Я закоханий у футбол, у Шахтар
5 грудня 2021 р.
|
Президент ФК «Шахтар» Рінат Ахметов дав велике інтерв'ю програмі «Великий футбол» у день відвідування штаб-квартири УЄФА у Ньйоні
– Уперше президент УЄФА Александер Чеферін вручив нагороду президентові українського клубу. Що для вас це означає? Як ви сприйняли це запрошення та цю нагороду?
– Це дуже приємно. Я не надто до такого звик, але це дуже приємно. Проте ця нагорода присвячується не мені, не моїй діяльності, а всім уболівальникам нашого клубу й усій нашій футбольній родині, усьому колективу футбольного клубу «Шахтар» – тренерському штабу, масажистам, лікарям, футболістам, Академії, за що всім величезна подяка.
– Яке враження справив Александер Чеферін? Про що була зустріч, про що говорили за обідом?
– Александер Чеферін справив на мене дуже сильне враження. Це реформатор, дуже сильна людина, дуже справедлива людина, і він прямує справжнім шляхом. Дай Бог йому здоров'я та сил.
– За дверима стояв гучний сміх. Зустріч була досить позитивна. Які жарти були, про що говорили?
– Гарна, дружня зустріч. Можливо, сміялися, коли я розповідав, як ухвалив рішення стати президентом футбольного клубу «Шахтар», скільки помилок я зробив і продовжую робити, скільки ще робитиму. Тобто розповідав щось про свій футбольний життєвий шлях.
– 25 років ви – президент «Шахтаря». Президент УЄФА відзначив вас нагородою за внесок у розвиток українського футболу, футбольного клубу «Шахтар». Що вам пригадується за ці 25 років? Що найголовніше для вас?
– Я пам'ятаю кожен матч, я пам'ятаю кожну гру, пам'ятаю все, що я відчував перед матчами. Я завжди пам'ятаю кожну секунду в день гри, що я переживаю, що я відчуваю, як я зі стадіону тікав, де я бігав, якими вулицями. Тож, якщо я почну розповідати, що я пам'ятаю за ці 25 років, нам не вистачить ані доби, ані двох, ані трьох. Я можу сказати одне: я закоханий у футбол. Я закоханий у «Шахтар». «Шахтар» – у моєму серці. Футбол – у моєму серці. І я дуже радий, що я ухвалив таке рішення 25 років тому. Я служив уболівальникам і служитиму вболівальникам «Шахтаря». Я служив уболівальникам футболу і служитиму вболівальникам футболу. Усе робитиму для того, аби наша команда тішила вболівальників сміливою, інтелектуальною грою.
– 25 років ваше серце – із «Шахтарем». І 25 років ви інвестуєте кошти в команду, клуб. Ви підраховували коли-небудь, скільки коштів ви вклали за 25 років у «Шахтар»?
– Я гадаю, це не головне. Головне, що я відчуваю. Футбол – це моє життя. Я люблю футбол. Я можу сказати, як за ці 25 років у мене посивіло волосся. Я починав – сивини не було, а футбол мене змусив трохи понервувати.
– Утім можна сказати, скільки клуб коштує сьогодні?
– Аби зрозуміти, скільки він коштує, його потрібно продати. А продавати клуб я не збираюсь. Я хочу далі інвестувати в «Шахтар». Я хочу далі інвестувати в наші перемоги. Я хочу далі інвестувати в якість нашої гри, де ми гратимемо в яскравий, атакуючий, сміливий футбол.
– Тобто клуб не продається й продавати ви його не будете?
– Клуб не продається, інвестувати в нього я буду. Інвестуватиму багато. Саме стільки, скільки потрібно для того, щоб ми грали в той футбол, який хочемо бачити. Інший клуб купувати не збираюсь. Буває, ширяться чутки, що я щось купую. Ні. Моє серце – із «Шахтарем», «Шахтар» – у моєму серці, і я впевнений, що так буде завжди.
– Коли говорити про нинішній сезон, про осінь, яку б ви оцінку поставили команді за цей період, за єврокубки насамперед? Уперше «Шахтар» за багато років не вийшов у весняну частину.
