Для нас це виклик
18 липня 2022 р.
|
Асистент головного тренера «Шахтаря» Юрій Беньо – щодо спільної роботи з Йовічевічем, початку тренувального процесу з «гірниками» і складнощів побудови гри команди
– Розкажіть, що входить до ваших обов’язків?
– Я є першим асистентом тренера, майже все входить до моїх обов’язків. Контролюю роботу – починаючи з фітнесу й закінчуючи тактикою зі стандартами. Усе, що є у футболі, пов’язано зі мною.
– Чи давно ви знайомі з Ігором Йовічевічем і чи давно розпочалася ваша спільна робота?
– Знайомі від часів спільної гри за «Карпати», хоча період був нетривалим. Потім разом працювали в «Карпатах»: коли він розпочинав тренерську кар’єру, я був спортивним директором клубу, тоді допомагав. Почали разом, згодом працювали в Словенії та «Дніпрі-1», тож увесь шлях, окрім періоду роботи Ігора в Загребі, ми пройшли разом.
– Які мали емоції перед початком роботи в «Шахтарі», якось це обговорювали всередині тренерського штабу?
– Це стало несподіваною новиною, адже ми готувалися зі своєю попередньою командою. Попри те, що багато що було під питанням, усе ж таки проходили підготовку до чемпіонату з «Дніпром-1». Усе сталося зненацька, хоча в пресі чимало чуток було, та без конкретики.
– Як тривають перші дні зборів, на чому акцентуєте?
– Розуміємо, що всі гравці в різній фізичній і психологічній формі. Головне завдання першого тижня – підвести їх до спільного знаменника. Потрібно, щоб футболісти перебували більш-менш на одному рівні.
– Під час тренування ви разом із гравцями працювали над стандартами, розкажіть про це докладніше.
– Кожен тренерський штаб має власні задуми щодо стандартів. Гравці мусять розуміти, що робити під час тих чи інших стандартів в обороні, саме це ми й відпрацьовували.
– Тобто відпрацювання саме оборонних дій?
– Так, стандартів оборонного характеру. Усе одразу непросто сприйняти футболістові, та й за часом важко вкластися, тож усе дозовано.
– Відпрацьовували стандарти зонального, персонального чи змішаного типу?
– Наразі всі використовують переважно змішаний тип оборони. Ми ніколи не були прихильниками одного типу, а завжди підлаштовувалися під суперника індивідуально. Кожна команда має напрацювання, кількість гравців, їхнє розташування. Головний тренер націлював нас на те, що для кожної команди оборонна схема може бути різною.
– Якою Ігор Йовічевіч бачить ідеальну гру «Шахтаря»?
– Сподіваюся, ми її побачимо, хоча це процес нешвидкий. Він завжди був шанувальником домінантного стилю, тобто команда має володіти м’ячем. Ми маємо диктувати умови на полі, а не нам.
– Наскільки важко буде без бразильських лідерів «Шахтаря»?
– Це один із тих факторів, який посприяв тому, що ми тут опинилися. Як я вже сказав, це дуже великий виклик для нас. Розуміємо, що така втрата була б дуже складною для будь-якого клубу, а не лише для «Шахтаря». Протягом багатьох років ці футболісти були обличчям команди, вони були визначальними. Багато в чому успіхи клубу пов’язувались із правильним міксом українців та бразильців, де українці більше відповідали за захист, а бразильці – атаку. Для нас це виклик. Я люблю виклики, люблю змагатись, інакше нудно жити.
– Наразі складно перебудувати гру команди?
– Можливості футболістів нам відомі, адже ми не перший день у цьому чемпіонаті. Єдина проблема в тому, що кожен пропустив різний проміжок часу, а деякі поновлюються після травм, і це має дуже велике значення. Хай там як, усі вони закінчили школу «Шахтаря», а це вже знак якості.
– Із яких етапів наразі складається робота на тренуваннях?
– Це етапи підготовчого періоду. Нині тиждень втягувальний. Повторюся, ми хочемо вивести всіх на один рівень. Також є селекційна складова: кожному даємо шанс показати себе. Можливо, хтось вважає, що його недооцінили, тому зараз всі мають гарну нагоду проявити себе. Усе в їхніх руках, ногах і, головне, головах.
– Після тренування ви спілкуєтеся з гравцями. Про що говорите?
– Ти завжди бачиш помилки та хочеш їх скоригувати. Хоча ми всі тренування розбираємо і потім індивідуально обговорюємо, проте є моменти, коли говориш на емоціях. Буває, бачу, як футболіст іще прокручує момент у голові та де йому слід допомогти, а іноді й підтримати. Тут багато молодих хлопців, які переживають та хочуть себе проявити. Як я їм кажу: наразі слід поспішати не поспішаючи.
