Чудова реакція від команди в другому таймі
7 квітня 2025 р.
|
Пресконференція головного тренера «Шахтаря» Маріно Пушича після матчу УПЛ з «Вересом» (3:0)
– Маріно, скажіть, будь ласка, чим вас вразив суперник у перші 60 хвилин? Чи, можливо, ви в цей час навіть хвилювалися за підсумковий результат? (Київ FM)
– Ми знали суперника, і трапилося все те, на що я очікував. Ми багато аналізували їхню гру. Взагалі вони діяли майже так само, як і в попередній нашій грі на виїзді, яка завершилась нічиєю 1:1. Тоді в нас було багато моментів, ми мали вигравати той матч, але отримали нічию. Зараз ми побачили майже такий самий сценарій, адже суперник час від часу застосовував високий блок, а в основному діяв у середньому та низькому блоці, добре захищаючись. Складна команда та дуже небезпечна під час виходів з оборони в атаку. Це те, на що ми розраховували, те, про що ми знали. Але в першому таймі ми допомогли їм показати свої сильні сторони своєю необережною грою з м’ячем, поганими рішеннями в побудові атак. Мабуть, за перші десять хвилин ми десь п’ять-шість разів втрачали м’яч абсолютно невиправдано. Десять або п’ятнадцять хвилин у першій половині ми грали дуже добре, створили кілька непоганих нагод, а потім знову втратили стабільність. У першому таймі наша гра коливалась. До цього додався суперник, дуже небезпечний та вмілий у контратаках, – і ми дозволили їм використовувати свої сильні сторони. У першій половині нам не вдавалося знаходити правильні й логічні рішення з м’ячем. Кілька разів нам пощастило в контратаках, ми могли б забивати, але загалом я залишився зовсім незадоволений першим таймом. Я дав це зрозуміти дуже чітко в роздягальні під час перерви.
– Друге запитання стосується Кевіна: коли він святкував свій гол, то зробив усе, що могло призвести до травми. Чи будете ви розмовляти з ним та пояснювати, що не варто так ризикувати? (Київ FM)
– Коли гравець щасливий – це чудово, треба за нього радіти. Він забив прекрасний гол після хорошої атаки і був дуже щасливим, тож йому хотілося це відсвяткувати. Я вважаю, Кевін зараз дуже сумлінно попрацював для команди – і не лише через забитий гол. У певний момент було достатньо одного погляду в його очі, щоб зрозуміти: час робити заміну. Він виконав свою роботу. Але якщо гравець щасливий – він щасливий, і це треба святкувати. Це спосіб виразити емоції, я люблю бачити емоції. Сподіваюся, з ним нічого серйозного.
– Скажіть, будь ласка, чому ви обрали саме цей стадіон на матч, адже ви грали тут, наскільки я памʼятаю, лише раз? Ви гратимете тут ще чи поїдете знову до Львова? (Подкаст «Чистий футбол»)
– Думаєте, у нас є домашні ігри? Ні, у нас немає домашніх ігор. ФК «Шахтар» завжди грає на виїзді, на жаль. І хоча це гарний стадіон, невеликий, затишний, ми не можемо назвати його домом. Зазвичай наші домашні ігри проходять у Львові. Якщо можна їх назвати домашніми, але ми намагаємося створити десь відчуття дому. Мушу сказати, я вже тут більш ніж півтора року, звик грати всі ігри, як виїзні. Але що мені дуже подобається, так це те, що, де б ми не грали так звані домашні матчі, ми бачимо багато вболівальників «Шахтаря». Я дуже поважаю цих людей, які приходять на наші ігри скрізь: на «Арені Львів», «Лівому березі», на інших стадіонах. Велика повага. За таких обставин, не маючи власного стадіону, вони все одно приходять підтримати команду. Дякую вам!
