Наша мета – розповідати світу про війну і залучати допомогу для України
17 грудня 2023 р.
|
Капітан «Шахтаря» Тарас Степаненко та півзахисник Георгій Судаков поспілкувалися з журналістами напередодні благодійного матчу з ФК «Авіспа Фукуока»
Про запрошення зіграти благодійний матч у Японії
Тарас Степаненко:
– Дякую Японії, японцям і працівникам ФК «Авіспа Фукуока» за те, що запросили нас зіграти цю важливу для нашої країни гру, виявили увагу й підтримку до українців від імені японського народу. Ми вдячні бути тут, грати цей матч та мати можливість розповісти світові про те, що відбувається в нашій країні, про те, що нам потрібна підтримка і допомога, щоб бути сильними і закінчити цю війну. Завтра буде чудовий день, хороший футбол, і я думаю, що всім людям, які прийдуть на стадіон, сподобається цей матч.
Георгій Судаков:
– Раді приїхати сюди, до Токіо. Хочу привітати всіх уболівальників футбольних клубів «Шахтар» та «Авіспа Фукуока». Дякуємо за запрошення. Це дуже важливий матч для нашої країни і, вважаю, так само для Японії, тому що не так багато приїжджає сюди команд з Європи. Ми хочемо показати завтра красиву гру і провести хороший матч, але всі розуміють, що це в першу чергу товариська зустріч для допомоги нашій країні – Україні.
Про мету проведення благодійного матчу з ФК «Авіспа Фукуока»
Тарас Степаненко:
– Щодня на війні в Україні вмирають люди. Учора загинув співробітник «Шахтаря» Анатолій Грос, який працював на НСК «Олімпійський», був волонтером у Shelter Centre «Шахтаря» у Львові, де допомагав українцям, які приїхали із зони бойових дій. Такі люди, як наш співробітник, гинуть щодня – від ракет, автоматів, російських атак. Звісно, нам дуже важко, ми думаємо про це кожного дня, але кожного дня ми залишаємося з нашою країною. Тож для нас дуже важливо провести цей матч і зібрати гроші, щоб передати їх нашим людям, на благодійність та для допомоги Україні у цій тяжкій ситуації. Звісно, ми дуже раді грати такі матчі, ми робимо все, щоб людям вони сподобалися, та граємо задля благодійної допомоги. І це те, що ми будемо намагатися робити завтра. Це дуже важливо для нас і нашої країни – підтримувати наш народ. Це наш обов’язок як футболістів і громадян України. Іноді я згадую, як почуваються люди, які живуть спокійно. Вони щодня ходять на роботу, до школи, до садочка, насолоджуються життям. І так повинні жити всі люди у світі. Але коли ти усвідомлюєш, що відбувається в твоїй країні, то маєш розповідати про це кожного дня, допоки світ не почує. Це наша місія, наша ціль і наш обов’язок. Допоки не закінчиться війна в Україні, ми відвідуватимемо інші країні і говоритимемо про це, нагадуватимемо світові, що війна в Україні триває, що це важко, що люди гинуть щодня і світ має підтримувати Україну в цій важкій ситуації, щоб захистити інші європейські країни від таких агресорів, як Росія, які вчиняють такі жахливі речі.
Про усвідомлення того, що люди у світі, можливо, втрачають інтерес до війни в Україні
Тарас Степаненко:
– Якщо чесно, я навіть не знаю, що люди відчувають і що вони знають про ситуацію в Україні, бо, може, в Японії вам здається, що інтерес зменшився, але в Україні я спостерігаю це кожного дня в новинах, бачу все, що відбувається, я маю застосунок, який повідомляє про повітряні тривоги. Щоночі Росія запускає ракети п’ять-сім разів. Тому я навіть не розумію запитання, бо я не знаю. Я живу в Україні, мої батьки живуть в Україні, у мене дуже високий інтерес. Прикро, якщо зараз люди менш зацікавлені, але я сподіваюся, що вони зрозуміють, що в них є обов’язок зберігати мир у світі, бо це найважливіше. Для мене, для моєї держави, для мого народу важливо працювати, жити та насолоджуватися життям у мирній країні. Ми не розпочинали цю війну, ми жертви в цій війні, тому решта світу має допомогти, щоб підтримати нашу країну, нашу армію.