– Я є першим асистентом тренера, майже все входить до моїх обов’язків. Контролюю роботу – починаючи з фітнесу й закінчуючи тактикою зі стандартами. Усе, що є у футболі, пов’язано зі мною.
– Чи давно ви знайомі з Ігором Йовічевічем і чи давно розпочалася ваша спільна робота?
– Знайомі від часів спільної гри за «Карпати», хоча період був нетривалим. Потім разом працювали в «Карпатах»: коли він розпочинав тренерську кар’єру, я був спортивним директором клубу, тоді допомагав. Почали разом, згодом працювали в Словенії та «Дніпрі-1», тож увесь шлях, окрім періоду роботи Ігора в Загребі, ми пройшли разом.
– Які мали емоції перед початком роботи в «Шахтарі», якось це обговорювали всередині тренерського штабу?
– Це стало несподіваною новиною, адже ми готувалися зі своєю попередньою командою. Попри те, що багато що було під питанням, усе ж таки проходили підготовку до чемпіонату з «Дніпром-1». Усе сталося зненацька, хоча в пресі чимало чуток було, та без конкретики.
– Як тривають перші дні зборів, на чому акцентуєте?
– Розуміємо, що всі гравці в різній фізичній і психологічній формі. Головне завдання першого тижня – підвести їх до спільного знаменника. Потрібно, щоб футболісти перебували більш-менш на одному рівні.
– Під час тренування ви разом із гравцями працювали над стандартами, розкажіть про це докладніше.
– Кожен тренерський штаб має власні задуми щодо стандартів. Гравці мусять розуміти, що робити під час тих чи інших стандартів в обороні, саме це ми й відпрацьовували.
– Тобто відпрацювання саме оборонних дій?
– Так, стандартів оборонного характеру. Усе одразу непросто сприйняти футболістові, та й за часом важко вкластися, тож усе дозовано.
– Відпрацьовували стандарти зонального, персонального чи змішаного типу?
– Наразі всі використовують переважно змішаний тип оборони. Ми ніколи не були прихильниками одного типу, а завжди підлаштовувалися під суперника індивідуально. Кожна команда має напрацювання, кількість гравців, їхнє розташування. Головний тренер націлював нас на те, що для кожної команди оборонна схема може бути різною.
– Якою Ігор Йовічевіч бачить ідеальну гру «Шахтаря»?
– Сподіваюся, ми її побачимо, хоча це процес нешвидкий. Він завжди був шанувальником домінантного стилю, тобто команда має володіти м’ячем. Ми маємо диктувати умови на полі, а не нам.
– Наскільки важко буде без бразильських лідерів «Шахтаря»?
– Це один із тих факторів, який посприяв тому, що ми тут опинилися. Як я вже сказав, це дуже великий виклик для нас. Розуміємо, що така втрата була б дуже складною для будь-якого клубу, а не лише для «Шахтаря». Протягом багатьох років ці футболісти були обличчям команди, вони були визначальними. Багато в чому успіхи клубу пов’язувались із правильним міксом українців та бразильців, де українці більше відповідали за захист, а бразильці – атаку. Для нас це виклик. Я люблю виклики, люблю змагатись, інакше нудно жити.
– Наразі складно перебудувати гру команди?
– Можливості футболістів нам відомі, адже ми не перший день у цьому чемпіонаті. Єдина проблема в тому, що кожен пропустив різний проміжок часу, а деякі поновлюються після травм, і це має дуже велике значення. Хай там як, усі вони закінчили школу «Шахтаря», а це вже знак якості.
– Із яких етапів наразі складається робота на тренуваннях?
– Це етапи підготовчого періоду. Нині тиждень втягувальний. Повторюся, ми хочемо вивести всіх на один рівень. Також є селекційна складова: кожному даємо шанс показати себе. Можливо, хтось вважає, що його недооцінили, тому зараз всі мають гарну нагоду проявити себе. Усе в їхніх руках, ногах і, головне, головах.
– Після тренування ви спілкуєтеся з гравцями. Про що говорите?
– Ти завжди бачиш помилки та хочеш їх скоригувати. Хоча ми всі тренування розбираємо і потім індивідуально обговорюємо, проте є моменти, коли говориш на емоціях. Буває, бачу, як футболіст іще прокручує момент у голові та де йому слід допомогти, а іноді й підтримати. Тут багато молодих хлопців, які переживають та хочуть себе проявити. Як я їм кажу: наразі слід поспішати не поспішаючи.