Шахтар – унікальний клуб

– Сергію, ми наближаємося до другої річниці початку війни проти України. Такі складні часи для країни, для вашого народу і, звісно, для клубу також. Стосовно вашої роботи – як би ви описали ці часи і як цей неспокійний період вплинув на вас?
– Знаєте, від моменту початку війни все змінилося. Змінився наш стиль життя, змінилося все. Від моменту початку війни повністю змінилося все життя українського народу. І всі в нашій країні, скажімо так, реорганізували своє життя, у тому числі наш клуб та український футбол. Тому якщо порівняти наше життя із життям європейських футбольних клубів, то воно зовсім інше, і нам набагато важче досягти таких самих результатів порівняно з європейськими командами – через війну, через велику кількість перешкод, які ми долаємо. За нормальних обставин футболіст, наприклад, прокидається, снідає з родиною, вирушає на тренування, після нього повертається до родини тощо. У нашій ситуації ми маємо зовсім інший спосіб життя, бо наші гравці живуть у готелі, окремо від своїх родин. Вони бачать тільки готель, тренувальне поле, потім знову готель, знову тренувальне поле. Якщо подивитися наші європейські матчі, українські матчі, то граючи в Україні ми всюди їздимо на автобусі, що забирає багато часу, бо в нашій країні наразі неможливо подорожувати літаком. Якщо ми говоримо про ігри за кордоном, то шлях до кінцевого пункту призначення може забрати майже два дні. Ви можете уявити, що, коли наші гравці прибувають до цього кінцевого пункту, їхній фізичний та ментальний стан неможливо порівняти зі станом наших суперників, у всіх аспектах вони мають більші перспективи та більше шансів обіграти нас навіть ще до початку гри. Тому, коли наші хлопці перемагають, коли вони демонструють цікавий і красивий футбол, я ставлюся до них як до героїв, бо їм дуже важко показувати якісний футбол і позитивні спортивні результати. Якщо підсумувати, стає зрозуміло, що ми проживаємо дуже важкі часи. Та я сподіваюся і вірю, що вони якнайшвидше закінчаться.

– Безумовно, це була найважча роль, яку вам доводилося грати у вашій професійній та особистій кар’єрі. Як би ви описали це для нас і як це вас змінило? Як вам довелося адаптуватися, щоб мати можливість боротися з цими обставинами?
– По-перше, коли ви звертаєтеся до мене особисто і ставите запитання про керівництво, я хочу підкреслити, що ми всі змінили наші принципи керівництва: починаючи із президента нашого клубу та завершуючи менеджментом, гравцями, технічним персоналом та всіма іншими співробітниками нашого клубу. На мою думку, навіть у такі часи ми досить успішні, бо ми одна команда, справжня команда, усі ми: гравці, менеджмент, президент. Ми разом уже дуже багато років, з деякими директорами я працюю вже 15 років, я в клубі 20 років. Мені не потрібно навчати їх, наших працівників, наших директорів, як керувати процесом у критичні й кризові часи, бо ми вже так давно разом, що всі розуміємо одне одного без слів. І, що найважливіше, ми розуміємо ДНК нашого клубу. Тож я вважаю, що через це ми сьогодні маємо успіх.

– Оглядаючись на останні 12 місяців, чим ви найбільше пишаєтеся? Чого змогли досягти ви особисто, клуб, персонал, гравці?
– Перш за все, пишаюся тим, що ми перемогли в чемпіонаті України. Ми вигравали багато чемпіонатів України. Чому перемога минулого року була найважливішою? Тому що ми здобули це чемпіонство під час війни. І це для нас, скажімо так, безцінне чемпіонство. Бо якщо ви подивитеся на те, як ми стартували, то на початку сезону ніхто в Україні не вірив, що ми станемо чемпіонами, тому що ми втратили половину нашого складу, тренерський штаб, ми почали будувати команду з нуля. І всі футбольні експерти казали, що шансів на те, що «Шахтар» стане чемпіоном, немає. Але вони не знають, що ми маємо чудову команду не тільки на полі, а й поза ним. Тому всі разом ми ухвалили дуже швидкі й послідовні рішення. І за деякий час зрозуміли, що ці рішення були правильними. З моєї точки зору, коли ми вирішили підписати нового тренера, залучити нових гравців та наших колишніх українських футболістів або повернути певних гравців, ми мали ухвалити ці рішення, враховуючи всю наявну ситуацію. Тож для нас і для мене особисто це чемпіонство є найбільшим досягненням минулого року.