– Містере, перш за все хочу подякувати вам за слова про домашні матчі – це насправді дуже важливо. Моє запитання таке: ми побачили зовсім інший другий тайм. Що саме ви сказали гравцям у роздягальні? Можливо, щось на кшталт: хлопці, якщо ми зараз програємо, то можемо забути про чемпіонство. Тож виходимо і викладаємось на повну? (Асоціація футзалу України)
– Ні, я не можу вам цього сказати. Але можу сказати, що я не був задоволений нашою грою в першій половині. Але тут справа не тільки в цьому, моє завдання також полягає в тому, щоб допомогти команді, змінити її на краще, змінювати тактику під час гри, робити заміни, щоб додати нової енергії, і таке інше. Після першої розмови щодо наших дій у першому таймі, моїх емоцій для мене завжди дуже важливими є мої наступні думки. На них я зосереджуюся найбільше, аби зрозуміти, як допомогти команді в другій половині. Так усе проходить. Звісно, я не можу сказати точно, про що ми говорили, адже все, що трапляється в роздягальні, там і залишається. Я завжди намагаюся допомогти своїй команді. Навіть якщо ви граєте добре, завжди можна краще. А тим більше коли гра не йде, як у нас у першому таймі, я маю знайти рішення, яке допоможе змінити хід матчу та привести команду до перемоги. Власне, саме це і сталося цього разу в другому таймі після нашої розмови. Я дуже радий, що гравці слухають і дотримуються моїх настанов, намагаються діяти так, як я їм кажу. Вони заслуговують на компліменти за другу половину. Я похвалив їх у роздягальні. Скажу ще: особливі компліменти отримали хлопці, які вийшли на заміну. Педріньйо вийшов після перерви і добре попрацював, Назарина, Лассіна, Егіналду, навіть молодий Глущенко вийшов на останніх хвилинах – усі вони додали потрібної енергії, допомогли команді своїми якостями. Це добре, це сила «Шахтаря». Усі, хто вийшов на заміну, зробили свій внесок у кінцевий результат. Я був дуже радий це бачити. Чудова реакція від команди в другому таймі на першу половину.
– Це вже друга гра поспіль, коли ваша команда виходить із сімома легіонерами в стартовому складі. Наскільки такий підхід, така архітектура команди буде системоутворюючою для «Шахтаря» на перспективу? (Київ FM)
– Ні, тут річ у побудові команди. У мене в розпорядженні є ці гравці, тому я ухвалюю певні логічні рішення. Треба мати на увазі, що троє українських футболістів, які зазвичай багато грали, покинули клуб під час зимової перерви, а двоє молодих бразильців приєдналися до нас. Тому тут маємо певний баланс. Нагадаю, що я був одним із небагатьох, або навіть єдиним тренером в історії клубу, який грав свою першу кампанію в Лізі чемпіонів з десятьма українськими гравцями і тільки одним легіонером. Я не дивлюся на національність, я намагаюся зробити конкурентоспроможну команду, яка буде здатна чогось досягти. Зараз у нас 50 на 50, або, можливо, іноземних гравців навіть більше, ніж українців. Тому мій вибір на користь легіонерів є цілком логічним. Але в мене завжди є одне правило. Я завжди наголошую: це український клуб, а отже, у складі мають бути українські футболісти – особливо молоді, перспективні гравці. Я завжди намагаюся давати їм ігровий час, як ви могли побачити, наприклад, у випадку з Глущенком. Минулого року Цуканов дебютував за команду. Я приділяю цьому особливу увагу, адже вважаю дуже важливим. Так, я тут заради «Шахтаря», але я також намагаюся зробити свій внесок у розвиток українського футболу та молодих гравців. Такою є моя точка зору. Іноді баланс може трохи змінюватися, як, наприклад, зараз або в минулому матчі. Але все одно я кажу своїй команді, що в «Шахтарі» є тільки одна національність – «шахтарська». Це важливо знати. Думаю, я відповів на ваше запитання щодо балансу – скільки гравців я маю обирати і на які позиції. Але загалом у нас «шахтарська» ментальність, «шахтарська» національність, національність «гірники».
