Дарійо Срна: Сьогодні ми подарували велике свято
6 травня 2017 р.
|
Капітан «гірників» поділився емоціями відразу після чемпіонського матчу із «Зорею»
– Дарійо, ти не полишаєш телефон увесь вечір. Коли не секрет, кому був перший дзвінок?
– Три роки ми без свого дому. Увесь цей час «Шахтар» далеко від рідних уболівальників. Граємо в інших містах та на інших стадіонах, нам усім важко. І перший дзвінок хлопці попросити зробити президентові клубу Рінату Ахметову, щоб подякувати йому за терпіння, за віру в команду, в кожного футболіста і щоб привітати його з чемпіонством. Він привів молодого амбітного тренера, який зробив свою роботу й забезпечив чемпіонство «Шахтарю», президентові, клубу, Донецьку, Донбасу та всім уболівальникам.
– Ми бачимо по Фонсеці, як він радіє. Він зараз, напевно, найщасливіша людина у світі: ви вдесяте чемпіони, а він тільки вперше?
– Такий великий клуб не може дозволити собі два роки поспіль лишатися без золота, тому ми мали дуже емоційну розмову в роздягальні перед матчем. Тренер сказав, що це незвичайна гра, гра, на яку всі чекають, і ми повинні перемогти. Цю перемогу та це чемпіонство ми даруємо всім нашим уболівальникам! Ми сподіваємося, що настане мир і наступний успіх ми святкуватимемо всі разом.
– Після поєдинку був зворушливий момент, коли на банері в центральному колі було написано імена тих уболівальників, для яких ви граєте. Які емоції ви відчували цієї миті?
– Передусім я хочу подякувати Львову, де ми провели два з половиною роки й першу частину цього сезону. Щиро дякую! Чому ми переїхали до Харкова? Тому що віримо, що ми ближче до дому, віримо, що в нас більше вболівальників. І ми впевнені, що наступним стадіоном, куди ми переїдемо, буде «Донбас Арена». Дякую Харкову, дякую всім, хто нас підтримував. Сьогодні ми подарували велике свято всім, хто любить футбол і любить «Шахтар». І ми привезли Лігу чемпіонів спершу до Львова, тепер – до Харкова. Це наш подарунок місту. Ми відчуваємо, що тут поруч наш дім, поруч Донецьк. І це додає нам сил.
– Виходить, що всю географію України «Шахтар» уже пройшов і став по-справжньому народною командою?
– Найголовніше, що наш президент не опускає руки, вірить у нас. І ми не опускаємо руки. Для нас важливіше за все – грати в Лізі чемпіонів. Ми почуваємося поруч із нашим домом. Він недалеко. Я вірю, що багато наших уболівальників приїжджатиме до Харкова на поєдинки Ліги чемпіонів і підтримуватиме нас. Тому ми запрошуємо їх. Я ще раз вітаю всіх із десятим чемпіонством!
– Щодо матчу одне запитання. Зрештою трохи полоскотали нерви вболівальникам наприкінці?
– Звичайно, три роки ми не були в такій ситуації, тому й розслабились. Хотіли, щоб швидше закінчилася гра. Дістали два голи, проте після цього не впали, створили ще два моменти. Найважливіше – це перемога «Шахтаря» сьогодні та чемпіонство.
– Три роки ми без свого дому. Увесь цей час «Шахтар» далеко від рідних уболівальників. Граємо в інших містах та на інших стадіонах, нам усім важко. І перший дзвінок хлопці попросити зробити президентові клубу Рінату Ахметову, щоб подякувати йому за терпіння, за віру в команду, в кожного футболіста і щоб привітати його з чемпіонством. Він привів молодого амбітного тренера, який зробив свою роботу й забезпечив чемпіонство «Шахтарю», президентові, клубу, Донецьку, Донбасу та всім уболівальникам.
– Ми бачимо по Фонсеці, як він радіє. Він зараз, напевно, найщасливіша людина у світі: ви вдесяте чемпіони, а він тільки вперше?
– Такий великий клуб не може дозволити собі два роки поспіль лишатися без золота, тому ми мали дуже емоційну розмову в роздягальні перед матчем. Тренер сказав, що це незвичайна гра, гра, на яку всі чекають, і ми повинні перемогти. Цю перемогу та це чемпіонство ми даруємо всім нашим уболівальникам! Ми сподіваємося, що настане мир і наступний успіх ми святкуватимемо всі разом.
– Після поєдинку був зворушливий момент, коли на банері в центральному колі було написано імена тих уболівальників, для яких ви граєте. Які емоції ви відчували цієї миті?
– Передусім я хочу подякувати Львову, де ми провели два з половиною роки й першу частину цього сезону. Щиро дякую! Чому ми переїхали до Харкова? Тому що віримо, що ми ближче до дому, віримо, що в нас більше вболівальників. І ми впевнені, що наступним стадіоном, куди ми переїдемо, буде «Донбас Арена». Дякую Харкову, дякую всім, хто нас підтримував. Сьогодні ми подарували велике свято всім, хто любить футбол і любить «Шахтар». І ми привезли Лігу чемпіонів спершу до Львова, тепер – до Харкова. Це наш подарунок місту. Ми відчуваємо, що тут поруч наш дім, поруч Донецьк. І це додає нам сил.
– Виходить, що всю географію України «Шахтар» уже пройшов і став по-справжньому народною командою?
– Найголовніше, що наш президент не опускає руки, вірить у нас. І ми не опускаємо руки. Для нас важливіше за все – грати в Лізі чемпіонів. Ми почуваємося поруч із нашим домом. Він недалеко. Я вірю, що багато наших уболівальників приїжджатиме до Харкова на поєдинки Ліги чемпіонів і підтримуватиме нас. Тому ми запрошуємо їх. Я ще раз вітаю всіх із десятим чемпіонством!
– Щодо матчу одне запитання. Зрештою трохи полоскотали нерви вболівальникам наприкінці?
– Звичайно, три роки ми не були в такій ситуації, тому й розслабились. Хотіли, щоб швидше закінчилася гра. Дістали два голи, проте після цього не впали, створили ще два моменти. Найважливіше – це перемога «Шахтаря» сьогодні та чемпіонство.