– З міжнародної точки зору справедливо було б зазначити, що багато людей були вражені вашою перемогою над «Барселоною». Це, безумовно, одна з найяскравіших подій 2023 року для вас?
– З огляду на імідж це неймовірний результат, особливо для українського народу, для наших військових. Це був один великий ковток свіжого повітря. Розумієте, люди в Україні щоранку просинаються і читають новини, більшість цих новин погані, майже 99% цих новин погані, бо в нас триває війна – важко мати щось позитивне в такій ситуації. І нелегко жити два роки в таких обставинах. Через це, коли ми досягли такого результату, коли українські хлопці, українські футболісти поїхали і перемогли «Барселону» за кордоном… Адже всі розуміють, що, хоча ми й називаємо ці матчі домашніми, вони є виїзними. І коли ми виграємо такі поєдинки, це велике досягнення для нашого клубу і для нашого українського народу, тому що ми приносимо позитивні емоції нашому населенню, а це найважливіше. Так, для нашого клубу це гарний результат, але найголовніше те, що це дуже хороші новини для наших людей. Тому що вони розуміють і вірять, що український народ може багато чого досягти, навіть у ці важкі часи. І це має дуже велике значення. Бо іноді емоційна підтримка набагато важливіша за фінансову. Ця емоційна підтримка може змінити людей, змінити їхні дії. Тож для нас це було дуже важливо, передусім з цієї причини.

– Дивлячись уперед, на 2024 рік, які ваші головні прагнення? Можу уявити, що ви прагнете відстояти ваш національний чемпіонський титул, але, звісно, розглядаючи європейську арену, ви все ще граєте в Лізі Європи.
– По-перше, якщо говорити детальніше про наші цілі, то 2024 року ми повинні перемогти в чемпіонаті України й Кубку України. Ми мусимо це зробити. Враховуючи нашу роль, наше положення, нашу ситуацію, ми маємо виграти чемпіонат України. Якщо ми говоримо про єврокубки, Лігу Європи, наступна гра – з «Марселем». Для мене головне – показати атакувальний і цікавий футбол. Бо, як я вже казав, нам дуже морально й фізично важко грати матчі, які відбуваються за кордоном. І всі розуміють, що кожен може програти або перемогти, але для мене найголовніше – показати наш стиль і наш футбол, цікавий та красивий футбол. І в такому разі, навіть якщо ми програємо, усі зрозуміють – наші вболівальники зрозуміють, український народ зрозуміє. Головне – дотримуватися нашої стратегії і стилю гри.

– Що ви думаєте про нового тренера Маріно Пушича? Як би ви охарактеризували його як тренера та як людину і який вплив він має на команду?
– Він найбільш фундаментальний тренер, якого ми мали протягом моїх 20 років у клубі. Я називаю його фундаментальним, адже, на мою думку, він не тільки зосереджений на першій команді, на її результатах і розвитку, а бачить цілу картину й усвідомлює, що таке клуб, розуміє всю картину: як працює Академія, відділ скаутингу, як усе працює разом. І для мене це дуже важливо, бо з таким тренером дуже легко працювати й досягати результатів. Він має глибоке розуміння всіх процесів і готовий допомагати та допомагає в деяких з них. Це одна сторона Маріно, а інша, якщо говорити про футбол, тактику і стиль футболу, – він, на мою думку, знаходиться на найвищому рівні. Його гасло збігається з нашим: «атакувальний і цікавий футбол». І це найголовніше. Ми хочемо атакувати, ми не хочемо, і він не хоче, вигравати тільки заради перемоги, щоб отримати результат і все. Ні. Іноді ми можемо програти, але демонструючи дуже якісний футбол. І такою є його філософія та наша філософія, через це ми працюємо разом як одна команда. Я відчуваю, ніби знаю його дуже багато років. Щоб ви могли зрозуміти, ми підписали його за день до гри з «Барселоною». Ми підписали контракт, а за п’ять хвилин гравці зайшли для представлення нового тренера, і після цього він уже готував їх до гри з «Барселоною». Це дуже важко зробити. Зазвичай я ніколи не залишаюся в цьому залі з гравцями, але того разу я сказав, що хочу залишитися і послухати, що він їм скаже. Він розмовляє англійською, та деякі з наших футболістів її не дуже добре знають. Проте навіть ці гравці зрозуміли, чого він хоче, а я, хоча не є футболістом, цілковито зрозумів, як грати проти «Барселони». І для мене це був ще один доказ того, що ми ухвалили правильне рішення підписати його. Тому що, перш за все, він дуже хороший мотиватор, а це надважливо, особливо в цей період для наших гравців. Це має дуже велике значення. Також він розуміє футболістів та може їх об’єднати. І коли я бачу, як він налагоджує стосунки між гравцями, переконуюсь, що він досить глибоко розуміє психологію гравців і як з ними спілкуватися. Для нас це дуже важливо. І я вірю, що з ним ми досягнемо дуже хороших результатів.

