Хочу за карʼєру в Шахтарі забити голів більше, ніж Луїс Адріано
4 березня 2025 р.
|
Нападник «Шахтаря» Кауан Еліас у великому інтерв’ю для Shakhtar TV розповів про своє дитинство та кумирів, перехід до клубу й адаптацію в Україні, цілі на сезон і футбольні мрії
Наводимо найцікавіші моменти з розмови із новачком «оранжево-чорних». Повну версію інтерв’ю дивіться на офіційному YouTube-каналі «Шахтаря».
– Кауане, якби тобі поставили завдання розказати про себе як про людину, що б ти розповів?
– Вважаю, я завжди намагаюся бути тим, ким є, тішити власну родину, бути гідним сином батьків і представником своєї сім’ї. Також бути професіоналом своєї справи. Оскільки я нападник, то намагаюся відзначатися забитими м’ячами, давати користь команді. Зараз я опинився у новому чемпіонаті, який дійсно є дуже екзотичним для мене. Доведеться багато чого вивчити, але це той челендж, з яким мені дуже приємно зіткнутися.
– А якщо детальніше говорити про футбольний бік, то який ти за профайлом гравець? Які маєш сильні якості?
– Передусім, вважаю, швидкість, дриблінг і завершення. Також уміння правильно обирати позицію, знаходити правильне місце в слушний час і, як я вже сказав, у завершальній фазі реалізовувати голи та робити асисти.
– Зараз у тебе певний момент, що можна порівняти з тим, коли дитина залишає рідний дім та починає доросле життя. У твоєму випадку ти покинув рідний «Флуміненсе» й продовжив свій шлях у «Шахтарі». Як почуваєшся в цей період?
– Усе добре, я дуже щасливий. Не розглядаю це як якусь погану зміну чи погану річ. Це нова країна, новий виклик для мене. Звісно, потребую певного часу, аби адаптуватися, акліматизуватися в новій країні, на новому континенті, але я вважаю, що все має бути добре, і точно все буде добре! Я ж зі свого боку робитиму все, щоб у «Шахтарі» мій період минув позитивно.
– Чи правда, що свого часу саме твій дідусь Жозе Еліас посприяв тому, щоб ти став професійним футболістом? Розкажи про його роль у твоєму житті.
– Безумовно, дідусь – дуже важлива людина в моєму житті, він має почесне місце в моїй біографії. Усі близькі мене підтримували, але дідусь дійсно посідає особливе місце, оскільки по суті був тим, хто привів мене у футбол, подарував емоцію гри мільйонів, хто допомагав, навіть банально логістично, щоб я міг добиратися на матчі. Він придбав мені бутси, завжди був моєю підтримкою – як футбольний уболівальник і близька людина. Він був тим, хто завжди вірив у мене, хто був поруч, не припиняв вірити в мій футбольний потенціал. Це людина, яка дійсно відіграла важливу роль у моєму становленні як особистості та професійного футболіста.
– У своєму першому інтерв’ю як гравця «Шахтаря» ти розповів, яким чином дізнався про інтерес з боку донецького клубу. Можеш пригадати той момент?
– Так, безумовно, охоче розповім цю історію. Усе почалося одного дня, коли я повертався з тренування з «Флуміненсе». Я прийшов додому і побачив гостей, яких точно не очікував побачити, з якими згодом розмовляв мій батько, і це справді стало для мене несподіванкою. Особливо те, що ці люди запропонували пообідати, – це здивувало мене ще більше. Згодом краєм вуха я почув згадку про «Шахтар», про те, що є інтерес до мого переходу, що клуб розглядає мене як підсилення для боротьби в чемпіонаті України і загалом на довгі роки. Чесно, я був максимально шокований, сів у крісло, щоб усвідомити все, що трапилося. Я дійсно не міг повірити, що це правда, що це не мій сон. Авжеж, після шоку з’являється емоція щастя. І я зрадів, що це виявився не сон…
– Ти розповідав, що перед переходом до «Шахтаря» радився з Дугласом Костою. Що він тобі розказав про клуб?
– Ми з ним зідзвонилися, я хотів розпитати його про клуб, про те, як узагалі тут усе влаштовано. Він дуже мені допоміг, розповів про бразильську діаспору, про загальну обстановку в клубі, як усе відбувається, і щиро зауважив, що він дійсно був радий знаходитися в «Шахтарі», що провів тут чудові роки життя. Безумовно, він наполегливо рекомендував мені приєднатися до команди, від нього я почув лише схвальні відгуки про цей потенційний трансфер. Тож він дуже мені допоміг і також відіграв важливу роль в ухваленні мною цього рішення.