– Зараз за першу команду грає Антон Глущенко, раніше ви підпускали до основи Цуканова. А чи є в молодіжній команді ще гравці, яких ви у найближчому майбутньому могли б залучати до головної команди? (ua.tribuna.com)
– Це завжди цілий процес. Під час наших тренувальних зборів я завжди запрошую кількох молодих гравців потренуватися з нами, щоб подивитися на них ближче. Я робив це минулого літа, а також під час цієї зимової перерви. Дрозд часто перебуває з нами, також інші хлопці. Я люблю переглядати молодих футболістів, але з більш близького ракурсу, тому запрошую їх на наші тренування та іноді на спаринги. Я хочу бачити їх у дії, адже це зовсім інше, ніж дивитися на відео. Так, можливо, що в майбутньому до нас приєднаються двоє-троє футболістів чи навіть більше. Але ви тут також залежите від поколінь, їхніх конкретних якостей. Особливо важливо, хто саме зараз перебуває на їхніх позиціях, адже їм доведеться боротися за своє місце. Можливо, деяких футболістів треба віддати в оренду на короткий період, щоб вони повернулися кращими. А можливо, треба більше з нами тренуватися, набиратися досвіду, а потім – в оренду. Це цілий великий процес, на який я завжди дивлюся та намагаюся знайти хороше рішення для гравця, що буде кращим для його розвитку. Тож, можливо, більше юнаків приєднається до першої команди, але це вже в майбутньому, на мою думку.
– Пане Маріно, ви свого часу заявляли, що боротьба за чемпіонство завершена, потім сказали, що ще ні. Тож станом на зараз, 6 квітня, «Шахтар» у грі, бореться за чемпіонство? (Київ FM)
– Не можу пригадати ті слова. Дивіться, я сказав певні речі з реалістичної точки зору на той момент. Але всі, хто знайомий зі мною, знають, що я – боєць. Я ніколи не здаюсь. Інакше я, мабуть, не приїхав би в Україну в такий період, якби не був таким. Тому моя команда завжди битиметься до кінця. Це однозначно. Це частина мого характеру, і це те, що я завжди намагаюся передати своїй команді. Тоді я просто намагався пояснити, що буде дуже складно. Спочатку ми провели чудові ігри з «Кривбасом» і «Карпатами», а потім побачили, наскільки несправедливим та жорстким може бути футбол – зіграли внічию. У той момент ми втратили свій шанс наздогнати потяг. Це розчаровує. Я завжди кажу, що все закінчиться, коли справді закінчиться. До того моменту, можете бути впевнені, моя команда буде битися з моєю силою духу до самого кінця.
– Моє запитання буде стосуватися футзалу. Чи знаєте ви, що одним із партнерів «Шахтаря» є компанія SkyUp Airlines, яка також є партнером команди SkyUp Futsal. В її складі теж грають бразильські футболісти. Чи бачили ви їхні ігри? І який гравець «Шахтаря» міг би досягти значних успіхів у футзалі? (Асоціація футзалу України)
– Ні, я про це не знав, але мені подобається футзал. Я багато років працював саме футзальним тренером на старті кар’єри. Мав змогу працювати з великою кількістю чудових гравців. Це дуже специфічний вид спорту. У нашій грі можна побачити багато впливу футзалу, якщо говорити про короткі комбінації, зони і таке інше. Саме такий футбол мене приваблює. Хоча ми його не показали зараз у першому таймі, проте в другому виходило більше. У моїй команді є чимало гравців, які могли б досягти успіхів у футзалі. Хоча мушу визнати, що це вже зовсім інша історія. Це більш швидка гра, інші правила, м’яч, покриття. Але, якщо подивитися, скільки в нас є технічних футболістів, думаю, багато хто з них став би успішним у футзалі. Якщо дивитися з іншого боку, виходить зовсім інше. На моєму досвіді тільки один футзальний гравець побудував велику кар’єру у футболі – Стевен Бергейс. Він грає в «Аяксі», також виступав за «Феєнорд». Але починав у мене грати у футзал. Після футзалу важко грати на великому полі, треба більше бігати, більший простір. Різні види спорту, небагато гравців можуть опанувати обидва. Я був одним із них. Жартую.
