У нас міцна команда
9 травня 2021 р.
|
Президент ФК «Шахтар» Рінат Ахметов дав інтерв'ю програмі «Великий футбол»
– Що сталося з командою, яка вперше протягом п’яти років не стала чемпіоном України?
– Сталося, напевно, те, що ми не стали чемпіонами України. І дуже добре, що вперше протягом п'яти років. Тобто це свідчить про те, що чотири роки «Шахтар» вигравав золоті медалі чемпіонату України. Я гадаю, що протягом цих п'яти років ми здійснили чудову, якісну роботу. Цього року, в принципі, я очікував, що ми не виграємо чемпіонат.
– У який момент ви це відчули?
– Коли ми закінчили чемпіонат, ми сиділи з друзями, і я сказав: гадаю, що наступний чемпіонат ми не виграємо. Вони думали, що я жартую. Однак я, до речі, не жартував. Інтуїція така була. Навіть коли прийшов Мірча, я гадав, що, навпаки, це допоможе нам стати чемпіонами. Я навіть подумав, що, можливо, футболісти розлютяться, інакше ставитимуться, і ми виграємо чемпіонат. Ми грали погано й заслужено програли чемпіонат. Київське «Динамо» грало чудово і заслужено виграло чемпіонат.
– Контракт із Каштру продовжуватиметься чи ні?
– Ви пам'ятаєте, що в нас із Каштру було підписано контракт на два роки. Нового контракту ми не запропонували. Проте клуб сиротою не буде. Тренувати клуб ви не будете і я не буду. Його тренуватиме, повірте на слово, дуже якісний, сильний наставник, у якого ми повіримо. Каштру виконав чудову роботу. І в цьому «Шахтарі» він принаймні розкрив чимало молодих гравців – їхні імена будуть надовго пов'язані з донецьким «Шахтарем». Він завжди буде в наших серцях, адже він вийшов з надскладної групи. Ви пригадайте, будь ласка: у нас були відмінні склади, однак щойно нам випадає хтось а-ля мадридський «Реал» – 0:4 там, і тут ми програвали. Уже заздалегідь; тридцята хвилина – уже рахунок на табло.
– Якщо в Лізі чемпіонів були перемоги над «Реалом», то були й дві поразки з великим рахунком від «Боруссії». Чому, на ваш погляд, у команди були ці «гойдалки»?
– Ви розумієте, ми обіграли «Реал» (Мадрид). З «Реалом», ви пам'ятаєте, – COVID, у нас багато футболістів не грали. Зрештою поставили молодь, а молодь створила диво – вийшли грати на рівних. За якістю гри, за контролем м'яча, в комбінаційний, в атакувальний футбол на чужому полі. Після першого тайму вели 3:0. Потім гра з «Інтером»: він ставить ту саму молодь, і вона знов не програє! Потім гра вже з «Боруссією». Молодь може і виграти з великим рахунком, і програти з великим рахунком. Ми програли, і це погано. З «Боруссією» ми показали, що дуже погано готові були до неї. Однак водночас ми програли у двох матчах 0:10 «Боруссії», а потім у нас гра з «Реалом». І ми за грою виграємо 2:0. І ніби не все погано. І наші єврокубки вирішуються де? У матчі з «Інтером» на виїзді. Ми їдемо туди, і що? І не програємо. У підсумку ми говоримо про те, що Каштру – великий. А коли програв «Агробізнесу», Каштру – не великий. Ну, це несправедливо. Коли ми виграємо, це заслуга всіх, у тому числі тренера, а коли програємо, в усьому винен тренер. Я категорично проти того, щоб ми так говорили. Я вважаю: якщо ми програли, у всьому винен я, а якщо ми виграли – це заслуга всіх. Отже, ми чогось не побачили, отже, ми чогось недогледіли, і я передовсім. Тому тисяча вибачень перед уболівальниками. Я вважаю, що ми зробимо все для того, аби в майбутньому тішити своїх уболівальників яскравою, гарною, змістовною, якісною грою, і найголовніше – переможною грою.
– Ви берете як президент відповідальність на себе?
