Міцні командою
26 жовтня 2020 р.
|
Головний тренер «Шахтаря» Луїш Каштру на пресконференції перед грою Ліги чемпіонів з «Інтером» розповів про висновки після минулої зустрічі, дисципліну, відсутність Мораеса та вибір складу
– У матчі з «Реалом» ви грали другим номером і перемогли. З «Ворсклою» – першим, а результат незадовільний. Чи можна сказати, що «Шахтарю» зараз легше грати другим номером, на контратаках?
– Слід розуміти, що це геть різні матчі. З «Ворсклою» ми завдали 14 ударів у площину за 3 у суперника, мали 70% володіння м’ячем, ми цілковито домінували, створюючи безліч моментів. Якщо не помиляюся, з «Реалом» ми мали близько 43% володіння проти 57% у мадридців. Там ми частіше били в площину і створили більше моментів, ніж «Реал». І в тому і в іншому матчі у нас було одне й те саме бажання. Ми завжди тримали в голові ворота опонента й намагалися прямувати тільки вперед. Найбільша різниця в тому, що одна команда закрилась, – «Ворскла» сіла в оборону і не давала нам зон для завершення атак. «Реал» грав у більш атакувальний футбол, і завдяки цьому ми змогли створити безліч моментів поблизу їхнього штрафного, в зоні завершення. Різні суперники, різні футболісти, різні матчі – їх не можна порівнювати. Проте і там і там ми були компетентними. На жаль, не змогли реалізувати всі моменти, які створили з «Ворсклою», а з «Реалом» це вдалося краще – зуміли забити 3 голи із 7 нагод, що ми мали.
– У якому стані Матвієнко й Пятов?
– Усе добре, їх заявлено на завтрашній поєдинок.
– Усі ми розуміємо, що серпневі 0:5 були надто болючим ударом для «Шахтаря», аби протягом 2 місяців їх забути. Однак на будь-якому програші вчаться. Які уроки ви винесли з тієї поразки від «Інтера», який головний висновок зробили?
– Та ситуація довела мені те, що я вже знав: у футболі все відбувається дуже раптово. Ніхто й ніколи не повинен думати, що все вже вирішено, що ми вже виграли, вже перемогли. Я не говорю, що матч був у нас під контролем, але до перерви ми поступалися лише 0:1. У першому таймі мали один момент, «Інтер» теж, вони свій реалізували, ми – ні. На початку другої половини ми одразу мали відмінний шанс, коли можна було зрівняти рахунок, і ніхто не знає, як би гра пішла далі. На жаль, і це нам не вдалося. Коли «Інтер» забив другий м’яч, гра почала фактично йти з наших рук, і ми, звісно, розуміли, що домогтися гарного результату буде дуже й дуже складно. Проте це нагадує мені ситуацію в Загребі, коли на 90+3-й хвилині ми поступались 1:3, однак уже невдовзі змогли зрівняти рахунок. І нагода пройти до 1/8 фіналу тоді була все ще відкритою. Кожної миті може статися геть усе. Нічого не вирішено. Щодня я навчаюсь чогось нового зі своїми гравцями та колегами-тренерами. Це був кінець нашого єврокубкового шляху минулого сезону, як я й сказав, нам випав дуже міцний «Інтер». Чого я навчився? Того, що слід продовжувати свій шлях, незважаючи на все, що відбувається. Останнім часом я уявляю собі це так: перед тобою завжди є величезна гора або скеля, тобі потрібно знайти шлях – вирити тунель, обійти її праворуч або ліворуч, перелізти через вершину… Якось тобі потрібно її пройти, аби далі прямувати своїм шляхом. Ми знайшли цей шлях. Той сезон скінчився, новий – розпочався. Ми в Лізі чемпіонів. Маємо мету на цей сезон: як завжди, намагатися стати чемпіонами України, виграти Кубок країни та провести відмінну кампанію у єврокубках. Після того як оступився, завжди слід підводитись, вірити, щодня працювати і просто йти вперед, – тоді тобі все даватиметься. Проте лише якщо ти справді щиро віддаватимешся своїй роботі.
– Зараз у «Шахтаря» одна з наймолодших команд у Лізі чемпіонів. Наскільки складно тримати дисципліну й зберігати концентрацію всі 90 хвилин?
– Так, що стосується молодої команди, це правда. Коли не помиляюсь, у нас у складі в минулому матчі було лише 3 гравці, старші 22 років, – Дентіньо, Марлос і Хочолава. Але я, відверто кажучи, ніколи не дивлюся на вік футболістів. Завжди дивлюся на властивості та, безумовно, на той період, що гравець зараз переживає у своїй кар’єрі. Завтра маємо зустрітися з міцним «Інтером», який змагається за чемпіонство в італійській Серії А, який сподівається вийти з групи в Лізі чемпіонів з першого місця, всі хлопці будуть дуже зосередженими. Завжди важливо, аби в команді була душа, величезне бажання перемагати. Якщо ми працюватимемо дисципліновано, віддаватимемось кожній вправі в тренуваннях, то зможемо втілити це на полі й домогтись успіху, демонструватимемо якісну гру. Я впевнений, що молоді хлопці матимуть величезну позитивну енергію, бажання та амбіції виграти матч. Однак крім цього бажання повинна бути й велика дисципліна, строгість та уважність, віддача від першої до останньої хвилини. Чи молодий, чи дорослий, команда завжди має лишатися командою. Немає жодного клубу у світі, де замість команди керує один гравець. Ми всі міцні як одне ціле. Без різниці, в кого який статус, які матчі позаду, який досвід за спиною або його немає взагалі. Якщо в тебе є властивості і ти працюєш на користь команди, все в тебе вийде. Це найбільша сила – колектив.
