Срна: Ми станемо ще сильнішими

– Дарійо, команда у відпустці, але ти зараз у Києві. Чому?
– Я чотири дні був з дружиною в Італії, відпочивали самі, без дітей. Повернулися в Україну, оскільки доньці скоро йти до школи. Зараз розпорядок відрізняється від того, що був раніше, – доводиться підлаштовуватися під дітей. І все ж дуже приємно проводити час з родиною, в добрій атмосфері і з гарним настроєм. Особливо після такого сезону, в якому ми завоювали золоті медалі чемпіонату і Кубок. Переконаний, я відмінно відпочину.

– Дочку теж налаштовуєте на золоту медаль у навчанні?
– Дуже на це сподіваємося!

– «Шахтар» повернув собі звання команди номер один в Україні. Ти ж, за даними компанії InStat, став найкориснішим гравцем чемпіонату, випередивши своїх одноклубників Марлоса й Фреда...
– Це дуже почесно і важливо для кожного футболіста. Щасливий, що в такому віці можу демонструвати хорошу статистику, яка на користь як мені, так і команді. Я відкрита і об'єктивна людина, тому сам бачу, коли в мене усе добре, а коли щось не виходить. Постійно проводжу аналіз власних ігор – гарних і особливо поганих. Тож завжди прагнутиму бути корисним «Шахтарю», це моя робота.

– Ще один знаковий момент: минулого сезону ти став першим футболістом «Шахтаря», який здолав рубіж у 500 матчів. Зараз їх 526...
– Вірю в долю. Я випередив легендарного Михайла Соколовського та вийшов на перше місце за кількістю ігор у поєдинку з «Брагою». І саме наставник цієї команди став тренером «гірників»!

– Як поставився до першої зміни тренера за довгий час?
– Знаєте, було важко розлучатися з Містером після 12 років і всіх трофеїв, які ми завоювали з ним... Мірча Луческу завжди буде легендою «Шахтаря». Це сильний і авторитетний тренер. Він дуже допоміг мені у футболі і в житті, я завжди буду йому вдячний. Так само й інші гравці, які з ним працювали. Однак настав час освіжити команду, і президент прийняв рішення запросити молодого, амбітного наставника, що добре проявив себе в «Бразі». Звісно, починати щось нове важко, але кожен тренер привносить в команду щось своє, а це завжди цікаво. За Паулу Фонсеки ми стали інакше грати в атаці й обороні. Спочатку було непросто, адже ми адаптувалися до нового стилю. Аби звикнути до змін, необхідний час, а його в «Шахтаря» якраз не було! Нам потрібні перемоги. Тож після зустрічей з «Янг Бойз» ми ніби прокинулися: в нас усе стало виходити, і від матчу до матчу команда виглядала краще.

– Як ти оціниш єврокубкову кампанію – 2016/17?
– Відмінний сезон! Навіть поразка від «Янг Бойз» перетворилась для нас на велику перемогу. Якби не той матч, можливо, ми і грали б інакше. А в цьому випадку знали, що більше немає права на помилку і місця поганим результатам. Ліга Європи пройшла відмінно: ми взяли гору в усіх зустрічах, ставши найкращою командою групового раунду. Із «Сельтою» першу гру провели добре, друга теж була непоганою, однак несправедливий пенальті вплинув на результат. У цілому сезон вважаю дуже успішним.

– На внутрішній арені «Шахтар» пройшов сезон на одному диханні. Можеш виділити ключові зустрічі чемпіонату?
– Назву матчі з «Карпатами» (3:2), з «Динамо» в грудні (4:3) і з «Олімпіком» (4:0). По-перше, поєдинок у Львові. Та виїзна гра з «Карпатами» змінила все! Ми поступалися 0:2, але показали характер, забили три голи, взяли гору й отримали дуже важливий психологічний імпульс. Я пам'ятаю, як ми святкували третій м'яч, – це було щось неймовірне! Паулу Фонсека після фінального свистка ніколи не промовляє в роздягальні ані слова. Ані після перемог, ані після поразок... Геть ніколи! Але після завершення матчу з «Карпатами» він сказав: «Не можу промовчати. Ви – молодці! Дякую за характер, який ви показали. Сьогодні я побачив, що ми можемо обіграти будь-якого суперника». Після цього «Шахтар» пішов угору. Ми демонстрували якісний футбол і домоглися відмінних результатів.

