Матчі з таким суперником – найкраща перевірка

– Як оцінюєте гру команди?
– Діагностику вже зроблено: такі матчі, такі тести із суперником рівня Ліги чемпіонів – великий виклик для розуміння того, де ми є, адже вже за місяць такі команди протистоятимуть нам у офіційних іграх. Маємо розуміти, що ми працюємо лише 12 днів, але хлопці старалися, виходили досить цікаві ситуації у побудові атаки. Я похвалив футболістів, адже у них настільки високий інтелект, що за 12 днів вони зрозуміли деякі фази атаки, і тут, на «Йоган Кройф Арені», так сміливо грали в першій зоні, переводили м’яч і просувалися в іншу зону. І, звісно, у таких матчах слід мати терпіння й використовувати простір. Ми мали більше попрацювати на контратаках, адже було видно – багато простору буде попереду. І в нас виникали непогані ситуації, щоб вести в рахунку з більшою різницею, приймати найкращі рішення за останнього паса, сміливіше брати на себе ініціативу. Загалом можу похвалити команду за зусилля і мотивацію рухатися вперед. Звісно, програвати завжди неприємно, не люблю програвати навіть на тренуваннях, навіть на зборах, але все одно можу тільки похвалити.

– Які емоції мали, коли в матчі з таким суперником рахунок відкрила саме ваша команда?
– Коли на полі відбувається те, про що ми говорили на теорії, коли виходить реалізувати план на гру, – це мотивація для самих футболістів, адже вдається все те, що ми тренуємо. Немає кращої мотивації, аніж момент, коли футболісти бачать, що робота дає плоди. І потрібно іще більше ризикувати. Адже кожен із нас, як людина, є результатом тих життєвих ризиків, які ми на себе брали. Я попросив гравців, щоб вони не йшли з поля, не зробивши того, чого вимагає команда: брати на себе ініціативу, спробувати перевести м’яч, спробувати бути агресивніше, стати тут і зараз лідером і проявити себе. Ось через гол «вистрілив» Михайло Мудрик – і цим усе сказав. Усе гаразд, рушаймо далі. На нас чекає багато роботи, але поки що можемо бути задоволені.

– Хоча це й товариський матч, але чи ви не боялися міняти склад на другий тайм?
– Ні, зовсім не боявся. У нас збори, я зараз не граю в Лізі чемпіонів. Ми не граємо на яскраво виражений результат. Поважаю свою команду, шаную всіх виконавців. Шкода, що Криськів не мав більше хвилин, але я тримав у голові одну заміну в другому таймі на випадок, якщо, не дай Боже, якась травма буде і щоб ми не грали в меншості. Звісно, хотілося дати йому зіграти 30 чи 45 хвилин. Але я не стільки про себе думав, скільки про фізичний та функціональний стан команди, про те, що відбувається на футбольному полі. Виконавці «Аякса» – гравці справді високого рівня. Зрозуміло, коли платиш за футболіста 30 мільйонів євро, то він має робити різницю – так само й Ентоні робив різницю, Тадич, якого ми чудово знаємо... Грати проти таких футболістів для нас – дуже гарна перевірка. Наші хлопці чудово попрацювали, хоча грали не по 90 хвилин, а по 45, та вони все одно молодці.

– У чому перевага спарингів із таким сильним суперником?
– Завжди маєш бачити, де ти перебуваєш на цей момент, бути скромним, але водночас поважати себе. Якщо не поважатимеш себе, то ніхто тебе не поважатиме. Те, що ми побачили, – максимальний рівень, найважливіший і найважчий тест, який є, і ти маєш бути готовим. Щоденна робота через тренування дає впевненість зіграти на такому рівні. І кількість тренувань, гарних тренувань, має значення. Навіть коли не граєш, коли тренер тебе не бачить, коли йде дощ, ти завжди маєш бути мотивованим на тренуваннях. І це той рівень, який дозволить нам бути конкурентоспроможними з «Аяксом».

– Після матчу ви покликали всіх гравців у центр поля, аби подякувати вболівальникам. Чи відчували підтримку українських фанатів?
– Напевно, їх було набагато більше, ніж місцевих. І ми відчували їх, вони давали нам «попутний вітер». Тому хочу іще раз подякувати всім уболівальникам. Гадаю, чимало коштів зібрали для України, і, вважаю, без уболівальників було б набагато складніше.