– Після трансферу медіаслужба клубу презентувала тебе вболівальникам як Game Changer, тобто гравцем, який здатен змінити хід подій на користь команди. Як ти думаєш, чи вдасться тобі кардинально вплинути на результативність?
– Я приїхав сюди, аби допомагати команді, і я дійсно вважаю, що маю всі підстави розглядати себе як Game Changer для кожного матчу, як ви наголосили. Я тут, і це моя мета. Хочу допомагати команді й водночас відзначатися особистими досягненнями.
– В українських ЗМІ проводять паралелі між тобою та колишніми нападниками «Шахтаря». Пишуть, зокрема, таке: «В Еліасі поєднуються працездатність та зарядженість на боротьбу Луїса Адріано, холоднокровність Едуардо, а також шикарний фінішинг Факундо Феррейри». Чи погоджуєшся ти з такими порівняннями?
– Так, схильний погодитися. З Факундо Феррейрою я особисто не знайомий, але з двома іншими – так, знайомі. Вважаю, це дійсно дуже гарний комплімент для мене, приємна ознака того, що я маю потенціал і можливість для зростання, якщо мене порівнюють з такими видатними гравцями. Звичайно, я робитиму все, аби реалізувати ці очікування.
– А хто з бразильських ексгравців «Шахтаря» тобі ще імпонував?
– Дуглас Коста, Марлон, який також виступав за «Флуміненсе». Також Педріньйо, я знав про нього, коли він ще вперше з’явився в «Шахтарі». Авжеж, Тете та Луїс Адріано – він дуже відомий у Бразилії.
– До речі, Луїс Адріано зіграв за «Шахтар» 266 матчів, забив 128 мʼячів і є найкращим бомбардиром в історії клубу. А скільки голів ти хотів би забити за «Шахтар»?
– Я хочу відзначатися, наскільки часто це можливо. Луїс Адріано дійсно дуже видатна постать в історії клубу, людина, яка забила дуже багато важливих м’ячів, однак я хочу за свою кар’єру в «Шахтарі» забити як мінімум на один гол більше, ніж він.
– У багатьох футболістів є свої спеціальні святкування голів. Як відзначаєш забиті мʼячі ти і чи може розказати, що це означає?
– Авжеж, поділюся з вами. Маю лише одне святкування. Я роблю один спеціальний жест. Насправді тут немає якогось конкретного сенсу, але так історично склалося, що мій друг називав мене «матадор», що перекладається як убивця. Якщо я не помиляюся, це трапилося в одному фільмі, мені просто сподобалося, прижилося і стало невеличкою традицією.
– Чи можеш назвати трьох найкращих бразильських футболістів, які є твоїми кумирами?
– Передовсім зауважу, що не розміщу в цьому списку Пеле, оскільки він геть з іншої планети, футболіст зовсім іншого рівня. Першим буде Неймар, другим – Роналдо, а на третьому місці Роналдіньйо.
– Чому саме вони? Чим тобі подобалася їхня гра?
– Мабуть, Неймар, адже пік його кар’єри припав на моє дитинство, пам’ятаю його гру за «Сантос», це було щось неймовірне. Роналдо – феномен, також щось неймовірне, людина, яка закохала багатьох у футбол, він міг дійсно перевертати гру на користь своєї команди, відзначався яскравими м’ячами. Власне, такими ж характеристиками можна нагородити й Роналдіньйо. Людина, яка закохала мільйони у футбол, чому футбол і називається грою мільйонів.
– Ти вже дебютував за «Шахтар» в УПЛ. Чим, на твою думку, відрізняється український та бразильський футбол?
– Вважаю, у Бразилії більш видовищний футбол з погляду мистецтва, скажімо так. Є більше часу на ухвалення рішень, більше часу, аби пограти з м’ячем, створити видовище, також менший акцент на фізичному аспекті гри. В Україні ж чемпіонат дуже цікавий, я відчув це у першій же грі. Більший акцент на фізичній готовності, на активності переміщень з м’ячем, тому ця інтенсивність ще незвична для мене, але дуже подобається.
– А що можеш сказати щодо відмінностей погодних умов?
