Дарійо підказує, як би він зіграв
16 травня 2020 р.
|
Захисник «Шахтаря» Сергій Болбат відповів на запитання вболівальників в Instagram, розповів про ігрове амплуа, мотивацію, тренерів і цілі команди в Лізі Європи
– Як проходять тренування? Як оціниш свій стан після тривалої перерви?
– Усе в порядку. Тренування проходять відмінно. Два перші заняття, гадаю, продемонстрували, що ми на гарному рівні, тому що займались індивідуально, виконували програму.
– Чи дивився вже клубний телеканал «Шахтаря» на карантині?
– Так, нещодавно. Доки готувався обід, міркую: що ввімкнути? Зайшов в Oll.tv, вирішив подивитися клубний канал, як він працює. І натрапив на матч чемпіонату України 2012 або 2013 року на «Донбас Арені». А я тоді був на стадіоні. Ми взагалі з Академією їздили практично на всі ігри вихідними. Відчуття дуже приємні! Переглянув майже весь поєдинок, не відриваючись. Це відмінно! У багатьох великих клубів є канали. І «Шахтарю» це лише на користь: уболівальники можуть пригадати гарні матчі, подивитися документальні фільми.
– Як ставишся до того, що після повернення футболу можна буде виконувати по п’ять замін протягом гри? Чи допоможе це розподілити навантаження та уникнути травм?
– Так, читав про це. Слід пробувати й дивитися, як вийде. Є ж нюанс, що п’ятьма замінами можна скористатися протягом трьох пауз: змінити двох, далі одного, потім ще двох. Не знаю, як уплине, адже п’ять осіб – це, вважай, пів команди. Час покаже. Можливо, в нинішній ситуації, коли футболісти не у своїх найкращих кондиціях через карантин, це допоможе.
– Яка позиція для тебе комфортніша: півзахисник або правий захисник?
– Я грав на всіх позиціях, крім центрального та лівого захисників. Нехай на якійсь п’ять хвилин, але грав. Де комфортніше? Як зараз, правим захисником, адже я довгий час перелаштовувався, вивчав особливості. Уже, напевно, відзвичаївся виступати в атаці.
– Ти в «Шахтарі» не першим перекваліфікувався в правого захисника. Раніше це був півзахисник Срна. Дарійо говорив тобі особисто про те, як свого часу звикав до цієї ролі? Над чим працював?
– Це ні для кого не секрет. Так, за позицією Дарійо підказує. Йдеться про нюанси, характерні для нього. Його бачення: як би він зіграв, що потрібно було зробити. Я дослухаюся, тому що це дуже цінний підказ.
– Не беремо лідерські якості – лише ігрові. У чому правий захисник Сергій Болбат поступається правому захисникові Дарійо Срні?
– Гадаю, в якості передач, подач та ударів. Це в Дарійо на найвищому рівні – не лише в «Шахтарі», а взагалі на фоні багатьох світових команд.
– Що мотивує тебе тренуватися щоранку?
– Мені здається, я сам собою відповідальний. Це не обмежується футболом. І відчуття того, що ти маєш щодня працювати, зростати в професійному плані, втілювати свої мрії й завдання, – напевно, ось це якось мотивує. Плюс за стільки років стає звичкою, як чай зранку попити.
– За чим сумуєш найбільше з бельгійського відрізка своєї кар’єри?
– Напевно, за атмосферою на стадіонах. Там вона крута на кожному матчі, вдома або в гостях. У будь-якої команди стадіон забитий, люди люблять свої клуби. Неодноразово в інтерв’ю відзначав: у Бельгії дуже відчувається фактор того, що ти граєш на виїзді. Я раніше цього не надто розумів, мовляв, яка різниця? А там уболівальники чинять такий тиск, що реально хочеться грати тільки вдома, адже на виїзді дуже складно.
– Склади символічну збірну «Шахтаря» всіх часів.
– Пятов, Срна, Чигринський, Ракицький, Рац, Фернандіньо, Тейшейра, Мхітарян, Коста, Вілліан, Адріано. Однак це з тих, кого я спостерігав, з ким або проти кого доводилося грати.
– Чи зможе «Шахтар» цього року виграти Лігу Європи? Пауза піде на користь або навпаки?
– Сподіватимемось, що так. Докладатимемо зусиль, аби все було нам лише на руку. Не знаю, як складеться, проте хотілося б пройти якнайдалі. І я гадаю, що шанси ми маємо. І з «Бенфікою», і в першому матчі з «Вольфсбургом» ми продемонстрували, на що здатні. Бажаємо гучно заявити про себе, віримо й намагатимемося це зробити.