– Ми знали суперника, і трапилося все те, на що я очікував. Ми багато аналізували їхню гру. Взагалі вони діяли майже так само, як і в попередній нашій грі на виїзді, яка завершилась нічиєю 1:1. Тоді в нас було багато моментів, ми мали вигравати той матч, але отримали нічию. Зараз ми побачили майже такий самий сценарій, адже суперник час від часу застосовував високий блок, а в основному діяв у середньому та низькому блоці, добре захищаючись. Складна команда та дуже небезпечна під час виходів з оборони в атаку. Це те, на що ми розраховували, те, про що ми знали. Але в першому таймі ми допомогли їм показати свої сильні сторони своєю необережною грою з м’ячем, поганими рішеннями в побудові атак. Мабуть, за перші десять хвилин ми десь п’ять-шість разів втрачали м’яч абсолютно невиправдано. Десять або п’ятнадцять хвилин у першій половині ми грали дуже добре, створили кілька непоганих нагод, а потім знову втратили стабільність. У першому таймі наша гра коливалась. До цього додався суперник, дуже небезпечний та вмілий у контратаках, – і ми дозволили їм використовувати свої сильні сторони. У першій половині нам не вдавалося знаходити правильні й логічні рішення з м’ячем. Кілька разів нам пощастило в контратаках, ми могли б забивати, але загалом я залишився зовсім незадоволений першим таймом. Я дав це зрозуміти дуже чітко в роздягальні під час перерви.
– Друге запитання стосується Кевіна: коли він святкував свій гол, то зробив усе, що могло призвести до травми. Чи будете ви розмовляти з ним та пояснювати, що не варто так ризикувати? (Київ FM)
– Коли гравець щасливий – це чудово, треба за нього радіти. Він забив прекрасний гол після хорошої атаки і був дуже щасливим, тож йому хотілося це відсвяткувати. Я вважаю, Кевін зараз дуже сумлінно попрацював для команди – і не лише через забитий гол. У певний момент було достатньо одного погляду в його очі, щоб зрозуміти: час робити заміну. Він виконав свою роботу. Але якщо гравець щасливий – він щасливий, і це треба святкувати. Це спосіб виразити емоції, я люблю бачити емоції. Сподіваюся, з ним нічого серйозного.
– Скажіть, будь ласка, чому ви обрали саме цей стадіон на матч, адже ви грали тут, наскільки я памʼятаю, лише раз? Ви гратимете тут ще чи поїдете знову до Львова? (Подкаст «Чистий футбол»)
– Думаєте, у нас є домашні ігри? Ні, у нас немає домашніх ігор. ФК «Шахтар» завжди грає на виїзді, на жаль. І хоча це гарний стадіон, невеликий, затишний, ми не можемо назвати його домом. Зазвичай наші домашні ігри проходять у Львові. Якщо можна їх назвати домашніми, але ми намагаємося створити десь відчуття дому. Мушу сказати, я вже тут більш ніж півтора року, звик грати всі ігри, як виїзні. Але що мені дуже подобається, так це те, що, де б ми не грали так звані домашні матчі, ми бачимо багато вболівальників «Шахтаря». Я дуже поважаю цих людей, які приходять на наші ігри скрізь: на «Арені Львів», «Лівому березі», на інших стадіонах. Велика повага. За таких обставин, не маючи власного стадіону, вони все одно приходять підтримати команду. Дякую вам!
