Потрібно думати про безпеку
2 вересня 2024 р.
|
Капітан та півзахисник «Шахтаря» Тарас Степаненко поділився думками щодо недограного матчу з «Кривбасом»
– Тарасе, матч «Кривбас» – «Шахтар» було перервано та перенесено на невідомий строк. Що ти можеш сказати про цю ситуацію і яка атмосфера в команді після цих новин?
– Можу сказати, що я вже маю досвід догравання матчів і того, як сидіти три-чотири рази в приміщенні, коли в Дніпрі ми грали шість годин. Тепер є досвід того, що матч перенесуть. Це дуже складно, але ми розуміємо, що в нас важка ситуація в країні, прифронтові міста завжди під ризиком. І якщо ухвалюють рішення, то задля безпеки краще не догравати. Авжеж, коли ти на емоціях, то хочеш дограти матч, тим більше в нас складний графік, а до Кривого Рогу важко добиратися і тут завжди повітряні тривоги. Але є як є. Чесно кажучи, ми трохи розчаровані, тому що хотіли дограти матч. Казали, що до 23:00 комендантську годину можна було трішки ще притримати, але ми не знаємо. Як я розумію, то досі є тривога, тому так.
– Попри всі моторошні новини «Шахтар» однаково приїхав до Кривого Рогу, аби зіграти цей матч. Яким чином ти як капітан підтримуєш молодих гравців та іноземців?
– Після того, що сталося в Кривому Розі, я переживав, моя родина переживала, знаю, що дружини футболістів дуже переживали. Іноземці – тут зрозуміло: вони приїхали до іншої країни й були перелякані, але зібралися. Для нас створили умови: ми переночували в іншому місті, їхали на гру дві години автобусом – і почали цей матч, грали, але недограли. Це тяжко, це не дуже приємно, і мені здається, що на безпеку більше повинні звертати увагу ті люди, які організовують наші турніри, які організовують матчі. Тому що це, якщо чесно, не смішно. І я вважаю, що це не завжди правильно.
– Поговорімо трохи про позитивне: ти відзначився забитим м’ячем. Які емоції мав після гола?
– Я давно не забивав, і завжди приємно відзначитися в такому важкому матчі. Мене молодший син просив забити гол, казав: «Папа, коли ти вже заб’єш?». Тому я дружині одразу набрав, вона йому показала – він зрадів. Гол – це завжди класно, круто! Тим більше ми повели в рахунку, тому я відчув позитивні емоції.
– Разом з іншими збірниками ти вирушаєш до національної команди. Які цілі ставиш собі зі збірною України?
– Думаю, ми зберемося і будуть певні завдання, які нам поставлять тренер, президент УАФ, а ми повинні їх виконувати. Гадаю, завдання одне – зробити все, щоб виграти матчі та вийти з групи, що дає нам право, як я розумію, потім грати в плейоф за вихід на чемпіонат світу. Хоча там постійно щось змінюють, я точно не знаю, але розумію, що такі будуть цілі. Вважаю, у нас, у принципі, зараз така команда, що ми можемо їх досягти.
– Можу сказати, що я вже маю досвід догравання матчів і того, як сидіти три-чотири рази в приміщенні, коли в Дніпрі ми грали шість годин. Тепер є досвід того, що матч перенесуть. Це дуже складно, але ми розуміємо, що в нас важка ситуація в країні, прифронтові міста завжди під ризиком. І якщо ухвалюють рішення, то задля безпеки краще не догравати. Авжеж, коли ти на емоціях, то хочеш дограти матч, тим більше в нас складний графік, а до Кривого Рогу важко добиратися і тут завжди повітряні тривоги. Але є як є. Чесно кажучи, ми трохи розчаровані, тому що хотіли дограти матч. Казали, що до 23:00 комендантську годину можна було трішки ще притримати, але ми не знаємо. Як я розумію, то досі є тривога, тому так.
– Попри всі моторошні новини «Шахтар» однаково приїхав до Кривого Рогу, аби зіграти цей матч. Яким чином ти як капітан підтримуєш молодих гравців та іноземців?
– Після того, що сталося в Кривому Розі, я переживав, моя родина переживала, знаю, що дружини футболістів дуже переживали. Іноземці – тут зрозуміло: вони приїхали до іншої країни й були перелякані, але зібралися. Для нас створили умови: ми переночували в іншому місті, їхали на гру дві години автобусом – і почали цей матч, грали, але недограли. Це тяжко, це не дуже приємно, і мені здається, що на безпеку більше повинні звертати увагу ті люди, які організовують наші турніри, які організовують матчі. Тому що це, якщо чесно, не смішно. І я вважаю, що це не завжди правильно.
– Поговорімо трохи про позитивне: ти відзначився забитим м’ячем. Які емоції мав після гола?
– Я давно не забивав, і завжди приємно відзначитися в такому важкому матчі. Мене молодший син просив забити гол, казав: «Папа, коли ти вже заб’єш?». Тому я дружині одразу набрав, вона йому показала – він зрадів. Гол – це завжди класно, круто! Тим більше ми повели в рахунку, тому я відчув позитивні емоції.
– Разом з іншими збірниками ти вирушаєш до національної команди. Які цілі ставиш собі зі збірною України?
– Думаю, ми зберемося і будуть певні завдання, які нам поставлять тренер, президент УАФ, а ми повинні їх виконувати. Гадаю, завдання одне – зробити все, щоб виграти матчі та вийти з групи, що дає нам право, як я розумію, потім грати в плейоф за вихід на чемпіонат світу. Хоча там постійно щось змінюють, я точно не знаю, але розумію, що такі будуть цілі. Вважаю, у нас, у принципі, зараз така команда, що ми можемо їх досягти.