– Минулого сезону «оранжево-чорні» шість разів зустрічалися з «Динамо». Ви не переситилися цим протистоянням? Чи вистачає емоцій на всі поєдинки?
– Усі вони емоційні, кожен із них – битва. Це «Шахтар» – «Динамо»! На трибунах у Харкові і Києві було багато вболівальників. Відзначу приємну атмосферу: цього року не було жодних скандалів між гравцями, а це великий плюс. Спортивний конфлікт має бути виключно на полі і тільки в хорошому, футбольному сенсі. У цьому плані сезон минув дуже добре.

– Чи складно було спостерігати за останньою зустріччю з «Динамо» з трибуни?
– Звичайно, нелегко, проте в нас не 11, а 22–24 футболісти, які готові щоматчу продемонструвати високий рівень. І мені приємно, що всі виконавці в нас основні. Показово, що того вечора ні в чому не поступалися супернику. Удалася дуже гарна гра. Усі хлопці вийшли на поле і показали, що відповідають рівню «Шахтаря».

– Восени «гірники» вперше провели домашній поєдинок у Харкові: на класико з «Динамо» прийшло майже 40 тисяч уболівальників. Які враження залишила атмосфера на трибунах?
– Перш за все ще раз хочу сказати велике спасибі Львову за два прекрасних роки. Ми взяли там Кубок України і Суперкубок, грали у півфіналі Ліги Європи... Ми вперше в історії привезли до Львова Лігу чемпіонів, і в єврокубках у нас завжди була гарна підтримка. На жаль, в чемпіонаті приходило не так багато глядачів: нам не вистачало емоцій, і було важко психологічно налаштовуватися. Тому клуб вирішив переїздити до Харкова. Там більше наших уболівальників, і це показує кожна гра: на трибунах п'ять, сім, п'ятнадцять тисяч осіб. На фінал Кубка України дуже багато вболівальників приїхало з Донецька, серед них було чимало моїх друзів. Приємно знову бачити донеччан! Я їм казав і завжди повторюватиму, що вони – наші герої. Обіцяв зробити все, щоб вони пишалися клубом. Потрібно тільки терпіти й чекати, коли «Шахтар» повернеться на «Донбас Арену». Нас дуже добре прийняли в Харкові, і ми зробили місту гідний подарунок – восени тут також уперше в історії пройде Ліга чемпіонів. Я сподіваюся, вболівальники це поважатимуть і підтримають нас у всіх матчах єврокубків та чемпіонату. Переконаний, разом із заповненими трибунами ми станемо ще сильнішими.

– Взимку команду залишили Шевчук та Едуардо, зараз – Кобін, Кучер і Каніболоцький. Проте філософія клубу є такою, що на місце футболістів, які пішли, вже готова заміна.
– Я хочу сказати величезне спасибі всім хлопцям за те, чого вони домоглися з «Шахтарем». На жаль, таким є шлях кожного. Сьогодні пішли вони, завтра можу бути я, післязавтра хтось іще. Ніхто з нас не вічний – це життя професійного футболіста. Я увесь час на зв'язку з хлопцями. Вони – мої друзі, партнери, з якими я був у моменти перемог і поразок, з якими радів і плакав. Наприклад, з Кучером я провів у команді 11 років. Це людина-легенда «Шахтаря» і збірної України. Він забив багато важливих голів. Йти нелегко. Коли я набирав номер Сашка, навіть не знав, що сказати... Ці гравці назавжди вписали своє ім'я в історію клубу. Ми з ними зустрічатимемося надалі – через рік, п'ять чи десять років – і згадуватимемо наші гарні часи. Я хочу зберегти цю дружбу. А всі наші роки в «Шахтарі» нехай будуть показником для молодих хлопців, як розвиватися і стати сильними футболістами. Едуардо, Шевчук, Кучер, Кобін і Каніболоцький можуть слугувати для них прикладом.

– Щодень ти працюєш на тренуваннях разом із молодими гравцями. Що скажеш про прогрес випускників Академії?
– Борячук, Матвієнко, Малишев, Ордець, Коваленко, Бутко, Танковський, Зубков, інші хлопці... Усі вони – майбутнє «Шахтаря». Це говорить про те, що клуб рухається в потрібному напрямку.

– Проте найкращим асистентом сезону став ти. Скільки було гольових передач і чи пам'ятаєш кожну?
– Якщо не помиляюся, зробив 10 асистів. Подачі на Факундо з «Карпатами» і «Сталлю» наприкінці, з «Олександрією» на 82-й хвилині, із «Зорею» на 88-й, Фреду з «Динамо»... Однак мене більше цікавить гра «Шахтаря» і перемога команди. Вірю в себе, і за нашого стилю віддаватиму передачі в завершальній фазі завжди – це моя робота, так само як у Марлоса те, що він зробив у фіналі Кубка. Звісно, я щасливий, але на першому місці завжди результат. І цього року всі ми домоглися великого успіху.