– Містере, перш за все хочу подякувати вам за слова про домашні матчі – це насправді дуже важливо. Моє запитання таке: ми побачили зовсім інший другий тайм. Що саме ви сказали гравцям у роздягальні? Можливо, щось на кшталт: хлопці, якщо ми зараз програємо, то можемо забути про чемпіонство. Тож виходимо і викладаємось на повну? (Асоціація футзалу України)
– Ні, я не можу вам цього сказати. Але можу сказати, що я не був задоволений нашою грою в першій половині. Але тут справа не тільки в цьому, моє завдання також полягає в тому, щоб допомогти команді, змінити її на краще, змінювати тактику під час гри, робити заміни, щоб додати нової енергії, і таке інше. Після першої розмови щодо наших дій у першому таймі, моїх емоцій для мене завжди дуже важливими є мої наступні думки. На них я зосереджуюся найбільше, аби зрозуміти, як допомогти команді в другій половині. Так усе проходить. Звісно, я не можу сказати точно, про що ми говорили, адже все, що трапляється в роздягальні, там і залишається. Я завжди намагаюся допомогти своїй команді. Навіть якщо ви граєте добре, завжди можна краще. А тим більше коли гра не йде, як у нас у першому таймі, я маю знайти рішення, яке допоможе змінити хід матчу та привести команду до перемоги. Власне, саме це і сталося цього разу в другому таймі після нашої розмови. Я дуже радий, що гравці слухають і дотримуються моїх настанов, намагаються діяти так, як я їм кажу. Вони заслуговують на компліменти за другу половину. Я похвалив їх у роздягальні. Скажу ще: особливі компліменти отримали хлопці, які вийшли на заміну. Педріньйо вийшов після перерви і добре попрацював, Назарина, Лассіна, Егіналду, навіть молодий Глущенко вийшов на останніх хвилинах – усі вони додали потрібної енергії, допомогли команді своїми якостями. Це добре, це сила «Шахтаря». Усі, хто вийшов на заміну, зробили свій внесок у кінцевий результат. Я був дуже радий це бачити. Чудова реакція від команди в другому таймі на першу половину.
– Це вже друга гра поспіль, коли ваша команда виходить із сімома легіонерами в стартовому складі. Наскільки такий підхід, така архітектура команди буде системоутворюючою для «Шахтаря» на перспективу? (Київ FM)
– Ні, тут річ у побудові команди. У мене в розпорядженні є ці гравці, тому я ухвалюю певні логічні рішення. Треба мати на увазі, що троє українських футболістів, які зазвичай багато грали, покинули клуб під час зимової перерви, а двоє молодих бразильців приєдналися до нас. Тому тут маємо певний баланс. Нагадаю, що я був одним із небагатьох, або навіть єдиним тренером в історії клубу, який грав свою першу кампанію в Лізі чемпіонів з десятьма українськими гравцями і тільки одним легіонером. Я не дивлюся на національність, я намагаюся зробити конкурентоспроможну команду, яка буде здатна чогось досягти. Зараз у нас 50 на 50, або, можливо, іноземних гравців навіть більше, ніж українців. Тому мій вибір на користь легіонерів є цілком логічним. Але в мене завжди є одне правило. Я завжди наголошую: це український клуб, а отже, у складі мають бути українські футболісти – особливо молоді, перспективні гравці. Я завжди намагаюся давати їм ігровий час, як ви могли побачити, наприклад, у випадку з Глущенком. Минулого року Цуканов дебютував за команду. Я приділяю цьому особливу увагу, адже вважаю дуже важливим. Так, я тут заради «Шахтаря», але я також намагаюся зробити свій внесок у розвиток українського футболу та молодих гравців. Такою є моя точка зору. Іноді баланс може трохи змінюватися, як, наприклад, зараз або в минулому матчі. Але все одно я кажу своїй команді, що в «Шахтарі» є тільки одна національність – «шахтарська». Це важливо знати. Думаю, я відповів на ваше запитання щодо балансу – скільки гравців я маю обирати і на які позиції. Але загалом у нас «шахтарська» ментальність, «шахтарська» національність, національність «гірники».