– А як же? А коли я не брав відповідальності на себе? 11 жовтня буде вже 25 років... Якщо ми вигравали – заслуга всіх, якщо ми програвали, я завжди говорив про те, що, насамперед, винен я. Я не можу пообіцяти, що ми виграємо наступне чемпіонство, проте я можу пообіцяти, що ми робитимемо для цього все.
– Чи є в майбутньому такий варіант, що команду може очолити Дарійо Срна?
– Звісно, чому ні? Усе можливо. Саме на цьому етапі в нас дещо інші ідеї. А Дарійо – молодий.
– А сам Дарійо хотів би спробувати себе тренером?
– Я на цю тему з ним не розмовляв. Гадаю, що ви мали нагоду на цю тему поговорити. Він вам чесно скаже. Він принаймні дуже чистий, чесний і відвертий хлопець. Він завжди скаже. І повірте на слово: у нього розуму більше, ніж амбіцій. Він точно розуміє, що це взагалі легенда «Шахтаря», він для «Шахтаря» зробив дуже-дуже багато і ще дуже-дуже багато зробить. І він точно не візьме на себе того, з чим не впорається. Тому ви не думайте, що я взяв і сказав: я хочу, аби завтра Дарійо Срна був головним тренером. Я йому чого побажав, успіху або ганьби? Якщо він із цим упорається, отже, він може бути великим тренером. А якщо він не впорається, він скаже: президенте, ви мене запросили, мені було незручно вам відмовити, а зрештою за великим рахунком я зустрівся з тим, із чим не хотів би зустрічатися. Дарійо – це супервідповідальна людина. «Шахтар» у його серці назавжди. Він чимало зробив і продовжує робити. І я хочу сказати, що у своїй ролі він забезпечить «Шахтарю» ще дуже багато користі. Яка допомагає мені сьогодні! Я з Дарійо майже щодня на зв'язку. І це не так, що він дивиться, що робить Каштру, йому говорить добре, а мені погано. Він має мужність говорити чесно. А зрештою чесність – це продукт, що не псується.
– Тайсон пішов із «Шахтаря»...
– Тайсон теж багато зробив для наших перемог. Ми йому вдячні. Дай Боже йому успіхів у майбутньому.
– Проте цей досвід, що він пішов безкоштовно...
– Це нормально. Футболіст не в рабстві перебуває. Футболіст має контракт, це права та обов'язки. Ми підписали з ним контракт. Контракт закінчився. Ми поважали контракт, виконуємо його, як виконуємо всі контракти перед гравцями й тренерським штабом – перед усіма. Так само вони виконують перед клубом. Закінчився контракт? У нас є право, і в нього є право продовжити. Якщо ми не дійшли згоди, він має право залишити клуб – це нормально.
– Чи є у певному сенсі зміна поколінь зараз проблемою?
– У нас, скажімо, зламався Мораес. Це теж велика втрата для клубу. З Тайсоном така ситуація. Ключові гравці на сьогодні... Коноплянка в нас зламаний. Досвідчені гравці на сьогодні не в змозі були допомогти. Це проблема. А те, що, припустімо, старі не пускають молодь... Ну, молодь, як правило, не любить питати дозволу в старих.
– «Шахтар» кілька років не робить придбань на ринку.
– А які позиції, ви вважаєте, «Шахтарю» слід посилити?
– Припустімо, на позиції в нападі…
– Ну, на сьогодні, коли зламався Мораес, так. Однак коли не було Мораеса, був Дентіньо з «Реалом», і ми провели дуже якісну гру. Ми виграли, а Дентіньо виявив себе на найвищому рівні. Водночас є молоді гравці, є Фернандо, у якого якщо піде гра, повірте на слово, він найближчого року може коштувати сто мільйонів. У нього все для цього є. Він може коштувати один мільйон, а може коштувати сто – усе залежить від нього.
– Але ви схиляєтеся зрештою до того, щоб...
– Я хотів би, щоб він коштував двісті й щоби він був у «Шахтарі».
– Ваша цитата: «Шахтарю» потрібні гроші».
– Я гадаю, вони всім потрібні. Вони потрібні й київському «Динамо», й іншим клубам. Це нормальне явище. Щоб ми гравців і дуже вигідно купували, і дуже дорого й вигідно продавали.
– Чи готовий зараз клуб продавати дорого?
– Звісно.