– Найважчий футболіст, проти якого доводилося грати?
– Запитання обширне. Нехай буде правий захисник Врсалько. Діяв проти нього в атаці за молодіжну збірну з хорватами. Але взагалі тут багато факторів, складно відповісти. Узяти матч із «Сіті». Я грав правого захисника проти Стерлінга й, гадаю, досить непогано. Вдалося закрити його сильні сторони. Ми розібрали, куди він бігтиме, що робитиме, коли йде за спину. Увесь матч я зберігав концентрацію, видивлявся ці моменти і спробував не дати йому зіграти. Мені здається, вийшло, хоча відомо, хто такий Стерлінг.
– Чому «Шахтар» робить великі ставки на бразильців та інших легіонерів, а не задіює своїх вихованців?
– Чому? «Шахтар» задіює чимало своїх вихованців у першій команді. Тут працює просте правило: якщо ти заслуговуєш, якщо сильніший, то гратимеш. Так було за будь-яких тренерів, десь більше, десь менше, проте вихованців завжди в достатку. Що ж до легіонерів, то в топкомандах їх багато.
– Як ставишся до футбольної статистики – InStat, Wyscout? Чи правильними є їх підрахунки? Ви, гравці, приділяєте цьому увагу?
– Ідея систем непогана. Проте, як на мене, не зовсім правильна, тому що теж є нюанси. Не заглиблюватимусь надто. Простий приклад: можеш віддати передачу, а партнер утратить м’яч. Ти йому віддав незручно або йому пас не потрібен був, адже його оточували інші футболісти?.. Хоч цю дію неправильно розпочав ти. Тож, уважаю, системи є недосконалими. А загалом ідея чудова. Багато команд використовує й відео, й добірки, й оцінки, всі дані з таких систем. Отже, це працює.
– Як ставишся до VAR?
– Також ідея непогана, однак наразі багато помилок і нюансів. Система досить сильно збиває ритм. Або той-таки момент з офсайдом. Боковим дали рекомендацію не здіймати прапорець, щоб догравався епізод, а потім можна здійняти прапорець. Тобто доки їм за допомогою зв’язку не передадуть, що точно було поза грою, аби не збивати ритм. Однак це дуже складно для футболіста: ти витрачаєш чималі зусилля, енергію, щоб зупинити атаку. Хтось, можливо, навіть зазнає травми. А потім суддя здіймає прапорець: було поза грою, скажімо, 45 секунд тому. І таких моментів багато. Система наразі є недосконалою, такі нюанси повинні врахувати, проте потрібен час. Усе в процесі еволюції.
– Якими були твої емоції, коли грав у Лізі чемпіонів?
– Коли вийшов уперше в стартовому складі, переживав дуже сильно. Не вірилося. Ти все життя працюєш і чекаєш цього моменту, й коли він стається, включаєш всі внутрішні резерви і даєш раду емоціям. Насправді, коли ти вже в грі, хвилювання зникає. Я не перший, хто про це говорить. Ти ізолюєшся від світу та виконуєш свою роль на полі. А хвилювання переважно до матчу.
– Забити у фіналі Ліги чемпіонів, але програти або виграти Лігу Європи?
– Виграти Лігу Європи.
– Чи хотів би змінити свій ігровий номер?
– Ні, я вже так звик до нього!
– Які фільми порадиш?
– Ми з дружиною почали дивитися «Паперовий будинок» – це просто бомба, а не серіал. Дуже крутий, топ-1 для мене сьогодні. Усім рекомендую. А так, останнім часом більше толком нічого не подивилися.
– Назвеш ще трьох спортсменів із Волновахи на найвищому рівні, крім тебе й Ордеця?
– Сергій Гринь і Дмитро Топалов. Напевно, серед футболістів усе. З інших видів спорту, на жаль, не знаю.
– Розкажи про стан Максима Малишева. Чи підтримує його команда?
– Так, звісно, ми на зв’язку. Дружимо й часто спілкуємось. У нього досить складна ситуація з травмою. Усі вірять в Максима і чекають його на полі. Гадаю, коли він повернеться, це буде показовий момент для інших – попри труднощі, втративши такий період часу, можливо повернутися. Усі пам’ятають, яким він є корисним для команди, знають його властивості. Зичу Максимові лише здоров’я, аби травми оминали.
– У якому клубі й лізі бачиш себе за п’ять років?
