Дякую Шахтарю за цей рік!
7 липня 2020 р.
|
Асистент головного тренера Філіпе Селіккая залишає «Шахтар». Фахівець погодився на пропозицію очолити молодіжну команду лісабонського «Спортінга»
– Філіпе, ви починаєте новий етап своєї кар’єри. Розкажіть про цей виклик.
– Так, справді, я повертаюсь до Португалії, до себе додому. Повертаюсь до футболістів, яких уже тренував в юнацькому складі. Наразі я стану головним тренером дубля «Спортінга», а моїм завданням буде готувати гравців для першої команди. Життя нам постійно підносить різні виклики: я вже був головним тренером у минулому, потім у ролі асистента подолав досить довгий шлях у змаганнях вищого рівня як у Португалії, так і в Україні, а зараз мені випала нагода повернутися на батьківщину й очолити молодіжну команду. Упевнений, що саме останні роки, які я провів з Луїшем Каштру, і допомогли мені дістати цю роботу.
– У «Шахтарі» ви провели рівно один рік. Яким цей період запам’ятається?
– Чудовий час! Ми змогли стати чемпіонами. І хоч мені хотілося б виграти ще більше трофеїв, проте зараз я йду з почуттям виконаного обов’язку. Я був щасливий працювати з Луїшем Каштру й тренерським штабом, з Дарійо Срною, що як людина та професіонал перевершив усі мої сподівання. Мені також запам’ятаються гарні люди, з якими я познайомився в клубі, відмінна атмосфера в усіх департаментах і та допомога, що всі надають тренерському штабові, аби працювати без будь-яких проблем. Я дуже вдячний клубу за цей рік! У футболі ти ніколи не знаєш, що може бути завтра. Я – молодий тренер, і можливо, що за 15 років повернуся сюди, до «Шахтаря».
– Як уплинула на вас робота в «Шахтарі» й життя в Україні в професійному та особистісному плані?
– Дуже сподобалося бути в цьому клубі та в цій країні. Не лише через спортивну складову, а й у соціальному, культурному плані. Я набув величезного досвіду – професійного і побутового, затоваришував з багатьма чудовими людьми. Був радий працювати з футболістами, з якими ми теж стали великими друзями. Усі вони без винятку просто відмінні хлопці. Тому я залишаю Україну дуже-дуже щасливим і впевнений, що цей період залишиться зі мною назавжди.
– Назвіть головні спортивні моменти цього сезону для вас.
– По-перше, наші матчі з «Динамо». Вони завжди пам’ятні. Коли ти виграєш у зустрічі зі своїм конкурентом за чемпіонство, відчуття особливі. І, на щастя, «Шахтар» зміг перемогти в більшості протистоянь з «Динамо» цього сезону. По-друге, я впевнений, що рівень, на якому ми перебували після зимової паузи в матчах із «Бенфікою», – теж дуже важливий момент. Багато хто вважає, що українські команди після тривалої перерви не можуть демонструвати гарний футбол та проходити до наступного етапу єврокубків у лютому, однак ми прийшли й довели, що це геть не так. Ми були сильнішими від чемпіона Португалії і вдома, і на виїзді, зумівши пройти до наступного етапу. Вірю, що «Шахтар» здатен просунутись ще дуже далеко в Лізі Європи. І завдяки цьому перемоги стануть ще приємнішими.
– З якими словами вас відпускав Луїш Каштру?
– Ми попрощалися з Луїшем Каштру як добрі друзі. Наші стосунки з ним завжди були дуже теплими й відкритими. Я та Вітор Северіно – це ті люди, що були з Луїшем ще від часів роботи в «Шавіші». Ми разом подолали дуже складний шлях і зуміли сягнути рівня такого гранда, як «Шахтар». Тож наша розмова була максимально дружньою. Ми побажали один одному щастя та успіху в усьому. Знаю, що Луїш завжди радітиме моїм успіхам, як я зараз радію тому, що в нього все виходить. І я точно знаю, що він далі буде успішним, адже він – великий тренер та чудова людина. Пам’ятаю, коли ми щойно почали працювати разом, то вечеряли якось у ресторані міста Фігейра-да-Фош, і я сказав йому: Містере, за три-чотири роки ми станемо чемпіонами. Проте я ніколи б не міг подумати, що це відбудеться в Україні! І ось моє передбачення здійснилось. І я завжди буду щасливий бачити, як Луїш Каштру здіймає над головою трофеї.
– Філіпе, ми зичимо вам також великих успіхів і перемог. А що б ви хотіли наостанок сказати «Шахтарю» й уболівальникам команди?
– Це була справді велика честь для мене – стати частиною такого величного клубу, як «Шахтар». Клубу, який на найвищому рівні представляє Україну у світовому футболі, а надто – у Європі. Для мене честь – бути частиною команди, де зібрано надзвичайно кваліфікованих футболістів, що демонструє дуже якісний футбол і якою зараз керує мій великий друг містер Луїш Каштру. Хотів би подякувати всім за чудове ставлення до мене. Дякую президентові клубу Рінатові Ахметову та генеральному директорові Сергієві Палкіну за цю нагоду. Дякую всій адміністрації клубу та окремо Дарійо Срні – за те, як він прийняв мене. Дякую також Луїшу Каштру і всьому тренерському штабові за спільну роботу. І щиро дякую вболівальникам за їхню підтримку. Вони завжди з командою: вірять і допомагають перемагати. Навіть якщо клуб зараз перебуває далеко від свого рідного міста, то однаково відчувається доброта, радість та позитив від усіх фанатів. Упевнений, що колись «Шахтар» зможе повернутися до себе додому, до Донецька, й тоді ви знов зустрінетесь зі своїми вболівальниками на заповненому стадіоні. Хочу побажати всім щастя, а клубу – успіху, і тисячу разів подякувати від щирого серця!
