Моє завдання – зробити Шахтар сильнішим

– Роберто, ви вже 100 днів перебуваєте в якості головного тренера «Шахтаря». Чи виправдалися ваші очікування від запрошення в команду?
– Мені не подобається підбивати підсумки до того, як мою роботу завершено. На цьому етапі працюється комфортно, я задоволений тим, як ми почали сезон. Звісно, немає межі досконалості, і я завжди звертаю увагу на моменти, в яких щось можна було б поліпшити. Погоджуюсь, що команда вже на цьому етапі має свій стиль, вона домоглася важливих результатів, тому можна сказати, що перші сто днів пройшли в позитивному ключі.

– Повертаючись до дня вашого знайомства з командою, якою ви її побачили? У якому психологічному стані були футболісти?
– Минулого сезону «Шахтар» фінішував другим із відставанням від «Динамо» на 11 очок. І не домігся жодної з поставлених цілей. Тому я вважаю, що настав час для змін. Моїм глобальним завданням буде залишити після завершення своєї роботи «Шахтар» сильнішим порівняно з тим, яким я його прийняв. І для того, щоб команда виросла в цілому, потрібно допомагати рости молодим гравцям, щоб вони удосконалювалися і стали справжніми футболістами.

– Ви казали, що філософія «Шахтаря» і ваша особиста схожі. Опишіть, які з принципів, що для вас такі важливі, вже були в команди? Чого вам не прийшлося її навчати?
– У команді багато талановитих виконавців. Єдина, якщо можна так висловитися, проблема, що на полі 11 осіб, а не одна, як, наприклад, у тенісі. Тому талант одного окремого гравця має співвідноситися з талантом партнера. Щоб створити команду, недостатньо зібрати разом велику кількість індивідуально сильних гравців. Необхідно їх організувати, навчити спілкуватись однією футбольною мовою. Тільки так створюються великі команди. В іншому разі це буде лише набір окремих висококласних футболістів, які не будуть цілісним колективом.

– У двох перших турах «Шахтар» переміг «Інгулець» і «Львів». Для вас це стало знайомством з чемпіонатом України. Яким було перше враження про нього?
– В Україні майже всі команди чекають нас на власній половині поля, щоби потім швидко контратакувати. Ми провели шість матчів у чемпіонаті і могли виграти їх усі. Ми перемогли в чотирьох із них за однієї поразки та однієї нічиєї. Цей факт мене розлютив, адже ми повинні були по максимуму набирати бали. І якщо зараз у нас немає 18 очок, то ми можемо звинувачувати в цьому лише себе і нікого більше. В Італії деякі команди сповідують ті ж принципи гри, з якими ми стикнулися в Україні, хоча є й інші, у яких більше сміливості. Але в цілому футбол однаковий в будь-якій країні.

– У перших десяти матчах на чолі команди ви активно проводили ротацію. Таким чином ви показуєте своїм футболістам, що довіряєте кожному? Або ж ви через офіційні зустрічі все ще знайомитеся з ігровими можливостями своїх підопічних?
– Ні, це мої принципи роботи, один зі способів дізнатися можливості гравців. І тепер я маю чіткіше розуміння ситуації порівняно з тим, що було на початку роботи. У стартових матчах я побачив, хто може грати більше, а хто менше. Починаючи від наступної зустрічі я продовжуватиму ротацію, добре знаючи, що може додати грі той чи інший футболіст.

– Важливий момент – робота арбітрів у чемпіонаті України. Про це дуже багато говорять мало не після кожного матчу. Що ви можете сказати про цей момент?
– По всьому світу можна знайти висококласних арбітрів, але є й ті, чий рівень трішки нижчий. Тому необхідно приймати їхні помилки, якщо є впевненість у суддівській неупередженості. Потрібно вміти рухатися далі. Водночас у цьому питанні мені не зовсім подобається позиція, яку займають деякі клуби. Дратує, коли говорять про суддівство без особливої в тому необхідності, коли скаржаться і прагнуть у будь-який спосіб відстояти власну думку. 

