Моє життя перевернулося
6 березня 2022 р.
|
Захисник «Шахтаря» Віктор Корнієнко в цей трагічний для України час активно зайнявся волонтерством, обладнав спортзал для біженців, а також патрулює вулиці рідного села
– Вікторе, ЗМІ облетіло фото з твого Instagram, де ти розвозиш продукти харчування, речі першої необхідності. Розкажи докладніше про це.
– Це була моя ініціатива. Коли сталося таке горе, зрозумів, що не можу лишатись осторонь. Мій будинок знаходиться під Полтавою, передусім об'їхав блокпости, розпитав, чим можу допомогти – діткам, біженцям, теробороні. Тепер щодня закуповую найнеобхідніше для тих, хто змушений був залишити свої доміки й тікати від обстрілів, бомбардувань. У своєму населеному пункті обладнав спортзал, де є все необхідне для безпечного життя. Багато знайомих телефонують з Маріуполя, Харкова, всім кажу, щоб їхали до нас: тут є все найнеобхідніше, а головне – у нас безпечно.
– Чого люди потребують передусім?
– Продуктів харчування, теплих речей... А на блокпостах та у військкоматах запитують екіпірування: броники, берці, інше необхідне для тероборони. До речі, я ж і сам щодня патрулюю вулиці рідного села. За графіком, від шостої вечора до шостої ранку, слідкуємо за дотриманням комендантської години, порядком, щоб ніхто сторонній не прийшов на нашу землю.
– Ще буквально тиждень тому «Шахтар» повернувся з Туреччини й готувався до поновлення чемпіонату, і тут такий поворот на 180 градусів: обстріли, бомбардування, війна. Як ти сприйняв усе це?
– Гадаю, не лише я, а й багато-багато наших співвітчизників не могли навіть припустити, яке лихо прийде на нашу землю. Так, надходила тривожна інформація, однак більшість жили мирним життям: ростили дітей, будували плани… Проте зранку, коли обстріляли мирні міста, буквально за годину все моє життя перевернулося. Пишаюся тим, що українець, адже ми довели, що є сильною нацією, яка швидко переборола шок, організувалась і тепер тримається разом, допомагає одне одному. Таких людей не зламати, перемога буде за нами!
– Чи вдається підтримувати зв'язок з партнерами по команді?
– Звісно. Навіть легіонери, які залишили Україну, постійно телефонують, цікавляться справами, пропонують свою допомогу. Нещодавно говорив з Додо, який пропонував допомогти грошима. Перед цим списувався з Марлоном, він також переживає й намагається допомагати українцям. Наш тренер Роберто Де Дзербі, директор клубу Дарійо Срна – усі стежать за ситуацією, дуже співпереживають і намагаються бути максимально корисними. Я вже не говорю про співвітчизників: Сергій Кривцов, Андрій Пятов, інші хлопці – усі зараз об'єднані однією метою максимально допомогти всім, хто цього потребує.
– Це була моя ініціатива. Коли сталося таке горе, зрозумів, що не можу лишатись осторонь. Мій будинок знаходиться під Полтавою, передусім об'їхав блокпости, розпитав, чим можу допомогти – діткам, біженцям, теробороні. Тепер щодня закуповую найнеобхідніше для тих, хто змушений був залишити свої доміки й тікати від обстрілів, бомбардувань. У своєму населеному пункті обладнав спортзал, де є все необхідне для безпечного життя. Багато знайомих телефонують з Маріуполя, Харкова, всім кажу, щоб їхали до нас: тут є все найнеобхідніше, а головне – у нас безпечно.
– Чого люди потребують передусім?
– Продуктів харчування, теплих речей... А на блокпостах та у військкоматах запитують екіпірування: броники, берці, інше необхідне для тероборони. До речі, я ж і сам щодня патрулюю вулиці рідного села. За графіком, від шостої вечора до шостої ранку, слідкуємо за дотриманням комендантської години, порядком, щоб ніхто сторонній не прийшов на нашу землю.
– Ще буквально тиждень тому «Шахтар» повернувся з Туреччини й готувався до поновлення чемпіонату, і тут такий поворот на 180 градусів: обстріли, бомбардування, війна. Як ти сприйняв усе це?
– Гадаю, не лише я, а й багато-багато наших співвітчизників не могли навіть припустити, яке лихо прийде на нашу землю. Так, надходила тривожна інформація, однак більшість жили мирним життям: ростили дітей, будували плани… Проте зранку, коли обстріляли мирні міста, буквально за годину все моє життя перевернулося. Пишаюся тим, що українець, адже ми довели, що є сильною нацією, яка швидко переборола шок, організувалась і тепер тримається разом, допомагає одне одному. Таких людей не зламати, перемога буде за нами!
– Чи вдається підтримувати зв'язок з партнерами по команді?
– Звісно. Навіть легіонери, які залишили Україну, постійно телефонують, цікавляться справами, пропонують свою допомогу. Нещодавно говорив з Додо, який пропонував допомогти грошима. Перед цим списувався з Марлоном, він також переживає й намагається допомагати українцям. Наш тренер Роберто Де Дзербі, директор клубу Дарійо Срна – усі стежать за ситуацією, дуже співпереживають і намагаються бути максимально корисними. Я вже не говорю про співвітчизників: Сергій Кривцов, Андрій Пятов, інші хлопці – усі зараз об'єднані однією метою максимально допомогти всім, хто цього потребує.
