Футбол дасть емоції людям

– Наскільки складно готуватись до нового сезону під час війни? І що було найважчим у підготовці?
– Складно було так само, як і вам підготуватися до цієї розмови, своєї роботи. Це наша робота, і ми сприймаємо це як професіоналізм, як дуже велику відповідальність – показати світові, що життя в Україні не припиняється, а триває. І футбол – один із чинників, що дає емоції цілій країні та людям, які борються за всіх нас. Це має для нас дуже велике значення – не лише для «Шахтаря», а й для всієї УПЛ, – щоб продовжити життя, щоб показати світові, що футбол йде далі. Це важко. Але наразі, можливо, футбол не такий важливий, як цей рух – суспільний, соціальний, життєвий.

– Ви задоволені готовністю команди до сезону? Що вже вдалося зробити і над чим іще слід працювати?
– Як і для інших команд, для нас буде показовим завтрашній матч. Багато інформації тактичної, фізичної, психологічної отримаємо після матчу як ми, так і ціла УПЛ. Гадаю, до перших матчів ніхто не буде на піку форми – це неможливо. Збори – це одне: менше тиску, менше психологічного пресингу, більші навантаження. Завтра буде футбол у повному розумінні, де ти граєш на результат, є великий стрес, відповідальність, і ціна помилки дуже висока. Багато молоді в нашій команді – побачимо, як поратимемося з тиском, житимемо зі стресом. Але, вважаю, у нас дуже велика концентрація таланту, і якщо вона пов’язана з натхненням, з мотивацією, про яку я говорив, то згодом ми будемо іще краще й краще. У першому матчі буде важко всім.

– У команді багато молодих гравців. Як вважаєте, хто стане лідером і поведе команду за собою?
– Ми знаємо, хто є лідерами цієї команди. Але хочу, щоб згодом розкрилися й інші, які допомагатимуть, братимуть гру на себе через поведінку, дії на полі. Щоб не ховатися від матчу, коли настане складний момент, щоб, коли ламається гра, брати відповідальність на себе – через дриблінг, підкат, єдиноборства. Кожен у своєму сегменті, на своїй позиції додає, і це надає впевненості, конкурентоспроможності.

– Ви як ніхто інший знаєте про війну – у вашій країні теж були неспокійні часи. Як налаштовуєте хлопців на чемпіонат за таких умов?
– Важко, дуже важко. Атипова ситуація. Навіть не знаю, чи є зараз у світі десь таке становище. Побачимо, як усе піде. З одного боку, є бажання всіх нас показати, що життя триває. З іншого боку, справді, є така ситуація. Якщо завтра під час матчу буде сигнал тривоги, то подивимося, як реагуватимемо, як дограватимемо, наскільки довго це триватиме, чи переносити на наступний день. У нас іще Ліга чемпіонів, і слід думати, як діставатися місця проведення поєдинку – логістика має дуже велику роль. Ми всі маємо бути як одна сім’я. Усі. Журналісти, ми, громадяни – мусимо всі зрозуміти, що футбол потрібний лише для того, щоб трохи відволікати людей від своїх напружених справ. Ми в цьому допомагаємо, хоча нам важко. Ми також люди. Граємо на результат і хочемо дати нашим уболівальникам мить радості. Звісно, хочемо перемагати в кожному матчі, і на це працюватимемо.

– Чому ви вирішили прийти до клубу, який грає в країні під час війни? І наскільки важко залучити легіонерів під час війни?
– Є внутрішня мотивація, яка рухає мене вперед. І одним із таких факторів є Ліга чемпіонів, де виступає «Шахтар». Це мрія, над якою я працюю дуже давно. І наша робоча етика зростає щодня. Футболісти, які сьогодні тут, справді хочуть бути в «Шахтарі» й будувати новий «Шахтар». Це дуже важливо. Зміна поколінь, зміна генерації, яка наразі відбувається у «Шахтарі», – це дуже великий плюс до ментальної стійкості команди, щоб робити новий «Шахтар». Тривалий час був бразильський «Шахтар», усі у світі пов’язували клуб із цим вектором. Та ми вже маємо забути про це і готувати новий процес. На мій тренерський погляд, слід прискорити процес навчання, щоб ми справді стали тією командою, яка може відповідати найбільшим очікуванням. Для цього потрібний певний час, але я знаю точно, що так і буде.