– В Україні ви стикнулися з таким явищем, як ліміт на легіонерів. У деяких матчах чемпіонату ви випускали гранично допустиму кількість українських футболістів, у Лізі чемпіонів іноді їх було навіть менше. Цей нюанс доставляє вам якийсь дискомфорт?
– Гадаю, немає потреби встановлювати якісь правила. Адже всі люди рівні незалежно від того, бразильці вони або українці, італійці чи хорвати. Та це правило є, і я вже встиг показати, що можу випускати на поле одночасно більше чотирьох українців, якщо це в інтересах команди. Якщо я розумію, що слід випустити на поле вісьмох, дев’ятьох або десятьох українців, у мене гратимуть усі десятеро. Хочу зауважити, що на цьому етапі «Шахтар» переживає перехідний період. Ми повинні надати можливості для зростання таким футболістам, як Конопля, Сікан, Бондаренко, Мудрик, Судаков, Трубін, Корнієнко, Бондар. Вони заслуговують на кредит довіри, можливість проявити себе в грі. Це необхідна умова для їх професійного зростання. І коли хлопці виростуть, підніметься і загальний рівень «Шахтаря». Для цього, зрозуміло, потрібен час. Я не виключаю, що в хлопців було дуже мало можливостей для зростання в минулому.

– Зараз ви перерахували молодих гравців «Шахтаря». Чи є футболісти, які вже закріпили за собою місце в складі?
– Усі ці хлопці є гравцями стартового складу, який, як я вже зауважував раніше, постійно змінюватиметься. Тому іноді хтось із них залишатиметься в запасі, але разом із тим глядачі часто бачитимуть цих футболістів на полі. Мудрик, Судаков, Бондаренко наразі не так добре готові, як Соломон, Алан Патрік, Степаненко, Майкон або Траоре, якщо говорити про гравців на відповідних позиціях. У футболі подорослішати можна тільки через матчі, і якщо раніше ніхто не давав молоді грати, зараз слід за це розплачуватися. Показовим є приклад Мудрика, який здатний у якусь мить зробити вирішальний внесок в успіх команди, але в уже іншому матчі геть розчинитися на поле.

– Ліга чемпіонів. Таке приємне словосполучення, яскравий бренд. У «Шахтарі» ви дебютували в цьому турнірі як тренер і вивели команду до групового раунду. Що цей турнір означає для вас?
– Звісно, виступати в Лізі чемпіонів престижно. Та для мене завданням номер один є перемога в чемпіонаті. Потрібно розподіляти свої сили таким чином, щоб чемпіонат був у пріоритеті. Якщо команда звикне добре грати в чемпіонаті, вона добре гратиме й у Лізі чемпіонів. Ми живемо в Україні і беремо участь у першості України, тому перемога в чемпіонаті – наша головна мета.

– Що можете відзначити з протистояння з «Генком»?
– Ми грали добре, у тому числі й у першому таймі, за винятком того відтинка, коли пропустили. У цілому провели відмінний матч із сильним суперником. «Шахтар» потрапив до групового турніру Ліги чемпіонів, обігравши такі клуби, як «Генк» і «Монако». Це дві сильні команди, які до того ж мають у своєму розпорядженні солідний бюджет, особливо це стосується «Монако». Тренери кожного з цих клубів займають свою посаду вже понад рік. Уважаю, ми створили диво, завоювавши путівку до групового раунду, навіть з урахуванням того, що «Шахтар» уже має великий досвід виступів у Лізі чемпіонів і протягом тривалого періоду часу команда має в своєму розпорядженні висококласних футболістами. Але ситуація, в якій зараз довелося протистояти «Монако», вельми відрізнялася від тієї, що була раніше.

– Ваш найяскравіший спогад із чотирьох матчів кваліфікації?
– Гол Маркоса Антоніо у ворота «Генка», коли рахунок став 2:0, тому що цим м’ячем були зняті всі питання щодо перемоги в матчі. Це були дуже приємні відчуття, оскільки напередодні ми поступилися «Олександрії» і наступні два-три дні я дуже сильно переживав. І гол Маркоса Антоніо, що забезпечив нам вихід до наступного раунду, позбавив похмурих думок.

– Результату вдалося досягти. Емоції вщухли. Зізнайтеся, що ви кричали Мудрику під час однієї з пауз, що так яскраво потрапило до трансляції матчу?
– Я сказав, що потрібно грати спокійно, але водночас узяти на себе відповідальність, діяти сміливо і ні про що не турбуватися, адже я завжди був на його боці. Мудрик для мене пов’язаний з певною метою. Я прагну не тільки прищепити команді видовищний футбол, виграти чемпіонат і Кубок, пройти етапи кваліфікації в Лізі чемпіонів, а й виховати молодих гравців, перетворити їх на повністю сформованих футболістів. Мудрик сьогодні один із кращих серед молоді, і якщо я не зможу вивести його на новий рівень, то розцінюватиму це як особисту поразку.

