Переміг той, хто більше цього хотів
20 квітня 2026 р.
|
Пресконференція головного тренера «Шахтаря» Арди Турана після матчу УПЛ з «Поліссям» (1:0)
– Добрий вечір усім! У першу чергу хочу привітати свого візаві, пана Руслана Ротаня, із тією грою, яку вони сьогодні продемонстрували, і разом з тим за весь той футбол, який він будує, та загалом за «Полісся» як проєкт. До них завжди дуже важко готуватися, і це дійсно надзвичайно виснажливе протистояння, що вимагає неймовірної кількості зусиль. Вони змушували нас доволі часто сідати в оборону завдяки своєму якісному атакувальному потенціалу, високому пресингу. Разом з тим у них дуже гарне розуміння футболу, вони всі знають, де мають знаходитися у потрібний час і як правильно реалізувати власний потенціал. Тому сьогодні замість тактичної складової хотів би наголосити насамперед на психології, оскільки пʼять матчів поспіль ми не могли перемогти цього суперника саме в чемпіонаті України чи бодай відзначитися забитим мʼячем, тож надзвичайно приємно зруйнувати цю негативну для нас історію.
– На минулій пресконференції ви сказали, що у вас немає шести гравців основної збірної Бразилії, як у Мірчі Луческу, а є тільки футболісти молодіжки. І попереду вирішальний етап – фініш чемпіонату, півфінали з «Крістал Пелес», дербі з «Динамо» (Київ), тож як зберегти цей переможний дух у команді та як зробити, щоб молодь десь не перегоріла у важливі моменти?
– Передусім я не висловлювався в жодному негативному ключі – це були лише позитивні зауваження, щоб надихнути своїх гравців, показати, що їм є ще до чого прагнути, щоб вони не зупинялися в розвитку. Щодо питання календаря: так, це справді важко, адже зараз доводиться грати стабільно раз на три дні. Зараз є лише наступний суперник – луганська «Зоря», яка прийматиме нас у Києві в межах перенесеного туру. Дійсно, якщо потрібно було б, ми зіграли б навіть завтра, оскільки повинні відпрацювати цей матч, перенесений на прохання УАФ. Для нас зараз немає поняття на кшталт ігор у півфіналі з «Крістал Пелес», ми сконцентровані лише на наступній зустрічі й продовжуємо рухатися від матчу до матчу. Зараз найважливіше не втратити концентрацію та фокус на тому, що справді має значення. Також я не впевнений, що в історії був ще випадок, коли команда, яка виступає в чемпіонаті країни, що перебуває в стані повномасштабної війни, колись проводила ще 20 єврокубкових протистоянь, які нам доводилося зіграти спершу у кваліфікації, а потім у наступних етапах ліги. Після закінчення матчу я мав приємну розмову зі своїм візаві Русланом Ротанем і наголосив, що календар повинен зазнати реформ. Ми повинні в певних моментах його розвантажити, можливо, знайти періоди сезону, де могли б його розтягнути і мати більше простору для маневру, коли команда виступає у єврокубках. Оскільки після 16-годинних подорожей автобусом просто неможливо і нереально вимагати від футболістів їхнього максимального фізичного рівня. Я не використовую це як виправдання, бо на самому початку мого приходу в клуб ми розуміли, з якими умовами доведеться працювати. Ми це усвідомлюємо та приймаємо, однак, якщо хочемо вдосконалювати український футбол загалом, повинні також шукати реформи й виправляти ті ситуації, які не сприяють розвитку. І як я можу вимагати максимального рівня від своїх гравців, зважаючи на ті обставини, з якими їм доводиться стикатися: кількість матчів і нетиповий тренувальний процес, що нас супроводжує.
