Амбітні цілі

– У вас тридцять чотири титули. Що відчуває президент найтитулованішої команди України?
– По-перше, я щасливий! Я задоволений, хочу всіх привітати з чемпіонством, із Кубком. Я вважаю, що команда і клуб виконали величезну роботу. Ми заслужено здобули чемпіонське золото та Кубок. Щиро дякую й головному тренерові Паулу Фонсеці, й тренерському штабові, й усьому колективу футбольного клубу «Шахтар», а головне – нашим уболівальникам.

– Ви говорили, що маєте мрію, аби чемпіон ставав відомим в останньому турі. В останньому матчі з «Динамо» нічого не вирішувалось – на нього «Шахтар» уже виходив чемпіоном. Вам не прикро?
– Ні, не прикро. Не можу сказати, що я засмутився через це. На такі винятки я згоден. Ми стали чемпіонами достроково. За цим стоїть величезна праця. Ви подивіться, скільки команда втратила очок. Значно менше, ніж минулого сезону. І те, що ми виходили на матч із київським «Динамо» у званні чемпіона України й тренерський штаб мав змогу спробувати молодих талантів у справі, – це чудово. Якщо хтось гадає, що чемпіонат слабкий, то нехай спершу спробує його виграти. Для нас він удвічі складний. Тому що ми всі ігри проводимо на чужих полях. Це дуже важко.

– Паулу Фонсека втретє виграв чемпіонство. Утім у травневу спеку одягав пальто з бабками. Напевно, йому цей чемпіонат не здавався спокійним?
– Напевно, для нього це дорогий подарунок, він у нього вірив і принаймні цей подарунок забезпечував йому та команді успіх. Тому це чудово. Нехай ходить у цьому пальті і в червні, і в липні. Головне, щоб воно забезпечувало успіх нашій команді.

– Чим пояснити тренерський успіх Паулу Фонсеки?
– Три чемпіонства, три Кубки та Суперкубок. Сім трофеїв протягом трьох років – принаймні це заслуговує величезної поваги.

– Говорять, що ваш головний конкурент «Динамо» став слабшим. Чи засмучує це вас?
– «Динамо» взагалі дуже міцна команда. Дуже міцна молодь, яка вже набула величезного досвіду. Дуже міцний і досвідчений президент клубу, я маю на увазі свого колегу Ігоря Суркіса, що чимало робить для свого клубу. З ними завжди складно грати, просто ми сильніші. Я вважаю, що в нас дуже міцна, яскрава команда, в якої величезний потенціал. І я сподіваюся, що ми далі перемагатимемо, здобуватимемо трофеї та перемагатимемо київське «Динамо».

– Який фінал вам приємніше дивитися: коли «Шахтар» обіграє «Динамо» або коли «Шахтар» обіграє «Інгулець»?
– По-перше, київське «Динамо» ми обіграли трохи раніше. А що ж до «Інгульця», я хочу зробити їм величезний комплімент. Дуже харизматичний президент. Я особисто з ним не знайомий, однак дуже харизматичний, яскравий президент, який, видно, що любить свою команду, чимало вкладає душі. Як наслідок – у фіналі Кубка ми таки несподівано зустрілися з «Інгульцем». Я хочу своєму колезі щиро подякувати за любов до футболу. Дуже приємний головний тренер. Молодий, скромний, амбітний, професійний, дуже приємна людина. Молодці, хлопці. Гравцям, тренерському штабові, вболівальникам «Інгульця» хочу щиро подякувати за цю інтригу. Нам не було легко. Ми дуже серйозно до цієї команди ставились. Вони давали такі інтерв’ю, нас у них лякали, що шампанське замовили, відро або два відра. Я пам’ятаю, коли показали на початку кадр, де президент сидить, а в нього нога на нервовому ґрунті от-от підборіддя собі зламає. Нервує людина. Я й себе так пам’ятаю, себе так бачу. Я теж нервую, теж переживаю. Скажу відверто: я в цій грі хотів виграти, однак дуже симпатизував «Інгульцю». Ми забиваємо голи, а мені навіть і не хотілося. Я хотів виграти Кубок та побачити яскраву, гарну гру своєї команди. Але водночас вони породжували в моєму серці величезну симпатію.

