Мета тренера – фінал

Матеріали використовуватимуться у відеожурналі Ліги Європи та на інших платформах організації. До вашої уваги – найцікавіші фрагменти бесіди.

– Луїше, спершу поговоримо про пандемію з точки зору тренера і про те, як ви з нею впорались. Як вдалося адаптувати технічні аспекти футболу під цю безпрецедентну ситуацію?
– Неможливо адаптувати успішно через досконалість світу: розкладу дотримуються, планування здійснюється, матчі розписані на деякий час і мають розпочинатися строго в певний час, стадіони заповнені, з відповідною атмосферою. А зараз ми стикаємося з тим, що плани постійно змінюються, у стадіонів немає душі без уболівальників. Цей світ цілковито відрізняється від того, до чого ми звикли. До такого не можна звикнути, як би ми не намагались адаптувати наших гравців до порожніх стадіонів, масок, соціального дистанціювання, нових форм комунікації з огляду на все, що відбувається. Принаймні нас заспокоює той факт, що все це тимчасово. І ми також повинні розуміти: нас це торкнулося, проте ми в певному привілейованому становищі, а крім нас у світі багато людей, які справді страждають від цієї пандемії. Хтось постраждав значно більше, ніж ми. Нам слід продовжувати свою роботу, хоч і з обмеженнями. Очевидно, що ми до цього не звикли й звикати не збираємося, з нетерпінням очікуючи, коли все повернеться у звичне русло.

– Наскільки складно було для вас і вашого технічного персоналу відстежувати стан футболістів у цей період?
– У заявах для масмедіа я часто чув, що гравці тренуються вдома. Для мене є неможливими футбольні тренування вдома або індивідуально. Ця гра завжди буде командною, з колективною динамікою. Скільки б не повторювали, що команди тренувалися під час пандемії – ні. Ми не займалися безпосередньо футбольною роботою. Намагались тренувати й підтримувати активність гравців, однак не досягли бажаного ефекту і ніколи не досягнемо його в умовах розділеної групи. Чим ми займалися? Тим самим, чим усі тренери та технічні фахівці у світі: щодня стежили за гравцями, їхнім сном, харчуванням, кардіодинамікою, щоденним навантаженням із точки зору витрат енергії. Ми намагались, аби футболісти були мінімально готовими, аби вони мали змогу позитивно реагувати на поновлення тренувального процесу. Окрім технічної, тактичної та фізичної частини торкалися ще одного аспекту – психологічного. Йому було завдано істотної шкоди, адже всі ми маємо друзів та родичів і бачили, як страждає світ. Усі були постійно занепокоєні тим, як уникнути цієї ситуації або протистояти їй. Коли ми повернулися до «анормальної нормальності» у вигляді індивідуальних тренувань, то неодноразово зазначали, що є необхідність у соціальному контакті, обговоренні подій, аби гравці лишалися в групі. У такий спосіб, до якого не звикли, ми намагалися відновити все, що було втрачено. Зрештою все повернулося до нормального стану. Проте ми подолали ці труднощі, здійснюючи моніторинг і надаючи програми тренувань удома, які не мають нічого спільного з футбольною підготовкою.

– Поговорімо про першу зустріч 1/8 фіналу Ліги Європи з «Вольфсбургом». Матч відбувся напередодні оголошення надзвичайного стану в Португалії, чи не так? Як ви готувалися до нього тоді, коли деякі речі було заборонено, а інші – ще ні? Ви не були впевнені, що він проходитиме без глядачів? Чи очікувалося перенесення? Як Луїш Каштру й «Шахтар» упорались з усією цією ситуацією?
– Відокремимо результат, той факт, що нам вдалося здобути перемогу на виїзді, від самого матчу. Спершу було багато занепокоєнь. Пандемія сягнула свого піка в Німеччині, ситуація в Україні також складалася досить сумно. Українська асоціація футболу вирішувала, чи варто переносити чемпіонат, ми не знали, чи буде ухвалено рішення до або після матчу. Увесь цей неспокій також негативно вплинув на нашу підготовку. Основною проблемою відтепер був коронавірус, а не «Вольфсбург». Усі турбувалися про свої родини. Якими є шанси захворіти? Чи можемо ми повернутися додому? Коли ми зможемо це зробити? Що ще станеться? Коли ми отримаємо захисні маски й рукавиці? У кожного були всі ці думки. Як наставники під час підготовки до матчу ми мали знайти спосіб допомогти гравцям та обмежити їхні занепокоєння. Однак ми теж люди, тому ситуація позначилась і на нас. Тоді ми переживали надзвичайно складний момент. З одного боку, турбувалися про те, що станеться з нашими друзями й родинами, із суспільством та світом загалом, а з іншого, нам потрібно було підготуватися до поєдинку. Нашим світом стало поле на стадіоні, де мали провести матч, а про інший світ нам потрібно було поки забути. Футболісти повинні були зрозуміти, що їм колективно слід зосередитись на найближчому завданні. Ми мали виступити якнайкраще й витиснути максимум.