– Найвищу я можу поставити оцінку. Ви знаєте, у нас дуже молода команда. Я вдячний тренерському штабові на чолі з Роберто Де Дзербі. Я хочу сказати, що в нас дуже молоді гравці, і це дуже сміливий, амбітний, інтелектуальний тренер, який грає в гарний, атакуючий футбол. Я гадаю, ви це бачили. Ми грали з мадридським «Реалом» на виїзді, програли 2:1, а за грою ми не мали програвати цей матч. Ми грали з «Інтером», 2:0 програли, але за грою, надто в першому таймі, ми грали досить непогано. Я вважаю, що Роберто й команда заслуговують на велику повагу. Коли ми програли 5:0, я зателефонував Дарійо і сказав: «Дарійо, перекажи, будь ласка, компліменти Роберто від мене. Тому що він грає в сміливий футбол, він не боїться. А сміливий завжди переможе». Тому я можу поставити лише найвищу оцінку, і він у мені може знайти тільки підтримку.
– Де Дзербі такий емоційний… Де Дзербі – людина з почуттям ризику. Вам це імпонує?
– Мені це дуже імпонує. Узагалі я хочу сказати, мені дуже імпонує тренерський штаб, ви подивіться, які вони мотиватори. Я гадаю, уболівальники іноді дивляться і за футболом, і за лавою. Їм же цікаво ще подивитися, як Роберто бігає. Я хочу сказати, він душею переживає. Він любить футбол душею, усім серцем. Тренерський штаб – це одна команда. Як вони переживають кожну секунду гри! Це заслуговує на величезну повагу й захоплення. Мені це дуже подобається.
– Вам це подобається, але ви якраз, коли вболіваєте, ніколи емоцій не виявляєте. Можливо, вам такого теж не вистачає? Можливо, ви в ньому бачите себе?
– Коли я вболіваю, моє обличчя може прикрасити поминки. Проте я хочу сказати, це мені не подобається. А ось як поводиться Роберто – мені подобається. Я переконаний, що в нас як мінімум додасться дві-три трибуни вболівальників, і вони ходитимуть на Роберто.
– Якщо говорити про трансфери, ви інвестували цього літа дуже великі гроші в нових гравців та в тренерський штаб. І за збігом обставин зламався Траоре, травми постійно діймають Педріньйо. Як ви пережили те, що ваші інвестиції, як у казино, мить – і ставка не зіграла?
– Ми прямуємо правильним шляхом. Тренерський штаб прямує правильним шляхом. Перемога – це не завжди правильний шлях. І якщо у твоїх руках перемога, це не завжди означає, що ти прямуєш правильно. Якщо у твоїх руках поразка, це не завжди означає, що ти прямуєш неправильно. Я можу сказати, я переконаний, що футбольний клуб «Шахтар» прямує дуже правильним шляхом. Тут потрібне терпіння, і з мого боку буде однозначно підтримка тренерському штабу, і я готовий інвестувати ще в нових гравців. Кого ми купуватимемо? Ну, якщо ми побачимо гравців, які підсилять гру нашої команди, ми обов'язково це зробимо.
– Можна в це зимове міжсезоння очікувати на підсилення?
– Ми б цього хотіли, але не для того, аби відзвітувати перед засобами масової інформації, що ми когось купили. Ми хочемо купити не для годиться, а для підсилення. Тому, якщо ми побачимо тих гравців, які нам потрібні, якщо ми побачимо гравців, які допоможуть нам, якщо ми побачимо гравців, які зроблять виставу на полі, якщо ми побачимо гравців, якими ми захоплюватимемося, – ми обов'язково це зробимо.
– Ви придбали гравців, що грають у Європі. Дещо змінилася трансферна стратегія?
– Ми купили тих гравців, яких попросив Роберто.
– Але вже немає такої чіткої стратегії – брати молодих бразильців?
– Ну ми ж не купили моїх однолітків, ми купили молодих гравців, і я хочу сказати – це дуже сильні та якісні гравці. Дивіться, Траоре грав в «Аяксі», Марлон – він добре його знає. Це теж досвідчений гравець, гарний гравець. Педріньйо, я гадаю, у нього теж усі закохалися, йому 23 роки. Ми хотіли купити Педріньйо тоді, коли він ще грав у «Корінтіансі». Тобто ми купуватимемо тих гравців, які посилять гру нашої команди.
