Чвертьфінал – наче фінал
10 серпня 2020 р.
|
Головний тренер «Шахтаря» Луїш Каштру дав велике інтерв’ю УЄФА, у якому резюмував успіх у протистоянні з «Вольфсбургом», поділився думкою щодо «Базеля», а також розповів про підготовку команди й психологію
– Луїше, запитання щодо матчу-відповіді з «Вольфсбургом». Можливо, ви очікували кращого початку? Ми бачили ваше рішення: перевернутий трикутник з Аланом Патріком ліворуч і Маркосом Антоніо праворуч. Як це впливало на гру?
– Ми й очікували такого початку. Після нашої перемоги 2:1 у Німеччині знали, що «Вольфсбург» спробує забити простіше, чимшвидше, зосередить усю увагу на голах і виході до наступного етапу. Вони чинили тиск, а ми намагалися знайти вихід з цієї ситуації. Зазнавши труднощів протягом перших 10 хвилин, ми змінили деякі позиції, й відтоді стали контролювати перебіг матчу – відчували, що він розвивається здебільшого за нашим сценарієм, ніж за планом «Вольфсбурга». Однак ми розуміємо, що у футболі все може змінитись умить, саме це робить його настільки захоплюючим. У певний період другого тайму події розгорталися складніше, ніж очікувалось. А до перерви ми створили 5 відвертих шансів для взяття воріт, проте не забили. «Вольфсбург» теж мав моменти. Але, справді, перші 10 хвилин були турбулентними – не через нашу неспроможність, а тому що «Вольфсбург» заважав нам розігрувати м’яч із глибини.
– Як ви зреагували на вилучення за рахунку 0:0, аби зберегти форму команди?
– Ми розуміли, що відтепер «Вольфсбург» ще більше зосередиться на гольових моментах, спробує розкрити зони. Невдовзі склади стали рівними, і ми протистояли 10 на 10. По всьому полю виникало більше вільних зон. Ми знали, що якщо зможемо прискорити атаки, то переведемо гру на їхню половину, як і хотіли. Нам вдалося зробити це. Деякі футболісти «Вольфсбурга» хотіли відсунути події подалі від власного штрафного, вичікували виходу з оборони до атаки, тим самим збільшуючи розриви. Ось що насправді сталося. Футболісти, які вийшли на заміну, відіграли важливу роль і допомогли команді здобути перемогу. Можна сказати, що ми звичним чином використали зони, що лишив суперник.
– Для вас матч із «Вольфсбургом» – перший у єврокубках, де «Шахтар» не пропустив жодного гола. Ви до цього прагнете, однак чи є якийсь конкретний рецепт вирішення такої проблеми?
– Наразі ми провели 10 матчів: 6 у Лізі чемпіонів і 4 в Лізі Європи. Ми поступилися «Манчестер Сіті» й «Аталанті». Зараз вони пройшли до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Не зазнали поразок в інших 8 матчах, хоча голи пропускали. Також ми знали, що з «Вольфсбургом» можемо поступитись, але однаково пройти далі без особливих труднощів. Ми хотіли провести сухий матч. Розуміли, що гол суперника збільшить його шанси, адже якщо він заб’є другий, то пройде до чвертьфіналу, а якщо відзначимось і ми, то доведеться змагатись у овертаймі. Додатковий час може зашкодити командам, тому ми справді хотіли пройти далі, не пропускаючи. Ми дотримувалися своїх принципів, дисципліни, створювали моменти, і це давало велике задоволення. Другі матчі завжди подібні до фіналу. Перший – не так, а другий – справді наче фінал, тому що в ньому вирішується все. У чвертьфіналах та півфіналах ніколи й неможливо буде надолужувати згаяне, адже ці стадії складаються з однієї гри. Тому ми повинні перебувати в найкращих кондиціях, і добре, коли нам вдасться уникнути екстратайму та інших сюрпризів.
– З іншого боку, ви забили 18 м’ячів у 10 матчах на євроарені, відмінно атакуєте, багато граєте на чужій половині. Чому «Шахтар» є таким міцним в атаці й настільки приємно на це дивитися?
