Зможемо це подолати
11 квітня 2020 р.
|
Півзахисник «Шахтаря» Євген Коноплянка відповів на запитання вболівальників у прямому ефірі в Instagram
Про коронавірус
– Важкий момент для всього світу. Як це подужати? Напевно, найпростіше, що ми можемо зробити, – перебувати вдома й діставати задоволення від того часу, якого нам раніше бракувало, бути з родиною. Займатися чимось корисним. Зупинити цю епідемію ми можемо, лише перебуваючи вдома, намагаючись не контактувати ні з ким. Я теж людина. Теж щоранку читаю новини і відкидаю подалі телефон, аби нормально поснідати й не забивати собі голову. Однаково ми зможемо це подолати.
Про тренування
– Тренерський штаб нас контролює. Двічі на тиждень у нас відеотрансляція з усією командою: тренер дає всі вправи, ми повторюємо. Така робота триває 40 хвилин. Хто вдома має велосипед або бігову доріжку, їх теж використовуємо. Плюс щодня займаємось індивідуально, не рахуючи неділі, – вихідний.
Про штрафні удари
– У збірній добре виконує Малиновський – у нього відмінний, міцний удар. Якби йому ще трохи влучності, то все, я навіть не знаю, хто може бути кращим. І в «Шахтарі» багато хто добре б’є. Якщо шульга, то Марлос. Із правої – Віктор Коваленко.
Про завершення сезону
– Я бачу нас у фіналі Ліги Європи. Дай Боже, ми невдовзі продовжимо й дістанемось фіналу. У нас така мета. А там уже, якщо у фіналі, слід і Кубок брати.
Про друзів у «Шахтарі»
– Я можу багатьох назвати, адже ми добре підтримуємо зв’язок. Наприклад, із Марлосом живу в одній кімнаті. Назву тоді його. Ми сидимо і снідаємо за одним столом: на вашу думку, погано спілкуємось? Якщо навіть ти не знаєш мови, за деякий час обов’язково вивчиш і з усіма добре спілкуватимешся. У нас відмінний колектив.
Про Донецьк і «Донбас Арену»
– Ніколи не гуляв Донецьком. Так, ми проводили матчі, мали коротку прогулянку в парку, як і всі команди, проте із самим містом я не надто знайомий. «Донбас Арена» – розкішна, я встиг там пограти. Грав на багатьох розкішних, однак такого стадіону… Напевно, лише «Альянц Арену» можна порівняти, є щось спільне.
Про протистояння «Металіст» – «Дніпро»
– Ніколи не забуду, як шипи Горяїнова пролетіли в мене біля очей. Я вже про всяк випадок «реанімацію викликав». І хто міг подумати, що саме в цьому моменті, коли шипи пролітають у мене біля мізків, я дістаю травму й вибуваю на два місяці через те, що мені ззаду наступають на литку. Як це можливо? Просто в мене литки, як говорить Марлос, як в elephant, – важко їх не зачепити. Я того матчу не забуду ніколи – це була така бійня! Ігри з «Металістом» були дуже серйозні. А коли ми їхали через увесь Харків? Було таке відчуття, що люди піднімають наш автобус і хочуть його просто розхитати. Ось такий вони створювали тиск, аби ми починали переживати, думали не про футбол.
– Важкий момент для всього світу. Як це подужати? Напевно, найпростіше, що ми можемо зробити, – перебувати вдома й діставати задоволення від того часу, якого нам раніше бракувало, бути з родиною. Займатися чимось корисним. Зупинити цю епідемію ми можемо, лише перебуваючи вдома, намагаючись не контактувати ні з ким. Я теж людина. Теж щоранку читаю новини і відкидаю подалі телефон, аби нормально поснідати й не забивати собі голову. Однаково ми зможемо це подолати.
Про тренування
– Тренерський штаб нас контролює. Двічі на тиждень у нас відеотрансляція з усією командою: тренер дає всі вправи, ми повторюємо. Така робота триває 40 хвилин. Хто вдома має велосипед або бігову доріжку, їх теж використовуємо. Плюс щодня займаємось індивідуально, не рахуючи неділі, – вихідний.
Про штрафні удари
– У збірній добре виконує Малиновський – у нього відмінний, міцний удар. Якби йому ще трохи влучності, то все, я навіть не знаю, хто може бути кращим. І в «Шахтарі» багато хто добре б’є. Якщо шульга, то Марлос. Із правої – Віктор Коваленко.
Про завершення сезону
– Я бачу нас у фіналі Ліги Європи. Дай Боже, ми невдовзі продовжимо й дістанемось фіналу. У нас така мета. А там уже, якщо у фіналі, слід і Кубок брати.
Про друзів у «Шахтарі»
– Я можу багатьох назвати, адже ми добре підтримуємо зв’язок. Наприклад, із Марлосом живу в одній кімнаті. Назву тоді його. Ми сидимо і снідаємо за одним столом: на вашу думку, погано спілкуємось? Якщо навіть ти не знаєш мови, за деякий час обов’язково вивчиш і з усіма добре спілкуватимешся. У нас відмінний колектив.
Про Донецьк і «Донбас Арену»
– Ніколи не гуляв Донецьком. Так, ми проводили матчі, мали коротку прогулянку в парку, як і всі команди, проте із самим містом я не надто знайомий. «Донбас Арена» – розкішна, я встиг там пограти. Грав на багатьох розкішних, однак такого стадіону… Напевно, лише «Альянц Арену» можна порівняти, є щось спільне.
Про протистояння «Металіст» – «Дніпро»
– Ніколи не забуду, як шипи Горяїнова пролетіли в мене біля очей. Я вже про всяк випадок «реанімацію викликав». І хто міг подумати, що саме в цьому моменті, коли шипи пролітають у мене біля мізків, я дістаю травму й вибуваю на два місяці через те, що мені ззаду наступають на литку. Як це можливо? Просто в мене литки, як говорить Марлос, як в elephant, – важко їх не зачепити. Я того матчу не забуду ніколи – це була така бійня! Ігри з «Металістом» були дуже серйозні. А коли ми їхали через увесь Харків? Було таке відчуття, що люди піднімають наш автобус і хочуть його просто розхитати. Ось такий вони створювали тиск, аби ми починали переживати, думали не про футбол.