– Оформивши вихід до групового раунду, «Шахтар» фактично повернув кошти, витрачені влітку на нових гравців. Чи вважаєте ви, що виконання цього завдання знизить тиск на вас?
– Де б я не був, остаточне рішення залишалося за мною. І далеко не кожна людина хоче приймати рішення, бо завжди є ризик припуститися помилки. Я вважаю, футболісти, які поповнили наші ряди, зрештою допоможуть клубу заробити. Гадаю, «Шахтар» зможе їх продати за більшу суму, аніж була витрачена на покупку новачків. Я досить уважно ставлюся до грошей клубу, мені подобається залишати клуб багатшим, ніж він був на час мого приходу. Я маю на увазі трансферну вартість гравців. У цьому випадку я не мав страху припуститися помилки.

– Чи є футболісти, які перевершили ваші очікування в ігровому або тренувальному процесі?
– Багато хто, дуже багато. Передовсім хотів би відзначити Майкона, Вітао, Степаненка. Я оцінив рівень, на який вийшов Трубін за пару років інтенсивної праці. Ніхто з моїх нових підопічних мене не розчарував. Когось я знав краще, когось трохи гірше, та я розумів, що приймаю команду високого рівня, де зібрані справжні професіонали, які серйозно ставляться до своїх обов’язків. 

– Центр оборони – позиція, від якої багато в чому залежить надійність команди і яка зазвичай найрідше підлягає ротації. Ви встигли спробувати там різні зв’язки. Незабаром стартує груповий раунд Ліги чемпіонів. Для вас вже є оптимальну пара центральних захисників?
– Ні, я впевнений у тому, що Марлон і Матвієнко наразі здатні грати в центрі оборони краще, аніж інші. Я переконаний, що лівий центральний захисник мусить бути лівоногим. У ситуації, коли я не міг розраховувати на Ісмаїлі, я вважав за краще перевести на фланг Матвієнка, і в цьому разі кандидатура Вітао на позицію, що звільнилася в центрі оборони, була оптимальною. Але в ідеалі один центральний захисник має бути правоногим, а інший шульгою. І на позиції лівого центрального захисника в нашій команді тільки один футболіст – Матвієнко. Тож, коли Микола вимушено грає на фланзі, у нас в центрі оборони двоє правоногих.

– Наразі ви бачите Матвієнка більше в центрі оборони, ніж зліва?
– Так. Я вважаю Матвієнка дуже хорошим футболістом, але йому трохи бракує спортивної злості. Він має всі можливості для блискучої кар’єри, я переконаний, що він здатний домогтися набагато більшого. Матвієнко знає про це, я його часто наставляю і вимагаю більше жорсткості в єдиноборствах незалежно від позиції, яку захисник займає на поле.

– Цього сезону в Лізі чемпіонів Матвієнко виводив команду з капітанською пов’язкою. Ви бачите його в якості лідера на сьогодні?
– Я хочу, щоб він став ним у повному обсязі. Саме для цього я дав йому капітанську пов’язку. Зростання Матвієнка починається звідси. Хочу, щоб він додав у цьому аспекті гри, оскільки є інші вікові футболісти, в яких уже не за горами завершення кар’єри. А Матвієнко ще можна зараховувати до молодих. Але він не молодик, і йому належить зайняти місце тих, хто змушений буде піти через свій вік. І я б хотів прискорити процес становлення Матвієнка.

– Наскільки травма Трубіна порушила ваші плани? До цього ніхто з голкіперів не отримував ігрової практики.
– Мені шкода, що Трубін травмувався, передовсім шкода самого гравця. Трубін уже досяг досить високого рівня. Для нього неважливо, грає він перед стотисячною публікою або ж на трибунах лише одна людина. Для воротаря це дуже важлива якість. Я не надто переживав через травму Трубіна, оскільки одним із найбільш приємних сюрпризів у «Шахтарі» став Пятов. Він уже не молодий, багато виграв, і можна було подумати, що в нього не залишилося стимулів, бажання. Але Андрій показав зразок професійного ставлення до справи, у нього збереглася хлоп’яча спрага до гри як у офіційних матчах, так і на тренуваннях. Саме з цієї причини мене не стурбувала травма Трубіна.