– Припустімо, ви говорите, Трубін молодець. Завтра пропозиція. Чи буде готовий клуб розглянути?
– Так, будь ласка. Нехай роблять пропозицію, а ми подивимось, на якій цифрі в нас почнуть здавати нерви. Якщо ми відчуємо, що цифра, коли ми вже починаємо нервувати, то одразу візьмемо літак і медобслуговування нашим коштом. У нас чудова молодь, яка, я впевнений, тішитиме і в національному чемпіонаті, і на європейській арені. Був раніше Тайсон і був Марлос, зараз Тете в нас, образно кажучи, проте й Марлос є. Є Тете та Соломон.
– Ви вважаєте, вони ростуть природно, повільно? Чи хотіли б ви, щоб вони росли швидше?
– Мені здається, вони дуже добре і швидко ростуть. Ви згадайте, будь ласка, коли до нас прийшов Вілліан, він два роки не грав. Якщо згадаєте, коли прийшов Адріано, він теж кілька років не грав. Я гадаю, і Фернандіньо не одразу заграв. Але якщо, скажімо, нам потрібно буде ще когось купити, ми купимо. Проте ми купимо саме тих гравців, яких потребуємо. Не для того, щоб показати вболівальникам: ви подивіться, яку роботу виконав Рінат. Я ж не хочу показати видимість. Придбати гравців, як раніше ми придбали Бернарда, а він три роки на трибуні. У підсумку що відбувалося? Бернард – нещасний, роздягальня – нещасна, й допомоги немає.
– І фінансові втрати.
– Так, і з фінансової точки зору погано. Тут слід мати терпіння і в жодному разі щоб не було метушні. Метушня – це все-таки не рідна сестра успіху.
– Ви хворіли на коронавірус?
– На щастя, поки ні. До тієї хвилини, доки ви мене не запитали, до цього не хворів. Що буде далі, поживемо – побачимо.
– Тепер я, якщо що, буду винен.
– Я вже чув, що писали те, те, те… Одного разу була ситуація: у мене було спілкування, і, як з'ясувалося, він був інфікований, або захворів, як там правильно. Наступного дня мені зателефонував, але коли мені зателефонував, сказав – у мене обличчя відразу прикрасило будь-які поминки. Я одразу вже відчуваю, всі симптоми зібралися в мене одразу однієї секунди. І я вже відчуваю, все болить. Починаю перевіряти, десять разів перевірив – усе добре, все нормально. Ну і в підсумку, пам'ятаю це, як зараз було, сьомого березня я здав ПЛР, і показав мені тест – позитивний. Ну я вже відчуваю – усе. Ось я вже відчуваю – температура, все вже відчуваю. До цього симптомів не було. Наступного дня здаю – знов позитивний. Ну вже все, думав, що в мене позитивний тест, і вже бачу – вимірюють у мене сатурацію. Одне поміряєш – одне показує, інше – інше показує, третє – третє. Словом, у мене вже три або чотири різні прилади, й на кожному пальці весь час міряєш-міряєш, і сидиш цілодобово міряєш. Зрештою за великим рахунком нічого немає. А я ж думав, може, якось у легкій формі проходить у мене. Потім, одинадцятого числа, після десятого пройшло там, я не пам'ятаю, днів чотири-п'ять, я гадаю – дай-но я здам ПЛР. Здав ПЛР – усе нормально, негативний. Ну, гадаю, можливо, щось не так тепер. Не знаєш, чому вірити ж. І щодня я почав здавати ПЛР, протягом 10–15 днів. Увесь час негативний. Тобто все нормально. Тобто я відбувся легким переляком. Ну і, я хочу тобі сказати, ось стан дуже і дуже неприємний, коли тобі сказали: позитивний, і ти вже йдеш, вже одразу, я як зараз пам'ятаю, ось тут ребро в мене закололо. Я вже думаю: ох, ти диви, уже як працює. Ребра виламує за великим рахунком. Ось так воно було.
– Дякую вам. Я як захворів, ви набрали одразу ж, запитали, як там відчуття. Дійсно страшно. Ну а щепитися, ось зараз говорять…
– Ну говорять, усі говорять, що треба прищеплюватись.
– Ви ще не ухвалили рішення?