– Кілька днів тому закрилося січневе трансферне вікно, і воно було досить значним для «Шахтаря», бо ви мали змогу підписати кілька справді талановитих молодих бразильських футболістів. Звісно, це вже давно є частиною вашої моделі, але потім на неї вплинули COVID-19 та війна. Як ви змогли переконати цих гравців перейти до «Шахтаря»? Наскільки це було важко та як важливо було для клубу бути активним і залучити підсилення?
– Передовсім ми повинні зробити акцент на самій цій інвестиції, тому що люди можуть говорити: «ви інвестуєте у такі важкі часи, у вас триває війна» і таке інше. Я можу сказати, що так, у нас іде війна, маємо дуже погану ситуацію в Україні, дуже погану ситуацію в українському футболі, але всі мріють і всі намагаються змінити нашу Україну, починаючи зі звичайних простих людських речей і закінчуючи футболом. Ми не можемо собі дозволити, щоб така ситуація в українському футболі продовжувалася, ми повинні інвестувати в український футбол, розвивати його – навіть під час війни. Це дуже важливо, тому що це імідж та обличчя України, ми не можемо так продовжувати і далі. Я не хочу, щоб ми їхали за кордон і програвали 0:5, 0:7, це – неможливо. Я не хочу, щоб за один-два роки наші вболівальники і наш народ втратили можливість побачити ігри Ліги чемпіонів в Україні. Але є такий ризик, що ми втратимо рейтинг і стикнемося з тим, що наші вболівальники більше не побачать Лігу чемпіонів. Ми не можемо цього допустити. Ми повинні врятувати наш український футбол, маємо зберегти той рейтинг України, що є зараз. Тому ми хочемо збудувати дуже сильну команду, щоб показувати дуже цікавий та якісний футбол, щоб розвивати український футбол. І навіть, наприклад, коли ти читаєш чати наших уболівальників, більшість із них кажуть, що зараз важко привезти іноземних гравців до України. Але через рівень нашого бренду, через те, що легіонери довіряють нашому клубу, бачать наш рівень, вони бачать, що, хоча я і не можу давати гарантій, ми можемо докладати максимум зусиль, щоб забезпечити захист та безпечні умови для наших гравців. І ми це робимо. Якщо говорити про Кевіна, я вів переговори з ним та клубом протягом року. Це перший випадок у моєму житті та кар’єрі, коли переговори з одним гравцем тривали майже рік, навіть більше. Це були важкі переговори, ми провели досить багато часу, переконуючи батьків гравця, що він приїде сюди й усе буде добре. Він зв’язався з нашими футболістами, вони спілкувалися, пояснювали, де ми граємо. Ми відправляли фотографії нашого тренувального збору, тренувальних майданчиків тощо. Ми пояснювали йому, яка ситуація в Україні, усі деталі, бо ми повинні бути відкритими, а вони повинні розуміти, як тут усе працює. Так, усі думають про безпеку й захист – це найголовніше, і для нас це також головне. Тому ми створили умови, які нам дозволяють забезпечити максимальний захист гравців.