– Футболісти знають моє бачення того, як слід атакувати. Вони мають свободу в останній третині поля, і з боку може здатися, що ми в ці моменти діємо хаотично, проте насправді там є певний порядок. Хаос може бути різновидом порядку, якого хтось, гадаючи, що це хаос, може не сприймати. Однак ми розуміємо це. Знаємо, що слід зробити в першій та другій третинах поля, аби до останньої увійти чітким і рішучим шляхом. А вже там мобільність команди надає нам стільки нагод для гола, що ми переважно спостерігаємо за суперником, вільними зонами, м’ячем та партнерами. І ці зв’язки, які ми у своїй свідомості встановлюємо із зонами, супротивником, партнерами й м’ячем, є життєво важливими для створення моментів. Необов’язково, щоб футболіст був захоплений закриттям зон або, навпаки, входив лише до певних зон. Для мене важливо, аби ми їх використовували правильно та адаптували до того, що відбувається. Мені, як тренерові, й самим футболістам приємно те, що вони діють в останній третині, маючи там свободу. Проте вони також знають, що слід швидко реагувати на втрату м’яча. Хлопці повинні обирати правильне позиціонування, змінювати розташування оборонного блока після втрати м’яча, коли ми можемо відновити володіння. Те, що відбувається на полі, ілюструє те, як ми бачимо атаку. І, до речі, ми вибудовуємось під час цієї атаки, намагаючись не втрачати оборонного балансу. Так, часом це призводить і до пропущених м’ячів. Однак ми знаємо, що матч – не лише для нас, а ще й для тих, хто нас дивиться. Я вважаю, що тренери та футболісти щасливі, коли відчувають, що вболівальники дістають задоволення від гри. Це те, що нас добре мотивує.
– Ви багато говорите щодо колективу, проте є один видатний гравець – Жуніор Мораес. Він забив 25 м’ячів і зробив 12 асистів, у європейських матчах – 5 + 2. Розкажіть нам докладніше про нього.
– Жуніор знає, що я не люблю індивідуалізувати. Я вважаю футбол колективною грою, він є чудовим саме завдяки цьому аспекту. Скоординувати на полі дії 11 футболістів проти 11 на іншому боці, коли м’яч між двома командами й зрештою має опинитись у воротах, – завдання, що вимагає від колективу багато чого. І я уникаю відповідей щодо окремого виконавця, адже вважаю, що кожен гравець має роботу, яку він повинен виконувати добре. Хлопці роблять те, чого від них очікують. Саме над цим ми всі працюємо щодня. І я не вважаю винятковим те, що футболіст добре грає. Коли це так, то й сказати нічого. А от якщо футболіст грає погано – інша річ, це те, що змусить мене поговорити з ним. Жуніор, як і всі інші в команді, грає добре, тому що, як і всі інші, багато працює. Мораес піклується про себе, свою форму й тіло. Високий рівень завжди забезпечують чотири аспекти – технічний, тактичний, фізичний та психологічний. Жуніор дуже витривалий, це футболіст, який чинить серйозний тиск на захисників суперника, здатен робити короткі й довгі діагональні переміщення в слушний час. Він дуже корисний атакувальний гравець і гарний фінішер. Як і всі в команді, це відмінний приклад характеру й того, яким слід бути у своїй професії.
– Від травня в «Шахтаря» 8 перемог, 2 нічиї та жодної поразки. Це надає великої впевненості, чи не так?
– Ми відчуваємо, що наша впевненість така сама, як і в «Базеля». У «Базеля» 8 перемог, 1 нічия та 1 поразка, яка сталася, коли вони вже кваліфікувалися. Ця команда обіграла «Краснодар» з рахунком 5:0. Вона забила 20 м’ячів і пропустила 4. Тож, говорячи про нашу впевненість, ми не можемо забувати про впевненість «Базеля». Це свідчить про ще більшу відповідальність з нашого боку. Знаючи суперника, ми швидко розуміємо, що слід робити на полі, маємо бути дуже зосередженими, рішучими. Усвідомлюємо, що суперник бажає того ж, що й ми, в нього такі самі шанси. Це впевненість у поєднанні з обізнаністю.
