Мігель Кардосо залишає Шахтар
8 червня 2017 р.
|
ФК «Шахтар» дякує асистентові головного тренера Мігелю Кардосо за роки, проведені в клубі, та бажає успіхів у подальшій кар’єрі
В останній день роботи Мігель відповів на запитання shakhtar.com.
– Мігелю, ви провели з «гірниками» чотири роки, як оціните цей досвід?
– Чотири роки тому я мав бажання відчути нову професійну реальність, зануритися в іншу атмосферу за кордоном. Прагнув стати частиною чудового клубу та зробити особистий внесок у його розвиток, як наслідок я вирішив залишити Португалію і бути частиною родини «Шахтаря». Я пишаюся тим, що представляв «гірників» від квітня 2013-го. Це неймовірні чотири роки в Україні! Хотів би відзначити роль президента клубу Ріната Ахметова, який своїм баченням просуває «Шахтар» в усьому світі. Подякувати директорському складу й особливо Сергієві Палкіну за довіру та постійну підтримку навіть у непрості моменти.
– Ви розпочали свій шлях координатором Академії в Донецьку…
– Озираючись назад, я згадую Донецьк і бажаю швидкого повернення до тієї атмосфери та чудового міста. Настав час відзначити роботу, здійснену в Академії, перший рік у Донецьку, перебування в Полтаві та рік у Щасливому! Сьогодні хотів би подякувати всім, із ким я працював: тренерам, адміністраторам, наставникам, медичній службі й іншому персоналу. Усім асистентам молодіжного складу я щиро і глибоко вдячний: Анатолію Скирчуку, Сергію Ковальову, Ігору Дуляю, Володимиру Рашевському, Володимиру Савченку, Борису Ткачову. Ми всі маємо пишатися, коли бачимо гравців, яких виховали й підготували до виступів за першу команду: Віктора Коваленка, Андрія Борячука, В’ячеслава Танковського, Олександра Зубкова та Олега Кудрика. Особлива подяка всім футболістам, із ким працював: ви є причиною всього в грі, насолоджуєтесь нею і берете від неї максимум, тому що футбол – це неймовірний вид спорту, а ви живете в країні, де люди його люблять!
– Рік тому ви увійшли до тренерського штабу Паулу Фонсеки.
– Хочу відзначити мій останній рік у першій команді, появу нового наставника і повернення до великих перемог. Відмінним досвідом стала робота з виконавцями такого високого рівня й перебування в тренерському штабі Паулу Фонсеки. Переконаний, що успіх розвинеться з такою самою силою, як майстерність та амбіції всіх гравців, як рівень підтримки наших уболівальників!
– З якими почуттями залишаєте «Шахтар»?
– Настав час дивитися вперед, приймати нові перспективні виклики й прямувати далі в тренерській кар’єрі. Одного дня цей крок необхідно було б зробити! У нас у Португалії є приказка: «Коли важко говорити прощавай – отже, воно було того варте». Почуття зараз мене переповнюють! Зізнаюся, це поєднання гордості та смутку. Я люблю «Шахтар», люблю Україну. Я дуже пишаюся тим, що був частиною такої родини чотири роки! Дякую вам! Вірю, що ми побачимося знов!
– Мігелю, ви провели з «гірниками» чотири роки, як оціните цей досвід?
– Чотири роки тому я мав бажання відчути нову професійну реальність, зануритися в іншу атмосферу за кордоном. Прагнув стати частиною чудового клубу та зробити особистий внесок у його розвиток, як наслідок я вирішив залишити Португалію і бути частиною родини «Шахтаря». Я пишаюся тим, що представляв «гірників» від квітня 2013-го. Це неймовірні чотири роки в Україні! Хотів би відзначити роль президента клубу Ріната Ахметова, який своїм баченням просуває «Шахтар» в усьому світі. Подякувати директорському складу й особливо Сергієві Палкіну за довіру та постійну підтримку навіть у непрості моменти.
– Ви розпочали свій шлях координатором Академії в Донецьку…
– Озираючись назад, я згадую Донецьк і бажаю швидкого повернення до тієї атмосфери та чудового міста. Настав час відзначити роботу, здійснену в Академії, перший рік у Донецьку, перебування в Полтаві та рік у Щасливому! Сьогодні хотів би подякувати всім, із ким я працював: тренерам, адміністраторам, наставникам, медичній службі й іншому персоналу. Усім асистентам молодіжного складу я щиро і глибоко вдячний: Анатолію Скирчуку, Сергію Ковальову, Ігору Дуляю, Володимиру Рашевському, Володимиру Савченку, Борису Ткачову. Ми всі маємо пишатися, коли бачимо гравців, яких виховали й підготували до виступів за першу команду: Віктора Коваленка, Андрія Борячука, В’ячеслава Танковського, Олександра Зубкова та Олега Кудрика. Особлива подяка всім футболістам, із ким працював: ви є причиною всього в грі, насолоджуєтесь нею і берете від неї максимум, тому що футбол – це неймовірний вид спорту, а ви живете в країні, де люди його люблять!
– Рік тому ви увійшли до тренерського штабу Паулу Фонсеки.
– Хочу відзначити мій останній рік у першій команді, появу нового наставника і повернення до великих перемог. Відмінним досвідом стала робота з виконавцями такого високого рівня й перебування в тренерському штабі Паулу Фонсеки. Переконаний, що успіх розвинеться з такою самою силою, як майстерність та амбіції всіх гравців, як рівень підтримки наших уболівальників!
– З якими почуттями залишаєте «Шахтар»?
– Настав час дивитися вперед, приймати нові перспективні виклики й прямувати далі в тренерській кар’єрі. Одного дня цей крок необхідно було б зробити! У нас у Португалії є приказка: «Коли важко говорити прощавай – отже, воно було того варте». Почуття зараз мене переповнюють! Зізнаюся, це поєднання гордості та смутку. Я люблю «Шахтар», люблю Україну. Я дуже пишаюся тим, що був частиною такої родини чотири роки! Дякую вам! Вірю, що ми побачимося знов!