– Уже практично ухвалив, але ось чекаю моменту.
– 2021 року ви втратили близьку людину, Ігоря Леонідовича...
– Ну ми з братом були дуже дружними. Дуже міцно любили один одного. Він хворів, давним-давно хворів. Ми за нього боролися. На жаль, він пішов. Він дуже сильно любив футбол. Він не пропускав жодної гри «Шахтаря». Він справді мав чудовий смак на гравців, він любив такий гарний, яскравий, атакувальний футбол. Йому дуже завжди подобалися й бразильські гравці.
– Тобто у вас із ним погляди збігалися?
– У нас із ним погляди збігалися. Він, можливо, навіть більше любив атаку. І дуже сильно допомагав. Він завжди говорив, які гравці йому подобаються, які гравці йому не подобаються. І в принципі він багато в чому виявлявся правий. Тому Ігоря мені, звісно, бракуватиме.
– Ви були з Мірчею близькими друзями. Як ви сприйняли його прихід до «Динамо»?
– Це його вибір. Це його право. Контракт у нього закінчився? Закінчився. Ми новий контракт не запропонували? Не запропонували. Він готовий був залишатись? Готовий був залишатись. Ми обрали дещо інший шлях. Сказати, що я ухвалив тоді неправильне рішення, що менеджмент там, хтось мене збив з пантелику – це взагалі неправильно. Як можна вважати? Ми ухвалили рішення, запросили Паулу Фонсеку й виграли три чемпіонати поспіль. Ми всі виграли. І з великим-великим відривом.
– Ну і з Каштру потім...
– І з Каштру ми четвертий виграли і знов дісталися півфіналу Ліги Європи, продемонстрували найкрасивіший футбол. Ну ось і все. Мірча заслуговує того, щоб принаймні закінчувати… Я не знаю, коли він закінчить, дай Боже, щоб він ще, можливо, довгі роки служив футболу, щоб у нього було все добре. А в нас іще краще. У Луческу ж немає контракту довічного, що навіть коли він перестав бути головним тренером «Шахтаря», що ми йому дали контракт ще там на 10 років або на 20 років, що він мусить представляти якісь інтереси «Шахтаря». Ні, Луческу – вільна людина. Це його право, його вибір і його відповідальність. І брати Суркіси – це інший клуб. Вони теж мають право запросити. Вони запросили, вгадали, вийшли з поганого психологічного стану й сьогодні святкують заслужене чемпіонство. Молодці.
– А ви спілкуєтеся з Мірчею Луческу?
– Ні, з Мірчею я давно не спілкувався. Ви розумієте, брати Суркіси чотири роки не вигравали. До цього там два роки виграли, а п'ять років до цього знов не вигравали. Важко психологічно. І їх зрозуміти можна й потрібно. І їх поважати є за що, тому що зрештою хлопці не здаються, б'ються, ставлять собі амбітні цілі та у якісних руках несуть горде ім'я київського «Динамо». Для національного чемпіонату це чудово, що в них саме чемпіонські амбіції. Що коли срібло – вони засмучені. Рік, два, три, п'ять – неважливо. Вони засмучені. Вони незадоволені цим. Вони завжди собі ставлять тільки чемпіонські амбіції. Так само й ми. Не встиг матч закінчитися – я йому зателефонував, привітав.
– Що ви побажали Ігореві Суркісу?
– Що я можу йому побажати? Я можу йому побажати, щоб наступний чемпіонат вони програли, а ми виграли. Що я можу йому побажати? Так само він мені бажає. Це я жартую, звісно. Ми маємо все зробити для того, аби наступного року брати вітали мене з чемпіонством. Однак за цим стоїть величезна праця. Це нелегко й непросто. Ми змагатимемось. Від боротьби ми не відмовимось, від цієї праці ми не відмовимось. У нас дуже міцна команда, я маю на увазі весь клуб. Дуже професійний, дуже сильний, на чолі із Сергієм Палкіним, тому їм щиро дякую. І я впевнений, що в нас чудовий, амбітний клуб. Тому вболівальникам переживати не слід. І найголовніше – усе, що ми робимо, ми робимо для них. Адже я вважаю, що наші вболівальники – найкращі. І тисячу вибачень за такий сезон. Тисячу вибачень за те, що ми завдали, можливо, якихось неприємних хвилин, проте без поразок не буває перемог.