– Чого ви чекаєте від матчу з «Базелем»? Ваші прогнози? Якою є ваша думка щодо супротивника?
– Дуже міцний суперник. Лише той, хто не приділив цій темі уваги, не побачить цього. Знаєте, в житті є така цікава річ, як статус. У деяких випадках цей статус виявляється фатальним, змушує зазнати невдачі, а в деяких – домогтись успіху. Люди часто говорять про те, хто може вийти до півфіналу або фіналу, й букмекерські контори тому свідки. У багатьох клубів підвищувались шанси, адже ніхто не очікував від них успіху, проте їм вдавалося його домогтися, і постійно. Я бачу «Базель» дуже агресивною командою з міцним півзахистом. Фрай, Джака, Кампо – вони дуже, дуже сильні. Артур Кабрал – наполегливий, агресивний нападник, Пулулу ліворуч також є міцним. Вони мають і лінію оборони, що ідеально обслуговує атаку, використовує залишений супротивником простір. Вони є міцними в обороні, а це означає, що опонент певної миті втратить м’яч, і тоді вони розпочнуть швидку контратаку. Центральні захисники працюють з м’ячем, спрямовують його в атаку довгими передачами, Фрай – гравець, який контролює простір і допомагає діагональними пасами. Тож це команда з чудовим оборонним блоком, сильний колектив. На нас чекає складний матч.
– Як ви готуєтесь до поєдинків Ліги Європи? Чи відрізняється ця робота від тієї, що здійснюється протягом чемпіонату?
– Так. Ми маємо знати, що плей-оф – це 2 зустрічі, а чемпіонат – близько 30. Якщо ми припустимось помилки в УПЛ, то зможемо це виправити, а в раундах на вибування – ні. Футболістам непросто витримувати ту насиченість інформації, що в нас є під час підготовки до Ліги чемпіонів або Ліги Європи. Насиченість інформації, відео всіх моментів матчу – усе це є досить стомливим. Люди зазвичай говорять, що гравець втомився через фізично дуже важкий поєдинок, однак ні, він втомився, адже моральний знос є жахливим. Фізично вони готові до всього. Ментально ми, люди, часто не готові до певних речей, тому що нашими здібностями певною мірою керує розум. Тобто, аби мати свіже тіло й м’язи, розум повинен бути свіжим. Ми не можемо надавати гравцям під час підготовки до Ліги Європи таку насиченість інформації, як у чемпіонаті. Тобто обсяг інформації збільшується, а до того ж ми працюємо в рекордно короткі строки. Футболісти мусять бути дуже зосередженими. Усе вирішується у 2, а в нашому разі – в 1 матчі. Є тиск і напруга гри. Це ретельна підготовка: таймінг відео, планування поїздки, всі речі опрацьовуються до дрібниць. Таким є наше життя, і ми до нього звикли. Це цікаві виклики.
– Попереду вирішальні етапи в Німеччині. Ви вже сказали, що підготовка відрізняється. В одноматчевому протистоянні важливішою є атака? Філ Джексон говорив: «Атака виграє матчі, проте чемпіонати виграє захист». Що про це думаєте?
– Я вважаю, що програють та виграють команди. Немає атак і оборон. Це гра, і в ній є геть усе, як очікуване, так і несподіване. Оборонні й атакувальні аспекти є визначальними, але це гра. Саме так я це бачу. Поважаю та розумію ідею, однак у нашому разі це інакше. Чому? Тому що чвертьфінал – наче фінал, у нього такі ж характеристики. Усе вирішується саме цієї миті, іншого поєдинку немає, 1 команда пройде далі, як у фіналі, де є лише 1 переможець. Двоматчеві протистояння або чемпіонат надають можливість поразки. Не мати другої зустрічі – жахливо з точки зору психологічного тиску, якого зазнають футболісти. Команда, яка доходить до фіналу, робить це надзвичайно виснаженою морально, однак подолати ментальний знос допомагає мотивація туди дістатися. Проводити вирішальні етапи без матчів-відповідей – необхідна зміна через вірус, який уражає всіх нас. Приймаємо та розуміємо це рішення. Водночас психологія зазнає певного випробування, адже грати матчі на виліт протягом такого короткого часу ми не звикли. Однак ми приймаємо це, тому що це єдина нагода завершити турнір.