– Вітаю вас із перемогою і ще раз хочу подякувати від усіх українських футбольних уболівальників за те, що ви вивели український клуб щонайменше до півфіналу єврокубків. Моє запитання стосуватиметься стандартних положень. У минулому турі УПЛ команда пропустила два важливі голи зі стандартів, а сьогодні ж забила вирішальний м’яч після стандартного положення. Скільки часу в таких умовах із переїздами та всіма обставинами ви можете приділяти такому важливому елементу гри, як стандартні положення – як біля своїх, так і біля чужих воріт?
– На щастя, на початку сезону, коли були на етапі передсезонної підготовки, ми відпрацювали систему як в атакувальних, так і в оборонних стандартах. Намагаємося дотримуватися її від матчу до матчу та просто акцентувати увагу на сильних і слабких сторонах суперників. Найважливіше – завжди зберігати концентрацію і максимально викладатися. Як на мене, показовий приклад – це Валерій Бондар, який зумів відзначитися завдяки своїй високій концентрації. У минулому матчі ми двічі пропустили з подібних ситуацій. Я це все прекрасно розумію, і, як наголошував раніше, нас супроводжує шалений календар, роз’їзди, банально немає можливості провести більш-менш повноцінний тренувальний процес. Я це все поважаю і надзвичайно пишаюся гравцями за те, що вони зробили сьогодні.
– Сьогодні ви грали проти клубу, у структурі якого працює чемпіон світу з боксу Олександр Усик. Чи доводилося вам зустрічатися з ним раніше? Можливо, стежите за боксом, бачили якісь його бої? Що можете сказати на цю тему?
– Це, безумовно, легенда, статус якої в цій дисципліні не викликає жодних сумнівів. Він неймовірний атлет із шаленою ментальністю, яку ми дуже поважаємо. Разом із тим ціную, що він прийшов у футбол і також робить свій внесок завдяки своєму впливу.
– Вітаємо з перемогою в контексті боротьби за чемпіонство. У першому таймі в «Шахтаря» не було жодного удару не тільки в площину воріт, а й загалом. Зрозуміло, що така ситуація не може вас влаштовувати. Які слова ви сказали хлопцям у перерві та що змінили, що в другому таймі ми побачили зовсім інший «Шахтар»?
– Мабуть, сьогодні я був найбільш спокійною людиною та найспокійнішою версією самого себе, яку я тільки можу уявити. Так, зазвичай у перерві, особливо після такого першого тайму, я був би доволі експресивним та багато словесно тиснув би на своїх гравців. Однак я повинен подякувати моєму помічнику Окану, який дав мені цінну пораду, що я, як головний тренер, повинен підштовхувати їх не лише завдяки тиску, а іноді також повинен виявити увагу, знайти, найперше, слова підбадьорення. Я також був гравцем і чудово розумію, що неможливо тримати концентрацію всі 90 хвилин протягом матчу, особливо коли ти молодий. Усі ми – люди, і якийсь епізод може трапитися в грі, тому найважливіше – просто спробувати зрозуміти своїх підопічних та дати їм підтримку позитивним словом. Тому я підтримав їх, подякував за старання, сказав, що ця гра полягає не тільки в тактичних напрацюваннях, не лише в технічній майстерності виконавців, а передусім це гра того, хто більше хоче сьогодні здобути перемогу.
– Сьогодні матчі оцінюються за рахунком на табло і за статистикою, але для футболістів усе вирішують відчуття – атмосфера в роздягальні, всередині команди. На вашу думку, що з цих невидимих елементів стало головним і допомогло перемогти?