– Сталося, напевно, те, що ми не стали чемпіонами України. І дуже добре, що вперше протягом п'яти років. Тобто це свідчить про те, що чотири роки «Шахтар» вигравав золоті медалі чемпіонату України. Я гадаю, що протягом цих п'яти років ми здійснили чудову, якісну роботу. Цього року, в принципі, я очікував, що ми не виграємо чемпіонат.
– У який момент ви це відчули?
– Коли ми закінчили чемпіонат, ми сиділи з друзями, і я сказав: гадаю, що наступний чемпіонат ми не виграємо. Вони думали, що я жартую. Однак я, до речі, не жартував. Інтуїція така була. Навіть коли прийшов Мірча, я гадав, що, навпаки, це допоможе нам стати чемпіонами. Я навіть подумав, що, можливо, футболісти розлютяться, інакше ставитимуться, і ми виграємо чемпіонат. Ми грали погано й заслужено програли чемпіонат. Київське «Динамо» грало чудово і заслужено виграло чемпіонат.
– Контракт із Каштру продовжуватиметься чи ні?
– Ви пам'ятаєте, що в нас із Каштру було підписано контракт на два роки. Нового контракту ми не запропонували. Проте клуб сиротою не буде. Тренувати клуб ви не будете і я не буду. Його тренуватиме, повірте на слово, дуже якісний, сильний наставник, у якого ми повіримо. Каштру виконав чудову роботу. І в цьому «Шахтарі» він принаймні розкрив чимало молодих гравців – їхні імена будуть надовго пов'язані з донецьким «Шахтарем». Він завжди буде в наших серцях, адже він вийшов з надскладної групи. Ви пригадайте, будь ласка: у нас були відмінні склади, однак щойно нам випадає хтось а-ля мадридський «Реал» – 0:4 там, і тут ми програвали. Уже заздалегідь; тридцята хвилина – уже рахунок на табло.
– Якщо в Лізі чемпіонів були перемоги над «Реалом», то були й дві поразки з великим рахунком від «Боруссії». Чому, на ваш погляд, у команди були ці «гойдалки»?
– Ви розумієте, ми обіграли «Реал» (Мадрид). З «Реалом», ви пам'ятаєте, – COVID, у нас багато футболістів не грали. Зрештою поставили молодь, а молодь створила диво – вийшли грати на рівних. За якістю гри, за контролем м'яча, в комбінаційний, в атакувальний футбол на чужому полі. Після першого тайму вели 3:0. Потім гра з «Інтером»: він ставить ту саму молодь, і вона знов не програє! Потім гра вже з «Боруссією». Молодь може і виграти з великим рахунком, і програти з великим рахунком. Ми програли, і це погано. З «Боруссією» ми показали, що дуже погано готові були до неї. Однак водночас ми програли у двох матчах 0:10 «Боруссії», а потім у нас гра з «Реалом». І ми за грою виграємо 2:0. І ніби не все погано. І наші єврокубки вирішуються де? У матчі з «Інтером» на виїзді. Ми їдемо туди, і що? І не програємо. У підсумку ми говоримо про те, що Каштру – великий. А коли програв «Агробізнесу», Каштру – не великий. Ну, це несправедливо. Коли ми виграємо, це заслуга всіх, у тому числі тренера, а коли програємо, в усьому винен тренер. Я категорично проти того, щоб ми так говорили. Я вважаю: якщо ми програли, у всьому винен я, а якщо ми виграли – це заслуга всіх. Отже, ми чогось не побачили, отже, ми чогось недогледіли, і я передовсім. Тому тисяча вибачень перед уболівальниками. Я вважаю, що ми зробимо все для того, аби в майбутньому тішити своїх уболівальників яскравою, гарною, змістовною, якісною грою, і найголовніше – переможною грою.
– Ви берете як президент відповідальність на себе?
– А як же? А коли я не брав відповідальності на себе? 11 жовтня буде вже 25 років... Якщо ми вигравали – заслуга всіх, якщо ми програвали, я завжди говорив про те, що, насамперед, винен я. Я не можу пообіцяти, що ми виграємо наступне чемпіонство, проте я можу пообіцяти, що ми робитимемо для цього все.
