Я дуже щасливий тренер з цими хлопцями

– Вітання з перемогою! Чим, на вашу думку, відрізняється чемпіонат України, попередні матчі якого були для вашої команди досить складними, від Ліги чемпіонів, де ви створюєте справжню сенсацію в останніх поєдинках? У чому різниця між цими двома турнірами і в чому причина таких результатів?
– Дякую. По-перше, маю сказати, що ми грали дуже добре в нашому чемпіонаті, але не забили голи після хороших моментів, тому й отримали нічию в останній зустрічі. І навіть у матчі перед цим ми демонстрували дуже гарний футбол. Я маю це зазначити, бо якщо ви вважаєте, що нічия – це недостатньо хороший результат, то це не так, ми виступили чудово. Велика різниця в емоціях, порожньому стадіоні, за таких умов нелегко грати не тільки нашим футболістам, а й іншим клубам. А потім ти виступаєш у Лізі чемпіонів на цьому стадіоні з великою кількістю людей – а майже всі квитки були розкуплені, ми отримали велику підтримку від наших уболівальників, – і це дає нам трішки іншу енергію. Це не причина нічиєї тоді або перемоги зараз, але є різниця в емоціях і мотивації. Хочу ще раз повторити, що останні дві гри в чемпіонаті, можливо, були найкращими на цей час, та, як ви бачите, футбол – це емоції, і люди думають, що якщо одного разу зіграти внічию, то це погано. Я не погоджуюся з цим, ці матчі були неймовірними. Але це інша справа.

– Чи можете розповісти нам більше про Дмитра Різника? Він дуже добре зіграв, робив чудові сейви. Зрозуміло, що зараз він переживає важкий період через те, що сталося з його братом. Що ви можете сказати про нього і про його стійкість протягом останніх двох місяців після трагедії?
– Дійсно важко повірити в те, який Різник морально стійкий. Він дуже хороша людина, він врівноважений і зосереджений на своєму розвитку та на команді, що складно уявити за таких обставин. Тому що я можу про нього сказати… Я дуже ним пишаюся в усіх аспектах: тим, як він працює, його концентрацією, тим, як він переживає втрату. Це дійсно неймовірно.

– Можете дати оцінку грі? І враховуючи, що команда на цьому етапі має дев’ять очок, що ви думаєте про це і наскільки це збігається з вашими очікуваннями?
– Передусім ми дуже пишаємося нашим першим важливим досягненням – тим, що залишимося у європейських змаганнях після зимової перерви. І в нас ще може бути можливість залишитися на найвищому рівні у Європі – у Лізі чемпіонів. Ми чудово виступили, я дуже задоволений. Це була важка гра, це матч Ліги чемпіонів, де ти маєш грати проти дуже сильних суперників, гарно організованих та високоякісних. Але, повторюся, мої футболісти роблять більше, ніж я від них вимагаю, – не тільки для мене як тренера, але й для клубу. І це дуже важливо: дисципліна, організація. Як я вже казав, вони хочуть грати згідно з моїми настановами, а я хочу змагатися з усіма, і вони це показують. Я дуже щасливий тренер з цими хлопцями.

– Чи граєте ви на комп’ютері у футбол? Бо, здається, ви єдиний тренер, команда якого не грає в рідному місті, ви там не були. Це якась віртуальна реальність…
– Я не граю в комп’ютерні ігри, бо не люблю їх. Грав, коли був молодим, та в мої часи вибір був не надто великий. Я починав кар’єру як тренер з мініфутболу, а як молодий гравець пройшов таку школу, де тільки «гарно грати» було недостатньо, тож це назавжди залишається в тебе в голові – і коли ти змінюєш свою філософію, і коли ти вдосконалюєш своє бачення гри. Це не тільки про красиву гру, коли ти намагаєшся щось дати людям на стадіоні, але й про перемогу, бо ти мусиш перемогти. Ми тренуємося так, як я хочу щоб ми грали матч, різниці немає. Ми тренуємося так, як граємо, і граємо так, як тренуємося. Звісно, як і кожному тренеру, для цієї частини гри тобі потрібні відповідні футболісти, бо це нелегко – я багато вимагаю від них. Але я впевнений, що завдяки цьому молоді гравці досягають високого рівня. І якщо бути чесним, коли я дивлюся матч, я теж хочу насолоджуватися ним, як і вболівальники.