– Ми говоримо про легіонерів, але нинішня осінь показала, що в середині поля «Шахтаря» вперше з'явилася, на мою думку, реальна конкуренція легіонерам. Я кажу про Бондаренка, Мудрика. Футболісти, які виходили і під час матчу, наприклад, з «Інтером», навіть підсилювали гру.
– Як можна не захоплюватися Роберто, котрий, я хочу повторити, не боїться? Не боїться ухвалювати такі рішення. Котрий довіряє молодим гравцям. Що означає молодий гравець? Він може, за великим рахунком, уплинути на результат з поганого боку. Він недосвідчений, йому потрібна довіра. І він йде на те, аби дати цю довіру. Він довіряє, він дає сили, дає впевненість, і я переконаний, що ми захоплюватимемося цими молодими гравцями.
– Про чемпіонат України: протистояння з «Динамо» досі, як і 25 років тому, викликає ті самі емоції? Та ж гострота емоцій?
– Я продовжую нервувати, а коли я нервую, значить, моє серце стукає, а коли моє серце стукає – мені це подобається, я займаюсь улюбленою справою. Тобто футбол – у моєму серці. Ми йдемо, у нас рівні очки.
– Чого б вам особисто хотілося? Розв'язки в останньому турі чи дострокового чемпіонства?
– Мені б хотілося, щоб розв'язка була, напевно, в останньому турі і ми дізналися чемпіона. І щоб ним обов'язково був футбольний клуб «Шахтар».
– Ну це нервувати доведеться ще більше, Рінате Леонідовичу.
– Ну нічого, понервуємо.
– Із 25-річчям вас вітали і ваші футбольні друзі. Чого вам побажали брати Суркіси? Вітали? Коли так, то чого зичили?
– Ми завжди вітаємо один одного, бо наші серця віддані футболу. Вони вболівають за «Динамо», я вболіваю за «Шахтар», а головне, ми всі служимо футболу. Брати мене вітають, і я братів вітаю, мені здається, це повага один до одного.
– Проте не зичать вам виграти чемпіонство, як і ви їм?
– Чемпіонства не зичать, але у Європі ми вболівали один за одного. Напевно, коли ми вболіваємо один за одного, то «проти» виступили і вони, і ми. Наступного разу треба вболівати один проти одного, можливо, краще виступлять вони, і, можливо, краще виступимо ми.
– У 2009 році ви отримували приз від президента УЄФА Мішеля Платіні, ви отримували Кубок УЄФА. Зараз у вас зустріч із Александером Чеферіном. Особистий, можна сказати, ви отримали приз. Коли ви розраховуєте, що президент УЄФА знову вручить приз команді «Шахтар»?
– Я б хотів, щоб якнайшвидше. Для цього нам слід виграти європейський трофей. А для того, аби виграти європейський трофей, нам слід багато працювати, щодня, щогодини, щохвилини та щосекунди. Я гадаю, що ми прямуємо в цьому напрямі.
– У офісі УЄФА висить, по суті, єдина футболка сучасного клубу – це футболка донецького «Шахтаря» зразка 2009 року, де відзначено клуб, який останнім в історії виграв Кубок УЄФА. Тут, сьогодні в УЄФА, ви згадували це?