– Ми й очікували такого початку. Після нашої перемоги 2:1 у Німеччині знали, що «Вольфсбург» спробує забити простіше, чимшвидше, зосередить усю увагу на голах і виході до наступного етапу. Вони чинили тиск, а ми намагалися знайти вихід з цієї ситуації. Зазнавши труднощів протягом перших 10 хвилин, ми змінили деякі позиції, й відтоді стали контролювати перебіг матчу – відчували, що він розвивається здебільшого за нашим сценарієм, ніж за планом «Вольфсбурга». Однак ми розуміємо, що у футболі все може змінитись умить, саме це робить його настільки захоплюючим. У певний період другого тайму події розгорталися складніше, ніж очікувалось. А до перерви ми створили 5 відвертих шансів для взяття воріт, проте не забили. «Вольфсбург» теж мав моменти. Але, справді, перші 10 хвилин були турбулентними – не через нашу неспроможність, а тому що «Вольфсбург» заважав нам розігрувати м’яч із глибини.
– Як ви зреагували на вилучення за рахунку 0:0, аби зберегти форму команди?
– Ми розуміли, що відтепер «Вольфсбург» ще більше зосередиться на гольових моментах, спробує розкрити зони. Невдовзі склади стали рівними, і ми протистояли 10 на 10. По всьому полю виникало більше вільних зон. Ми знали, що якщо зможемо прискорити атаки, то переведемо гру на їхню половину, як і хотіли. Нам вдалося зробити це. Деякі футболісти «Вольфсбурга» хотіли відсунути події подалі від власного штрафного, вичікували виходу з оборони до атаки, тим самим збільшуючи розриви. Ось що насправді сталося. Футболісти, які вийшли на заміну, відіграли важливу роль і допомогли команді здобути перемогу. Можна сказати, що ми звичним чином використали зони, що лишив суперник.
– Для вас матч із «Вольфсбургом» – перший у єврокубках, де «Шахтар» не пропустив жодного гола. Ви до цього прагнете, однак чи є якийсь конкретний рецепт вирішення такої проблеми?
– Наразі ми провели 10 матчів: 6 у Лізі чемпіонів і 4 в Лізі Європи. Ми поступилися «Манчестер Сіті» й «Аталанті». Зараз вони пройшли до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Не зазнали поразок в інших 8 матчах, хоча голи пропускали. Також ми знали, що з «Вольфсбургом» можемо поступитись, але однаково пройти далі без особливих труднощів. Ми хотіли провести сухий матч. Розуміли, що гол суперника збільшить його шанси, адже якщо він заб’є другий, то пройде до чвертьфіналу, а якщо відзначимось і ми, то доведеться змагатись у овертаймі. Додатковий час може зашкодити командам, тому ми справді хотіли пройти далі, не пропускаючи. Ми дотримувалися своїх принципів, дисципліни, створювали моменти, і це давало велике задоволення. Другі матчі завжди подібні до фіналу. Перший – не так, а другий – справді наче фінал, тому що в ньому вирішується все. У чвертьфіналах та півфіналах ніколи й неможливо буде надолужувати згаяне, адже ці стадії складаються з однієї гри. Тому ми повинні перебувати в найкращих кондиціях, і добре, коли нам вдасться уникнути екстратайму та інших сюрпризів.
– З іншого боку, ви забили 18 м’ячів у 10 матчах на євроарені, відмінно атакуєте, багато граєте на чужій половині. Чому «Шахтар» є таким міцним в атаці й настільки приємно на це дивитися?