– А як ви готувалися безпосередньо до матчу? Як реалізували тактику, що забезпечила перемогу?
– Ми багато розбирали нашого суперника заздалегідь для чіткого уявлення про його сильні та слабкі сторони. Здійснили аналіз і були в курсі, що нам протистоїть одна з найкращих команд Бундесліги й Ліги Європи. Знали, чого очікувати від «Вольфсбурга», були поінформовані про їхню атакувальну міць. Тобто ми мали обмежити загрозу в обороні, закрити всі зони, якими суперник міг би скористатися попереду, а також шукати шляхи проникнення на його половину й різні способи початку атак, аби розкоординувати опонента і використати будь-який простір на свою користь. Коли прагнули повернути володіння м’ячем, намагалися чимшвидше закривати вільні зони, а ще працювали над тим, щоб обмежити флангові атаки супротивника, адже він часто робив спроби закинути м’яч до штрафного, маючи гарних виконавців для боротьби в повітрі й підбирань. Ми вийшли на поле, знаючи, що це головна сила «Вольфсбурга». Зрештою домоглися бажаного результату і доробку на другий матч. Суперник грав чудово. Матч був рівним, і результат міг змінитися на користь будь-кого. На щастя, все йшло як по маслу, тому що ми змогли забити наприкінці другого тайму й дістати бонус на другу гру. Утім нема жодних переваг: що справді має вагу, то це результат. Обидві команди рівні та мають усі шанси пройти до наступного раунду плей-оф.

– Матч був дуже рівним. «Шахтар» відкрив рахунок, потім сталися два пенальті. Як ви поставились до того, що у вас виник шанс дістати перевагу у два м’ячі, проте ви не реалізували одинадцятиметровий? Потім суперник не забив з пенальті, однак зрівняв рахунок. Як вам вдалося налаштувати команду на другий гол і перемогу в матчі?
– Хоч ми й не скористалися нашим шансом дістати перевагу у два голи, проте відчували, що вирішальне значення не в цьому. Ніколи не знаєш, що може статися і що як складеться. Випробовуючи долю, скажу: коли ми заробили пенальті й мали нагоду повести у два м’ячі, судячи з того, як матч складався до цього, ми вже забезпечили гарну основу. Відчували, що виглядаємо краще, набуваючи дедалі більшої впевненості. Коли нам не вдалося реалізувати пенальті, «Вольфсбург» повернувся до гри, не забив з пенальті, але зрівняв рахунок на початку другого тайму. Саме це стало вирішальним моментом. Тоді ми зуміли відновити самовладання й знову грати першим номером, вдалося звільнити зони в останній третині поля та забити другий гол. Відтоді як ми повели 2:1 завдяки голу Маркоса Антоніо після штрафного Алана Патріка, «Вольфсбург» повернувся до атаки, і нам довелося потерпіти до кінця. У футболі так трапляється. Ми мали гарні моменти, які реалізували. На щастя, «Вольфсбург» скористався не всіма шансами, а ми здобули бажаний результат.