– Ні, ми не згадували, але я пам'ятаю, що це було 20 травня 2009 року. Це був чудовий день. Я пам'ятаю, як перший гол забив Адріано, потім Пятов пропустив, Налдо, коли не помиляюсь, бив у штрафному метрів з 35. Пятов невдало зіграв, і ми зіграли 1:1 в основний час. Я пам'ятаю, що я весь час у душі лаяв Пятова. Ну як можна було такий м'яч пропустити? Мені здавалося, якби я стояв у воротах, я б його відбив. Проте це тільки мені здавалося, іншим – ні. Потім був додатковий час, і ми виграли 2:1. Дарійо праворуч дав Жадсону, Жадсон забив… Це була чудова хвилина, я був найщасливішою людиною, я гадаю, усі вболівальники донецького «Шахтаря», українського футболу були щасливі. Але я хочу сказати, що це був 2009 рік. А сьогодні в нас 2021-й. За ці 12 років ми не вигравали європейських трофеїв. Нам треба частіше перемагати. Українські клуби мають все робити задля того, аби перемагати у Європі. А щоб перемагати у Європі, потрібно більше любити футбол, у нього більше інвестувати. Чемпіонат має ставати дедалі кращим, до нас мають приходити найкращі гравці, найкращі тренери. Стадіони мають бути переповнені. Я гадаю, що все буде добре. Потрібно мати терпіння, продовжувати інвестувати та вірити в те, що ми перемагатимемо і на європейській арені теж.
– Згадуючи 2009 рік, здається, що поруч із футболкою «Шахтаря» має бути і ваш светр.
– Тоді всі подумали, що я божевільний. Тоді я дотримувався всіх прикмет, і після першого тайму я кудись вибігав зі стадіону, сам не знаю, де я був. Я вже сто разів розповідав, що в травні я хотів прийти в дублянці та светрі, у тому ж одязі, у якому я був, коли ми почали: коли не помиляюсь, це було 19 лютого з «Тоттенхемом» у Донецьку.
– Яким ви бачите «Шахтар» у короткій перспективі?
– Сильним та успішним. «Шахтар» я бачу сильним та успішним, який буде атакувати, атакувати й атакувати.
– І в майбутньому.
– Дуже сильним та дуже успішним. А ще в майбутньому – дуже-дуже сильним і дуже-дуже успішним.
– Хотілося, аби ви звернулися до вболівальників, які пережили трагедію, драму: «Шахтар» не вийшов у євровесну. Триває напружена боротьба. Як президент підтримайте їх у цьому складному сезоні.
– Я можу сказати лише одне: поразка – це не що інше, як урок і перший крок до чогось кращого. Ми мусимо вірити в команду, ми мусимо вірити в тренерський штаб, ми мусимо вірити в наших гравців. Я переконаний, що ми перемагатимемо. Тому велика подяка всім уболівальникам за те, що вони з нами і в радості, і у важкі хвилини.
– Це дуже приємно. Я не надто до такого звик, але це дуже приємно. Проте ця нагорода присвячується не мені, не моїй діяльності, а всім уболівальникам нашого клубу й усій нашій футбольній родині, усьому колективу футбольного клубу «Шахтар» – тренерському штабу, масажистам, лікарям, футболістам, Академії, за що всім величезна подяка.
– Яке враження справив Александер Чеферін? Про що була зустріч, про що говорили за обідом?
– Александер Чеферін справив на мене дуже сильне враження. Це реформатор, дуже сильна людина, дуже справедлива людина, і він прямує справжнім шляхом. Дай Бог йому здоров'я та сил.
– За дверима стояв гучний сміх. Зустріч була досить позитивна. Які жарти були, про що говорили?
– Гарна, дружня зустріч. Можливо, сміялися, коли я розповідав, як ухвалив рішення стати президентом футбольного клубу «Шахтар», скільки помилок я зробив і продовжую робити, скільки ще робитиму. Тобто розповідав щось про свій футбольний життєвий шлях.
– 25 років ви – президент «Шахтаря». Президент УЄФА відзначив вас нагородою за внесок у розвиток українського футболу, футбольного клубу «Шахтар». Що вам пригадується за ці 25 років? Що найголовніше для вас?
– Я пам'ятаю кожен матч, я пам'ятаю кожну гру, пам'ятаю все, що я відчував перед матчами. Я завжди пам'ятаю кожну секунду в день гри, що я переживаю, що я відчуваю, як я зі стадіону тікав, де я бігав, якими вулицями. Тож, якщо я почну розповідати, що я пам'ятаю за ці 25 років, нам не вистачить ані доби, ані двох, ані трьох. Я можу сказати одне: я закоханий у футбол. Я закоханий у «Шахтар». «Шахтар» – у моєму серці. Футбол – у моєму серці. І я дуже радий, що я ухвалив таке рішення 25 років тому. Я служив уболівальникам і служитиму вболівальникам «Шахтаря». Я служив уболівальникам футболу і служитиму вболівальникам футболу. Усе робитиму для того, аби наша команда тішила вболівальників сміливою, інтелектуальною грою.