– Чи є в майбутньому такий варіант, що команду може очолити Дарійо Срна?
– Звісно, чому ні? Усе можливо. Саме на цьому етапі в нас дещо інші ідеї. А Дарійо – молодий.
– А сам Дарійо хотів би спробувати себе тренером?
– Я на цю тему з ним не розмовляв. Гадаю, що ви мали нагоду на цю тему поговорити. Він вам чесно скаже. Він принаймні дуже чистий, чесний і відвертий хлопець. Він завжди скаже. І повірте на слово: у нього розуму більше, ніж амбіцій. Він точно розуміє, що це взагалі легенда «Шахтаря», він для «Шахтаря» зробив дуже-дуже багато і ще дуже-дуже багато зробить. І він точно не візьме на себе того, з чим не впорається. Тому ви не думайте, що я взяв і сказав: я хочу, аби завтра Дарійо Срна був головним тренером. Я йому чого побажав, успіху або ганьби? Якщо він із цим упорається, отже, він може бути великим тренером. А якщо він не впорається, він скаже: президенте, ви мене запросили, мені було незручно вам відмовити, а зрештою за великим рахунком я зустрівся з тим, із чим не хотів би зустрічатися. Дарійо – це супервідповідальна людина. «Шахтар» у його серці назавжди. Він чимало зробив і продовжує робити. І я хочу сказати, що у своїй ролі він забезпечить «Шахтарю» ще дуже багато користі. Яка допомагає мені сьогодні! Я з Дарійо майже щодня на зв'язку. І це не так, що він дивиться, що робить Каштру, йому говорить добре, а мені погано. Він має мужність говорити чесно. А зрештою чесність – це продукт, що не псується.
– Тайсон пішов із «Шахтаря»...
– Тайсон теж багато зробив для наших перемог. Ми йому вдячні. Дай Боже йому успіхів у майбутньому.
– Проте цей досвід, що він пішов безкоштовно...
– Це нормально. Футболіст не в рабстві перебуває. Футболіст має контракт, це права та обов'язки. Ми підписали з ним контракт. Контракт закінчився. Ми поважали контракт, виконуємо його, як виконуємо всі контракти перед гравцями й тренерським штабом – перед усіма. Так само вони виконують перед клубом. Закінчився контракт? У нас є право, і в нього є право продовжити. Якщо ми не дійшли згоди, він має право залишити клуб – це нормально.
– Чи є у певному сенсі зміна поколінь зараз проблемою?
– У нас, скажімо, зламався Мораес. Це теж велика втрата для клубу. З Тайсоном така ситуація. Ключові гравці на сьогодні... Коноплянка в нас зламаний. Досвідчені гравці на сьогодні не в змозі були допомогти. Це проблема. А те, що, припустімо, старі не пускають молодь... Ну, молодь, як правило, не любить питати дозволу в старих.
– «Шахтар» кілька років не робить придбань на ринку.
– А які позиції, ви вважаєте, «Шахтарю» слід посилити?
– Припустімо, на позиції в нападі…
– Ну, на сьогодні, коли зламався Мораес, так. Однак коли не було Мораеса, був Дентіньо з «Реалом», і ми провели дуже якісну гру. Ми виграли, а Дентіньо виявив себе на найвищому рівні. Водночас є молоді гравці, є Фернандо, у якого якщо піде гра, повірте на слово, він найближчого року може коштувати сто мільйонів. У нього все для цього є. Він може коштувати один мільйон, а може коштувати сто – усе залежить від нього.
– Але ви схиляєтеся зрештою до того, щоб...
– Я хотів би, щоб він коштував двісті й щоби він був у «Шахтарі».
– Ваша цитата: «Шахтарю» потрібні гроші».
– Я гадаю, вони всім потрібні. Вони потрібні й київському «Динамо», й іншим клубам. Це нормальне явище. Щоб ми гравців і дуже вигідно купували, і дуже дорого й вигідно продавали.
– Чи готовий зараз клуб продавати дорого?
– Звісно.
– Припустімо, ви говорите, Трубін молодець. Завтра пропозиція. Чи буде готовий клуб розглянути?