Про пам’ятні моменти виступів на «Донбас Арені» в Донецьку
Тарас Степаненко:
– Я грав на «Донбас Арені», це дійсно чудовий стадіон. Один з найкращих у Європі, у світі. Звісно, нам складно через те, що ми не можемо там бути. Це одна з моїх мрій – повернутися на стадіон, провести гру, почути Гімн України. Не знаю, буду там як гравець чи як ветеран цього клубу, проте сподіваюся, що найближчим часом «Шахтар» отримає можливість грати там і насолоджуватися життям, яке було в Донецьку до початку війни в Україні.
Георгій Судаков:
– На жаль, я не мав щастя зіграти на «Донбас Арені». Про це більше може розповісти Тарас. Але всі розуміють, що для «Шахтаря», для команди і для всіх уболівальників це дуже особливе місце. І ми дуже переживаємо, що останні 10 років не можемо грати на «Донбас Арені» з тією підтримкою, яку ми мали б там. Звісно, усі мріють якомога швидше повернутися на цей стадіон і саме там почути Гімн України й «Шахтаря».
Про особливості футболу в умовах війни та особисту мотивацію
Тарас Степаненко:
– Щодо умов проведення тренувань та матчів, то так, це важко, адже, коли чуєш сигнал повітряної тривоги, маєш іти в укриття. Є певний протокол. Іноді важко справлятися з емоціями, бо не знаєш, що може трапитись у наступні хвилини. Але день за днем ти пристосовуєшся до життя в таких умовах, розумієш, що це твій обов’язок – грати у футбол, щоб люди могли жити нормальним життям, дивитися ігри. Звісно, гру можна побачити тільки в трансляції, тому що зараз відвідування стадіонів заборонене. Ми граємо без глядачів, іноді це важко. Хоча ми вже звикли грати за таких умов – в України зараз ось таке життя. Що мене мотивує? Моя країна, моя сім’я та мій обов’язок перед країною. Наші військові мають обов’язок захищати нашу країну, а ми маємо грати в футбол, щоб просто допомагати українцям жити нормальним життям.
Георгій Судаков:
– Мабуть, я можу сказати те саме, що казав до цього Тарас: дуже важко грати під час повітряної тривоги, тому що в цей момент усі думки про родину. І, напевно, найбільшою мотивацією для нас є наша країна і твоя сім’я. Можливо, у мене трохи інша ситуація: я більш молодий і хочу прогресувати, щоб вийти на новий рівень, щоб грати в більш сильних чемпіонатах. Але якщо ми говоримо про мотивацію саме зараз, то це сім’я, країна, наша команда «Шахтар». Ми в команді дуже часто говоримо про «шахтарський дух», і всі хлопці, які є зараз у колективі, розуміють, про що йдеться. Жодних сумнівів, останні півтора року – найскладніший час у нашій кар’єрі, але так само і найважливіший. Ми досягли успіху, вигравши чемпіонат України, двічі поспіль виходимо з групи Ліги чемпіонів. Тому, вважаю, зараз переживаємо дуже важливий етап у кар’єрі.
Про значення матчу «Авіспа Фукуока» – «Шахтар» для обох країн
Тарас Степаненко:
– По-перше, іноді дуже важко грати багато матчів упродовж року. Ми багато подорожуємо, це забирає певні сили. Але, як ви сказали, завтрашня гра дуже важлива, як і співпраця між нашими країнами. Я пам’ятаю, як у Японії 2011 року стався сильний землетрус. І президент нашого клубу виділив 1 мільйон доларів на допомогу японцям. А тепер Японія допомагає українцям збирати кошти на благодійність. У цьому суть футболу – об’єднувати людей, зближувати всіх у світі заради миру й усього хорошого. Тому я вважаю, що дуже важливо проводити такі матчі і в майбутньому. Можливо, коли в Україні настане мир, ми запросимо команду «Авіспа Фукуока» зіграти в Донецьку чи Києві. Це було б теж чудово. Гарна співпраця, гарна дружба, ми дуже вдячні та з захопленням чекаємо на цю гру. Усе заради футболу й миру.
Георгій Судаков:
– Найголовніша ціль цього матчу – залучити якомога більше людей до підтримки нашої країни й розповісти жителям Японії та людям в усьому світі про те, що відбувається в Україні. А друга ціль – щоб уболівальники отримали задоволення від гри. Зрозуміло, що це товариський матч, але я вважаю, буде дуже цікава гра, в якій кожен прагнутиме перемогти. Проте, повторюсь, головне – залучити якнайбільше людей до підтримки України.