– Я бачу себе тільки в «Шахтарі». Це була моя мрія. Радію, що перебуваю в цьому клубі, де все на найвищому рівні.
– Усе в порядку. Тренування проходять відмінно. Два перші заняття, гадаю, продемонстрували, що ми на гарному рівні, тому що займались індивідуально, виконували програму.
– Чи дивився вже клубний телеканал «Шахтаря» на карантині?
– Так, нещодавно. Доки готувався обід, міркую: що ввімкнути? Зайшов в Oll.tv, вирішив подивитися клубний канал, як він працює. І натрапив на матч чемпіонату України 2012 або 2013 року на «Донбас Арені». А я тоді був на стадіоні. Ми взагалі з Академією їздили практично на всі ігри вихідними. Відчуття дуже приємні! Переглянув майже весь поєдинок, не відриваючись. Це відмінно! У багатьох великих клубів є канали. І «Шахтарю» це лише на користь: уболівальники можуть пригадати гарні матчі, подивитися документальні фільми.
– Як ставишся до того, що після повернення футболу можна буде виконувати по п’ять замін протягом гри? Чи допоможе це розподілити навантаження та уникнути травм?
– Так, читав про це. Слід пробувати й дивитися, як вийде. Є ж нюанс, що п’ятьма замінами можна скористатися протягом трьох пауз: змінити двох, далі одного, потім ще двох. Не знаю, як уплине, адже п’ять осіб – це, вважай, пів команди. Час покаже. Можливо, в нинішній ситуації, коли футболісти не у своїх найкращих кондиціях через карантин, це допоможе.
– Яка позиція для тебе комфортніша: півзахисник або правий захисник?
– Я грав на всіх позиціях, крім центрального та лівого захисників. Нехай на якійсь п’ять хвилин, але грав. Де комфортніше? Як зараз, правим захисником, адже я довгий час перелаштовувався, вивчав особливості. Уже, напевно, відзвичаївся виступати в атаці.
– Ти в «Шахтарі» не першим перекваліфікувався в правого захисника. Раніше це був півзахисник Срна. Дарійо говорив тобі особисто про те, як свого часу звикав до цієї ролі? Над чим працював?
– Це ні для кого не секрет. Так, за позицією Дарійо підказує. Йдеться про нюанси, характерні для нього. Його бачення: як би він зіграв, що потрібно було зробити. Я дослухаюся, тому що це дуже цінний підказ.
– Не беремо лідерські якості – лише ігрові. У чому правий захисник Сергій Болбат поступається правому захисникові Дарійо Срні?
– Гадаю, в якості передач, подач та ударів. Це в Дарійо на найвищому рівні – не лише в «Шахтарі», а взагалі на фоні багатьох світових команд.
– Що мотивує тебе тренуватися щоранку?
– Мені здається, я сам собою відповідальний. Це не обмежується футболом. І відчуття того, що ти маєш щодня працювати, зростати в професійному плані, втілювати свої мрії й завдання, – напевно, ось це якось мотивує. Плюс за стільки років стає звичкою, як чай зранку попити.
– За чим сумуєш найбільше з бельгійського відрізка своєї кар’єри?
– Напевно, за атмосферою на стадіонах. Там вона крута на кожному матчі, вдома або в гостях. У будь-якої команди стадіон забитий, люди люблять свої клуби. Неодноразово в інтерв’ю відзначав: у Бельгії дуже відчувається фактор того, що ти граєш на виїзді. Я раніше цього не надто розумів, мовляв, яка різниця? А там уболівальники чинять такий тиск, що реально хочеться грати тільки вдома, адже на виїзді дуже складно.
– Склади символічну збірну «Шахтаря» всіх часів.
– Пятов, Срна, Чигринський, Ракицький, Рац, Фернандіньо, Тейшейра, Мхітарян, Коста, Вілліан, Адріано. Однак це з тих, кого я спостерігав, з ким або проти кого доводилося грати.
– Чи зможе «Шахтар» цього року виграти Лігу Європи? Пауза піде на користь або навпаки?
– Сподіватимемось, що так. Докладатимемо зусиль, аби все було нам лише на руку. Не знаю, як складеться, проте хотілося б пройти якнайдалі. І я гадаю, що шанси ми маємо. І з «Бенфікою», і в першому матчі з «Вольфсбургом» ми продемонстрували, на що здатні. Бажаємо гучно заявити про себе, віримо й намагатимемося це зробити.