– До гри у відповідь ще є час. У «Шахтаря» трьома змагальними тижнями більше, ніж у «Вольфсбурга». На вашу думку, чи може цей фактор бути вагомим перед вашою другою зустріччю?
– Мене турбує лише те, що поєдинок не відбудеться тут, у Києві, й буде навіть не в Україні. Ураховуючи, що це турнір і що ми дотримуємося всіх умов для участі в ньому, матч має проводитись в Україні. Така моя думка, і я не сумніваюся в тому, що говорю, незалежно від того, подобається це комусь чи ні. Як на мене, немає сенсу їхати до Німеччини, адже ми вже літали туди на першу зустріч. Матимемо ми більше або менше переваг, коли грати в Україні? Це вже окрема історія. Тут питання принципів і правил. Ми грали в країні суперника, й наразі опонент мусить приїхати до нашої. Стосовно цього я вважаю, що результат є несприятливим, доки раунд не завершено. Маю на увазі, що обидві команди дуже схожі й здатні пройти далі. Клуби добротного європейського рівня, з гарним послужним списком на сьогодні. І пам’ятайте, що в Лізі Європи та Лізі чемпіонів ми зіграли внічию з «Динамо» (Загреб) і «Манчестер Сіті», перемогли «Аталанту», зіграли внічию з «Бенфікою», перемогли «Вольфсбург». У цих п’яти єврокубкових матчах ми не зазнавали поразок, що засвідчує наші шанси у європейських турнірах. У нас усе добре, проте ми також знаємо, що попереду матч із дуже міцним супротивником. Коли таке відбувається, це не допомагає нам робити прогнози або думати про те, що потенційно може статися під час гри. Важливіше наразі те, що ми продовжуємо виступати так само, як раніше, проти «Вольфсбурга», дивимось, що може бути корисним у другому матчі. Готуємося послідовно в оборонному, наступальному й перехідному аспектах, а також під час стандартів. Це те, що нам слід зробити перед поєдинком. Прогнозування не допоможе нам домогтися гарного результату – його забезпечить лише важка робота. Такі речі, як рахунок першої зустрічі, можуть уважатися перевагою, але, на мій погляд, це не так. Коли справа доходить до двоматчевих протистоянь, ми не можемо давати оцінку, виходячи з однієї гри, а повинні це робити після другої. «Вольфсбург» завершив виступ у чемпіонаті, тоді як нам ще доведеться провести кілька матчів. У них є кілька тижнів для значно кращої підготовки до протистояння з нами, ми не матимемо часу зробити те саме. Безумовно, використовуватимуться різні стратегії підготовки. Можливо, ми захочемо провести ще один або два поєдинки, щоб продовжити те, що робили в нашому чемпіонаті, а «Вольфсбург» забажає дістати щось із цього періоду часу. Рішення про те, до яких дій удаватимуться команди, готуючись до гри, ухвалюватимуться ними того самого дня. Ми маємо позитивний результат першої зустрічі, однак на цьому все. Зараз, у матчі без глядачів, що цілковито відрізнятиметься, не буде певного фаворита.

– Ви проводите перший сезон за кордоном як тренер, і це досить незвичний період. Як він минув? Чого ви навчилися протягом цього особливого року, зважаючи на все, що сталося?
– Життя тренера завжди складається з набуття досвіду й наставництва. Так ми працюємо і так прямуємо далі шляхом, який не було заздалегідь підготовлено, проте який ми повинні вибудувати самі. Я дивлюся в майбутнє з огляду на цю ідею створення власного шляху. Те, що я робив досі, нічим не відрізняється від того, що я робив до приїзду до України, до «Шахтаря». Я намагаюсь подолати всі труднощі, з якими стикаюся, й навчити футболістів виступати якнайкраще, демонструючи видовищну гру, що всім подобається. Намагаюсь розвивати всіх персонально, однак у командному контексті, і ми розуміємо, яким є бізнес-підхід до футболу, як зростають гравці, а також те, що ми перебуваємо в полоні результатів. Певним футболістам, кого ми любимо, потрібно йти, а ми повинні купувати інших. У межах цієї динаміки у світі футболу я живу, це моя позиція. Я розумію, що мені необхідно бути на найвищому рівні з точки зору знань, отримувати якнайбільше інформації, аби обмірковувати її, перетворювати на знання й жити далі. Саме так я робив досі та продовжуватиму в майбутньому.

– Як минули серйозні баталії в Лізі чемпіонів з іменитими тренерами, як Хосеп Гвардіола, Джан П’єро Гасперіні? Як ви зустрілися з цими наставниками? Про міць «Аталанти» багато говорили, і вона продовжує бути дуже потужною та нестримною. Як ви впоралися з цим?
– Цілком природно. Я вже відчував щось подібне з «Порту» в Лізі Європи. Ми зустрічались із «Севільєю» Унаї Емері й «Наполі» Рафаеля Бенітеса – це були справжні битви. Ми знали, що, роблячи максимум, маємо шанс пройти далі та зустрітися з іншими суперниками. Коли я говорю про справжні битви – це про те, що ми змагалися з відмінними командами під проводом великих тренерів. Я ніколи не підходив до матчу з думкою, що ми вже переможені до його початку. Гра – завжди відмінна нагода для команди. На щастя, все минуло добре. У нашій останній груповій зустрічі з «Аталантою» боротьба тривала, й усе могло хитнутися в будь-який бік. Коли наш гол не зарахували через сантиметровий офсайд, а потім виявились властивості «Аталанти», це були вагомі фактори, і я зрозумів, що гра та наші сподівання на кваліфікацію йтимуть цим шляхом. Реальність є такою, що ми в наступному раунді Ліги Європи. Зараз ми тут і продовжуватимемо боротьбу, адже прагнемо бути конкурентоспроможними незалежно від турніру. Прагнемо пройти чимдалі, а це означає фінал, не випускаючи з уваги нашого наступного опонента – «Вольфсбург».