– Футболісти знають моє бачення того, як слід атакувати. Вони мають свободу в останній третині поля, і з боку може здатися, що ми в ці моменти діємо хаотично, проте насправді там є певний порядок. Хаос може бути різновидом порядку, якого хтось, гадаючи, що це хаос, може не сприймати. Однак ми розуміємо це. Знаємо, що слід зробити в першій та другій третинах поля, аби до останньої увійти чітким і рішучим шляхом. А вже там мобільність команди надає нам стільки нагод для гола, що ми переважно спостерігаємо за суперником, вільними зонами, м’ячем та партнерами. І ці зв’язки, які ми у своїй свідомості встановлюємо із зонами, супротивником, партнерами й м’ячем, є життєво важливими для створення моментів. Необов’язково, щоб футболіст був захоплений закриттям зон або, навпаки, входив лише до певних зон. Для мене важливо, аби ми їх використовували правильно та адаптували до того, що відбувається. Мені, як тренерові, й самим футболістам приємно те, що вони діють в останній третині, маючи там свободу. Проте вони також знають, що слід швидко реагувати на втрату м’яча. Хлопці повинні обирати правильне позиціонування, змінювати розташування оборонного блока після втрати м’яча, коли ми можемо відновити володіння. Те, що відбувається на полі, ілюструє те, як ми бачимо атаку. І, до речі, ми вибудовуємось під час цієї атаки, намагаючись не втрачати оборонного балансу. Так, часом це призводить і до пропущених м’ячів. Однак ми знаємо, що матч – не лише для нас, а ще й для тих, хто нас дивиться. Я вважаю, що тренери та футболісти щасливі, коли відчувають, що вболівальники дістають задоволення від гри. Це те, що нас добре мотивує.
– Ви багато говорите щодо колективу, проте є один видатний гравець – Жуніор Мораес. Він забив 25 м’ячів і зробив 12 асистів, у європейських матчах – 5 + 2. Розкажіть нам докладніше про нього.
– Жуніор знає, що я не люблю індивідуалізувати. Я вважаю футбол колективною грою, він є чудовим саме завдяки цьому аспекту. Скоординувати на полі дії 11 футболістів проти 11 на іншому боці, коли м’яч між двома командами й зрештою має опинитись у воротах, – завдання, що вимагає від колективу багато чого. І я уникаю відповідей щодо окремого виконавця, адже вважаю, що кожен гравець має роботу, яку він повинен виконувати добре. Хлопці роблять те, чого від них очікують. Саме над цим ми всі працюємо щодня. І я не вважаю винятковим те, що футболіст добре грає. Коли це так, то й сказати нічого. А от якщо футболіст грає погано – інша річ, це те, що змусить мене поговорити з ним. Жуніор, як і всі інші в команді, грає добре, тому що, як і всі інші, багато працює. Мораес піклується про себе, свою форму й тіло. Високий рівень завжди забезпечують чотири аспекти – технічний, тактичний, фізичний та психологічний. Жуніор дуже витривалий, це футболіст, який чинить серйозний тиск на захисників суперника, здатен робити короткі й довгі діагональні переміщення в слушний час. Він дуже корисний атакувальний гравець і гарний фінішер. Як і всі в команді, це відмінний приклад характеру й того, яким слід бути у своїй професії.
– Від травня в «Шахтаря» 8 перемог, 2 нічиї та жодної поразки. Це надає великої впевненості, чи не так?
– Ми відчуваємо, що наша впевненість така сама, як і в «Базеля». У «Базеля» 8 перемог, 1 нічия та 1 поразка, яка сталася, коли вони вже кваліфікувалися. Ця команда обіграла «Краснодар» з рахунком 5:0. Вона забила 20 м’ячів і пропустила 4. Тож, говорячи про нашу впевненість, ми не можемо забувати про впевненість «Базеля». Це свідчить про ще більшу відповідальність з нашого боку. Знаючи суперника, ми швидко розуміємо, що слід робити на полі, маємо бути дуже зосередженими, рішучими. Усвідомлюємо, що суперник бажає того ж, що й ми, в нього такі самі шанси. Це впевненість у поєднанні з обізнаністю.
– Чого ви чекаєте від матчу з «Базелем»? Ваші прогнози? Якою є ваша думка щодо супротивника?
