Ми прогресуємо

– Ваші емоції після завершення першої частини сезону?
– Емоції позитивні, тому що подолали багато труднощів і результат у чемпіонаті радує, адже за втраченими очками ми посідаємо першу сходинку, і якщо переможемо в перенесених матчах, то матимемо невеликий відрив від переслідувачів. Не знаю, як у футболістів, але не маю 100% задоволеності, напевне, це нормально, бо минула тільки половина сезону. Якщо говорити про Юнацьку лігу УЄФА, ми перемогли команду, яка була нижче нас за рівнем гри, та нав’язали боротьбу іншим, але, на жаль, не вдалося вийти до наступного етапу. Вважаю, що в матчах з лідерами групи ми мали можливості переломити хід поєдинку, узяти очки та претендувати на більше.

– Що можете сказати щодо прогресу «Шахтаря» U19 та гравців протягом півріччя?
– Не хочу називати прізвища й когось виокремлювати. У нас така специфіка, що футболістів оцінює головна команда, коли викликає до свого розташування. Щодо команди: ми прогресуємо. Ми стали більш гнучкими тактично, адже протягом півріччя використовували багато ігрових схем. Сподіваюся, у майбутньому хлопцям це допоможе і вони швидше сприйматимуть інформацію та вправніше виконуватимуть завдання тренерів. Порівняно з минулим сезоном склад став молодше, є гравці 2007 року народження, які дебютували в матчах, де потрібен був результат. Гармаш, Шелекета і Данковський – це ті, хто виходив у поєдинках Юнацької ліги УЄФА в основному складі та зіграв ключові матчі, таким чином продемонструвавши роботу всієї Академії і тренерів. Результат прогресу покаже друга частина сезону, коли розпочнеться боротьба за чемпіонство.

– Майже в кожному матчі ви робите ротацію складу, даючи гравцям можливість отримати досвід. Як вдається тримати емоційний баланс у колективі?
– Я завжди говорю хлопцям, що всі помиляються. Немає такого, що через помилку хтось більше не потрапить до основного складу. Якщо гравець працює, вчиться і намагається в тренувальному процесі виправити помилки, я дам ще один шанс, якщо ж не виправляється, не дослухається до порад тренерів і не працює над собою, йому не місце в команді. Для мене немає пріоритету, якщо футболіст викликався до розташування першої команди. Коли він виконує вимоги, виявляє лідерські якості й допомагає молодим гравцям, то матиме повагу і гратиме в основному складі, а якщо знижує до себе вимоги чи не демонструє результат, то шанс матиме хтось інший. Критерій один – футбольне поле і тренувальний процес. Тоіров, Удод і Демченко намагаються повернутися до розташування головної команди. Якщо вони працюють, удосконалюються та не знижують до себе вимог, то отримують ігровий час, а молодші розуміють, що грають ті, хто працює на тренуваннях, постійно прогресує, має бажання та не лінується.

– Які поєдинки є найбільш пам’ятними і чому?
– Усі на груповому етапі Юнацької ліги УЄФА запам’яталися, футболісти отримали важливий досвід, змагаючись з найкращими гравцями та академіями Європи. Перед першим матчем я сказав, що кожен гол, поразка, результативна дія або перемога – на вагу золота, тому що за ними слідкують та оцінюють нас різні скаути. Знаю, що на матчах були присутні 15–20 скаутів з різних європейських команд, було важливо використовувати кожну хвилину на максимум. У внутрішньому чемпіонаті запам’яталися матчі з «Динамо» U19 та «Рухом» U19 – це наші прямі конкуренти. Зустріч з «Рухом» U19 залишилася в пам’яті тому, що нам відмовили в її перенесенні й було складно відновитися після «Порту» U19, ми навіть не мали тренувального циклу перед грою, але проявили «шахтарський» характер і перемогли на полі суперника. Що ж до поєдинку з «Динамо» U19, зрозуміло, що вирішальною стала помилка на 85-й хвилині, коли не призначили чистий пенальті. Матч-розчарування – із «Зорею» U19, коли грали вдома та не мали втрачати очки. Ми цілковито володіли ініціативою, але були пасивними, не намагалися нав’язати опоненту свою гру, не діяли креативно в завершальній фазі атаки, можливо, у цьому моя стовідсоткова провина, адже не зміг донести до команди, що потрібно діяти активніше. Це найболючіша втрата балів, бо згодом ми перемогли їх у товариській зустрічі з рахунком 5:0.

– Які основні труднощі виникали протягом півріччя?
– Щодо цього я дуже обережний. Це умовна річ, через війну в країні є люди, яким значно важче. Зрозуміло, труднощі є – це переїзди. Для футболістів складно проїхати дев’ять годин до Львова, потім встати рано, швидко потренуватися, а до цього ще потрібно награти дії проти найближчого опонента, на це також бракує часу. Заняття скорочені, бо є перша команда, тож ми підлаштовуємо час, маючи спільний маршрут. Переїзд через кордон і переліт забирає час, витрачаються два дні, аби дістатися до місця зустрічі, через це важко прогресувати в тренувальному процесі, тому що він майже відсутній. Та ми не скаржимося, вважаю, що впоралися добре.

– Як виклики до розташування першої команди або збірних впливають на футболістів і колектив?
– З одного боку, я радію, коли гравців викликають до розташування першої команди або юнацьких збірних. Це означає, що вони можуть демонструвати свої навички, нав’язувати конкуренцію футболістам першої команди, які не отримали виклик до збірних. Завжди приємно, коли хлопців викликають до збірних. З іншого боку, змінюється тренувальний процес. Вважаю, до збірних мають викликати більше наших гравців: маємо талантів, які грають завдяки швидкості, техніці й футбольному інтелекту.

– Розкажіть про подальші плани «Шахтаря» U19.
– Команда у відпустці. Невдовзі хлопці отримають індивідуальну програму від тренера з фізичної підготовки. 10 січня футболісти пройдуть медичні тести і газоаналізатор у Щасливому, а 13 січня вирушаємо до Туреччини на місячний збір. Заплановано близько 8 контрольних матчів, є домовленості з «Дебреценом» U19 та U23, очікуємо підтвердження спарингу з Йорданією U19, також ведуться перемовини з деякими командами вищих ліг Боснії і Герцеговини та Чорногорії. Збір буде насиченим, попереду багато важкої роботи та матчів.