У Шахтаря цілі завжди максимальні
30 січня 2022 р.
|
Титульний партнер ФК «Шахтар» компанія Parimatch на своїй сторінці в Instagram провела прямий ефір з Андрієм Пятовим, у межах якого голкіпер відповів на запитання вболівальників
– Як настрій у команді на першому етапі зборів у Туреччині?
– Відмінно! Виконуємо те, що запланував тренерський штаб. Це перший збір, не все виходить, але ми рухаємось у цьому напрямі. Головне, щоб усі були здоровими, зараз практично немає травмованих.
– Це перші зимові збори на чолі з Роберто Де Дзербі. Чим вони відрізняються від роботи з Луїшем Каштру?
– Гадаю, це щось нове для Містера – відпочити взимку місяць, а потім на місяць поїхати на збори. Напевно, так йому складніше. І для нас збори відрізняються, адже кожен тренер має свій підхід, але кардинальних відмінностей немає. Роберто Де Дзербі хоче реалізувати свої тактичні ідеї, тому зараз багато теоретичних занять, а в іншому все як зазвичай.
– На твою думку, чи має команда бажання досягти великих висот, можливо, виграти требл?
– У «Шахтаря» цілі завжди максимальні. Ми вже виграли один трофей, у чемпіонаті прямуємо на першому місці, продовжуємо боротьбу в Кубку. Сподіваємось на требл, усе залежить від нас.
– Тобі лишилося провести шість матчів у футболці «Шахтаря», щоб вийти на друге місце в списку гвардійців клубу. Це було додатковою мотивацією під час підписання нового контракту? Чи є важливою для тебе статистика?
– Раніше я це ігнорував. Індивідуальні цілі – добре, проте цілі клубу важливіші. Для себе я зрозумів: якщо доля дає такий шанс, слід цінувати те, що маємо. Буду дуже щасливим, якщо зіграю ці шість матчів. Усе залежить від мене, від моєї роботи, від тренерського штабу. Роблю все, аби провести якнайбільше поєдинків, але також розумію вимоги та цілі клубу. Готовий битися за це.
– Найпам'ятніший для тебе матч за «Шахтар», окрім фіналу Кубка УЄФА 2009 року?
– Було багато гарних поєдинків у Лізі чемпіонів… І зустрічі з «Динамо» – це історія. Нещодавно дивився статистику: лише проти «Динамо» зіграв понад 50 матчів, і це також історія. Кожна гра – нова битва, це є цінним для мене.
– Що зазвичай говориш партнерам у роздягальні?
– Залежить від напруги матчу й результату. Зрештою рівень «Шахтаря» ми підвищили досить давно, і не всі гравці розуміють значущість клубу. Напевно, на правах капітана, якщо навіть не беру участі в матчі, однаково можу зайти й підбадьорити хлопців. Десь допомогти, а десь накричати, розбудити. Це психологія, до кожного потрібен підхід. Є багато прикладів, коли подібне допомагало в перерві.
– Протягом усього часу в «Шахтарі» з тобою грали близько 30 бразильців. Обери одного футболіста, який найбільше прогресував саме у складі «гірників».
– Їх було багато, одного відзначити складно. Є потенціал, але кожен ним користується по-різному. У цьому плані найбожевільнішим був Дуглас Коста, проте йому чогось забракло, щоб стабільно грати в топклубах – «Баварії», «Ювентусі»… Зрештою він поїхав до Бразилії. Напевно, за людськими якостями найкращим був Фернандіньо – перший бразилець, з яким я зіткнувся. Він настільки професійний, що досі виступає за «Манчестер Сіті». Це показник того, що людина була готова тримати рівень і навіть вирости. Тайсон і Марлос також футболісти топрівня, приємні й добрі люди. Сумую за ними.
– Відмінно! Виконуємо те, що запланував тренерський штаб. Це перший збір, не все виходить, але ми рухаємось у цьому напрямі. Головне, щоб усі були здоровими, зараз практично немає травмованих.
– Це перші зимові збори на чолі з Роберто Де Дзербі. Чим вони відрізняються від роботи з Луїшем Каштру?
– Гадаю, це щось нове для Містера – відпочити взимку місяць, а потім на місяць поїхати на збори. Напевно, так йому складніше. І для нас збори відрізняються, адже кожен тренер має свій підхід, але кардинальних відмінностей немає. Роберто Де Дзербі хоче реалізувати свої тактичні ідеї, тому зараз багато теоретичних занять, а в іншому все як зазвичай.
– На твою думку, чи має команда бажання досягти великих висот, можливо, виграти требл?
– У «Шахтаря» цілі завжди максимальні. Ми вже виграли один трофей, у чемпіонаті прямуємо на першому місці, продовжуємо боротьбу в Кубку. Сподіваємось на требл, усе залежить від нас.
– Тобі лишилося провести шість матчів у футболці «Шахтаря», щоб вийти на друге місце в списку гвардійців клубу. Це було додатковою мотивацією під час підписання нового контракту? Чи є важливою для тебе статистика?
– Раніше я це ігнорував. Індивідуальні цілі – добре, проте цілі клубу важливіші. Для себе я зрозумів: якщо доля дає такий шанс, слід цінувати те, що маємо. Буду дуже щасливим, якщо зіграю ці шість матчів. Усе залежить від мене, від моєї роботи, від тренерського штабу. Роблю все, аби провести якнайбільше поєдинків, але також розумію вимоги та цілі клубу. Готовий битися за це.
– Найпам'ятніший для тебе матч за «Шахтар», окрім фіналу Кубка УЄФА 2009 року?
– Було багато гарних поєдинків у Лізі чемпіонів… І зустрічі з «Динамо» – це історія. Нещодавно дивився статистику: лише проти «Динамо» зіграв понад 50 матчів, і це також історія. Кожна гра – нова битва, це є цінним для мене.
– Що зазвичай говориш партнерам у роздягальні?
– Залежить від напруги матчу й результату. Зрештою рівень «Шахтаря» ми підвищили досить давно, і не всі гравці розуміють значущість клубу. Напевно, на правах капітана, якщо навіть не беру участі в матчі, однаково можу зайти й підбадьорити хлопців. Десь допомогти, а десь накричати, розбудити. Це психологія, до кожного потрібен підхід. Є багато прикладів, коли подібне допомагало в перерві.
– Протягом усього часу в «Шахтарі» з тобою грали близько 30 бразильців. Обери одного футболіста, який найбільше прогресував саме у складі «гірників».
– Їх було багато, одного відзначити складно. Є потенціал, але кожен ним користується по-різному. У цьому плані найбожевільнішим був Дуглас Коста, проте йому чогось забракло, щоб стабільно грати в топклубах – «Баварії», «Ювентусі»… Зрештою він поїхав до Бразилії. Напевно, за людськими якостями найкращим був Фернандіньо – перший бразилець, з яким я зіткнувся. Він настільки професійний, що досі виступає за «Манчестер Сіті». Це показник того, що людина була готова тримати рівень і навіть вирости. Тайсон і Марлос також футболісти топрівня, приємні й добрі люди. Сумую за ними.