– Дуже міцний суперник. Лише той, хто не приділив цій темі уваги, не побачить цього. Знаєте, в житті є така цікава річ, як статус. У деяких випадках цей статус виявляється фатальним, змушує зазнати невдачі, а в деяких – домогтись успіху. Люди часто говорять про те, хто може вийти до півфіналу або фіналу, й букмекерські контори тому свідки. У багатьох клубів підвищувались шанси, адже ніхто не очікував від них успіху, проте їм вдавалося його домогтися, і постійно. Я бачу «Базель» дуже агресивною командою з міцним півзахистом. Фрай, Джака, Кампо – вони дуже, дуже сильні. Артур Кабрал – наполегливий, агресивний нападник, Пулулу ліворуч також є міцним. Вони мають і лінію оборони, що ідеально обслуговує атаку, використовує залишений супротивником простір. Вони є міцними в обороні, а це означає, що опонент певної миті втратить м’яч, і тоді вони розпочнуть швидку контратаку. Центральні захисники працюють з м’ячем, спрямовують його в атаку довгими передачами, Фрай – гравець, який контролює простір і допомагає діагональними пасами. Тож це команда з чудовим оборонним блоком, сильний колектив. На нас чекає складний матч.
– Як ви готуєтесь до поєдинків Ліги Європи? Чи відрізняється ця робота від тієї, що здійснюється протягом чемпіонату?
– Так. Ми маємо знати, що плей-оф – це 2 зустрічі, а чемпіонат – близько 30. Якщо ми припустимось помилки в УПЛ, то зможемо це виправити, а в раундах на вибування – ні. Футболістам непросто витримувати ту насиченість інформації, що в нас є під час підготовки до Ліги чемпіонів або Ліги Європи. Насиченість інформації, відео всіх моментів матчу – усе це є досить стомливим. Люди зазвичай говорять, що гравець втомився через фізично дуже важкий поєдинок, однак ні, він втомився, адже моральний знос є жахливим. Фізично вони готові до всього. Ментально ми, люди, часто не готові до певних речей, тому що нашими здібностями певною мірою керує розум. Тобто, аби мати свіже тіло й м’язи, розум повинен бути свіжим. Ми не можемо надавати гравцям під час підготовки до Ліги Європи таку насиченість інформації, як у чемпіонаті. Тобто обсяг інформації збільшується, а до того ж ми працюємо в рекордно короткі строки. Футболісти мусять бути дуже зосередженими. Усе вирішується у 2, а в нашому разі – в 1 матчі. Є тиск і напруга гри. Це ретельна підготовка: таймінг відео, планування поїздки, всі речі опрацьовуються до дрібниць. Таким є наше життя, і ми до нього звикли. Це цікаві виклики.
– Попереду вирішальні етапи в Німеччині. Ви вже сказали, що підготовка відрізняється. В одноматчевому протистоянні важливішою є атака? Філ Джексон говорив: «Атака виграє матчі, проте чемпіонати виграє захист». Що про це думаєте?
– Я вважаю, що програють та виграють команди. Немає атак і оборон. Це гра, і в ній є геть усе, як очікуване, так і несподіване. Оборонні й атакувальні аспекти є визначальними, але це гра. Саме так я це бачу. Поважаю та розумію ідею, однак у нашому разі це інакше. Чому? Тому що чвертьфінал – наче фінал, у нього такі ж характеристики. Усе вирішується саме цієї миті, іншого поєдинку немає, 1 команда пройде далі, як у фіналі, де є лише 1 переможець. Двоматчеві протистояння або чемпіонат надають можливість поразки. Не мати другої зустрічі – жахливо з точки зору психологічного тиску, якого зазнають футболісти. Команда, яка доходить до фіналу, робить це надзвичайно виснаженою морально, однак подолати ментальний знос допомагає мотивація туди дістатися. Проводити вирішальні етапи без матчів-відповідей – необхідна зміна через вірус, який уражає всіх нас. Приймаємо та розуміємо це рішення. Водночас психологія зазнає певного випробування, адже грати матчі на виліт протягом такого короткого часу ми не звикли. Однак ми приймаємо це, тому що це єдина нагода завершити турнір.
Почати слайдшоу