– 25 років ваше серце – із «Шахтарем». І 25 років ви інвестуєте кошти в команду, клуб. Ви підраховували коли-небудь, скільки коштів ви вклали за 25 років у «Шахтар»?
– Я гадаю, це не головне. Головне, що я відчуваю. Футбол – це моє життя. Я люблю футбол. Я можу сказати, як за ці 25 років у мене посивіло волосся. Я починав – сивини не було, а футбол мене змусив трохи понервувати.
– Утім можна сказати, скільки клуб коштує сьогодні?
– Аби зрозуміти, скільки він коштує, його потрібно продати. А продавати клуб я не збираюсь. Я хочу далі інвестувати в «Шахтар». Я хочу далі інвестувати в наші перемоги. Я хочу далі інвестувати в якість нашої гри, де ми гратимемо в яскравий, атакуючий, сміливий футбол.
– Тобто клуб не продається й продавати ви його не будете?
– Клуб не продається, інвестувати в нього я буду. Інвестуватиму багато. Саме стільки, скільки потрібно для того, щоб ми грали в той футбол, який хочемо бачити. Інший клуб купувати не збираюсь. Буває, ширяться чутки, що я щось купую. Ні. Моє серце – із «Шахтарем», «Шахтар» – у моєму серці, і я впевнений, що так буде завжди.
– Коли говорити про нинішній сезон, про осінь, яку б ви оцінку поставили команді за цей період, за єврокубки насамперед? Уперше «Шахтар» за багато років не вийшов у весняну частину.
– Найвищу я можу поставити оцінку. Ви знаєте, у нас дуже молода команда. Я вдячний тренерському штабові на чолі з Роберто Де Дзербі. Я хочу сказати, що в нас дуже молоді гравці, і це дуже сміливий, амбітний, інтелектуальний тренер, який грає в гарний, атакуючий футбол. Я гадаю, ви це бачили. Ми грали з мадридським «Реалом» на виїзді, програли 2:1, а за грою ми не мали програвати цей матч. Ми грали з «Інтером», 2:0 програли, але за грою, надто в першому таймі, ми грали досить непогано. Я вважаю, що Роберто й команда заслуговують на велику повагу. Коли ми програли 5:0, я зателефонував Дарійо і сказав: «Дарійо, перекажи, будь ласка, компліменти Роберто від мене. Тому що він грає в сміливий футбол, він не боїться. А сміливий завжди переможе». Тому я можу поставити лише найвищу оцінку, і він у мені може знайти тільки підтримку.
– Де Дзербі такий емоційний… Де Дзербі – людина з почуттям ризику. Вам це імпонує?
– Мені це дуже імпонує. Узагалі я хочу сказати, мені дуже імпонує тренерський штаб, ви подивіться, які вони мотиватори. Я гадаю, уболівальники іноді дивляться і за футболом, і за лавою. Їм же цікаво ще подивитися, як Роберто бігає. Я хочу сказати, він душею переживає. Він любить футбол душею, усім серцем. Тренерський штаб – це одна команда. Як вони переживають кожну секунду гри! Це заслуговує на величезну повагу й захоплення. Мені це дуже подобається.
– Вам це подобається, але ви якраз, коли вболіваєте, ніколи емоцій не виявляєте. Можливо, вам такого теж не вистачає? Можливо, ви в ньому бачите себе?
– Коли я вболіваю, моє обличчя може прикрасити поминки. Проте я хочу сказати, це мені не подобається. А ось як поводиться Роберто – мені подобається. Я переконаний, що в нас як мінімум додасться дві-три трибуни вболівальників, і вони ходитимуть на Роберто.
– Якщо говорити про трансфери, ви інвестували цього літа дуже великі гроші в нових гравців та в тренерський штаб. І за збігом обставин зламався Траоре, травми постійно діймають Педріньйо. Як ви пережили те, що ваші інвестиції, як у казино, мить – і ставка не зіграла?