– Я наголосив у роздягальні після гри, що ще нічого не вирішилося. І хоча ця перемога дійсно важлива в контексті боротьби за титул, але поки не гарантує нам нічого. У першу чергу важливо розуміти, що чинним чемпіоном України наразі є «Динамо» (Київ), і ми повинні поважати це. Разом з тим на другому місці зараз також неймовірний опонент, який нас переслідує, – ЛНЗ. Ще наш сьогоднішній суперник «Полісся», а також «Металіст 1925» – це команди, які на дистанції можуть створити чимало проблем. Тому ще зовсім нічого не вирішено, багато чого нас очікує попереду, і ми повинні поважати кожного нашого опонента до останньої хвилини, до останнього свистка заключної гри цього сезону в чемпіонаті України. Знаєте, коли у Європі визначається, хто став найкращим – як загалом на європейській арені, так і в чемпіонатах? Це визначається в травні. Тому зараз зарано говорити про якісь підсумки сезону. І знаєте, чому Мессі та Роналду були найкращими в історії? Тому що вони були найкращими завжди. Не в окремо взятому матчі чи місяці – вони були найкращими від гри до гри, від протистояння до протистояння, від свистка до свистка.
– На минулій пресконференції ви сказали, що у вас немає шести гравців основної збірної Бразилії, як у Мірчі Луческу, а є тільки футболісти молодіжки. І попереду вирішальний етап – фініш чемпіонату, півфінали з «Крістал Пелес», дербі з «Динамо» (Київ), тож як зберегти цей переможний дух у команді та як зробити, щоб молодь десь не перегоріла у важливі моменти?
– Передусім я не висловлювався в жодному негативному ключі – це були лише позитивні зауваження, щоб надихнути своїх гравців, показати, що їм є ще до чого прагнути, щоб вони не зупинялися в розвитку. Щодо питання календаря: так, це справді важко, адже зараз доводиться грати стабільно раз на три дні. Зараз є лише наступний суперник – луганська «Зоря», яка прийматиме нас у Києві в межах перенесеного туру. Дійсно, якщо потрібно було б, ми зіграли б навіть завтра, оскільки повинні відпрацювати цей матч, перенесений на прохання УАФ. Для нас зараз немає поняття на кшталт ігор у півфіналі з «Крістал Пелес», ми сконцентровані лише на наступній зустрічі й продовжуємо рухатися від матчу до матчу. Зараз найважливіше не втратити концентрацію та фокус на тому, що справді має значення. Також я не впевнений, що в історії був ще випадок, коли команда, яка виступає в чемпіонаті країни, що перебуває в стані повномасштабної війни, колись проводила ще 20 єврокубкових протистоянь, які нам доводилося зіграти спершу у кваліфікації, а потім у наступних етапах ліги. Після закінчення матчу я мав приємну розмову зі своїм візаві Русланом Ротанем і наголосив, що календар повинен зазнати реформ. Ми повинні в певних моментах його розвантажити, можливо, знайти періоди сезону, де могли б його розтягнути і мати більше простору для маневру, коли команда виступає у єврокубках. Оскільки після 16-годинних подорожей автобусом просто неможливо і нереально вимагати від футболістів їхнього максимального фізичного рівня. Я не використовую це як виправдання, бо на самому початку мого приходу в клуб ми розуміли, з якими умовами доведеться працювати. Ми це усвідомлюємо та приймаємо, однак, якщо хочемо вдосконалювати український футбол загалом, повинні також шукати реформи й виправляти ті ситуації, які не сприяють розвитку. І як я можу вимагати максимального рівня від своїх гравців, зважаючи на ті обставини, з якими їм доводиться стикатися: кількість матчів і нетиповий тренувальний процес, що нас супроводжує.
– Вітаю вас із перемогою і ще раз хочу подякувати від усіх українських футбольних уболівальників за те, що ви вивели український клуб щонайменше до півфіналу єврокубків. Моє запитання стосуватиметься стандартних положень. У минулому турі УПЛ команда пропустила два важливі голи зі стандартів, а сьогодні ж забила вирішальний м’яч після стандартного положення. Скільки часу в таких умовах із переїздами та всіма обставинами ви можете приділяти такому важливому елементу гри, як стандартні положення – як біля своїх, так і біля чужих воріт?