– Так, будь ласка. Нехай роблять пропозицію, а ми подивимось, на якій цифрі в нас почнуть здавати нерви. Якщо ми відчуємо, що цифра, коли ми вже починаємо нервувати, то одразу візьмемо літак і медобслуговування нашим коштом. У нас чудова молодь, яка, я впевнений, тішитиме і в національному чемпіонаті, і на європейській арені. Був раніше Тайсон і був Марлос, зараз Тете в нас, образно кажучи, проте й Марлос є. Є Тете та Соломон.
– Ви вважаєте, вони ростуть природно, повільно? Чи хотіли б ви, щоб вони росли швидше?
– Мені здається, вони дуже добре і швидко ростуть. Ви згадайте, будь ласка, коли до нас прийшов Вілліан, він два роки не грав. Якщо згадаєте, коли прийшов Адріано, він теж кілька років не грав. Я гадаю, і Фернандіньо не одразу заграв. Але якщо, скажімо, нам потрібно буде ще когось купити, ми купимо. Проте ми купимо саме тих гравців, яких потребуємо. Не для того, щоб показати вболівальникам: ви подивіться, яку роботу виконав Рінат. Я ж не хочу показати видимість. Придбати гравців, як раніше ми придбали Бернарда, а він три роки на трибуні. У підсумку що відбувалося? Бернард – нещасний, роздягальня – нещасна, й допомоги немає.
– І фінансові втрати.
– Так, і з фінансової точки зору погано. Тут слід мати терпіння і в жодному разі щоб не було метушні. Метушня – це все-таки не рідна сестра успіху.
– Ви хворіли на коронавірус?
– На щастя, поки ні. До тієї хвилини, доки ви мене не запитали, до цього не хворів. Що буде далі, поживемо – побачимо.
– Тепер я, якщо що, буду винен.
– Я вже чув, що писали те, те, те… Одного разу була ситуація: у мене було спілкування, і, як з'ясувалося, він був інфікований, або захворів, як там правильно. Наступного дня мені зателефонував, але коли мені зателефонував, сказав – у мене обличчя відразу прикрасило будь-які поминки. Я одразу вже відчуваю, всі симптоми зібралися в мене одразу однієї секунди. І я вже відчуваю, все болить. Починаю перевіряти, десять разів перевірив – усе добре, все нормально. Ну і в підсумку, пам'ятаю це, як зараз було, сьомого березня я здав ПЛР, і показав мені тест – позитивний. Ну я вже відчуваю – усе. Ось я вже відчуваю – температура, все вже відчуваю. До цього симптомів не було. Наступного дня здаю – знов позитивний. Ну вже все, думав, що в мене позитивний тест, і вже бачу – вимірюють у мене сатурацію. Одне поміряєш – одне показує, інше – інше показує, третє – третє. Словом, у мене вже три або чотири різні прилади, й на кожному пальці весь час міряєш-міряєш, і сидиш цілодобово міряєш. Зрештою за великим рахунком нічого немає. А я ж думав, може, якось у легкій формі проходить у мене. Потім, одинадцятого числа, після десятого пройшло там, я не пам'ятаю, днів чотири-п'ять, я гадаю – дай-но я здам ПЛР. Здав ПЛР – усе нормально, негативний. Ну, гадаю, можливо, щось не так тепер. Не знаєш, чому вірити ж. І щодня я почав здавати ПЛР, протягом 10–15 днів. Увесь час негативний. Тобто все нормально. Тобто я відбувся легким переляком. Ну і, я хочу тобі сказати, ось стан дуже і дуже неприємний, коли тобі сказали: позитивний, і ти вже йдеш, вже одразу, я як зараз пам'ятаю, ось тут ребро в мене закололо. Я вже думаю: ох, ти диви, уже як працює. Ребра виламує за великим рахунком. Ось так воно було.
– Дякую вам. Я як захворів, ви набрали одразу ж, запитали, як там відчуття. Дійсно страшно. Ну а щепитися, ось зараз говорять…
– Ну говорять, усі говорять, що треба прищеплюватись.
– Ви ще не ухвалили рішення?
– Уже практично ухвалив, але ось чекаю моменту.
– 2021 року ви втратили близьку людину, Ігоря Леонідовича...