– Ми прямуємо правильним шляхом. Тренерський штаб прямує правильним шляхом. Перемога – це не завжди правильний шлях. І якщо у твоїх руках перемога, це не завжди означає, що ти прямуєш правильно. Якщо у твоїх руках поразка, це не завжди означає, що ти прямуєш неправильно. Я можу сказати, я переконаний, що футбольний клуб «Шахтар» прямує дуже правильним шляхом. Тут потрібне терпіння, і з мого боку буде однозначно підтримка тренерському штабу, і я готовий інвестувати ще в нових гравців. Кого ми купуватимемо? Ну, якщо ми побачимо гравців, які підсилять гру нашої команди, ми обов'язково це зробимо.
– Можна в це зимове міжсезоння очікувати на підсилення?
– Ми б цього хотіли, але не для того, аби відзвітувати перед засобами масової інформації, що ми когось купили. Ми хочемо купити не для годиться, а для підсилення. Тому, якщо ми побачимо тих гравців, які нам потрібні, якщо ми побачимо гравців, які допоможуть нам, якщо ми побачимо гравців, які зроблять виставу на полі, якщо ми побачимо гравців, якими ми захоплюватимемося, – ми обов'язково це зробимо.
– Ви придбали гравців, що грають у Європі. Дещо змінилася трансферна стратегія?
– Ми купили тих гравців, яких попросив Роберто.
– Але вже немає такої чіткої стратегії – брати молодих бразильців?
– Ну ми ж не купили моїх однолітків, ми купили молодих гравців, і я хочу сказати – це дуже сильні та якісні гравці. Дивіться, Траоре грав в «Аяксі», Марлон – він добре його знає. Це теж досвідчений гравець, гарний гравець. Педріньйо, я гадаю, у нього теж усі закохалися, йому 23 роки. Ми хотіли купити Педріньйо тоді, коли він ще грав у «Корінтіансі». Тобто ми купуватимемо тих гравців, які посилять гру нашої команди.
– Ми говоримо про легіонерів, але нинішня осінь показала, що в середині поля «Шахтаря» вперше з'явилася, на мою думку, реальна конкуренція легіонерам. Я кажу про Бондаренка, Мудрика. Футболісти, які виходили і під час матчу, наприклад, з «Інтером», навіть підсилювали гру.
– Як можна не захоплюватися Роберто, котрий, я хочу повторити, не боїться? Не боїться ухвалювати такі рішення. Котрий довіряє молодим гравцям. Що означає молодий гравець? Він може, за великим рахунком, уплинути на результат з поганого боку. Він недосвідчений, йому потрібна довіра. І він йде на те, аби дати цю довіру. Він довіряє, він дає сили, дає впевненість, і я переконаний, що ми захоплюватимемося цими молодими гравцями.
– Про чемпіонат України: протистояння з «Динамо» досі, як і 25 років тому, викликає ті самі емоції? Та ж гострота емоцій?
– Я продовжую нервувати, а коли я нервую, значить, моє серце стукає, а коли моє серце стукає – мені це подобається, я займаюсь улюбленою справою. Тобто футбол – у моєму серці. Ми йдемо, у нас рівні очки.
– Чого б вам особисто хотілося? Розв'язки в останньому турі чи дострокового чемпіонства?
– Мені б хотілося, щоб розв'язка була, напевно, в останньому турі і ми дізналися чемпіона. І щоб ним обов'язково був футбольний клуб «Шахтар».
– Ну це нервувати доведеться ще більше, Рінате Леонідовичу.
– Ну нічого, понервуємо.
– Із 25-річчям вас вітали і ваші футбольні друзі. Чого вам побажали брати Суркіси? Вітали? Коли так, то чого зичили?
– Ми завжди вітаємо один одного, бо наші серця віддані футболу. Вони вболівають за «Динамо», я вболіваю за «Шахтар», а головне, ми всі служимо футболу. Брати мене вітають, і я братів вітаю, мені здається, це повага один до одного.
