Дебют присвячую сімʼї та батьку – він був би радий

– Миколо, сьогодні відбувся твій офіційний дебют за першу команду «Шахтаря». Футбольний шлях ти розпочинав у проєкті «Давай, грай!», і це вперше в історії нашого клубу, що вихованець його дебютує за основу «гірників». Які емоції відчуваєш просто зараз і що це для тебе означає?
– Емоції неперевершені! Як я казав у інтервʼю, якби років 8 тому в мене запитали, чи я гратиму в «Шахтарі», то ніколи б не повірив. Ще з дитинства дивився їх по телебаченню, а зараз граю тут. Тому дуже приємно. І ще: коли їхав на «Давай, грай!», то я не знав, що там будуть селекціонери «Шахтаря». Я тоді був дитиною, і коли ми вже виграли фінал, то ходив із Кубком і хотів сфотографуватися з футболістами першої команди, але мій тренер мене за руку потягнув і сказав, що на мене чекають приємні новини. Мене повели до тих селекціонерів, і вони сказали за місяць завітати до «Шахтаря» на перегляд.

– Чи відчував ти, що сьогодні відбудеться офіційний дебют? Чи мав хвилювання та як упорався з ним?
– Мені Маріно Пушич казав, що буде дебют, але не казав, на скільки хвилин випустить. Думав, десь на пʼять хвилин вийду, але він мені дав набагато більше часу. Було дуже приємно. Так, хвилювався трішки, але коли вийшов на поле, було вже легше. Мене підбадьорили деякі гравці, тому було приємно виходити.

– А хто саме підбадьорив? Можливо, хтось казав щось особливе? І що саме казав Маріно Пушич?
– Нічого особливого не казали, просто підбадьорили, – Дмитро Криськів, Назарина. Тому нічого такого. Маріно Пушич сказав: «Це твій час – виходь та показуй себе». Приємно було.

– Кому присвячуєш цей дебют?
– Цей дебют присвячую, звісно ж, моїй сімʼї, моєму батьку, якого вже немає. Я думаю, він був би дуже радий цьому, і, гадаю, він усе бачить.