– Нещодавно ви продали двох найкращих гравців двом великим європейським клубам: Мудрика – «Челсі», Трубіна – «Бенфіці». Наскільки важливо для фінансової стійкості вашого клубу те, що вам вдається виявляти молодий талант, удосконалювати його і продавати великим клубам у Європі?
– Знаєте, коли ми ухвалюємо рішення продати гравців, ми розуміємо, що вони досягли найвищого рівня в нашому клубі і настав час їм іти далі. Ми не могли їх більше втримувати. Ви маєте рацію, ми продали їх за достатньо непогані гроші, і ці гроші сьогодні допомагають нам керувати клубом, допомагають інвестувати в нових гравців та сплачувати наші борги, бо, коли розпочалася війна, ми мали десь 40 мільйонів євро боргу за гравців, яких ми придбали до цього, і ми повинні повернути ці гроші, адже ФІФА наполягає на цьому, незважаючи на те, що вони відпустили всіх наших легіонерів.

– Маю запитати вас про те, хто буде наступною великою зіркою, яка вийде з «Шахтаря» та яку підпише великий європейський клуб?
– Хочу підкреслити, що в нас насправді є дуже хороші молоді гравці: Бондар, Бондаренко, Конопля, Сікан, Різник. Усі вони мають великі перспективи, усі вони досить непогано розвиваються, і вірю, що в майбутньому вони стануть зірками. Але можемо сказати, що провідна роль у цій команді належить Судакову, тому що наразі він є ключовим гравцем. Я вже казав, що велика кількість європейських клубів зацікавлені в ньому, і я думаю, що за пів року чи рік він 100-відсотково буде в одному з провідних європейських клубів. На мою думку, він активно розвивається, прогресує, і видно, як він стає справжнім лідером на полі, враховуючи його молодий вік. І це дуже важливо.

– Звісно, для доходів клубу продаж футболістів має велике значення. Як ви ставитеся до альтернативних джерел доходів, дослідження нових ринків, можливо, нових комерційних відносин, нових областей?
– По-перше, кілька тижнів тому я мав зустріч з Interbrand – це відома у всьому світі компанія, яка розробляє стратегії для клубів та компаній. Багато років тому, наскільки я пам’ятаю, 2006 або 2007 року, вони розробили для нас логотип, цінності, місії, бачення. Чому я повернувся до них? Ви можете собі уявити, що 2007 року вони розробили сутність бренду та місію нашого клубу, які досі актуальні, пройшовши багато перешкод, з якими ми стикнулися. Ми залишили наше місто Донецьк, розпочалася одна війна, потім повномасштабна війна, а сутність бренду, місії та всі цінності залишаються актуальними. Наприклад, наш слоган звучить «Поза межами й кордонами», а місія – «Установлювати нові межі й стандарти досконалості у футболі». І це те, що ми робимо завжди: ми встановлюємо нові межі, намагаємося бути поза межами, бо це вже в нашій ДНК, і ми повинні завжди бути лідером у всіх аспектах нашого життя – не має значення, в яких умовах ми знаходимося і що коїться довкола, триває війна, чи мирне життя, чи обставини дуже швидко змінюються. Тому я повернувся до них, і в нас була тривала зустріч. Я попросив їх розробити стратегію для нашого клубу, беручи до уваги цю унікальну ситуацію. Бо якщо розглядати історію футболу, стає зрозуміло, що ми єдиний у світі клуб з такою історією. Клуб, який майже 10 років існує та грає без рідного міста, без уболівальників, які живуть по всьому світу, і продовжує показувати результати. Ми розуміємо, що сьогодні важко отримати гроші на українському ринку, бо телебачення нічого не дає, ми граємо без глядачів, спонсори майже зникли і таке інше. Ми усвідомлюємо, що єдине джерело доходу знаходиться за кордоном. Так, розуміємо, що в нас є трансфери, бонуси від УЄФА, ніхто цього не заперечує, але нам необхідно інвестувати й досягати фінансових результатів на ринках, де такі фінансові результати можливі. Тому я дуже радий, що ми граємо в Гамбурзі, бо майже на всіх іграх маємо повний стадіон. Фінансові результати таких матчів – чудові. На мою думку, це найкраще рішення, яке ми ухвалили. Наразі ми намагаємося розвивати комерційні футбольні школи. Наприклад, зараз ми відкрили одну школу у Варшаві, далі хочемо вийти за межі Європи, щоб рухатися у цьому напрямку. І коли я обговорив усі ці питання з Interbrand, то підкреслив усі ці аспекти, і після нашої розмови вони сказали, що я маю рацію, що ми – унікальний клуб і маємо скористатися цією ситуацією, власною унікальністю, що ми повинні змінити стратегію й адаптувати її до умов, у яких живемо. Тому зараз ми на шляху формування нової стратегії клубу.

