Вольфсбург зробив щодо нас висновки
11 липня 2020 р.
|
Воротар «Шахтаря» Андрій Пятов в інтерв’ю УЄФА розповів про протистояння з «Вольфсбургом» у Лізі Європи
– Ми довго вивчали «Вольфсбург». Можу сказати, що команду розібрали ретельно: знали всі сильні сторони й розуміли, що у складі є дуже високий нападник, лідер, який чудово грає головою. Однак також суперник має і слабкі місця. Матч продемонстрував, що ми впевнено діяли в захисті, й, уважаю, було б краще, якби використали більше шансів для переконливішої перемоги.
– На які недоліки звертав увагу тренер?
– На певні моменти в захисті, проте я не хочу розкривати всього, адже нам ще грати матч-відповідь. Гадаю, «Вольфсбург» зробив щодо нас висновки, тому не знаю, як розвиватиметься друга зустріч. Але тоді ми мали уявлення про власні переваги: ми швидші, наші бразильські виконавці знають, як вигравати єдиноборства, – скористалися ними, і зробили це досить добре. Однак нам зрештою потрібно було забити один або два голи, щоб наблизитись до того, чого прагнули.
– У матчі було два нереалізовані пенальті, а біля воріт «Шахтаря» за рахунку 1:0 виникла ситуація, коли дістатися до м’яча не вдалося, – так «Вольфсбург» зрівняв рахунок. Уважаєш це своєю помилкою?
– Звісно, я досить досвідчений голкіпер і можу сказати, коли помилився й коли міг діяти краще. Проте найголовніше – грати далі, адже матч триває. Згодом у нас був розбір із тренером воротарів, і він пояснив мені, що потрібно було вчинити інакше. А потім ми просто мали рухатись далі.
– Чи не вибило це з колії? Скільки часу знадобилось, аби знову зібратися?
– Було непросто, але найголовніше – що робити далі. Якщо все правильно й помилок більше немає, отже, я ухвалюю правильні рішення та є одним з важливих гравців команди.
– Що б змінив у тому моменті? Як потрібно було діяти?
– Мабуть, потрібно було використовувати пальці, й тоді я б дотягнувся до м’яча. Натомість я спробував використати кулак і не дістав. Якби намагався дістати м’яч пальцями, навіть найменший дотик змусив би його змінити траєкторію.
– Степаненко не брав участі в тому поєдинку через травму – на його позиції грав 19-річний Маркос Антоніо. Що думаєш про його виступ, можливо, спілкувалися перед матчем, аби дати йому кілька порад?
– Він має старших товаришів у команді в особі Тайсона й Марлоса, які вже є досвідченими футболістами. Гадаю, вони все йому пояснили, тому він не переживає. Насправді на тренуваннях видно, що він – майбутнє «Шахтаря». Він нагадує мені Фреда, який перейшов до «Манчестер Юнайтед». Маркос – талановитий гравець, і зараз усе залежить від нього. Я бачу, що це справжній талант, чудовий виконавець.
– Чи можеш трохи розповісти про його участь у тій зустрічі?
– Він був відмінним! Маркос – диспетчер, пов’язує середину поля з атакою. Уся його гра базується на перехопленні м’яча та пересуванні м’яча до атаки. Одне це свідчить про його здібності. Він робив це чудово і, напевно, заслужив цей гол, чи не так?
– Того вечора «Шахтар» збільшив свою виїзну безпрограшну серію у єврокубках до п’яти матчів. Чи налаштовуєтесь ви якось по-особливому перед поєдинками на чужому полі?
– Не знаю! Просто так стається. Можливо, ми трохи більш зосереджені й… Коли виступаємо на виїзді, переважає оборонний менталітет. Це як закладення фундаменту, розумієте? Далеко від дому ви – гостьова команда, і тоді, ймовірно, граєш з більшою концентрацією. Коли ми вдома, вболівальники підганяють нас уперед і, можливо, лишаються вільні зони.
– «Шахтар» має ще одну рекордну серію. Команда пропустила у 26 євроматчах поспіль.
– Так, я знаю. Важко не знати!
– Тебе особисто це турбує?
