Усі безмежно радіємо!

– Матч вийшов дуже яскравим. Опиши власні відчуття та емоції команди?
– Усі безмежно радіємо! Це насправді диво – те, що ми зробили. Нам трохи і пощастило на останніх хвилинах, але гра була важкою, ми віддали всі сили і, я вважаю, заслуговували на цей результат.

– Були готові до того, що матч може стати настільки складним?
– Розуміли, що він буде дуже складним, адже вони грають вдома – це їхні вболівальники, їхнє поле, рідний стадіон. Але ми також готувалися: і до пенальті готувалися напередодні, і в принципі до такої гри були готові.

– Чим цей «Ренн» відрізнявся від того, що був у першому матчі?
– Можливо, нас трохи недооцінювали, можливо, ще якийсь психологічний фактор. Плюс ми тоді грали вдома – нас у Варшаві добре підтримували, і це було видно, чутно. Можна сказати, що це були дві різні гри.

– А зараз на стадіоні відчувалася підтримка українців?
– У деяких моментах я чув наш сектор, але це було нечасто, бо дуже мало пауз давали вболівальники «Ренна» – вони теж були неймовірні, співали та свистіли всю гру.

– А що сталося, коли ти забив пенальті й почався якийсь обмін емоціями з воротарем «Ренна»?
– Це теж такий психологічний фактор: я, коли забив, переграв його саме психологічно, але не мав жодного злого умислу, а просто кайфував у цей момент – дивився на вболівальників і чекав на їхню реакцію.

– Ти отримав жовту картку, через яку пропустиш наступний матч. Чи справедливою вона була?
– Вона-то справедлива, тому що я просто зрубав їхнього гравця. Але, вважаю, вона була необхідна, бо там могла пройти дуже небезпечна контратака, як уже була до цього, і сталася десь на 110-й хвилині.

– Кого хотіли би бачити наступним суперником у Лізі Європи?
– Там різні суперники, й усі вони дуже добрі. Думаю, попадеться нам хтось дуже сильний. Але просто потрібно бути готовими.