– Зараз за першу команду грає Антон Глущенко, раніше ви підпускали до основи Цуканова. А чи є в молодіжній команді ще гравці, яких ви у найближчому майбутньому могли б залучати до головної команди? (ua.tribuna.com)
– Це завжди цілий процес. Під час наших тренувальних зборів я завжди запрошую кількох молодих гравців потренуватися з нами, щоб подивитися на них ближче. Я робив це минулого літа, а також під час цієї зимової перерви. Дрозд часто перебуває з нами, також інші хлопці. Я люблю переглядати молодих футболістів, але з більш близького ракурсу, тому запрошую їх на наші тренування та іноді на спаринги. Я хочу бачити їх у дії, адже це зовсім інше, ніж дивитися на відео. Так, можливо, що в майбутньому до нас приєднаються двоє-троє футболістів чи навіть більше. Але ви тут також залежите від поколінь, їхніх конкретних якостей. Особливо важливо, хто саме зараз перебуває на їхніх позиціях, адже їм доведеться боротися за своє місце. Можливо, деяких футболістів треба віддати в оренду на короткий період, щоб вони повернулися кращими. А можливо, треба більше з нами тренуватися, набиратися досвіду, а потім – в оренду. Це цілий великий процес, на який я завжди дивлюся та намагаюся знайти хороше рішення для гравця, що буде кращим для його розвитку. Тож, можливо, більше юнаків приєднається до першої команди, але це вже в майбутньому, на мою думку.
– Пане Маріно, ви свого часу заявляли, що боротьба за чемпіонство завершена, потім сказали, що ще ні. Тож станом на зараз, 6 квітня, «Шахтар» у грі, бореться за чемпіонство? (Київ FM)
– Не можу пригадати ті слова. Дивіться, я сказав певні речі з реалістичної точки зору на той момент. Але всі, хто знайомий зі мною, знають, що я – боєць. Я ніколи не здаюсь. Інакше я, мабуть, не приїхав би в Україну в такий період, якби не був таким. Тому моя команда завжди битиметься до кінця. Це однозначно. Це частина мого характеру, і це те, що я завжди намагаюся передати своїй команді. Тоді я просто намагався пояснити, що буде дуже складно. Спочатку ми провели чудові ігри з «Кривбасом» і «Карпатами», а потім побачили, наскільки несправедливим та жорстким може бути футбол – зіграли внічию. У той момент ми втратили свій шанс наздогнати потяг. Це розчаровує. Я завжди кажу, що все закінчиться, коли справді закінчиться. До того моменту, можете бути впевнені, моя команда буде битися з моєю силою духу до самого кінця.
– Моє запитання буде стосуватися футзалу. Чи знаєте ви, що одним із партнерів «Шахтаря» є компанія SkyUp Airlines, яка також є партнером команди SkyUp Futsal. В її складі теж грають бразильські футболісти. Чи бачили ви їхні ігри? І який гравець «Шахтаря» міг би досягти значних успіхів у футзалі? (Асоціація футзалу України)
– Ні, я про це не знав, але мені подобається футзал. Я багато років працював саме футзальним тренером на старті кар’єри. Мав змогу працювати з великою кількістю чудових гравців. Це дуже специфічний вид спорту. У нашій грі можна побачити багато впливу футзалу, якщо говорити про короткі комбінації, зони і таке інше. Саме такий футбол мене приваблює. Хоча ми його не показали зараз у першому таймі, проте в другому виходило більше. У моїй команді є чимало гравців, які могли б досягти успіхів у футзалі. Хоча мушу визнати, що це вже зовсім інша історія. Це більш швидка гра, інші правила, м’яч, покриття. Але, якщо подивитися, скільки в нас є технічних футболістів, думаю, багато хто з них став би успішним у футзалі. Якщо дивитися з іншого боку, виходить зовсім інше. На моєму досвіді тільки один футзальний гравець побудував велику кар’єру у футболі – Стевен Бергейс. Він грає в «Аяксі», також виступав за «Феєнорд». Але починав у мене грати у футзал. Після футзалу важко грати на великому полі, треба більше бігати, більший простір. Різні види спорту, небагато гравців можуть опанувати обидва. Я був одним із них. Жартую.