– Як ви прокоментуєте відсутність Мораеса на командній фотосесії? Чи розраховуєте на нього? Коли ми його побачимо?
– Звісно, розраховую. У наступних матчах. Як і в усіх інших. Мораес не був цього дня на фотосесії, адже медичний департамент йому не дозволив через те, що в нього був COVID-19. Проте, наскільки мені відомо, на загальнокомандному фото він буде.
– Яке завдання для вас важче: прорахувати сильні сторони «Інтера» й дати їм відсіч або визначити 11 своїх найкращих виконавців? Адже після гри з «Реалом» і повернення до строю ваших досвідчених футболістів у вас додалося головного болю.
– Найголовніше в тому, що ми намагатимемось обрати на завтра найкомпетентніший склад. Хлопці вийдуть налаштованими, з розумінням того, чого вони хочуть домогтися в матчі. Що найважче в житті тренерів у клубах, де у гравців був або є COVID-19? Є хлопці, які лишились здоровими, грають постійно в такому щільному графіку, відповідно, в них накопичується певна втома. І є інші хлопці, які здали позитивний тест і на 2 тижні пішли на самоізоляцію. Відповідно, нічого не роблять і не готуються до матчів. Хтось потребує більше часу на повернення, хтось стомлений, а все це загалом створює непросту ситуацію. До речі, щодо хлопців, що не тренувалися деякий час через коронавірус: здати негативний тест за кілька днів, це ще не означає, що в них уже все добре. Ні, є багато речей, які не виносяться на загальний огляд, але, коли проблеми зі здоров’ям тривають, ви ж чудово розумієте, як цей вірус може вплинути на людський організм та яких проблем може завдати. Тож це, звісно, надто ускладнює наше життя. У кожному разі, наша команда складається із суперкомпетентних хлопців, які чудово знають, що слід робити, і ніколи наша гра не будуватиметься на тому, який футболіст – той чи інший – на полі. У кожній команді головне – міцний згуртований союз і загальний настрій на перемогу. Звісно, ми завжди сильніші всі разом. Хтось робить більший внесок, хтось менший, проте ми міцні, тільки коли є командою.
– Слід розуміти, що це геть різні матчі. З «Ворсклою» ми завдали 14 ударів у площину за 3 у суперника, мали 70% володіння м’ячем, ми цілковито домінували, створюючи безліч моментів. Якщо не помиляюся, з «Реалом» ми мали близько 43% володіння проти 57% у мадридців. Там ми частіше били в площину і створили більше моментів, ніж «Реал». І в тому і в іншому матчі у нас було одне й те саме бажання. Ми завжди тримали в голові ворота опонента й намагалися прямувати тільки вперед. Найбільша різниця в тому, що одна команда закрилась, – «Ворскла» сіла в оборону і не давала нам зон для завершення атак. «Реал» грав у більш атакувальний футбол, і завдяки цьому ми змогли створити безліч моментів поблизу їхнього штрафного, в зоні завершення. Різні суперники, різні футболісти, різні матчі – їх не можна порівнювати. Проте і там і там ми були компетентними. На жаль, не змогли реалізувати всі моменти, які створили з «Ворсклою», а з «Реалом» це вдалося краще – зуміли забити 3 голи із 7 нагод, що ми мали.
– У якому стані Матвієнко й Пятов?
– Усе добре, їх заявлено на завтрашній поєдинок.
– Усі ми розуміємо, що серпневі 0:5 були надто болючим ударом для «Шахтаря», аби протягом 2 місяців їх забути. Однак на будь-якому програші вчаться. Які уроки ви винесли з тієї поразки від «Інтера», який головний висновок зробили?