– На старті сезону в опорній зоні ви частіше використовували зв’язку Майкон – Маркос Антоніо. Раніше там у більшості матчів грав Тарас Степаненко з одним із цих футболістів. Опишіть профайл Степаненка. У яких поєдинках на полі вам вигідніше ставити Степаненка, а в яких Маркоса Антоніо?
– Степаненко в чемпіонаті відіграв усі матчі на одній позиції. Іноді він заміняв Майкона, іноді Маркоса Антоніо. У Лізі чемпіонів я вважав за краще використовувати двох бразильців одночасно, оскільки вважаю, що вони володіють іншими фізичними якостями, які більше підходять для міжнародних матчів. З іншого боку, в матчі-відповіді з «Монако» було помітно, що деяких фізичних якостей бракує, це стосується в першу чергу швидкості, зміни ритму. Але я дуже задоволений Степаненком, і кажу це не тому, що він капітан. Я кажу тільки те, що думаю. Тарас продемонстрував свою готовність, він один із тих, хто показав найбільш глибоке розуміння моїх принципів гри. Під моїм керівництвом він проведе ще багато матчів. Я тренер цієї команди, і право прийняття рішення залишається за мною.

– Ваша прямолінійність допомагає вам у роботі або, навпаки, часом заважає?
– Іноді це може бути проблемою, допоки гравці добре тебе не взнають. Якщо ж людина, яка зі мною спілкується, уже знає мене краще, то моя прямота цінується по достоїнству.

– Хто зараз у «Шахтарі» штатний виконавець пенальті та штрафних, коли потрібний прямий удар по воротах?
– Пенальті вміють виконувати Тете, Траоре, Марлос, Ісмаїлі. Прямі штрафні по воротах найкраще б’ють Майкон, Алан Патрік, Соломон, Педріньйо. Один із найважливіших аспектів під час виконання стандартів – упевненість. Якщо суперник надто вже закривається на своїй половині поля, кутові й штрафні удари набувають особливої важливості.

– Які опції в атаці дає «Шахтарю» Сікан?
– Сікан дуже добрий і благородний хлопець, якому просто неможливо не бажати добра. Гадаю, на нього чекає відмінна кар’єра. Можливо, він не приковує погляд своїми технічними якостями, але якщо ти знаєш, що на поле Сікан, ти ніколи не залишишся на самоті. Це дуже важливий аспект у грі.

– Чи ви допускаєте кардинальні тактичні зміни по ходу матчів, наприклад, гру з двома нападниками Траоре й Сіканом? Або такий план Б не опрацьовується?
– Можливо, вони гратимуть разом якісь відтинки матчів. Також може скластися ситуація, за якої на полі не буде жодного із них, і Педріньйо гратиме в ролі фальшивої дев’ятки.

– Скоро має відновитися Мораес. Ви спілкувалися з ним? У якому він фізичному стані і коли зможе долучитися до команди?
– Так, ми обмінюємося повідомленнями. Я знаю, що він багато працює, щоб повернутися. Точні строки мені не відомі. Але й у цьому разі я радію за гравця, оскільки знаю, що означає важко травмуватись, що означає проходити тривалу реабілітацію. З поверненням Мораеса наша лінія атаки, безсумнівно, посилиться, хоча не варто забувати, що крім Траоре й Сікана в нападі у нас можуть зіграти Дентіньо, Фернандо. Дентіньо мав менше можливостей, аніж він заслуговував, з урахуванням того, як він виявляє себе на тренуваннях. Фернандо був травмований практично увесь період підготовки до сезону, та він має досить рідкісну якість, яка в «Шахтарі» є тільки в Мудрика. Це вибухові футболісти, що володіють відмінною стартовою швидкістю, що дуже важливо, оскільки бувають такі матчі, як з «Монако», коли саме вихід Фернандо зрівняв команди у фізичному аспекті.

– Можете оцінити в цифрах, наскільки нинішня гра «Шахтаря» відповідає тому, якою ви її хочете бачити?
– Ми ще дуже й дуже далеко.

– На базі встановлений екран, де під час тренувань ви можете дивитися відео, тактику. Наскільки це спрощує вам роботу?
– Цей спосіб передачі інформації було вигадано, аби мовний бар’єр не позначався на тренувальному процесі. Те, що складно пояснити словами, можна просто показати.

