Рінат Ахметов: Найважливішим чемпіонством для мене буде одинадцяте

– «Шахтар» виграв одинадцятий Кубок України. Які ваші відчуття від перемоги?
– Кубок у наших руках, і заслужено. Із цим я вітаю гравців, тренерів і всіх наших уболівальників.

– У першому таймі фінального матчу з «Динамо» Марлос не реалізував пенальті, а в другому – забив переможний м'яч і заплакав...
– Я думаю, що Марлос, коли не реалізував пенальті, дуже сильно засмутився, та я навіть задоволений, що він тоді не забив. Зате який м'яч він забив наприкінці другого тайму! Як він пробив, як він старався, як шукав свого моменту і як виконав удар – це все-таки було дуже красиво. Тому я вітаю Марлоса, вітаю «Шахтар» і всіх наших уболівальників із завоюванням чемпіонства і Кубка України. Цих трофеїв гравці чекають. Марлос плаче – і вся роздягальня плаче. Це свідчить про те, що немає нещасних. Це те, що вдалося Паулу Фонсеці: він виявився великим психологом.

– Рік тому, коли «Шахтар» прощався з Мірчею Луческу, вболівальники мали легке побоювання. Ніхто не знав, чи вийде в нового тренера Паулу Фонсеки гідно замінити Містера... Та Паулу показав чудовий результат, враховуючи 18-очкову перевагу в чемпіонаті перед «Динамо» і «золотий дубль» першого ж сезону. Сьогоднішній «Шахтар» – стовідсотково команда Фонсеки або іще дещо команда попередників?
– Від першого туру це була команда Фонсеки. Це дуже сильний тренер, він має дуже гарні ідеї, і він не боїться викликів. На сьогодні багато клубів – дуже високого, світового рівня – хочуть бачити його на чолі своєї команди. Це головний критерій. І в цьому сенсі «Шахтар» йому теж допоміг. Він допоміг «Шахтарю», «Шахтар» допоміг йому. Рік тому я сказав, що запросив його, адже він має дуже гарні ідеї. І я в нього вірю.

– Невдовзі після приходу Паулу Фонсеку спіткала невдача – виліт із кваліфікації Ліги чемпіонів від «Янг Бойз»...
– Ми мали сім-вісім гольових моментів на виїзді. І вдома, коли ми виграли 2:0, ми мусили вигравати 7:0, 8:0. Ми не виграли. Це був нещасний випадок. Коли команда показує видовищну, красиву гру, створює багато моментів, контролює м'яч 70 відсотків часу, цьому потрібно аплодувати. Мені було дуже боляче і дуже неприємно. Але потрібне терпіння. Адже ми ж не по одній грі оцінюємо дії Фонсеки та його помічників. Тому, якщо ми програли, винні були всі.

– А чому в плей-оф Ліги Європи не вийшло пройти «Сельту», як ви вважаєте?
– Я не хочу говорити зараз про якісь там причини, що були можливості забити, ми не забили, суддя поставив на 90-й хвилині пенальті... За великим рахунком слід було проходити.

– Чи буде посилення команди перед Лігою чемпіонів?
– Ми дуже сильно вкомплектовані. Ми повинні подивитися, чи буде від нас хтось іти. І якщо буде, то, мабуть, хтось прийде. Якщо ж від нас ніхто не йтиме, тоді ми проаналізуємо і подумаємо, а чи потрібний нам хтось. Моя позиція: «Шахтар» мусить бути сильним. І кожен трансфер має робити нас сильнішими.

– Якщо будуть пропозиції щодо гравців, ви їх відпускатимете чи спробуєте лишити? Скільки, як вам здається, коштують Тайсон, Марлос, Фред?
– Мені здається, дуже багато. Я хочу сказати, що одразу потрібно не соромитися, лізти до кишені – «Шахтарю» потрібні гроші. Тому продавати ми зараз будемо не просто дуже дорого, а дуже, дуже і дуже дорого. І це ми вміємо робити.

– «Дуже, дуже і дуже» – це означає, що менш ніж за 40 мільйонів ви відпускати гравців не бажатимете? Можна навіть не телефонувати?
– Я не хочу говорити про цифри. Я кажу про те, що в нас дуже якісні гравці. І, якщо сьогодні найкращі клуби Європи зацікавилися нашими гравцями, ми завжди відкриті. Тому до нас потрібно їхати, з нами потрібно вести перемовини, не соромитися із пропозиціями, нам потрібні гроші – тому, будь ласка, підсилюйте свою команду.

– Сезон завершено, Паулу Фонсека фактично все виграв. Які завдання постануть перед тренером наступного сезону?
– Грати в яскравий, красивий, атакуючий футбол, який радуватиме нас, радуватиме вболівальників. І головне – приносити нові трофеї. Завдання ж ставимо не тільки ми, а й наші конкуренти. Тому нам слід підготуватися до наступного сезону краще, ніж наші конкуренти. І бути сильнішими не тільки в національному чемпіонаті, а й у Європі. А це Ліга чемпіонів: ми гратимемо в груповому етапі турніру. Історична мить – що ми знаходимося в першому кошику посіву, і це знову заслуга футбольного клубу «Шахтар». Узагалі, у футбольному клубі «Шахтар» – дуже сильна команда. Я маю на увазі команду, яку очолює Сергій Анатолійович Палкін. Вона дуже якісно й ефективно працює. І я, користуючись нагодою, теж хочу їм сказати слова величезної подяки. У нас одна дружна велика родина. І всі служби працюють на дуже високому, якісному рівні.

