Подяка вболівальникам
25 лютого 2021 р.
|
Капітан «Шахтаря» в матчі з «Маккабі» ТА Сергій Кривцов в інтерв’ю телеканалові «Футбол 1» поділився емоціями після виходу команди до 1/8 фіналу Ліги Європи
– Сергію, який план на гру мав Луїш Каштру?
– Першочергове завдання – потрапити до наступного раунду. Ми завжди виходимо на поле з думкою про перемогу. Цього разу не все виходило, ніби й старт матчу лишився за нами, вдавалося виходити з оборони, були моменти, але потім, напевно, здебільшого переключились на індивідуальні дії і стали невиправдано багато втрачати м’яч. Також були дурні обрізки, внаслідок чого в «Маккабі» виникали шанси, вони стали здійснювати контратаки, заробили безліч кутових. У першому таймі нам навіть пощастило, коли м’яч літав лінією воріт, влучив у поперечину, штангу… Проте однаково, гадаю, ми більше заслужили перемогу, просто з нашого боку було трохи егоїзму й тринькання. Сподіваємось, у наступних іграх зуміємо виключити це.
– Чи не було відчуття, що морально підсіли наприкінці першого тайму?
– Ні-ні, повторюся, гра нам давалася, проте впевненість переросла в самовпевненість, через що все й перевернулося.
– Чи поступались ви фізично «Маккабі» ТА?
– Уважаю, ні. Фізично ми добре готові, після гри всі хлопці почуваються нормально.
– Чому не виходила контргра?
– Справді, було багато перспективних контратак, які мали закінчуватися логічним завершенням – ударами по воротах. Проте ми чомусь не били по воротах, а шукали передачі до штрафного, щоб вивести ще когось сам на сам. Перемудрили ми сьогодні.
– Наприкінці першого тайму біля ваших воріт стався інфарктний момент: спочатку м’яч влучив у поперечину, а потім у штангу…
– До штрафного на дальню штангу вбіг гравець, і вже ніхто не встиг зреагувати. На щастя, м’яч не опинився в сітці. Виходить, що друг воротаря, каркас, сьогодні врятував нас.
– Що відбувалося в перерві? Чи намагався Луїш Каштру змінити малюнок гри і на чому робив акцент?
– Містер попросив дотримуватися тієї гри, що ми демонстрували протягом перших 20 хвилин матчу, – це гра справжнього «Шахтаря». Також сказав, що на другий тайм ми маємо вийти з думкою показати нашу найкращу гру.
– Уболівальники допомогли сьогодні?
– Звісно! Ми дуже скучили за ними. Від усієї команди хотів би подякувати їм за те, що прийшли на стадіон. Дуже приємно грати за такої атмосфери та підтримки.
– Чи відчувалась відсутність у центрі поля Тараса Степаненка?
– Звісно. Тарас – гравець основного складу, лідер команди. Без нього «Шахтар» дещо інший. Проте тих властивостей, що є в Майкона, немає в Тараса і навпаки. І Майкон, і Тарас – футболісти високого рівня. Наразі нам погано без Степаненка, однак слід навчитися грати й без нього.
– Ти вивів партнерів на поле з капітанською пов’язкою. Що відчував?
– Напевно, був якийсь зайвий тиск на мене в плані керівництва командою. Але я про це не думав протягом гри й намагався діяти як зазвичай.
– В одному з епізодів ти дістав болючий удар. Як почуваєшся зараз?
– Футбол – контактний вид спорту, без цього нікуди. Усе добре.
– Першочергове завдання – потрапити до наступного раунду. Ми завжди виходимо на поле з думкою про перемогу. Цього разу не все виходило, ніби й старт матчу лишився за нами, вдавалося виходити з оборони, були моменти, але потім, напевно, здебільшого переключились на індивідуальні дії і стали невиправдано багато втрачати м’яч. Також були дурні обрізки, внаслідок чого в «Маккабі» виникали шанси, вони стали здійснювати контратаки, заробили безліч кутових. У першому таймі нам навіть пощастило, коли м’яч літав лінією воріт, влучив у поперечину, штангу… Проте однаково, гадаю, ми більше заслужили перемогу, просто з нашого боку було трохи егоїзму й тринькання. Сподіваємось, у наступних іграх зуміємо виключити це.
– Чи не було відчуття, що морально підсіли наприкінці першого тайму?
– Ні-ні, повторюся, гра нам давалася, проте впевненість переросла в самовпевненість, через що все й перевернулося.
– Чи поступались ви фізично «Маккабі» ТА?
– Уважаю, ні. Фізично ми добре готові, після гри всі хлопці почуваються нормально.
– Чому не виходила контргра?
– Справді, було багато перспективних контратак, які мали закінчуватися логічним завершенням – ударами по воротах. Проте ми чомусь не били по воротах, а шукали передачі до штрафного, щоб вивести ще когось сам на сам. Перемудрили ми сьогодні.
– Наприкінці першого тайму біля ваших воріт стався інфарктний момент: спочатку м’яч влучив у поперечину, а потім у штангу…
– До штрафного на дальню штангу вбіг гравець, і вже ніхто не встиг зреагувати. На щастя, м’яч не опинився в сітці. Виходить, що друг воротаря, каркас, сьогодні врятував нас.
– Що відбувалося в перерві? Чи намагався Луїш Каштру змінити малюнок гри і на чому робив акцент?
– Містер попросив дотримуватися тієї гри, що ми демонстрували протягом перших 20 хвилин матчу, – це гра справжнього «Шахтаря». Також сказав, що на другий тайм ми маємо вийти з думкою показати нашу найкращу гру.
– Уболівальники допомогли сьогодні?
– Звісно! Ми дуже скучили за ними. Від усієї команди хотів би подякувати їм за те, що прийшли на стадіон. Дуже приємно грати за такої атмосфери та підтримки.
– Чи відчувалась відсутність у центрі поля Тараса Степаненка?
– Звісно. Тарас – гравець основного складу, лідер команди. Без нього «Шахтар» дещо інший. Проте тих властивостей, що є в Майкона, немає в Тараса і навпаки. І Майкон, і Тарас – футболісти високого рівня. Наразі нам погано без Степаненка, однак слід навчитися грати й без нього.
– Ти вивів партнерів на поле з капітанською пов’язкою. Що відчував?
– Напевно, був якийсь зайвий тиск на мене в плані керівництва командою. Але я про це не думав протягом гри й намагався діяти як зазвичай.
– В одному з епізодів ти дістав болючий удар. Як почуваєшся зараз?
– Футбол – контактний вид спорту, без цього нікуди. Усе добре.