Тарас Степаненко:
– Дякую Японії, японцям і працівникам ФК «Авіспа Фукуока» за те, що запросили нас зіграти цю важливу для нашої країни гру, виявили увагу й підтримку до українців від імені японського народу. Ми вдячні бути тут, грати цей матч та мати можливість розповісти світові про те, що відбувається в нашій країні, про те, що нам потрібна підтримка і допомога, щоб бути сильними і закінчити цю війну. Завтра буде чудовий день, хороший футбол, і я думаю, що всім людям, які прийдуть на стадіон, сподобається цей матч.
Георгій Судаков:
– Раді приїхати сюди, до Токіо. Хочу привітати всіх уболівальників футбольних клубів «Шахтар» та «Авіспа Фукуока». Дякуємо за запрошення. Це дуже важливий матч для нашої країни і, вважаю, так само для Японії, тому що не так багато приїжджає сюди команд з Європи. Ми хочемо показати завтра красиву гру і провести хороший матч, але всі розуміють, що це в першу чергу товариська зустріч для допомоги нашій країні – Україні.
Про мету проведення благодійного матчу з ФК «Авіспа Фукуока»
Тарас Степаненко:
– Щодня на війні в Україні вмирають люди. Учора загинув співробітник «Шахтаря» Анатолій Грос, який працював на НСК «Олімпійський», був волонтером у Shelter Centre «Шахтаря» у Львові, де допомагав українцям, які приїхали із зони бойових дій. Такі люди, як наш співробітник, гинуть щодня – від ракет, автоматів, російських атак. Звісно, нам дуже важко, ми думаємо про це кожного дня, але кожного дня ми залишаємося з нашою країною. Тож для нас дуже важливо провести цей матч і зібрати гроші, щоб передати їх нашим людям, на благодійність та для допомоги Україні у цій тяжкій ситуації. Звісно, ми дуже раді грати такі матчі, ми робимо все, щоб людям вони сподобалися, та граємо задля благодійної допомоги. І це те, що ми будемо намагатися робити завтра. Це дуже важливо для нас і нашої країни – підтримувати наш народ. Це наш обов’язок як футболістів і громадян України. Іноді я згадую, як почуваються люди, які живуть спокійно. Вони щодня ходять на роботу, до школи, до садочка, насолоджуються життям. І так повинні жити всі люди у світі. Але коли ти усвідомлюєш, що відбувається в твоїй країні, то маєш розповідати про це кожного дня, допоки світ не почує. Це наша місія, наша ціль і наш обов’язок. Допоки не закінчиться війна в Україні, ми відвідуватимемо інші країні і говоритимемо про це, нагадуватимемо світові, що війна в Україні триває, що це важко, що люди гинуть щодня і світ має підтримувати Україну в цій важкій ситуації, щоб захистити інші європейські країни від таких агресорів, як Росія, які вчиняють такі жахливі речі.
Про усвідомлення того, що люди у світі, можливо, втрачають інтерес до війни в Україні
Тарас Степаненко:
– Якщо чесно, я навіть не знаю, що люди відчувають і що вони знають про ситуацію в Україні, бо, може, в Японії вам здається, що інтерес зменшився, але в Україні я спостерігаю це кожного дня в новинах, бачу все, що відбувається, я маю застосунок, який повідомляє про повітряні тривоги. Щоночі Росія запускає ракети п’ять-сім разів. Тому я навіть не розумію запитання, бо я не знаю. Я живу в Україні, мої батьки живуть в Україні, у мене дуже високий інтерес. Прикро, якщо зараз люди менш зацікавлені, але я сподіваюся, що вони зрозуміють, що в них є обов’язок зберігати мир у світі, бо це найважливіше. Для мене, для моєї держави, для мого народу важливо працювати, жити та насолоджуватися життям у мирній країні. Ми не розпочинали цю війну, ми жертви в цій війні, тому решта світу має допомогти, щоб підтримати нашу країну, нашу армію.