– Та ситуація довела мені те, що я вже знав: у футболі все відбувається дуже раптово. Ніхто й ніколи не повинен думати, що все вже вирішено, що ми вже виграли, вже перемогли. Я не говорю, що матч був у нас під контролем, але до перерви ми поступалися лише 0:1. У першому таймі мали один момент, «Інтер» теж, вони свій реалізували, ми – ні. На початку другої половини ми одразу мали відмінний шанс, коли можна було зрівняти рахунок, і ніхто не знає, як би гра пішла далі. На жаль, і це нам не вдалося. Коли «Інтер» забив другий м’яч, гра почала фактично йти з наших рук, і ми, звісно, розуміли, що домогтися гарного результату буде дуже й дуже складно. Проте це нагадує мені ситуацію в Загребі, коли на 90+3-й хвилині ми поступались 1:3, однак уже невдовзі змогли зрівняти рахунок. І нагода пройти до 1/8 фіналу тоді була все ще відкритою. Кожної миті може статися геть усе. Нічого не вирішено. Щодня я навчаюсь чогось нового зі своїми гравцями та колегами-тренерами. Це був кінець нашого єврокубкового шляху минулого сезону, як я й сказав, нам випав дуже міцний «Інтер». Чого я навчився? Того, що слід продовжувати свій шлях, незважаючи на все, що відбувається. Останнім часом я уявляю собі це так: перед тобою завжди є величезна гора або скеля, тобі потрібно знайти шлях – вирити тунель, обійти її праворуч або ліворуч, перелізти через вершину… Якось тобі потрібно її пройти, аби далі прямувати своїм шляхом. Ми знайшли цей шлях. Той сезон скінчився, новий – розпочався. Ми в Лізі чемпіонів. Маємо мету на цей сезон: як завжди, намагатися стати чемпіонами України, виграти Кубок країни та провести відмінну кампанію у єврокубках. Після того як оступився, завжди слід підводитись, вірити, щодня працювати і просто йти вперед, – тоді тобі все даватиметься. Проте лише якщо ти справді щиро віддаватимешся своїй роботі.
– Зараз у «Шахтаря» одна з наймолодших команд у Лізі чемпіонів. Наскільки складно тримати дисципліну й зберігати концентрацію всі 90 хвилин?
– Так, що стосується молодої команди, це правда. Коли не помиляюсь, у нас у складі в минулому матчі було лише 3 гравці, старші 22 років, – Дентіньо, Марлос і Хочолава. Але я, відверто кажучи, ніколи не дивлюся на вік футболістів. Завжди дивлюся на властивості та, безумовно, на той період, що гравець зараз переживає у своїй кар’єрі. Завтра маємо зустрітися з міцним «Інтером», який змагається за чемпіонство в італійській Серії А, який сподівається вийти з групи в Лізі чемпіонів з першого місця, всі хлопці будуть дуже зосередженими. Завжди важливо, аби в команді була душа, величезне бажання перемагати. Якщо ми працюватимемо дисципліновано, віддаватимемось кожній вправі в тренуваннях, то зможемо втілити це на полі й домогтись успіху, демонструватимемо якісну гру. Я впевнений, що молоді хлопці матимуть величезну позитивну енергію, бажання та амбіції виграти матч. Однак крім цього бажання повинна бути й велика дисципліна, строгість та уважність, віддача від першої до останньої хвилини. Чи молодий, чи дорослий, команда завжди має лишатися командою. Немає жодного клубу у світі, де замість команди керує один гравець. Ми всі міцні як одне ціле. Без різниці, в кого який статус, які матчі позаду, який досвід за спиною або його немає взагалі. Якщо в тебе є властивості і ти працюєш на користь команди, все в тебе вийде. Це найбільша сила – колектив.
– Як ви прокоментуєте відсутність Мораеса на командній фотосесії? Чи розраховуєте на нього? Коли ми його побачимо?
– Звісно, розраховую. У наступних матчах. Як і в усіх інших. Мораес не був цього дня на фотосесії, адже медичний департамент йому не дозволив через те, що в нього був COVID-19. Проте, наскільки мені відомо, на загальнокомандному фото він буде.
– Яке завдання для вас важче: прорахувати сильні сторони «Інтера» й дати їм відсіч або визначити 11 своїх найкращих виконавців? Адже після гри з «Реалом» і повернення до строю ваших досвідчених футболістів у вас додалося головного болю.
– Найголовніше в тому, що ми намагатимемось обрати на завтра найкомпетентніший склад. Хлопці вийдуть налаштованими, з розумінням того, чого вони хочуть домогтися в матчі. Що найважче в житті тренерів у клубах, де у гравців був або є COVID-19? Є хлопці, які лишились здоровими, грають постійно в такому щільному графіку, відповідно, в них накопичується певна втома. І є інші хлопці, які здали позитивний тест і на 2 тижні пішли на самоізоляцію. Відповідно, нічого не роблять і не готуються до матчів. Хтось потребує більше часу на повернення, хтось стомлений, а все це загалом створює непросту ситуацію. До речі, щодо хлопців, що не тренувалися деякий час через коронавірус: здати негативний тест за кілька днів, це ще не означає, що в них уже все добре. Ні, є багато речей, які не виносяться на загальний огляд, але, коли проблеми зі здоров’ям тривають, ви ж чудово розумієте, як цей вірус може вплинути на людський організм та яких проблем може завдати. Тож це, звісно, надто ускладнює наше життя. У кожному разі, наша команда складається із суперкомпетентних хлопців, які чудово знають, що слід робити, і ніколи наша гра не будуватиметься на тому, який футболіст – той чи інший – на полі. У кожній команді головне – міцний згуртований союз і загальний настрій на перемогу. Звісно, ми завжди сильніші всі разом. Хтось робить більший внесок, хтось менший, проте ми міцні, тільки коли є командою.
Почати слайдшоу