– Найважчий футболіст, проти якого доводилося грати?
– Запитання обширне. Нехай буде правий захисник Врсалько. Діяв проти нього в атаці за молодіжну збірну з хорватами. Але взагалі тут багато факторів, складно відповісти. Узяти матч із «Сіті». Я грав правого захисника проти Стерлінга й, гадаю, досить непогано. Вдалося закрити його сильні сторони. Ми розібрали, куди він бігтиме, що робитиме, коли йде за спину. Увесь матч я зберігав концентрацію, видивлявся ці моменти і спробував не дати йому зіграти. Мені здається, вийшло, хоча відомо, хто такий Стерлінг.
– Чому «Шахтар» робить великі ставки на бразильців та інших легіонерів, а не задіює своїх вихованців?
– Чому? «Шахтар» задіює чимало своїх вихованців у першій команді. Тут працює просте правило: якщо ти заслуговуєш, якщо сильніший, то гратимеш. Так було за будь-яких тренерів, десь більше, десь менше, проте вихованців завжди в достатку. Що ж до легіонерів, то в топкомандах їх багато.
– Як ставишся до футбольної статистики – InStat, Wyscout? Чи правильними є їх підрахунки? Ви, гравці, приділяєте цьому увагу?
– Ідея систем непогана. Проте, як на мене, не зовсім правильна, тому що теж є нюанси. Не заглиблюватимусь надто. Простий приклад: можеш віддати передачу, а партнер утратить м’яч. Ти йому віддав незручно або йому пас не потрібен був, адже його оточували інші футболісти?.. Хоч цю дію неправильно розпочав ти. Тож, уважаю, системи є недосконалими. А загалом ідея чудова. Багато команд використовує й відео, й добірки, й оцінки, всі дані з таких систем. Отже, це працює.
– Як ставишся до VAR?
– Також ідея непогана, однак наразі багато помилок і нюансів. Система досить сильно збиває ритм. Або той-таки момент з офсайдом. Боковим дали рекомендацію не здіймати прапорець, щоб догравався епізод, а потім можна здійняти прапорець. Тобто доки їм за допомогою зв’язку не передадуть, що точно було поза грою, аби не збивати ритм. Однак це дуже складно для футболіста: ти витрачаєш чималі зусилля, енергію, щоб зупинити атаку. Хтось, можливо, навіть зазнає травми. А потім суддя здіймає прапорець: було поза грою, скажімо, 45 секунд тому. І таких моментів багато. Система наразі є недосконалою, такі нюанси повинні врахувати, проте потрібен час. Усе в процесі еволюції.
– Якими були твої емоції, коли грав у Лізі чемпіонів?
– Коли вийшов уперше в стартовому складі, переживав дуже сильно. Не вірилося. Ти все життя працюєш і чекаєш цього моменту, й коли він стається, включаєш всі внутрішні резерви і даєш раду емоціям. Насправді, коли ти вже в грі, хвилювання зникає. Я не перший, хто про це говорить. Ти ізолюєшся від світу та виконуєш свою роль на полі. А хвилювання переважно до матчу.
– Забити у фіналі Ліги чемпіонів, але програти або виграти Лігу Європи?
– Виграти Лігу Європи.
– Чи хотів би змінити свій ігровий номер?
– Ні, я вже так звик до нього!
– Які фільми порадиш?
– Ми з дружиною почали дивитися «Паперовий будинок» – це просто бомба, а не серіал. Дуже крутий, топ-1 для мене сьогодні. Усім рекомендую. А так, останнім часом більше толком нічого не подивилися.
– Назвеш ще трьох спортсменів із Волновахи на найвищому рівні, крім тебе й Ордеця?
– Сергій Гринь і Дмитро Топалов. Напевно, серед футболістів усе. З інших видів спорту, на жаль, не знаю.
– Розкажи про стан Максима Малишева. Чи підтримує його команда?
– Так, звісно, ми на зв’язку. Дружимо й часто спілкуємось. У нього досить складна ситуація з травмою. Усі вірять в Максима і чекають його на полі. Гадаю, коли він повернеться, це буде показовий момент для інших – попри труднощі, втративши такий період часу, можливо повернутися. Усі пам’ятають, яким він є корисним для команди, знають його властивості. Зичу Максимові лише здоров’я, аби травми оминали.
– У якому клубі й лізі бачиш себе за п’ять років?
– Я бачу себе тільки в «Шахтарі». Це була моя мрія. Радію, що перебуваю в цьому клубі, де все на найвищому рівні.