– Так, справді, я повертаюсь до Португалії, до себе додому. Повертаюсь до футболістів, яких уже тренував в юнацькому складі. Наразі я стану головним тренером дубля «Спортінга», а моїм завданням буде готувати гравців для першої команди. Життя нам постійно підносить різні виклики: я вже був головним тренером у минулому, потім у ролі асистента подолав досить довгий шлях у змаганнях вищого рівня як у Португалії, так і в Україні, а зараз мені випала нагода повернутися на батьківщину й очолити молодіжну команду. Упевнений, що саме останні роки, які я провів з Луїшем Каштру, і допомогли мені дістати цю роботу.
– У «Шахтарі» ви провели рівно один рік. Яким цей період запам’ятається?
– Чудовий час! Ми змогли стати чемпіонами. І хоч мені хотілося б виграти ще більше трофеїв, проте зараз я йду з почуттям виконаного обов’язку. Я був щасливий працювати з Луїшем Каштру й тренерським штабом, з Дарійо Срною, що як людина та професіонал перевершив усі мої сподівання. Мені також запам’ятаються гарні люди, з якими я познайомився в клубі, відмінна атмосфера в усіх департаментах і та допомога, що всі надають тренерському штабові, аби працювати без будь-яких проблем. Я дуже вдячний клубу за цей рік! У футболі ти ніколи не знаєш, що може бути завтра. Я – молодий тренер, і можливо, що за 15 років повернуся сюди, до «Шахтаря».
– Як уплинула на вас робота в «Шахтарі» й життя в Україні в професійному та особистісному плані?
– Дуже сподобалося бути в цьому клубі та в цій країні. Не лише через спортивну складову, а й у соціальному, культурному плані. Я набув величезного досвіду – професійного і побутового, затоваришував з багатьма чудовими людьми. Був радий працювати з футболістами, з якими ми теж стали великими друзями. Усі вони без винятку просто відмінні хлопці. Тому я залишаю Україну дуже-дуже щасливим і впевнений, що цей період залишиться зі мною назавжди.
– Назвіть головні спортивні моменти цього сезону для вас.
– По-перше, наші матчі з «Динамо». Вони завжди пам’ятні. Коли ти виграєш у зустрічі зі своїм конкурентом за чемпіонство, відчуття особливі. І, на щастя, «Шахтар» зміг перемогти в більшості протистоянь з «Динамо» цього сезону. По-друге, я впевнений, що рівень, на якому ми перебували після зимової паузи в матчах із «Бенфікою», – теж дуже важливий момент. Багато хто вважає, що українські команди після тривалої перерви не можуть демонструвати гарний футбол та проходити до наступного етапу єврокубків у лютому, однак ми прийшли й довели, що це геть не так. Ми були сильнішими від чемпіона Португалії і вдома, і на виїзді, зумівши пройти до наступного етапу. Вірю, що «Шахтар» здатен просунутись ще дуже далеко в Лізі Європи. І завдяки цьому перемоги стануть ще приємнішими.
– З якими словами вас відпускав Луїш Каштру?
– Ми попрощалися з Луїшем Каштру як добрі друзі. Наші стосунки з ним завжди були дуже теплими й відкритими. Я та Вітор Северіно – це ті люди, що були з Луїшем ще від часів роботи в «Шавіші». Ми разом подолали дуже складний шлях і зуміли сягнути рівня такого гранда, як «Шахтар». Тож наша розмова була максимально дружньою. Ми побажали один одному щастя та успіху в усьому. Знаю, що Луїш завжди радітиме моїм успіхам, як я зараз радію тому, що в нього все виходить. І я точно знаю, що він далі буде успішним, адже він – великий тренер та чудова людина. Пам’ятаю, коли ми щойно почали працювати разом, то вечеряли якось у ресторані міста Фігейра-да-Фош, і я сказав йому: Містере, за три-чотири роки ми станемо чемпіонами. Проте я ніколи б не міг подумати, що це відбудеться в Україні! І ось моє передбачення здійснилось. І я завжди буду щасливий бачити, як Луїш Каштру здіймає над головою трофеї.
– Філіпе, ми зичимо вам також великих успіхів і перемог. А що б ви хотіли наостанок сказати «Шахтарю» й уболівальникам команди?
– Це була справді велика честь для мене – стати частиною такого величного клубу, як «Шахтар». Клубу, який на найвищому рівні представляє Україну у світовому футболі, а надто – у Європі. Для мене честь – бути частиною команди, де зібрано надзвичайно кваліфікованих футболістів, що демонструє дуже якісний футбол і якою зараз керує мій великий друг містер Луїш Каштру. Хотів би подякувати всім за чудове ставлення до мене. Дякую президентові клубу Рінатові Ахметову та генеральному директорові Сергієві Палкіну за цю нагоду. Дякую всій адміністрації клубу та окремо Дарійо Срні – за те, як він прийняв мене. Дякую також Луїшу Каштру і всьому тренерському штабові за спільну роботу. І щиро дякую вболівальникам за їхню підтримку. Вони завжди з командою: вірять і допомагають перемагати. Навіть якщо клуб зараз перебуває далеко від свого рідного міста, то однаково відчувається доброта, радість та позитив від усіх фанатів. Упевнений, що колись «Шахтар» зможе повернутися до себе додому, до Донецька, й тоді ви знов зустрінетесь зі своїми вболівальниками на заповненому стадіоні. Хочу побажати всім щастя, а клубу – успіху, і тисячу разів подякувати від щирого серця!
Почати слайдшоу
