Було честю представляти Шахтар

– Якщо оцінювати за 10-бальною системою, яку оцінку ви самі поставили б «Шахтарю»?
– Аби оцінити сезон, його потрібно відобразити та обдумати цілковито. Давати будь-які бали у вигляді оцінки сезону, не пояснюючи, чому так, не було б сенсу. Залежно від усього того, що з нами сталося... Торік ми грали з Пятовим, Ісмаїлі, Тайсоном, Мораесом, Марлосом, Коваленком, Степаненком. Якщо сказати про те, що цього року ми залишимось без багатьох гравців, з величезною кількістю позитивних випадків коронавірусу, я б дав, напевно, вісім. А минулий рік оцінив би в десять: чудовий сезон, з півфіналом Ліги Європи. Ні, навіть дев'ять – не десять. А цей сезон – на сім-вісім, залежно від тих труднощів, що були. Цей сезон був значно важчим, щоб керувати, вимагав набагато більше від мене, ніж минулий, коли ми перемагали. Складність цього сезону узагалі не можна порівняти з минулим сезоном.

– Що в Україні вам запам'яталося найбільше, коли не брати до уваги футбол?
– Те, як мене завжди поважали. Дійсно запам'яталося. Це принцип життя, напевно, найголовніше слово для мене – повага. Я поважаю всіх людей навколо себе і намагаюся завжди зрозуміти. І всі ті люди, яких я відчував навколо себе, вони теж мене поважали, принаймні мені так здавалося. Напевно, це мені найбільше запам'яталось, і це те, що я найбільше ціную. Я дуже ціную вашу культуру. Дуже цікаво, як я жив тут день у день, і мені багато що ваше подобається. Для мене ці два аспекти були дуже приємними – те, як українці в принципі живуть, і те, як шанобливо до нас ставляться. Навіть у найскладніші моменти, знаєте? Найчастіше люди стають дуже агресивними, злими. Так, я відчув кілька разів – одна або двоє осіб утрачали цей баланс. Однак більшість людей були правдивими, щирими. Говорячи це, я хочу подякувати всім, усій пресі, за те, як ви завжди до мене ставились, навіть у найскладніші моменти. Ви завжди мали змогу правильно оцінити ситуацію, і ви не були такими сирими й жорстокими, як часом буває. Дякую всім.

– «Шахтар» приїхав на цей матч ретроавтобусом. Як ваші відчуття від цієї поїздки?
– До речі, дуже круто. Ми часто дивимось історичні фільми й думаємо: а якби я там побував? Це було мов у фільмі. Нагода відчути дух минулого, щось інше, прожити те, що люди прожили там 50 років, без комфорту, що ми маємо сьогодні. І в тому, що ми зараз живемо дуже комфортно, багато пожертвувань і старанної праці минулих поколінь. Завжди, коли дивлюся на це, я пригадую всіх тих, хто постраждав, аби сьогоднішній світ був трохи комфортнішим.