– Ну ми з братом були дуже дружними. Дуже міцно любили один одного. Він хворів, давним-давно хворів. Ми за нього боролися. На жаль, він пішов. Він дуже сильно любив футбол. Він не пропускав жодної гри «Шахтаря». Він справді мав чудовий смак на гравців, він любив такий гарний, яскравий, атакувальний футбол. Йому дуже завжди подобалися й бразильські гравці.
– Тобто у вас із ним погляди збігалися?
– У нас із ним погляди збігалися. Він, можливо, навіть більше любив атаку. І дуже сильно допомагав. Він завжди говорив, які гравці йому подобаються, які гравці йому не подобаються. І в принципі він багато в чому виявлявся правий. Тому Ігоря мені, звісно, бракуватиме.
– Ви були з Мірчею близькими друзями. Як ви сприйняли його прихід до «Динамо»?
– Це його вибір. Це його право. Контракт у нього закінчився? Закінчився. Ми новий контракт не запропонували? Не запропонували. Він готовий був залишатись? Готовий був залишатись. Ми обрали дещо інший шлях. Сказати, що я ухвалив тоді неправильне рішення, що менеджмент там, хтось мене збив з пантелику – це взагалі неправильно. Як можна вважати? Ми ухвалили рішення, запросили Паулу Фонсеку й виграли три чемпіонати поспіль. Ми всі виграли. І з великим-великим відривом.
– Ну і з Каштру потім...
– І з Каштру ми четвертий виграли і знов дісталися півфіналу Ліги Європи, продемонстрували найкрасивіший футбол. Ну ось і все. Мірча заслуговує того, щоб принаймні закінчувати… Я не знаю, коли він закінчить, дай Боже, щоб він ще, можливо, довгі роки служив футболу, щоб у нього було все добре. А в нас іще краще. У Луческу ж немає контракту довічного, що навіть коли він перестав бути головним тренером «Шахтаря», що ми йому дали контракт ще там на 10 років або на 20 років, що він мусить представляти якісь інтереси «Шахтаря». Ні, Луческу – вільна людина. Це його право, його вибір і його відповідальність. І брати Суркіси – це інший клуб. Вони теж мають право запросити. Вони запросили, вгадали, вийшли з поганого психологічного стану й сьогодні святкують заслужене чемпіонство. Молодці.
– А ви спілкуєтеся з Мірчею Луческу?
– Ні, з Мірчею я давно не спілкувався. Ви розумієте, брати Суркіси чотири роки не вигравали. До цього там два роки виграли, а п'ять років до цього знов не вигравали. Важко психологічно. І їх зрозуміти можна й потрібно. І їх поважати є за що, тому що зрештою хлопці не здаються, б'ються, ставлять собі амбітні цілі та у якісних руках несуть горде ім'я київського «Динамо». Для національного чемпіонату це чудово, що в них саме чемпіонські амбіції. Що коли срібло – вони засмучені. Рік, два, три, п'ять – неважливо. Вони засмучені. Вони незадоволені цим. Вони завжди собі ставлять тільки чемпіонські амбіції. Так само й ми. Не встиг матч закінчитися – я йому зателефонував, привітав.
– Що ви побажали Ігореві Суркісу?
– Що я можу йому побажати? Я можу йому побажати, щоб наступний чемпіонат вони програли, а ми виграли. Що я можу йому побажати? Так само він мені бажає. Це я жартую, звісно. Ми маємо все зробити для того, аби наступного року брати вітали мене з чемпіонством. Однак за цим стоїть величезна праця. Це нелегко й непросто. Ми змагатимемось. Від боротьби ми не відмовимось, від цієї праці ми не відмовимось. У нас дуже міцна команда, я маю на увазі весь клуб. Дуже професійний, дуже сильний, на чолі із Сергієм Палкіним, тому їм щиро дякую. І я впевнений, що в нас чудовий, амбітний клуб. Тому вболівальникам переживати не слід. І найголовніше – усе, що ми робимо, ми робимо для них. Адже я вважаю, що наші вболівальники – найкращі. І тисячу вибачень за такий сезон. Тисячу вибачень за те, що ми завдали, можливо, якихось неприємних хвилин, проте без поразок не буває перемог.