– Для вас Ліга чемпіонів – це передусім престиж або гроші?
– Гроші не завадять. Вони завжди потрібні клубу, це також частина успіху клубу. На пострадянському просторі завжди клуби збиткові. Я теж завжди інвестував. Якщо сьогодні звести операційну діяльність клубу з Лігою чемпіонів, то в нас невеликий мінус. А якщо включати інвестиційну діяльність клубу, а це також важливо – купувати яскравих талантів дорого, а продавати значно дорожче, то виглядатиме так, що наш клуб прибутковий. Ми хочемо бути прибутковими, ми хочемо бути успішними. Демонструвати яскраву, гарну гру, заробляти трофеї й заробляти гроші.

– За виступ у єврокубках останнього сезону «Шахтар» заробив солідну суму – 46,6 мільйона євро. Чи досить цих грошей, щоб стати прибутковим клубом?
– Коли взяти операційну діяльність, то ми будемо збитковими. А з інвестиційною діяльністю ми будемо прибутковими.

– Скільки грошей на рік має заробляти «Шахтар» на трансферах?
– Треба подивитися. Однак бачите, ми торік продали Фреда і цього нам достатньо, аби бути прибутковими.

– Як влаштовано трансферний процес у клубі? Хто ухвалює рішення і хто є відповідальним?
– Ухвалює рішення той, хто платить гроші. І питатиме він самого себе. Проте вся структура клубу працює. Принаймні цих талантів слід побачити, за ними потрібно слідкувати, дивитися. А вже потім відбувається дискусія: у кого клуб готовий інвестувати, а в кого – ні. Ми повинні перемагати. Ми повинні вкласти долар, а отримати три, чотири або п’ять. І в якості гри ми маємо виграти. Якщо ми інвестували долар, а потім не зможемо цього гравця продати за долар, що це за інвестиція? Якщо ніхто його не хоче придбати за один долар, отже, в якості гри він нам теж жодної користі не дасть, тому наше завдання – ефективна інвестиційна діяльність. Це наш шлях до успіху.

 – Ви не боїтеся продавати лідерів. Чи готові ви зараз попрощатися з тими, кого вважають незамінними: Тайсоном, Марлосом, Ісмаїлі?
– Ці гравці дуже потрібні футбольному клубу «Шахтар». Це досвідчені гравці, міцні гравці, й без них сьогодні важко уявити «Шахтар». Однак коли є дуже серйозна пропозиція, ми маємо вибір. Якщо ми його не відпускаємо, отже, ми за великим рахунком стаємо катами долі футболіста. Тому ми готові продавати. Якщо є великі, надзвичайно серйозні пропозиції, то ми готові продавати однозначно гравця. Наші скаути працюють і нам пропонують завжди інших гравців. Якщо ми когось утратимо, то ми повинні знайти, ким замінити. І заміна має бути сильнішою за втрату.

– Яка клаузула в Ісмаїлі й Тайсона, якщо не секрет?
– Це велика сума. Нас влаштує.

– Ви колись сказали, що Фред буде найдорожчим трансфером «Шахтаря», – клуб заробив 60 мільйонів. А хто наступний рекорд «Шахтаря»?
– Сьогодні за підбором гравців «Шахтар» – дуже міцна команда. Ми грали з «Динамо», вийшла наша молодь, вона незіграна. Проте одразу ввели певну кількість футболістів, тренер не побоявся, довірив гравцям. І він сам набув чималого досвіду. Він поставив, а вони його не підвели. Ба більше, коли він сам подивився, то напевне подумав: слухай, а вони нічим не поступаються досвідченим гравцям. Ці футболісти справді перебувають на дуже високому рівні. Ви бачите, що Маркос Антоніо, який уже здобув місце в основі, завоював довіру. Попри те що він маленький, щупленький, у цього гравця величезний потенціал. Тете – я гадаю, що багато вболівальників у нього вже закохано. Подивіться Фернандо – теж чудовий гравець. Майкон – сталося нещастя, він зламався. Сподіватимемось, що він швидше відновиться. Додо, якого ми придбали. Я в нього також дуже сильно вірю, він зараз в оренді в Португалії, правий захисник. Сіпріано – не грав у нас, однак теж належить до найкращих молодих талантів Бразилії. Шість бразильських молодих гравців. Усі вони – гравці молодіжної збірної Бразилії. Усі великі-великі таланти. Я переконаний, що на них чекатиме яскрава доля. Соломон – гравець національної збірної Ізраїлю. Також наділений великим талантом. Це свідчить про те, що протягом року-двох-трьох наші вболівальники пишатимуться нашою командою. Хто з них коштуватиме дорожче або дешевше, дуже важко передбачити, хто з них швидше адаптується, а хто пізніше – теж треба почекати. Я гадаю, що ми підсилені добре, слід мати терпіння й розкрити всіх гравців, яких ми придбали. Мені здається, зараз у «Шахтарі» є дуже велика конкуренція. І в тренера болітиме голова, кого поставити, кого не поставити, кому довірити, а кому – ні.