– Це був останній ваш матч? Ви йдете?
– Так. Моя остання гра. Зізнаюся вам: іноді під час прощання ми лишаємося з певним післясмаком, що можна було б зробити щось іще. Нічого такого не залишилось, принаймні в мене. Моя робота, і я завжди усвідомлював це, ґрунтується не лише на результатах. Попри те що світ футболу звик дивитися тільки на цифри, на результати, я знав, що є й інші цілі, до яких слід прямувати. Я розумів, що одного дня я можу заплатити дуже дорогу ціну щодо результатів, проте мені потрібно було прямувати цим шляхом. І сьогодні, коли я дивився на поле, я не бачив Бондаря, тому що він, на жаль, травмований. Однак я бачив у воротах Трубіна, на полі Додо, Вітао, Корнієнка, Маркоса Антоніо, Судакова, бачив В'юнника, Фернандо, Тете, Соломона... Якщо я вас запитаю, а три-чотири роки тому скільки молодих хлопців було в команді? Напевно, щиро й коректно ви мені відповіли б, що не так багато. Це було одне з моїх завдань – будувати майбутнє для «Шахтаря». У «Шахтаря» є майбутнє, принаймні це будівництво розпочато. Дехто скаже: але ваша робота залишилась на пів шляху. Хтось компетентний продовжить її. Я впевнений, що пан президент продовжить цей проєкт якнайкраще. Проте, як я вам і сказав, моя робота ґрунтувалася не лише на результатах. І будувалося це посеред пандемії, складних травм, як у Мораеса, Ісми, коли пішов Тайсон. Якщо три-чотири роки тому гравцям було по 27–28 років, то сьогодні їм 31–32 роки. Це нормально, перехід поколінь. А, я ще забув Мудрика, Сіпріано... Ми дивимось і думаємо: 14–15 молодих хлопців зараз у команді «Шахтар». Усі мали змогу пограти й розвиватися. Зізнаюсь, це величезна праця, складна, непроста. Я сподіваюсь, що «Шахтар» зможе прямувати своїм шляхом, а ці хлопці стануть футбольними зірками – вони зараз на ранній стадії своєї кар'єри. Утім ми продовжували вигравати: 1/8 фіналу Ліги Європи, кваліфікувалися до Ліги чемпіонів наступного сезону. Знаю, що це геть не все, чого хотіли наші вболівальники. Проте одне я можу сказати їм: ми віддавалися цілковито, кожен з нас намагався давати найкраще. І скажу прямо: ми робили це дуже сміливо. Потрібна дуже велика сміливість, аби робити це – створювати 14–15 молодих гравців для майбутнього «Шахтаря».

– Першого сезону Дарійо Срна був вашим помічником – команда виграла чемпіонат. Цього сезону він обіймав інше амплуа, директора з футболу – команда програла чемпіонат. Чи відчували ви цього сезону максимальну підтримку керівництва або, можливо, чогось вам бракувало?
– Ні, нестачі підтримки я не відчував. Я був щирим з вами, коли назвав базовий склад минулого сезону і цього. Вони дуже відрізняються. Зараз не потрібно нічого вигадувати – я завжди відчував велику підтримку Дарійо, Сергія Палкіна, президента. Найчастіше у футболі, коли щось відбувається, ми намагаємось ритися: а що ж не так сталося, чому так і сяк? Ні, це футбол. Можливо, «Реал» чи «Барса» не стануть чемпіонами. «Ліверпуль» минулого сезону став чемпіоном, зараз він на шостому або сьомому місці. Клопп так само там. Це футбол! Торік чемпіоном Португалії став «Порту», а цього стане «Спортінг». І щось радикальне там сталося? Ні. Здається, що у футболі, певно, відбувається щось надприродне. Та нічого надприродного немає! Це футбол. Вітаю «Динамо»: вони цього року були кращими, ніж ми. І що ми робитимемо? Протягом п’яти років «Шахтар» чотири рази став чемпіоном. Дай Боже, щоб протягом наступних п’яти років ще чотири рази став. Слід приймати це, коли так є. Бачу багатьох людей, які думають: Боже, що ж відбувається у футболі? Без будь-якого пояснення. Одне прямує зі мною в житті завжди – правда. Очі в очі. Я кажу вам очі в очі: у мене була вся підтримка. Якщо хтось помилився, оступився, це був я. Навколо мене ніхто не оступався, більше не помилявся.