Про пам’ятні моменти виступів на «Донбас Арені» в Донецьку
Тарас Степаненко:
– Я грав на «Донбас Арені», це дійсно чудовий стадіон. Один з найкращих у Європі, у світі. Звісно, нам складно через те, що ми не можемо там бути. Це одна з моїх мрій – повернутися на стадіон, провести гру, почути Гімн України. Не знаю, буду там як гравець чи як ветеран цього клубу, проте сподіваюся, що найближчим часом «Шахтар» отримає можливість грати там і насолоджуватися життям, яке було в Донецьку до початку війни в Україні.
Георгій Судаков:
– На жаль, я не мав щастя зіграти на «Донбас Арені». Про це більше може розповісти Тарас. Але всі розуміють, що для «Шахтаря», для команди і для всіх уболівальників це дуже особливе місце. І ми дуже переживаємо, що останні 10 років не можемо грати на «Донбас Арені» з тією підтримкою, яку ми мали б там. Звісно, усі мріють якомога швидше повернутися на цей стадіон і саме там почути Гімн України й «Шахтаря».
Про особливості футболу в умовах війни та особисту мотивацію
Тарас Степаненко:
– Щодо умов проведення тренувань та матчів, то так, це важко, адже, коли чуєш сигнал повітряної тривоги, маєш іти в укриття. Є певний протокол. Іноді важко справлятися з емоціями, бо не знаєш, що може трапитись у наступні хвилини. Але день за днем ти пристосовуєшся до життя в таких умовах, розумієш, що це твій обов’язок – грати у футбол, щоб люди могли жити нормальним життям, дивитися ігри. Звісно, гру можна побачити тільки в трансляції, тому що зараз відвідування стадіонів заборонене. Ми граємо без глядачів, іноді це важко. Хоча ми вже звикли грати за таких умов – в України зараз ось таке життя. Що мене мотивує? Моя країна, моя сім’я та мій обов’язок перед країною. Наші військові мають обов’язок захищати нашу країну, а ми маємо грати в футбол, щоб просто допомагати українцям жити нормальним життям.
Георгій Судаков:
– Мабуть, я можу сказати те саме, що казав до цього Тарас: дуже важко грати під час повітряної тривоги, тому що в цей момент усі думки про родину. І, напевно, найбільшою мотивацією для нас є наша країна і твоя сім’я. Можливо, у мене трохи інша ситуація: я більш молодий і хочу прогресувати, щоб вийти на новий рівень, щоб грати в більш сильних чемпіонатах. Але якщо ми говоримо про мотивацію саме зараз, то це сім’я, країна, наша команда «Шахтар». Ми в команді дуже часто говоримо про «шахтарський дух», і всі хлопці, які є зараз у колективі, розуміють, про що йдеться. Жодних сумнівів, останні півтора року – найскладніший час у нашій кар’єрі, але так само і найважливіший. Ми досягли успіху, вигравши чемпіонат України, двічі поспіль виходимо з групи Ліги чемпіонів. Тому, вважаю, зараз переживаємо дуже важливий етап у кар’єрі.
Про значення матчу «Авіспа Фукуока» – «Шахтар» для обох країн
Тарас Степаненко:
– По-перше, іноді дуже важко грати багато матчів упродовж року. Ми багато подорожуємо, це забирає певні сили. Але, як ви сказали, завтрашня гра дуже важлива, як і співпраця між нашими країнами. Я пам’ятаю, як у Японії 2011 року стався сильний землетрус. І президент нашого клубу виділив 1 мільйон доларів на допомогу японцям. А тепер Японія допомагає українцям збирати кошти на благодійність. У цьому суть футболу – об’єднувати людей, зближувати всіх у світі заради миру й усього хорошого. Тому я вважаю, що дуже важливо проводити такі матчі і в майбутньому. Можливо, коли в Україні настане мир, ми запросимо команду «Авіспа Фукуока» зіграти в Донецьку чи Києві. Це було б теж чудово. Гарна співпраця, гарна дружба, ми дуже вдячні та з захопленням чекаємо на цю гру. Усе заради футболу й миру.
Георгій Судаков:
– Найголовніша ціль цього матчу – залучити якомога більше людей до підтримки нашої країни й розповісти жителям Японії та людям в усьому світі про те, що відбувається в Україні. А друга ціль – щоб уболівальники отримали задоволення від гри. Зрозуміло, що це товариський матч, але я вважаю, буде дуже цікава гра, в якій кожен прагнутиме перемогти. Проте, повторюсь, головне – залучити якнайбільше людей до підтримки України.
Почати слайдшоу
