рішення.
– Була інформація, що московський «Локомотив» зробив пропозицію щодо Гіоргі Арабідзе. Чи відповідає вона дійсності?
– Ми ведемо перемови, але не знаю, чим вони закінчаться. Наразі вони, відверто кажучи, уповільнені.
– Попри відсутність єдиного пулу «Шахтар» продає свої права на трансляцію матчів. Чи вдалося цього сезону покращити умови продажу або вони лишилися колишніми? І від чого все залежить: від клубу чи від телетранслятора?
– І від клубу, й від телетранслятора. Залежно від рівня клубу змінюється вартість певних прав. Це нормальні речі. Проблема нашої нинішньої ситуації в країні в тому, що мало охочих транслювати футбол. Дякуємо телеканалам «Футбол» і 2+2 за те, що вони принаймні взагалі підтримують на певному рівні трансляції й подану ідею. Якби не вони, запевняю вас, не було б і цього. Ви напевне в курсі, що раніше будь-який рейтинговий канал мав щонайменше спортивні рубрики. А зараз від них відмовились. Ситуація складна, тому сьогодні в рази збільшувати вартість телевізійних прав дуже важко. Ми повинні відштовхуватись передусім від ринку.
– Суперкубок України – єдиний трофей, що не підкорився Паулу Фонсеці. Якою мірою принциповим є майбутній матч із «Динамо»?
– Якби ми проводили з «Динамо» навіть товариський поєдинок, він був би принциповим, незалежно від того, як його назвати: Суперкубок, фінал Кубка чи просто спаринг.
– Ви ж знаєте прикмету: виграв Суперкубок – і потім у чемпіонаті…
– Усюди є свої винятки.