– Я звертаюся до вас від імені особи, яка, на жаль, через трагедію в Україні не може сьогодні бути присутньою тут особисто. Ця людина живе в Донецьку, це художник: «Шановний Містере Каштру! Хочу подякувати вам за те, що ви неодноразово під час своїх пресконференцій розуміли трагічну тему того, що відбувається в Україні та в Донбасі. За те, що ви неодноразово висловлювалися щодо якнайшвидшого миру як в Україні, так і між усіма людьми. Як уболівальник «Шахтаря» хочу подякувати вам і вашому тренерському штабові за визначні успіхи й рекорди як у чемпіонаті України, так і на євроарені, за історично успішні матчі «Шахтаря» проти грандів світового футболу, за виховану вами молодь, яка є майбутнім «Шахтаря», за ті емоції та радість, що ви подарували всій великій футбольній сім'ї «Шахтаря», назавжди ставши її важливою частиною. На знак вдячності за вашу громадську футбольну діяльність і продовжуючи традицію, хочу піднести вам цю картину. Наразі це фотокопія, тому що я живу в Донецьку і написав її для вас саме там. Сподіваюся, щойно в Донбасі встановиться мир, я зможу надіслати вам оригінал у будь-яку точку планети. Наскільки вона велика, вам залюбки може розповісти Паулу Фонсека. Ви говорили, що хотіли б опинитися на «Донбас Арені». Як ви можете помітити на цій картині, ви вже поруч. Тому мрії здійснюються. З повагою».
– Я хочу подякувати вам, адже ви представляєте цю людину. Я хочу подякувати всім уболівальникам «Шахтаря». І наскільки емоційно я завжди висловлювався про Донецьк... Я вам сьогодні скажу таке. Я дуже емоційно, з великою честю представляв «Шахтар» ці два роки, тому що знаю, що Донецьк – місто, яке страждає. Це місто, яке, на жаль, у політичному світі почали розтягувати. Багатьом корінним донеччанам довелося їхати з Донецька до різних точок країни і світу. Коли ми перемагаємо або здійснюємо успішний перформанс на полі, ми даруємо певну радість людям, що перебувають передусім там. Я завжди це відчував і завжди говорив це своїм асистентам, тим людям, які перебувають навколо мене. Коли ми перемагали, великою радістю було бачити радість уболівальників «Шахтаря». Я завжди розумів, що ті п'ять-шість тисяч, які були з нами, наприклад, у Харкові – це було б 40–50 або 60 тисяч, цілковито заповнена «Донбас Арена», якби ми грали в Донецьку. Коли нас підтримували п'ять-шість тисяч, я знав, що в Донецьку це було б значно голосніше. І я хочу подякувати за цей подарунок. Я дуже обережно до нього ставитимусь і збережу його, адже я розчарований тільки одним: що я ніколи не мав змоги відіграти в Донецьку. Я сподіваюся, що одного прекрасного дня світ це зрозуміє. Сподіваюсь, що передовсім ставитимуться людські інтереси – звичайних людей! Те, що ми бачимо зараз, то це те, що багато людей переживають тільки самі за себе. Я сподіваюсь і завжди вболіватиму за те, щоб Донецьк знов зміг прийняти свою команду на «Донбас Арені». І щиро дякую цій людині. Передайте їй величезний привіт.

– Які у вас особисті плани? Відпочиватимете, братимете паузу або ми побачимо вас у новому сезоні в новому клубі?
– Мої плани – це працювати. Я працюю з 18 років. Уже говорив вам, що в 17 років пішов з дому і вже ніколи не повертався, не просив грошей у батьків. Працюватиму далі. Життя має будуватися навколо роботи. Мені подобається працювати, я приділяю цьому величезну кількість часу. Є деякі можливості. Я оціню їх і зрозумію: це те, що мені потрібно чи ні. Тільки зараз почну про це думати. Якщо зрозумію, що це гарна нагода для мене і мого тренерського штабу, ми вхопимось за одну з них. Якщо зрозуміємо, що це не зовсім те, чого ми бажаємо, почекаємо ще трохи.