– Паулу Фонсека сказав, що «все йде до того, що він залишиться в «Шахтарі» ще на рік». А хіба були з ним розмови про те, що він піде? 
– Паулу – молодий, амбітний, дуже кваліфікований тренер. Він має гарні ідеї, якщо б ним цікавились найкращі клуби Європи та світу – це теж добре і для Паулу, і для нашого клубу.

– Якщо Фонсекою зацікавиться європейський топ-клуб, ви готові його відпустити?
– Так, звісно. Це наше ім’я. Раніше якщо до мене потрапляв гравець, то я нікому його не продам, нікому не віддам, він повинен бути в нас. А коли я почав відпускати гравців, то в цій ситуації ми виграли значно більше. Цей досвід – це чудово. Те саме стосується й тренерського штабу. Крім того, є моральна домовленість: якщо хтось цікавитиметься. Напевне хтось цікавиться, тому що це не свідчить про те, що Паулу ніхто не цікавиться. Він гарний фахівець і порядна людина. Він приїхав сюди, до іншої країни, виграв три чемпіонства й три Кубки, плюс Суперкубок. Це заслуговує величезних оплесків.

– Чого ви очікуєте від Паулу Фонсеки, крім титулів?
– Головне – це титули та яскрава, гарна гра. Я не вірю в титули без гарної гри. Можна виграти одного разу випадково, однак не можна перемагати щоразу, якщо ти не демонструєш яскравої й гарної гри. Ба більше, в нас підбір гравців такий.

– Дарійо Срна італійським ЗМІ заявив: «Коли президент «Шахтаря» Рінат Ахметов сказав, що вони не продовжуватимуть мій контракт, це було ніби удар в обличчя». Чому ви ухвалили таке рішення й чому для Дарійо це стало несподіванкою?
– По-перше, Дарійо ніхто ніколи не бив по обличчю. Це величезний мій друг, це великий капітан, і він чимало зробив для всіх наших трофеїв. Я не читав цього інтерв’ю. Можливо, він вірив, що ми продовжимо з ним контракт, але певно знав, що ми не продовжуватимемо. По-друге, Дарійо вже не молодий, не грав понад рік. Клуб цілковито поважав контракт і поважав Дарійо, – ми все зробили задля того, щоб ця ситуація жодним чином не позначилась на його родині з фінансової точки зору. Ми однаково повинні думати про майбутнє. У нас є правий захисник, є проблеми. На сьогодні ми перебуваємо в пошуку рішення цієї проблеми. Однаково нам слід шукати рішення, знаходити гравця. Якщо знаходити гравця, йому слід довіряти. А якщо ми знаходимо гравця і йому довірять сидіти на трибуні та спостерігати, як грає Дарійо, то проблему ми не вирішуємо, а лише посуваємо.

– Дарійо це зрозумів?
– Я переконаний, що він уже зрозумів. Але, можливо, перша емоція була такою. Життя така річ, є емоції. Футбольний клуб «Шахтар» вдячний Дарійо і любить Дарійо. Як президент клубу, я також вдячний йому і люблю його. І вважаю, що в мене з ним дуже теплі й дружні стосунки. Але тут ідеться про те, а що буде завтра, а що післязавтра?

– Ви тепло попрощалися з Ракицьким. А втім: чому він пішов?
– Ярик набрав мене й сказав: «Якщо ви дозволите, я вирішив би піти». Проте ви зрозумійте, ми ще маємо Колю Матвієнка. Я вважаю, що це талант шалений. Це майбутнє «Шахтаря». Коли Ярик хоче піти, і я його не відпускаю, я ще перекриваю дорогу саме іншим гравцям. Я хочу подякувати йому за ті роки, трофеї та його яскравий, гарний футбол.