– Одним зі способів, яким ви намагалися зібрати кошти, було проведення спарингів з міжнародними клубами. Один матч відбувся в Лондоні з «Тоттенгемом», інший грали в Японії з ФК «Авіспа Фукуока». Наскільки важливі ці зустрічі і чи ви намагатиметеся провести більше таких матчів 2024 року?
– Це частина нашої нової стратегії. Я вірю, що вона повинна бути внесена в документ, який розробить Interbrand. Ідеться про те, що товариські матчі є значущою частиною нашого розвитку, тому що для нас дуже важливо грати ці поєдинки, щоб збирати кошти для допомоги і благодійних внесків на підтримку українського народу, українських військових, біженців, усіх, хто постраждав через цю війну, у тому числі військовослужбовців із дуже важкими пораненнями. Є чимало інших аспектів, тож для нас ці матчі є прерогативою номер один. І ми продовжуємо йти в цьому напрямі, намагаємося знайти інші клуби, які погодяться на ці ігри, бо для нас це дуже важливо.

– «Шахтар» беззаперечно має довгу історію у європейському футболі й турнірах УЄФА. Я хочу вас запитати про Європейську Суперлігу. Її намагалися відновити кілька разів. Як ви до цього ставитеся і наскільки важливо, щоб головні футбольні зацікавлені сторони разом виступали проти неї?
– Знаєте, мені важко це обговорювати. По-перше, коли з’явилися новини про те, що A22 виграла суд, за дві години ми вже опублікували заяву клубу, що підтримуємо УЄФА і президента УЄФА Александера Чеферіна. І багато клубів, я так розумію, що майже 90%, зробили так само, опублікувавши заяви на своїх сайтах. Ми також маємо спеціальну групу в WhatsApp. Тож усі підтримують УЄФА. Я не розумію Суперлігу, я не розумію її сутність і чому ми повинні щось змінювати, якщо в нас є така організація, як УЄФА, і під її егідою ми маємо досить непогані, добре структуровані змагання. Бо якщо ви порівняєте з тим, як було 10 років тому, вони сьогодні дуже змінилися на краще і завжди збільшують кошти, які ми отримуємо, вони збільшують кількість матчів, збільшують кількість змагань, наприклад, з’явилася Ліга конференцій, якої раніше не було. Вони залучили багато клубів, охопили майже всі ліги, не всі клуби, але кількість клубів, що беруть участь у європейських змаганнях, значно зросла. Тому я не розумію, навіщо нам потрібно щось змінювати. Для мене найважливішим з того, що робить УЄФА, є залучення європейських клубів до європейських турнірів та їх фінансова підтримка. І стосовно всього того, що я перелічив, усі цифри тільки зростають. Тому я не розумію, чому ми маємо звертати увагу на ці, на мою думку, несерйозні питання. Можливо, вони є серйозними для дуже багатих клубів, але в Європі є не тільки 25 клубів, треба приділяти увагу всій футбольній спільноті і, що найважливіше, сприяти розвитку футболу по всій Європі. Інакше сенсу немає. Інакше A22 штовхає нас до того, що не потрібно йти на стадіони, просто увімкніть телевізор і дивіться, як топклуби грають один з одним. І це все? Це багаті клуби, і вони стають іще багатшими, а інші зникають. Деякі навіть зникають через те, що для них отримувати такі бонуси від УЄФА є дуже критичним питанням з фінансової точки зору. Тому, по-перше, я за футбол, я підтримую футбол як гру, і ми повинні її популяризувати, просувати цю ідею. Але те, про що ми зараз говоримо, Суперліга, це не про гру, а просто про гроші, тільки про гроші.