– Чи був матч, після якого ви остаточно зрозуміли, що чемпіонство вже не піде?
– Одна річ – вірити, а інша – безпосередньо стати чемпіоном. Після гри із «Зорею» з кожного з нас звалився тягар відповідальності. Ми дуже зраділи, адже довго цього чекали. В умовах, коли кожна гра на виїзді, золото дорого вартує.

– Ти завжди на зв'язку з президентом. За особистим відчуттям, як він прожив цей сезон?
– Радісно і дуже важко. Він задоволений грою «Шахтаря». Президент любить перемагати, проте при цьому на перше місце ставить красивий футбол. Знаєте, хтось вважає, що краще три очки, ніж гарна гра, а наш президент не вимагає тільки трофеї. Він вимагає хорошої гри, разом з якою прийдуть і титули! Така його філософія. Перед усіма футболістами я сказав йому велике спасибі. Знаю, що для президента означають два роки без чемпіонства. Наш тріумф минулого сезону став для нього ковтком свіжого повітря. Звісно, він задоволений. Було видно, що він дуже чекав на зустріч з усією командою. Президент не опустив рук, допомагає «Шахтареві», Донбасу і дивиться вперед із позитивом. Таких людей мало.

– Чи був момент, коли президент тебе здивував?
– Мабуть, після матчу з «Карпатами», який ми вже згадували. Поступаючись 0:2, ми зрештою здобули перемогу. Президент зателефонував і сказав, що дуже сильно вірить у «Шахтар». Він вірить завжди, однак той поєдинок показав йому, що в нашої команди є характер і якість.

– Президент сказав, що найважливішим чемпіонством для нього буде одинадцяте.
– Це амбітна людина, яка дивиться тільки вперед. Після матчу із «Зорею» президент набрав мене і прохав привітати команду. Зранку, не минуло й десяти годин, він знову телефонує мені і говорить: «Потрібно готуватися до наступного чемпіонства. Слід виграти!». Підкреслюю, напередодні ми взяли титул, а вже вранці президент вітає мене ще раз і підкреслює, що тепер ми мусимо думати про наступне чемпіонство! Його слова надають упевненості. Президент завжди робить і говорить те, що потрібно, і думає на крок уперед.

– На урочистому нагородженні Паулу Фонсека запросив Ріната Ахметова підтримати «гірників» на трибуні. Його присутність дуже мотивує «Шахтар»?
– Це важке питання. Я звик бачити президента на «Донбас Арені», в його рідному місті, коли повний стадіон отримує задоволення від футболу. Звичайно, я хочу, щоб він був на матчах «Шахтаря». Однак президент вирішить сам. Та бачити його не на «Донбас Арені», а на іншому стадіоні, буде незвично.

– Уболівальники з нетерпінням чекають наступного сезону і старту в Лізі чемпіонів. Твої очікування?
– Спочатку всім потрібно добре відпочити. Потім важливо провести якісну підготовку до Суперкубка, де на нас чекає не вирішальна, але важлива гра. Українському футболу потрібні сильні «Шахтар», «Динамо», «Зоря», «Олімпік» та інші клуби. Всі ми мусимо підняти рівень чемпіонату. У нас буде час до кінця серпня набрати форму через матчі і показати гарний результат. Хочу, щоб усі були здорові і сконцентровані на тому, що нас очікує. Постараємося для наших уболівальників зробити крок уперед у Лізі чемпіонів. Я вже казав, що нинішній «Шахтар» готовий це зробити. Перед нами завжди стоять цілі, і я сподіваюся, що нам на сто відсотків вистачить сил. Упевнений, у нас буде божевільна підтримка. У Харкові змінюють поле – і воно буде супер! Клуб робить усе, щоб нам було комфортно.

– «Шахтар» – у першому кошику під час жеребкування. Паулу Фонсека сказав, що хотів би бачити в суперниках «Манчестер Юнайтед». Чи маєш переваги ти?
– Мені байдуже. Я грав проти «Барселони», «Реала», «Манчестер Юнайтед» та інших клубів. Хотів би іще раз зустрітися з мадридцями, де виступають мої друзі – Модрич і Ковачич, але вони з нами в одному кошику. Цікаво колись перетнутися в Лізі чемпіонів з хорватською командою... Однак це не так важливо. Я вірю в «Шахтар»! Чекаємо на жеребкування, але наша команда переконана, що може зробити крок уперед.