– Виступ «Шахтаря» в Лізі Європи почався з протистояння з «Бенфікою». Ви приймали лісабонців після зборів, це була ваша перша гра після зимової перерви. Що думаєте про матч, у якому перемогли 2:1, і другий, де було багато голів?
– Та гра змусила нас покінчити з емоційною стороною протистояння в тому контексті, що наш тренерський штаб з Португалії. Розуміли, що попереду дуже складний тест. Ми б не хотіли грати проти команди з нашої батьківщини, але саме так наказав жереб, тому нам довелося докласти всіх зусиль, аби продовжити боротьбу в турнірі. Це була наша перша думка після жеребкування. Ми сприймали суперника так само, як і кожного іншого, – неупереджено, відкрито й холодно. Довелося проаналізувати та зрозуміти гарні наступальні властивості «Бенфіки» і спробувати визначити менш сильні сторони суперника. Потім ми повинні були опрацювати гру такого масштабу протягом наявних тренувальних днів. Зазвичай ми витрачаємо максимум три дні на підготовку до такого поєдинку. Підсилили роботу відеоаналізом та командними нарадами для добротної підготовки. Матч Ліги Європи був для нас першим, що надавало перевагу, – я вже говорив, що це буде перевагою для нас. Тоді як «Бенфіці» довелося лише три дні готуватися до зустрічі із «Шахтарем» після гри чемпіонату, ми змогли розпочати нашу кампанію з підготовки в передсезонний період. Говорили, що ми опинилися в невигідному становищі через довгу перерву, стверджували, що це може бути недоліком. Я завжди відзначав, що все не так, і повторю знов. Це не було недоліком. Навпаки, ми увійшли до матчу свіжими як із психологічної, так і з фізичної точки зору. Дуже свіжими! Можливо, ми потребували часу, щоб адаптуватися до змагального характеру гри, зменшити кількість вільних зон на полі, створити динаміку розуміння, обробки інформації, дій, яких ще не було вдосконалено. Однак ми мали кілька днів тренувань, щоб чудово підготуватися до матчу. Ми відмінно попрацювали, й, на щастя, все пройшло добре. Зустрілися з міцною «Бенфікою», надто в першому таймі. Хоча ми грали краще як до, так і після перерви в домашньому матчі, ми не були кращими в першому таймі в Лісабоні. Проте стали краще в другій половині. Коли розбити двоматчеве протистояння з «Бенфікою» на чотири тайми, то ми виграли три та поступилися в одному. Таким чином ми пройшли далі.

– Ви згадали, що мета «Шахтаря» – вийти до фіналу. Чи є вашою метою виграти європейський трофей із «Шахтарем»?
– «Шахтар» прагне вийти до фіналу, те саме стосується й усіх інших учасників Ліги Європи. Часто ми, коли говоримо про те, що хтось чогось прагне, думаємо, що інших не існує. Ні, й інші команди прагнуть потрапити до фіналу. Немає жодного тренера серед клубів, що лишилися в Лізі Європи, хто не прагне вийти до фіналу. Усе залежить від безлічі факторів. У чвертьфіналі та півфіналі буде по одному матчу. Тож буде один кубковий фінал за другим! Фінали унікальні, тому що це разові ігри. Цього сезону, як виняток, чвертьфінали й півфінали також стають точно схожими на фінал. Ми прагнемо передусім здолати «Вольфсбург», – це має бути нашою першою метою. Якщо так станеться, тоді почнемо думати про те, що зможемо зробити в турнірі. Однак коли ви дивитесь на конкуренцію, там є «Рома», «Севілья», «Інтер», «Манчестер Юнайтед», «Копенгаген» і багато інших. Ми не маємо жодного уявлення про те, хто пройде до чвертьфіналу. Усе, що нам відомо: граємо в 1/8 фіналу з «Вольфсбургом». Це реальність, і ми щасливі, що дісталися цієї стадії турніру.

– Це 21-й єврокубковий сезон «Шахтаря». Клуб має історію виступів і перемогу в Кубку УЄФА. У контексті того, що на кожній стадії лишається по одному матчу, чи є амбіцією пройти чимдалі?
– Я щойно згадав кілька міцних команд із точки зору потенціалу. Уважаю, що всі мають шанс вийти до фіналу й певні шанси на перемогу. Не можу оцінити ймовірність, адже не знаю цих колективів досить глибоко, крім «Вольфсбурга». Його ми вивчали, спираючись на наявні відеоматеріали, а не на щоденну роботу. Ми знаємо, що команду можна справді глибоко вивчити, лише коли ти щоденно бачиш роботу з футболістами. Наразі ми не знаємо, як готуються ці команди. До 1/8 фіналу близько місяця, чвертьфінали проходитимуть 10–11 серпня, тож період навіть більший. Протягом цього часу ще багато чого станеться. Не можу нічого передбачити. Однак якщо я подивлюся в дзеркало, як і всі тренери в Лізі Європи або Лізі чемпіонів, то їхня внутрішня мета, про яку вони, можливо, не говорять публічно, – вийти до фіналу.