– Проте не зичать вам виграти чемпіонство, як і ви їм?
– Чемпіонства не зичать, але у Європі ми вболівали один за одного. Напевно, коли ми вболіваємо один за одного, то «проти» виступили і вони, і ми. Наступного разу треба вболівати один проти одного, можливо, краще виступлять вони, і, можливо, краще виступимо ми.
– У 2009 році ви отримували приз від президента УЄФА Мішеля Платіні, ви отримували Кубок УЄФА. Зараз у вас зустріч із Александером Чеферіном. Особистий, можна сказати, ви отримали приз. Коли ви розраховуєте, що президент УЄФА знову вручить приз команді «Шахтар»?
– Я б хотів, щоб якнайшвидше. Для цього нам слід виграти європейський трофей. А для того, аби виграти європейський трофей, нам слід багато працювати, щодня, щогодини, щохвилини та щосекунди. Я гадаю, що ми прямуємо в цьому напрямі.
– У офісі УЄФА висить, по суті, єдина футболка сучасного клубу – це футболка донецького «Шахтаря» зразка 2009 року, де відзначено клуб, який останнім в історії виграв Кубок УЄФА. Тут, сьогодні в УЄФА, ви згадували це?
– Ні, ми не згадували, але я пам'ятаю, що це було 20 травня 2009 року. Це був чудовий день. Я пам'ятаю, як перший гол забив Адріано, потім Пятов пропустив, Налдо, коли не помиляюсь, бив у штрафному метрів з 35. Пятов невдало зіграв, і ми зіграли 1:1 в основний час. Я пам'ятаю, що я весь час у душі лаяв Пятова. Ну як можна було такий м'яч пропустити? Мені здавалося, якби я стояв у воротах, я б його відбив. Проте це тільки мені здавалося, іншим – ні. Потім був додатковий час, і ми виграли 2:1. Дарійо праворуч дав Жадсону, Жадсон забив… Це була чудова хвилина, я був найщасливішою людиною, я гадаю, усі вболівальники донецького «Шахтаря», українського футболу були щасливі. Але я хочу сказати, що це був 2009 рік. А сьогодні в нас 2021-й. За ці 12 років ми не вигравали європейських трофеїв. Нам треба частіше перемагати. Українські клуби мають все робити задля того, аби перемагати у Європі. А щоб перемагати у Європі, потрібно більше любити футбол, у нього більше інвестувати. Чемпіонат має ставати дедалі кращим, до нас мають приходити найкращі гравці, найкращі тренери. Стадіони мають бути переповнені. Я гадаю, що все буде добре. Потрібно мати терпіння, продовжувати інвестувати та вірити в те, що ми перемагатимемо і на європейській арені теж.
– Згадуючи 2009 рік, здається, що поруч із футболкою «Шахтаря» має бути і ваш светр.
– Тоді всі подумали, що я божевільний. Тоді я дотримувався всіх прикмет, і після першого тайму я кудись вибігав зі стадіону, сам не знаю, де я був. Я вже сто разів розповідав, що в травні я хотів прийти в дублянці та светрі, у тому ж одязі, у якому я був, коли ми почали: коли не помиляюсь, це було 19 лютого з «Тоттенхемом» у Донецьку.
– Яким ви бачите «Шахтар» у короткій перспективі?
– Сильним та успішним. «Шахтар» я бачу сильним та успішним, який буде атакувати, атакувати й атакувати.
– І в майбутньому.
– Дуже сильним та дуже успішним. А ще в майбутньому – дуже-дуже сильним і дуже-дуже успішним.
– Хотілося, аби ви звернулися до вболівальників, які пережили трагедію, драму: «Шахтар» не вийшов у євровесну. Триває напружена боротьба. Як президент підтримайте їх у цьому складному сезоні.
– Я можу сказати лише одне: поразка – це не що інше, як урок і перший крок до чогось кращого. Ми мусимо вірити в команду, ми мусимо вірити в тренерський штаб, ми мусимо вірити в наших гравців. Я переконаний, що ми перемагатимемо. Тому велика подяка всім уболівальникам за те, що вони з нами і в радості, і у важкі хвилини.