– Ні, якщо ми виграємо Лігу Європи та пропустимо в кожному матчі, я буду тільки щасливий! Звісно, я голкіпер і хочу тримати ворота на замку, як кожен інший. Гра на нуль для воротаря – найкращий показник його виступів. Утім я також розумію, що стандарти у Європі значно вищі, ніж в Україні, й важче лишити ворота сухими. Часом я сам винен, часом мої товариші по команді, однак це наша колективна проблема. Тож, дай Боже, ми нарешті зможемо не пропустити в найближчих матчах.
– У фіналі.
– Це було б просто відмінно!
– Насамкінець кілька запитань щодо майбутніх ігор та вимушеної паузи, яку вам довелося подолати. Коли поновився український чемпіонат, чи було відчуття, що «Шахтарю» все дається легко? Ви перемагали комфортно й одразу здобули титул. Чи було відчуття, що все йде надто добре і що це може обернутися не найкращим чином?
– Вам, уболівальникам і глядачам, могло здатися, що все було так просто, однак повірте мені – цей період був дуже нелегким для нас. Ми підійшли до поновлення сезону надзвичайно серйозно. Коли почали тренуватися, майже всі хлопці виявили себе професіоналами та були в тонусі. Нам не знадобилося багато часу, аби дійти оптимальних кондицій. Тому, по суті, від найпершої гри з «Динамо» ми були готові, можливо, не на 100, але на 90 відсотків точно. А потім, у міру участі в чемпіонаті, наша фізична форма поліпшилась, що дозволяло без проблем справлятися всі 90 хвилин. Також сажу, що в той період молоді хлопці справді знайшли себе. Не знаю, на тренуваннях усі молоді гравці виглядають досить упевнено. Вони змушують ветеранів, досвідчених футболістів, лідерів теж старанно працювати. Конкуренція зараз дуже висока. Проте тренер не відчуває жодної різниці у складі. Усі добре працюють і докладають зусиль.
– Утрата Ісмаїлі: як команда почувається за його відсутності? Чи можна його замінити? Принаймні він був ключовим гравцем.
– На мій погляд, це велика втрата. Він – просто «танк» на лівому фланзі, один з наших лідерів. Але, оскільки це вже сталося, на мій погляд, у цій ситуації є й позитивний момент: «Шахтар» має час, аби молодий Сіпріано набував упевненості. Адже ці кілька ігор, що залишились, дозволять підготуватися до Ліги Європи, і потім розпочнеться Ліга чемпіонів.
– На які недоліки звертав увагу тренер?
– На певні моменти в захисті, проте я не хочу розкривати всього, адже нам ще грати матч-відповідь. Гадаю, «Вольфсбург» зробив щодо нас висновки, тому не знаю, як розвиватиметься друга зустріч. Але тоді ми мали уявлення про власні переваги: ми швидші, наші бразильські виконавці знають, як вигравати єдиноборства, – скористалися ними, і зробили це досить добре. Однак нам зрештою потрібно було забити один або два голи, щоб наблизитись до того, чого прагнули.
– У матчі було два нереалізовані пенальті, а біля воріт «Шахтаря» за рахунку 1:0 виникла ситуація, коли дістатися до м’яча не вдалося, – так «Вольфсбург» зрівняв рахунок. Уважаєш це своєю помилкою?
– Звісно, я досить досвідчений голкіпер і можу сказати, коли помилився й коли міг діяти краще. Проте найголовніше – грати далі, адже матч триває. Згодом у нас був розбір із тренером воротарів, і він пояснив мені, що потрібно було вчинити інакше. А потім ми просто мали рухатись далі.
– Чи не вибило це з колії? Скільки часу знадобилось, аби знову зібратися?
– Було непросто, але найголовніше – що робити далі. Якщо все правильно й помилок більше немає, отже, я ухвалюю правильні рішення та є одним з важливих гравців команди.
– Що б змінив у тому моменті? Як потрібно було діяти?
– Мабуть, потрібно було використовувати пальці, й тоді я б дотягнувся до м’яча. Натомість я спробував використати кулак і не дістав. Якби намагався дістати м’яч пальцями, навіть найменший дотик змусив би його змінити траєкторію.