– Перераховуючи молодих гравців, ви останньої миті згадали про Мудрика. Чого йому бракує, щоб нарешті зробити цей крок, адже він вважається найталановитішим футболістом серед молодих у «Шахтарі»?
– Можна я дам більш відкриту відповідь, просто щоб пояснити, що означає молодий гравець для мене, не лише Мудрик? Дуже часто молоді гравці ростуть в академіях з одним талантом: наприклад, вони добре б'ють, або в них є швидкість, або є хороший дриблінг, або вони є гарними у повітрі. І ми забуваємо деякі речі. Найголовніший талант, що має бути в молодого гравця, це насамперед менталітет, психологічна складова. Тому що у світі повно гарних футболістів. Однак зовсім небагато тих, хто витримує тиск на стадіоні з 30–40 тисячами вболівальників. Геть не всі зможуть упоратися з тим фактом, що їх не викликають на гру, та втім вони повинні працювати далі – так само, якби вони вийшли в стартовому складі. Тому, коли ми знаходимо в молодому гравцеві талант, ми мусимо йому допомагати розвивати інші таланти. Які, можливо, менші, проте є дуже важливими для загального зростання гравця. Що ми бачимо у світі футболу? Хто аналізує футбол, бачить дриблінг, удар по воротах, і каже: відмінний гравець, гарний талант. Вони навіть не знають, як він поводиться на тренуваннях, як поводиться на іграх, яка він людина, чи витримує він тиск. Не дивляться, скільки м'ячів він відбирає. Не бачать моменти, у яких він створює труднощі своїм партнерам по команді. Не бачать, які складнощі трапляються, коли після класного дриблінгу він раптом втрачає м'яч. Гравець – це значно більше, ніж те, що кидається в очі під час першого погляду. Як страва в ресторані: може бути дуже гарною, але несмачною. Я в жодному разі не кажу, що Мудрик – такий. Ніхто нехай нічого тут не плутає. Просто я кажу, що працювати в принципі з молодими гравцями... Я завжди кажу: щоб розвивати талант, потрібен талант. Що хочу цим сказати? Щоб розвивати талант, потрібні талановиті тренери. А багато тренерів в академіях, тому що в гравця чудовий удар або щось ще одне, забувають психологічну складову, забувають, що це потрібно розвивати, що слід навчати його приймати, віддавати пас, забувають розвивати гру у повітрі, оборонну складову, тому що атакувати люблять усі. Чому? Тому що цей футболіст вирішує йому результати матчів: усіх обвів і забив. Але настане один прекрасний день, коли він прийде до першої команди, й партнери не пробачатимуть йому того, що він постійно втрачає м'яч. І принижуватимуть його, він буде розчаровуватись, і більше гравця не буде – ми його втратимо. Тепер говоримо щодо Мудрика. Він має всі умови, він має таланти. Йому потрібно розвивати й інші таланти, аби додати їх до тих, що в нього вже є. І одного дня, якщо пощастить, він буде футболістом.

– Багато журналістів і тренери в Україні говорять, що сучасний футбол став модифікуватися в бік іншого вирішального чинника перемоги команди – це гра в обороні. Ви згодні з тим, що футбол стає більш прагматичним і закритим? Або ви вважаєте, що майбутнє в бразильського стилю?
– Оборонятися – це мистецтво. Складне мистецтво, дуже складне. Коли ми обороняємось, ми даємо відповідь на те, що робить інша команда. Ми всі повинні бути дуже добре скоординованими. Коли ми атакуємо, для успіху іноді досить дій двох-трьох гравців і забити гол. А оборонятися треба в 11 осіб, адже, якщо хтось залишиться попереду, наприклад, наш нападник або вінгер не піде пресингувати там, де потрібно, складно буде вже всій команді позаду. Футбол майбутнього, напевно, додаватиме в цій оборонній складовій предусім, тому що ми всі вже зрозуміли, і гадаю, що ви розумієте: команда починає в тактичній схемі 5–4–1, потім 4–3–3... Прямують геть різними шляхами. Команда, яка грає проти суперника, що протягом матчу змінює свої тактичні схеми, повинна дуже добре реагувати, діяти залежно від того, що робить опонент. Я впевнений, що в майбутньому важливі складові насамперед базуватимуться на обороні. Принаймні всі дії ґрунтуватимуться на більшій швидкості. Для команд це буде дуже важливо. Насамкінець я хотів би подякувати всім за те, як шанобливо ви завжди до мене ставились. Усім вам і вашим родинам успіхів, щастя й здоров'я. Було дуже приємно бути з вами, розділяти багато моментів з вами. Було чимало складних, та втім було чимало гарних, щасливих моментів. Гадаю, дві перемоги над «Реалом» – пам’ятний факт. Рекордний відрив у чемпіонаті від другого місця у 23 очки теж запам'ятається. Як і півфінал Ліги Європи. Мені було дуже приємно. З великою честю представляв «Шахтар». І було дуже приємно бути з вами, відчувати вас біля себе. Дякую. Усім успіхів!