– Тут дуже відрізняється. Я звик, що в Бразилії нормальна ситуація, коли ти виходиш на вулицю і в тебе +40 градусів. Звісно, зараз обставини інакші, однак я переконаний, що це жодним чином не впливатиме на нашу підготовку до гри, я в процесі адаптації, тим більше в нас команда, де велика бразильська діаспора, і це для мене теж значний плюс. А взагалі мені подобається холод, тому, вважаю, адаптація не триватиме довго.
– Ти ще не встиг подивитися міста окрім Львова, але перші враження про Україну та українців у тебе вже є. Які ці враження?
– Люди в Україні дуже приємні. Я ще тут недовго, але дійсно відчув, наскільки тепло нас зустріли. Якщо ми говоримо про якісь архітектурні особливості, то Львів дуже відрізняється від бразильських міст, вулиці та загалом інфраструктура інша. Але мені приємно тут бути, і я шукатиму нагоди, аби подивитися більше українських міст.
– Яку мету ти ставиш собі на цей сезон із «Шахтарем» та скільки голів плануєш забити?
– Як я завжди кажу, передусім хочу здобувати перемоги, вигравати трофеї, стати чемпіоном, пройти успішно кваліфікацію Ліги чемпіонів. І, звісно, особисто ставати кращим як футболіст, забивати голи. Якщо говорити про якусь конкретну цифру, не зможу, на жаль, відповісти, але нехай буде така, якої буде достатньо, щоб ми стали найкращими в Україні.
– А якщо говорити про твої мрії та цілі на більший проміжок часу, то яким ти бачиш своє футбольне життя за п’ять років?
– Мабуть, основною ціллю є зіграти за національну збірну Бразилії. Щодо клубного футболу, то це – вигравати матчі й здобувати чемпіонства, зіграти в Лізі чемпіонів та постійно продовжувати зростати як футболіст.
– На завершення нашої розмови що ти хотів би сказати всім уболівальникам «Шахтаря»?
– Дякую вболівальникам за турботу, за ту підтримку, яку я вже встиг відчути навіть протягом такого короткого проміжку часу. Я щиро радий долучитися до команди, разом з вами здобувати нові звитяги! Авжеж, зараз ми опинилися в непростій турнірній ситуації, доведеться дуже плідно попрацювати, та я переконаний, що в усіх нас чудовий бекграунд, гарні можливості змінити ситуацію на свою користь. А вам я хочу подякувати за всю вашу підтримку!
– Кауане, якби тобі поставили завдання розказати про себе як про людину, що б ти розповів?
– Вважаю, я завжди намагаюся бути тим, ким є, тішити власну родину, бути гідним сином батьків і представником своєї сім’ї. Також бути професіоналом своєї справи. Оскільки я нападник, то намагаюся відзначатися забитими м’ячами, давати користь команді. Зараз я опинився у новому чемпіонаті, який дійсно є дуже екзотичним для мене. Доведеться багато чого вивчити, але це той челендж, з яким мені дуже приємно зіткнутися.
– А якщо детальніше говорити про футбольний бік, то який ти за профайлом гравець? Які маєш сильні якості?
– Передусім, вважаю, швидкість, дриблінг і завершення. Також уміння правильно обирати позицію, знаходити правильне місце в слушний час і, як я вже сказав, у завершальній фазі реалізовувати голи та робити асисти.
– Зараз у тебе певний момент, що можна порівняти з тим, коли дитина залишає рідний дім та починає доросле життя. У твоєму випадку ти покинув рідний «Флуміненсе» й продовжив свій шлях у «Шахтарі». Як почуваєшся в цей період?
– Усе добре, я дуже щасливий. Не розглядаю це як якусь погану зміну чи погану річ. Це нова країна, новий виклик для мене. Звісно, потребую певного часу, аби адаптуватися, акліматизуватися в новій країні, на новому континенті, але я вважаю, що все має бути добре, і точно все буде добре! Я ж зі свого боку робитиму все, щоб у «Шахтарі» мій період минув позитивно.
– Чи правда, що свого часу саме твій дідусь Жозе Еліас посприяв тому, щоб ти став професійним футболістом? Розкажи про його роль у твоєму житті.