– Рінате Леонідовичу, зараз у чемпіонаті України криза, людей на футбол почало ходити набагато менше... На ваш погляд, як довго це триватиме? Скажіть, як президент ФК «Шахтар», звідки почнеться зворотна точка відліку?
– Наш чемпіонат хворіє. Я думаю, ви пам'ятаєте, що в 1990-ті роки наш чемпіонат теж хворів. Але в той же час була наша конкуренція з київським «Динамо», за що я вдячний братам Суркісам. Тому що в нас така конкуренція, що іноді ми сварилися дуже, сварилися голосно, однак це було цікаво, і вболівальники ходили на футбол. І в підсумку, за великим рахунком, ми все одно вивели наш футбол на якісно новий рівень. Потім з'явилися дуже сильний «Металіст» на чолі з Ярославським і «Дніпро» на чолі з Ігорем Коломойським, який давав усім величезний опір і зрештою дійшов до фіналу Ліги Європи. Усе-таки це дуже серйозний результат. Ми мали дуже сильний чемпіонат. І якщо порівнювати те, що ми мали п'ять років тому, і те, що ми маємо зараз, – звичайно, наш чемпіонат хворіє. І Олександр Ярославський, і Ігор Коломойський – це дуже амбітні люди, і я думаю, що якщо вони матимуть можливість і бажання, якщо вони повернуться до футболу, вони його, звичайно, зроблять сильнішим і конкурентнішим.

– Український футбол потребує інвестицій...
– Користуючись нагодою, я іще раз хочу сказати всім іншим власникам клубів величезне спасибі. Колись я сказав фразу, що футбол слід любити більше, ніж гроші. І подивіться: багато власників, незважаючи на складності і труднощі, інвестують у футбол, вони не опускають руки. Їм важко, та все одно вони розвивають футбол. Без них такого футболу не було б. Ми повинні задовольнятися саме тим, що ми маємо, але зробити все для того, щоб було краще. Однак без ентузіастів це неможливо. Потрібні люди, які поведуть футбол до нових вершин. Коли з'являться нові люди, нові власники, які футбол любитимуть більше, ніж гроші, вони хотітимуть інвестувати, представляти своє місто і свою країну у Європі, інвестувати в Академію і трансферну політику клубу – думаю, вболівальники прийдуть і підтримуватимуть свою команду. Це дуже важливо.

– Ви з теплотою говорите про братів Суркісів, що без них не було б «Динамо», не було б конкуренції, протистояння «Шахтар» – «Динамо»... Чи ви підтримуєте стосунки, спілкуєтесь з ними про футбол?
– Так, вони мене привітали з чемпіонством, ми підтримуємо стосунки. Ви ж розумієте, це такі ж «хворі» люди, як і я. Ми стільки років служимо футболу... І я думаю, що якби не було «Шахтаря», в них не було б конкуренції і для них теж цей футбол не буде таким яскравим. Це зараз у них негативні емоції, але вони будують плани. Як наступного року зробити команду кращою, яке зробити посилення, яких гравців придбати... Довірити Сергієві Реброву чи запрошувати нового тренера?.. У себе всередині вони думають, але вистраждають рішення серцем, і головне, щоби від їхнього рішення виграв український футбол у цілому, адже ми повинні отримати сильну конкуренцію. Та я переконаний, що «Динамо» в надійних руках.

– Рінате Леонідовичу, вас не було на матчах «Шахтаря» вже 1 200 днів – це дуже тривалий період. Напевне ваша підтримка потрібна команді й уболівальникам. Чи можна очікувати, що, можливо, ви переглянете своє рішення і прийдете підтримати «Шахтар» на матчах Ліги чемпіонів на стадіон?
– Якщо я не ходжу на футбол, а вони перемагають, навіщо мені потрібно ходити – щоби вони програвали? Мені без футболу тяжко, мені без футболу важко. Я не знаю, скільки днів я там не був, але я точно знаю, що я там не був три роки, навіть більше. Важко. Звичайно, хочеться прийти, подивитися гру... Життя покаже.

– І чемпіонат України, і Кубок виграно, по суті, на виїзді. Все-таки це десяте чемпіонство можна назвати унікальним?
– Так, воно унікальне, незвичайне. Тому що ми бачимо всі чемпіонати, і чи можна уявити, що в Іспанії триває чемпіонат, а «Реал» або «Барселона» проводять усі матчі на виїзді? І виграти в такій ситуації чемпіонство непросто. Мені сьогодні всі ставлять запитання: «Яке ж чемпіонство для вас найголовніше, найважливіше – перше чи десяте?». Я замислився і хочу сказати, що найважливішим чемпіонством для мене буде одинадцяте. Адже кожне чемпіонство ми вистраждали серцем, у кожного чемпіонства свої незабутні емоції: і в першого, і в другого, і в третього, і в десятого. І в того чемпіонства, яке ми завоювали, граючи всі ігри на виїзді... Я хочу сказати, що всі мої гравці і тренерський штаб, увесь клуб – герої, і я їм хочу аплодувати стоячи. Величезні оплески нашим уболівальникам. Та найважливіше чемпіонство для мене буде одинадцяте. Ми показали, що маємо чемпіонський дух. Що, попри всі складнощі й труднощі, ми все одно можемо претендувати тільки на золоті медалі чемпіонату України. І, незважаючи на всі складнощі й труднощі, ми можемо претендувати на великі перемоги у Європі. Тому ми прямуватимемо цим шляхом. І цей шлях цікавий, складний, але ми робитимемо все задля того, щоб радувати наших уболівальників.