– Степаненко не брав участі в тому поєдинку через травму – на його позиції грав 19-річний Маркос Антоніо. Що думаєш про його виступ, можливо, спілкувалися перед матчем, аби дати йому кілька порад?
– Він має старших товаришів у команді в особі Тайсона й Марлоса, які вже є досвідченими футболістами. Гадаю, вони все йому пояснили, тому він не переживає. Насправді на тренуваннях видно, що він – майбутнє «Шахтаря». Він нагадує мені Фреда, який перейшов до «Манчестер Юнайтед». Маркос – талановитий гравець, і зараз усе залежить від нього. Я бачу, що це справжній талант, чудовий виконавець.
– Чи можеш трохи розповісти про його участь у тій зустрічі?
– Він був відмінним! Маркос – диспетчер, пов’язує середину поля з атакою. Уся його гра базується на перехопленні м’яча та пересуванні м’яча до атаки. Одне це свідчить про його здібності. Він робив це чудово і, напевно, заслужив цей гол, чи не так?
– Того вечора «Шахтар» збільшив свою виїзну безпрограшну серію у єврокубках до п’яти матчів. Чи налаштовуєтесь ви якось по-особливому перед поєдинками на чужому полі?
– Не знаю! Просто так стається. Можливо, ми трохи більш зосереджені й… Коли виступаємо на виїзді, переважає оборонний менталітет. Це як закладення фундаменту, розумієте? Далеко від дому ви – гостьова команда, і тоді, ймовірно, граєш з більшою концентрацією. Коли ми вдома, вболівальники підганяють нас уперед і, можливо, лишаються вільні зони.
– «Шахтар» має ще одну рекордну серію. Команда пропустила у 26 євроматчах поспіль.
– Так, я знаю. Важко не знати!
– Тебе особисто це турбує?
– Ні, якщо ми виграємо Лігу Європи та пропустимо в кожному матчі, я буду тільки щасливий! Звісно, я голкіпер і хочу тримати ворота на замку, як кожен інший. Гра на нуль для воротаря – найкращий показник його виступів. Утім я також розумію, що стандарти у Європі значно вищі, ніж в Україні, й важче лишити ворота сухими. Часом я сам винен, часом мої товариші по команді, однак це наша колективна проблема. Тож, дай Боже, ми нарешті зможемо не пропустити в найближчих матчах.
– У фіналі.
– Це було б просто відмінно!
– Насамкінець кілька запитань щодо майбутніх ігор та вимушеної паузи, яку вам довелося подолати. Коли поновився український чемпіонат, чи було відчуття, що «Шахтарю» все дається легко? Ви перемагали комфортно й одразу здобули титул. Чи було відчуття, що все йде надто добре і що це може обернутися не найкращим чином?
– Вам, уболівальникам і глядачам, могло здатися, що все було так просто, однак повірте мені – цей період був дуже нелегким для нас. Ми підійшли до поновлення сезону надзвичайно серйозно. Коли почали тренуватися, майже всі хлопці виявили себе професіоналами та були в тонусі. Нам не знадобилося багато часу, аби дійти оптимальних кондицій. Тому, по суті, від найпершої гри з «Динамо» ми були готові, можливо, не на 100, але на 90 відсотків точно. А потім, у міру участі в чемпіонаті, наша фізична форма поліпшилась, що дозволяло без проблем справлятися всі 90 хвилин. Також сажу, що в той період молоді хлопці справді знайшли себе. Не знаю, на тренуваннях усі молоді гравці виглядають досить упевнено. Вони змушують ветеранів, досвідчених футболістів, лідерів теж старанно працювати. Конкуренція зараз дуже висока. Проте тренер не відчуває жодної різниці у складі. Усі добре працюють і докладають зусиль.
– Утрата Ісмаїлі: як команда почувається за його відсутності? Чи можна його замінити? Принаймні він був ключовим гравцем.
– На мій погляд, це велика втрата. Він – просто «танк» на лівому фланзі, один з наших лідерів. Але, оскільки це вже сталося, на мій погляд, у цій ситуації є й позитивний момент: «Шахтар» має час, аби молодий Сіпріано набував упевненості. Адже ці кілька ігор, що залишились, дозволять підготуватися до Ліги Європи, і потім розпочнеться Ліга чемпіонів.