– Безумовно, дідусь – дуже важлива людина в моєму житті, він має почесне місце в моїй біографії. Усі близькі мене підтримували, але дідусь дійсно посідає особливе місце, оскільки по суті був тим, хто привів мене у футбол, подарував емоцію гри мільйонів, хто допомагав, навіть банально логістично, щоб я міг добиратися на матчі. Він придбав мені бутси, завжди був моєю підтримкою – як футбольний уболівальник і близька людина. Він був тим, хто завжди вірив у мене, хто був поруч, не припиняв вірити в мій футбольний потенціал. Це людина, яка дійсно відіграла важливу роль у моєму становленні як особистості та професійного футболіста.
– У своєму першому інтерв’ю як гравця «Шахтаря» ти розповів, яким чином дізнався про інтерес з боку донецького клубу. Можеш пригадати той момент?
– Так, безумовно, охоче розповім цю історію. Усе почалося одного дня, коли я повертався з тренування з «Флуміненсе». Я прийшов додому і побачив гостей, яких точно не очікував побачити, з якими згодом розмовляв мій батько, і це справді стало для мене несподіванкою. Особливо те, що ці люди запропонували пообідати, – це здивувало мене ще більше. Згодом краєм вуха я почув згадку про «Шахтар», про те, що є інтерес до мого переходу, що клуб розглядає мене як підсилення для боротьби в чемпіонаті України і загалом на довгі роки. Чесно, я був максимально шокований, сів у крісло, щоб усвідомити все, що трапилося. Я дійсно не міг повірити, що це правда, що це не мій сон. Авжеж, після шоку з’являється емоція щастя. І я зрадів, що це виявився не сон…
– Ти розповідав, що перед переходом до «Шахтаря» радився з Дугласом Костою. Що він тобі розказав про клуб?
– Ми з ним зідзвонилися, я хотів розпитати його про клуб, про те, як узагалі тут усе влаштовано. Він дуже мені допоміг, розповів про бразильську діаспору, про загальну обстановку в клубі, як усе відбувається, і щиро зауважив, що він дійсно був радий знаходитися в «Шахтарі», що провів тут чудові роки життя. Безумовно, він наполегливо рекомендував мені приєднатися до команди, від нього я почув лише схвальні відгуки про цей потенційний трансфер. Тож він дуже мені допоміг і також відіграв важливу роль в ухваленні мною цього рішення.
– Після трансферу медіаслужба клубу презентувала тебе вболівальникам як Game Changer, тобто гравцем, який здатен змінити хід подій на користь команди. Як ти думаєш, чи вдасться тобі кардинально вплинути на результативність?
– Я приїхав сюди, аби допомагати команді, і я дійсно вважаю, що маю всі підстави розглядати себе як Game Changer для кожного матчу, як ви наголосили. Я тут, і це моя мета. Хочу допомагати команді й водночас відзначатися особистими досягненнями.
– В українських ЗМІ проводять паралелі між тобою та колишніми нападниками «Шахтаря». Пишуть, зокрема, таке: «В Еліасі поєднуються працездатність та зарядженість на боротьбу Луїса Адріано, холоднокровність Едуардо, а також шикарний фінішинг Факундо Феррейри». Чи погоджуєшся ти з такими порівняннями?
– Так, схильний погодитися. З Факундо Феррейрою я особисто не знайомий, але з двома іншими – так, знайомі. Вважаю, це дійсно дуже гарний комплімент для мене, приємна ознака того, що я маю потенціал і можливість для зростання, якщо мене порівнюють з такими видатними гравцями. Звичайно, я робитиму все, аби реалізувати ці очікування.
– А хто з бразильських ексгравців «Шахтаря» тобі ще імпонував?
– Дуглас Коста, Марлон, який також виступав за «Флуміненсе». Також Педріньйо, я знав про нього, коли він ще вперше з’явився в «Шахтарі». Авжеж, Тете та Луїс Адріано – він дуже відомий у Бразилії.
– До речі, Луїс Адріано зіграв за «Шахтар» 266 матчів, забив 128 мʼячів і є найкращим бомбардиром в історії клубу. А скільки голів ти хотів би забити за «Шахтар»?
– Я хочу відзначатися, наскільки часто це можливо. Луїс Адріано дійсно дуже видатна постать в історії клубу, людина, яка забила дуже багато важливих м’ячів, однак я хочу за свою кар’єру в «Шахтарі» забити як мінімум на один гол більше, ніж він.
– У багатьох футболістів є свої спеціальні святкування голів. Як відзначаєш забиті мʼячі ти і чи може розказати, що це означає?