– У якому клубі ви вперше задіяли такий підхід?
– Я це вигадав уже після того, як підписав контракт із «Шахтарем».

– Можливо, є щось ще, що ви почали вперше використовувати в тренувальному процесі в «Шахтарі»?
– Так, два перекладачі. Це не є легко. Я не звик так працювати. Але, гадаю, перекладачам теж непросто працювати зі мною, тож незручність обопільна.

– Незабаром стартує груповий етап Ліги чемпіонів. Багато вболівальників мали дежавю, побачивши знову в суперниках «Інтер» та«Реал», але для вас зустрічі на такому рівні з ними будуть уперше. Що скажете про групу?
– Ми гратимемо і готуватимемося, знаючи, що «Інтер» і «Реал» – це два великі клуби. Але водночас ми мусимо розуміти, що шість очок у матчах з «Шерифом» ніхто нам не подарує, ми повинні їх завоювати. Вважаю, нам доведеться попітніти і в поєдинках з «Шерифом», це будуть складні ігри.

– Можете пригадати перші емоції, коли ви дізналися, що нам випали «Інтер» та «Реал»? Мадридський клуб ви, до речі, неодноразово згадували в післяматчевих прес-конференціях.
– «Реал» я часто згадую на прес-конференціях, оскільки, коли я був іще дитиною, це була зразкова команда. Коли я виріс, цю роль узяла на себе вже «Барселона». Найглибше в пам’яті залишаються дитячі враження, тому «Реал» я згадую, коли хочу навести приклад великого клубу.

– Минулого сезону ви могли бачити ігри «Шахтаря» Каштру проти «Реала» й «Інтера». Як підсумок – вісім очок. Тепер із цими командами зустрінеться «Шахтар» Де Дзербі. Це буде інший футбол?
– Не знаю. «Реал» та «Інтер» також змінили своїх тренерів, поповнилися новими футболістами. Якщо говорити про «Інтер», то зараз ця команда дуже відрізняється від тієї, що була минулого року. Вигравши чемпіонат, вона знайшла психологічну стійкість. Побачимо, що буде далі. Перед матчами в Лізі чемпіонів маємо ще зустрічі в чемпіонаті, потім буде поєдинок у Молдові з «Шерифом», двічі ми зіграємо з київським «Динамо» – по разу в Суперкубку й чемпіонаті. Тому, перед тим як думати про матчі з «Інтером» і «Реалом», потрібно приділити багато уваги найближчим поєдинкам.

– «Шахтар» неодноразово зустрічався з «Інтером», але жодного разу не перемагав цю команду. Ви – вихованець «Мілана». З огляду на цей фактор, наскільки для вас принципово виграти в «Інтера»?
– Як італійський тренер, який працює за кордоном і отримав можливість приїхати на матч Ліги чемпіонів до своєї рідної країни, я отримую особливе задоволення. Не тільки я, але й моя сім’я і мій тренерський штаб. І питання не тільки в тому, щоб узяти участь в такому важливому поєдинку. Навіть перемогу як таку я не ставлю на перше місце. Для мене важливо, щоб команда показала футбол, який подобається мені. Сама по собі присутність на тренерській лаві в матчі Ліги чемпіонів не є для мене якоюсь цінністю.

– У групі троє італійських тренерів – Анчелотті, Індзагі та Де Дзербі. Чи має для вас особливе значення протистояння з італійськими аленаторе?
– Мені це приємно. Вони добре мене знають. Я добре знаю їх. Ми вже зустрічалися з Анчелотті, коли він тренував «Наполі», а з Індзагі – у період його роботи з «Лаціо». Ми неодноразово протистояли один одному.

– Що ви хотіли б сказати нашим уболівальникам перед стартом групового етапу Ліги чемпіонів?
– Хочемо успішно виступити у всіх турнірах – у чемпіонаті, Кубку й Лізі чемпіонів. А для цього потрібно максимально викладатися на тренуваннях.

– Цей турнір є особливим для кожного, хто любить футбол. Який «Шахтар» ми побачимо в цьому особливому турнірі?
– У першу чергу з усіма футболістами в обоймі, щоб вони були здорові. І проводити більш якісні матчі порівняно з грою у відповідь проти «Монако».