– Чи готовий «Шахтар» придбати центрального захисника з Європи?
– Звісно, це може бути. Усе може бути, якщо нас змусить життя. Однак мені здається, в нас сьогодні чудова лінія оборони. У нас сьогодні міцні гравці. Ви подивіться, як ми раніше грали і як зараз. Я не бачив ще в грі Бондаренка, якого ми придбали в «Олександрії», й дуже міцний наш Бондар. Він молодий, вихованець нашої Академії, його всі хвалять.

– Президент «Динамо» Ігор Суркіс постійно називає Мораеса зрадником, а «Шахтар» жодного разу на це не відреагував.
– Я не знаю, які аргументи в Ігоря Суркіса, проте я вважаю просто. Ось у мене є гравець, в якого добігає кінця контракт. Може, я бачу його в себе на таких умовах, а інший клуб бачить його в себе на інших умовах. Його вибір. Якщо він завтра перейде до київського «Динамо» або туди, куди вважатиме за потрібне, то так я можу сказати, що він мене зрадив або футбольний клуб «Шахтар» зрадив. А він нікого не зрадив: це його право, його кар’єра, відповідальність перед самим собою та своєю родиною. Тому я поважатиму його вибір і ніколи в житті поганого не скажу.

– Суркіс говорить про те, що Мораес за спиною домовлявся із «Шахтарем» і обіцяв не переходити до «Шахтаря».
– Я ніколи в гравців не запитував: ви підете до київського «Динамо» чи ні. Проте я дуже вдячний Мораесу, що він обрав наш клуб і дав нам величезну користь. У цих трофеях величезна заслуга Мораеса.

– У підсумку Мораес допоміг «Шахтарю» виграти чемпіонство, а зараз може допомогти національній збірній України. Вам це приємно?
– Це його вибір. Я вам хочу сказати: ніколи в житті я цього не обговорював ані з Марлосом, ані з Мораесом. Якщо ви запитаєте, як я на це відреагував, то скажу: з великою повагою. Я точно знаю, що ці гравці дадуть величезну користь національній збірній і вона від цього виглядатиме значно якісніше.

– Чи маєте ви думки про будівництво нового стадіону?
– Ні, в жодному разі. У нас є стадіон «Донбас Арена», і всі ми живемо мрією, що «Шахтар» повернеться на «Донбас Арену» й проводитиме там свої найяскравіші матчі.

– 2017 року команда і тренер просили вас повернутися на стадіон, ви взяли час подумати й не повернулися. Пауза затягнулась або ви не змінили рішення?
– Я дуже сильно сумую за футболом. Почались усі трагічні події, і я до Донецька не можу повернутися вже шостий рік. П’ять років я не був на стадіоні. Я б хотів, аби ми на стадіоні опинилися з нашими вболівальниками. Аби ми разом дивилися, пишалися, раділи, плакали від гри нашої команди.

– У своїй промові президент України Володимир Зеленський порівняв Україну зі збірною Ісландії з футболу. Чи хотіли б ви, щоб Зеленський відродив його рідний «Кривбас»?
– «Кривбас» був дуже міцною командою. Чудові вболівальники, промислове, сильне місто. Звісно, це місто заслуговує мати міцну команду, яка тішитиме своїх уболівальників. І якщо б знайшлись інвестори, було б чудово та посилило б конкуренцію.

– Ігор Коломойський днями повернувся до України. Ваші футбольні очікування щодо цього?
– Ігор Коломойський чимало зробив для українського футболу, він зрештою інвестував у «Дніпро», довгі роки – 15–20 років. «Дніпро» зрештою дістався фіналу Ліги Європи. Це завжди була дуже міцна команда, з ними завжди було складно грати. А вони завжди були на нас добре налаштовані. Це були захоплюючі ігри. Якщо Ігор Валерійович займатиметься футболом, український чемпіонат дістане нову інтригу. Про футбол ми з ним уже давно не говорили.

– Які у вас, як у президента клубу, очікування від нового «Шахтаря» на майбутній сезон?
– Ми ставитимемо найамбітніші цілі: чемпіонство, Кубок та яскраву гру в Лізі чемпіонів.