– Авжеж, поділюся з вами. Маю лише одне святкування. Я роблю один спеціальний жест. Насправді тут немає якогось конкретного сенсу, але так історично склалося, що мій друг називав мене «матадор», що перекладається як убивця. Якщо я не помиляюся, це трапилося в одному фільмі, мені просто сподобалося, прижилося і стало невеличкою традицією.
– Чи можеш назвати трьох найкращих бразильських футболістів, які є твоїми кумирами?
– Передовсім зауважу, що не розміщу в цьому списку Пеле, оскільки він геть з іншої планети, футболіст зовсім іншого рівня. Першим буде Неймар, другим – Роналдо, а на третьому місці Роналдіньйо.
– Чому саме вони? Чим тобі подобалася їхня гра?
– Мабуть, Неймар, адже пік його кар’єри припав на моє дитинство, пам’ятаю його гру за «Сантос», це було щось неймовірне. Роналдо – феномен, також щось неймовірне, людина, яка закохала багатьох у футбол, він міг дійсно перевертати гру на користь своєї команди, відзначався яскравими м’ячами. Власне, такими ж характеристиками можна нагородити й Роналдіньйо. Людина, яка закохала мільйони у футбол, чому футбол і називається грою мільйонів.
– Ти вже дебютував за «Шахтар» в УПЛ. Чим, на твою думку, відрізняється український та бразильський футбол?
– Вважаю, у Бразилії більш видовищний футбол з погляду мистецтва, скажімо так. Є більше часу на ухвалення рішень, більше часу, аби пограти з м’ячем, створити видовище, також менший акцент на фізичному аспекті гри. В Україні ж чемпіонат дуже цікавий, я відчув це у першій же грі. Більший акцент на фізичній готовності, на активності переміщень з м’ячем, тому ця інтенсивність ще незвична для мене, але дуже подобається.
– А що можеш сказати щодо відмінностей погодних умов?
– Тут дуже відрізняється. Я звик, що в Бразилії нормальна ситуація, коли ти виходиш на вулицю і в тебе +40 градусів. Звісно, зараз обставини інакші, однак я переконаний, що це жодним чином не впливатиме на нашу підготовку до гри, я в процесі адаптації, тим більше в нас команда, де велика бразильська діаспора, і це для мене теж значний плюс. А взагалі мені подобається холод, тому, вважаю, адаптація не триватиме довго.
– Ти ще не встиг подивитися міста окрім Львова, але перші враження про Україну та українців у тебе вже є. Які ці враження?
– Люди в Україні дуже приємні. Я ще тут недовго, але дійсно відчув, наскільки тепло нас зустріли. Якщо ми говоримо про якісь архітектурні особливості, то Львів дуже відрізняється від бразильських міст, вулиці та загалом інфраструктура інша. Але мені приємно тут бути, і я шукатиму нагоди, аби подивитися більше українських міст.
– Яку мету ти ставиш собі на цей сезон із «Шахтарем» та скільки голів плануєш забити?
– Як я завжди кажу, передусім хочу здобувати перемоги, вигравати трофеї, стати чемпіоном, пройти успішно кваліфікацію Ліги чемпіонів. І, звісно, особисто ставати кращим як футболіст, забивати голи. Якщо говорити про якусь конкретну цифру, не зможу, на жаль, відповісти, але нехай буде така, якої буде достатньо, щоб ми стали найкращими в Україні.
– А якщо говорити про твої мрії та цілі на більший проміжок часу, то яким ти бачиш своє футбольне життя за п’ять років?
– Мабуть, основною ціллю є зіграти за національну збірну Бразилії. Щодо клубного футболу, то це – вигравати матчі й здобувати чемпіонства, зіграти в Лізі чемпіонів та постійно продовжувати зростати як футболіст.
– На завершення нашої розмови що ти хотів би сказати всім уболівальникам «Шахтаря»?
– Дякую вболівальникам за турботу, за ту підтримку, яку я вже встиг відчути навіть протягом такого короткого проміжку часу. Я щиро радий долучитися до команди, разом з вами здобувати нові звитяги! Авжеж, зараз ми опинилися в непростій турнірній ситуації, доведеться дуже плідно попрацювати, та я переконаний, що в усіх нас чудовий бекграунд, гарні можливості змінити ситуацію на свою користь. А вам я хочу подякувати за всю вашу підтримку!