Надзвичайно щасливий повернутися до Шахтаря
11 липня 2024 р.
|
Півзахисник «Шахтаря» Педріньйо – про повернення до клубу, особисті зміни та цілі на майбутнє
– Педріньйо, ласкаво просимо додому! Розкажи, чи відчуваєш атмосферу домівки та як минула твоя зустріч з товаришами й тренерським штабом?
– Дуже дякую! Я надзвичайно щасливий повернутися до «Шахтаря». У команді крім мене вже є шестеро бразильців та багато українців. Незалежно від нації я почуваюся як удома і дуже вдячний за те, що мене знову так тепло прийняли. Дякую Богові за можливість бути в «Шахтарі» і бажаю нам успіхів у новому сезоні.
– Через два роки ти повертаєшся до «Шахтаря». Наскільки складно тобі далося це рішення?
– Враховуючи ситуацію в Україні, на жаль, було трошки важко, але передусім я згадував попередні дні та роки в «Шахтарі», і це закарбувалося в моєму серці як дуже хороша подія. Я враховував це, ухвалюючи доволі непросте рішення, але впевнений, що разом із «Шахтарем» зможу досягати нових успіхів як в особистому, так і в командному русі.
– Ти сказав про досвід, який був до війни, тож поговорімо про спогади. Згадай довоєнні часи, коли ти був у команді. Що було найяскравішим для тебе?
– Я прожив у «Шахтарі» дуже багато гарних моментів і вірю в те, що встиг багато досягнути, попри те, що був у команді досить короткий час. Знайшов чимало чудових друзів – як українців, так і бразильців. На жаль, через війну довелося покинути країну. Це було не стільки через мене, скільки через переживання за власну родину. Та я радію поверненню, попри те, що відчувається певна складність. Я переконаний, що саме в «Шахтарі» зможу досягати успіхів і насолоджуватися футболом так само, як робив це два роки тому.
– Одразу згадується твій гол у ворота «Монако». Чи вважаєш, що це найкращий гол у твоїй кар’єрі?
– Без сумніву, це особлива подія. Це був дуже важливий поєдинок у такому великому турнірі та надзвичайно важливий гол у моїй кар’єрі. Я справді був щасливий у той момент, але повинен наголосити, щоб без своїх партнерів я б не зумів цього досягнути. Це спільна командна робота, яку я вдало конвертував у забитий м’яч.
– Як змінився Педріньйо за час відсутності в «Шахтарі»?
– Насправді я не дуже змінився як особистість. Так, я грав два роки в рідному чемпіонаті, але, як і раніше, намагаюся викладатися на максимум щогри. Зараз я повернувся до «Шахтаря» з надією побудувати кар’єру, про яку мріяв з дитинства, і дати команді все, що можу, щоб допомогти її зростанню.
– Чи слідкував увесь цей час за «Шахтарем»? Якщо так, то прокоментуй результати команди і розкажи, з ким спілкувався та підтримував зв’язок.
– Авжеж, я спостерігав за матчами та намагався завжди триматися в курсі подій. У мене тут залишилося дуже багато друзів, і я слідкував за командою, особливо в останньому сезоні. Знаю, що «Шахтар» став чемпіоном та здобув Кубок України. Я був дуже щасливий за клуб, до якого тепер повернувся.
– Знаємо, що Лассіна Траоре тебе дуже чекав. Якщо подивитися на твої соціальні мережі, можна побачити, що він дуже активний у них, крім цього, на зборах ви живете разом. Розкажи про вашу дружбу.
– Траоре – це та людина, з якою я познайомився в перші днів, і нам вдалося побудувати дружні стосунки. Ми не спілкуємося однією мовою, та це не заважає нам товаришувати, і ми залишаємося друзями як на полі, так і поза ним. Коли мене не було в клубі, ми постійно підтримували зв’язок, і сподіваюся, зможемо допомагати один одному з огляду на особистісний та професійний розвиток.
– Наразі ти є найдорослішим легіонером у «Шахтарі». Відчуваєш межу відповідальності над іншими легіонерами?
– Звісно! Я переконаний, що, граючи в такому великому клубі, як «Шахтар», ти завжди маєш певну відповідальність та обов’язок. Я намагаюся бути на одній хвилі з партнерами попри вікову різницю, але якщо можу допомогти своїм досвідом, то завжди готовий поділитися ним з партнерами.
– Чи відомо, на якій позиції тебе планує використовувати Маріно Пушич? Адже ти доволі універсальний гравець, який здатний зіграти як у центрі поля, так і правого вінгера і навіть нападника. Мали розмову щодо цього?
– Так! Думаю, що більше гратиму на своїй рідній позиції. Можу зіграти на місці Траоре, але це не та позиція, на якій я звик грати, і вона не є для мене рідною. Однак готовий грати там, де мене бачить і використовуватиме головний тренер. Проте на своїй рідній позиції, вважаю, я зміг би бути найбільш корисним у команді.
– Який номер обрав та які твої цілі й завдання у «Шахтарі»?
– Мій номер – 38, той, з яким я починав свою професійну кар’єру в «Корінтіансі», і він завжди буде в моєму серці. Щодо моїх цілей, звісно, хочу забивати голи й асистувати, а також прагну стати ключовим гравцем у команді, та моїм основним пріоритетом завжди будуть командні досягнення.
– Твоє побажання вболівальникам «Шахтаря»?
– Передовсім бажаю, щоб ви могли спокійно насолоджуватися футболом, були впевнені в майбутньому та могли разом уболівати за «Шахтар» та підтримувати його.
– Дуже дякую! Я надзвичайно щасливий повернутися до «Шахтаря». У команді крім мене вже є шестеро бразильців та багато українців. Незалежно від нації я почуваюся як удома і дуже вдячний за те, що мене знову так тепло прийняли. Дякую Богові за можливість бути в «Шахтарі» і бажаю нам успіхів у новому сезоні.
– Через два роки ти повертаєшся до «Шахтаря». Наскільки складно тобі далося це рішення?
– Враховуючи ситуацію в Україні, на жаль, було трошки важко, але передусім я згадував попередні дні та роки в «Шахтарі», і це закарбувалося в моєму серці як дуже хороша подія. Я враховував це, ухвалюючи доволі непросте рішення, але впевнений, що разом із «Шахтарем» зможу досягати нових успіхів як в особистому, так і в командному русі.
– Ти сказав про досвід, який був до війни, тож поговорімо про спогади. Згадай довоєнні часи, коли ти був у команді. Що було найяскравішим для тебе?
– Я прожив у «Шахтарі» дуже багато гарних моментів і вірю в те, що встиг багато досягнути, попри те, що був у команді досить короткий час. Знайшов чимало чудових друзів – як українців, так і бразильців. На жаль, через війну довелося покинути країну. Це було не стільки через мене, скільки через переживання за власну родину. Та я радію поверненню, попри те, що відчувається певна складність. Я переконаний, що саме в «Шахтарі» зможу досягати успіхів і насолоджуватися футболом так само, як робив це два роки тому.
– Одразу згадується твій гол у ворота «Монако». Чи вважаєш, що це найкращий гол у твоїй кар’єрі?
– Без сумніву, це особлива подія. Це був дуже важливий поєдинок у такому великому турнірі та надзвичайно важливий гол у моїй кар’єрі. Я справді був щасливий у той момент, але повинен наголосити, щоб без своїх партнерів я б не зумів цього досягнути. Це спільна командна робота, яку я вдало конвертував у забитий м’яч.
– Як змінився Педріньйо за час відсутності в «Шахтарі»?
– Насправді я не дуже змінився як особистість. Так, я грав два роки в рідному чемпіонаті, але, як і раніше, намагаюся викладатися на максимум щогри. Зараз я повернувся до «Шахтаря» з надією побудувати кар’єру, про яку мріяв з дитинства, і дати команді все, що можу, щоб допомогти її зростанню.
– Чи слідкував увесь цей час за «Шахтарем»? Якщо так, то прокоментуй результати команди і розкажи, з ким спілкувався та підтримував зв’язок.
– Авжеж, я спостерігав за матчами та намагався завжди триматися в курсі подій. У мене тут залишилося дуже багато друзів, і я слідкував за командою, особливо в останньому сезоні. Знаю, що «Шахтар» став чемпіоном та здобув Кубок України. Я був дуже щасливий за клуб, до якого тепер повернувся.
– Знаємо, що Лассіна Траоре тебе дуже чекав. Якщо подивитися на твої соціальні мережі, можна побачити, що він дуже активний у них, крім цього, на зборах ви живете разом. Розкажи про вашу дружбу.
– Траоре – це та людина, з якою я познайомився в перші днів, і нам вдалося побудувати дружні стосунки. Ми не спілкуємося однією мовою, та це не заважає нам товаришувати, і ми залишаємося друзями як на полі, так і поза ним. Коли мене не було в клубі, ми постійно підтримували зв’язок, і сподіваюся, зможемо допомагати один одному з огляду на особистісний та професійний розвиток.
– Наразі ти є найдорослішим легіонером у «Шахтарі». Відчуваєш межу відповідальності над іншими легіонерами?
– Звісно! Я переконаний, що, граючи в такому великому клубі, як «Шахтар», ти завжди маєш певну відповідальність та обов’язок. Я намагаюся бути на одній хвилі з партнерами попри вікову різницю, але якщо можу допомогти своїм досвідом, то завжди готовий поділитися ним з партнерами.
– Чи відомо, на якій позиції тебе планує використовувати Маріно Пушич? Адже ти доволі універсальний гравець, який здатний зіграти як у центрі поля, так і правого вінгера і навіть нападника. Мали розмову щодо цього?
– Так! Думаю, що більше гратиму на своїй рідній позиції. Можу зіграти на місці Траоре, але це не та позиція, на якій я звик грати, і вона не є для мене рідною. Однак готовий грати там, де мене бачить і використовуватиме головний тренер. Проте на своїй рідній позиції, вважаю, я зміг би бути найбільш корисним у команді.
– Який номер обрав та які твої цілі й завдання у «Шахтарі»?
– Мій номер – 38, той, з яким я починав свою професійну кар’єру в «Корінтіансі», і він завжди буде в моєму серці. Щодо моїх цілей, звісно, хочу забивати голи й асистувати, а також прагну стати ключовим гравцем у команді, та моїм основним пріоритетом завжди будуть командні досягнення.
– Твоє побажання вболівальникам «Шахтаря»?
– Передовсім бажаю, щоб ви могли спокійно насолоджуватися футболом, були впевнені в майбутньому та могли разом уболівати за «Шахтар» та підтримувати його.