– На щастя, на початку сезону, коли були на етапі передсезонної підготовки, ми відпрацювали систему як в атакувальних, так і в оборонних стандартах. Намагаємося дотримуватися її від матчу до матчу та просто акцентувати увагу на сильних і слабких сторонах суперників. Найважливіше – завжди зберігати концентрацію і максимально викладатися. Як на мене, показовий приклад – це Валерій Бондар, який зумів відзначитися завдяки своїй високій концентрації. У минулому матчі ми двічі пропустили з подібних ситуацій. Я це все прекрасно розумію, і, як наголошував раніше, нас супроводжує шалений календар, роз’їзди, банально немає можливості провести більш-менш повноцінний тренувальний процес. Я це все поважаю і надзвичайно пишаюся гравцями за те, що вони зробили сьогодні.
– Сьогодні ви грали проти клубу, у структурі якого працює чемпіон світу з боксу Олександр Усик. Чи доводилося вам зустрічатися з ним раніше? Можливо, стежите за боксом, бачили якісь його бої? Що можете сказати на цю тему?
– Це, безумовно, легенда, статус якої в цій дисципліні не викликає жодних сумнівів. Він неймовірний атлет із шаленою ментальністю, яку ми дуже поважаємо. Разом із тим ціную, що він прийшов у футбол і також робить свій внесок завдяки своєму впливу.
– Вітаємо з перемогою в контексті боротьби за чемпіонство. У першому таймі в «Шахтаря» не було жодного удару не тільки в площину воріт, а й загалом. Зрозуміло, що така ситуація не може вас влаштовувати. Які слова ви сказали хлопцям у перерві та що змінили, що в другому таймі ми побачили зовсім інший «Шахтар»?
– Мабуть, сьогодні я був найбільш спокійною людиною та найспокійнішою версією самого себе, яку я тільки можу уявити. Так, зазвичай у перерві, особливо після такого першого тайму, я був би доволі експресивним та багато словесно тиснув би на своїх гравців. Однак я повинен подякувати моєму помічнику Окану, який дав мені цінну пораду, що я, як головний тренер, повинен підштовхувати їх не лише завдяки тиску, а іноді також повинен виявити увагу, знайти, найперше, слова підбадьорення. Я також був гравцем і чудово розумію, що неможливо тримати концентрацію всі 90 хвилин протягом матчу, особливо коли ти молодий. Усі ми – люди, і якийсь епізод може трапитися в грі, тому найважливіше – просто спробувати зрозуміти своїх підопічних та дати їм підтримку позитивним словом. Тому я підтримав їх, подякував за старання, сказав, що ця гра полягає не тільки в тактичних напрацюваннях, не лише в технічній майстерності виконавців, а передусім це гра того, хто більше хоче сьогодні здобути перемогу.
– Сьогодні матчі оцінюються за рахунком на табло і за статистикою, але для футболістів усе вирішують відчуття – атмосфера в роздягальні, всередині команди. На вашу думку, що з цих невидимих елементів стало головним і допомогло перемогти?
– Я наголосив у роздягальні після гри, що ще нічого не вирішилося. І хоча ця перемога дійсно важлива в контексті боротьби за титул, але поки не гарантує нам нічого. У першу чергу важливо розуміти, що чинним чемпіоном України наразі є «Динамо» (Київ), і ми повинні поважати це. Разом з тим на другому місці зараз також неймовірний опонент, який нас переслідує, – ЛНЗ. Ще наш сьогоднішній суперник «Полісся», а також «Металіст 1925» – це команди, які на дистанції можуть створити чимало проблем. Тому ще зовсім нічого не вирішено, багато чого нас очікує попереду, і ми повинні поважати кожного нашого опонента до останньої хвилини, до останнього свистка заключної гри цього сезону в чемпіонаті України. Знаєте, коли у Європі визначається, хто став найкращим – як загалом на європейській арені, так і в чемпіонатах? Це визначається в травні. Тому зараз зарано говорити про якісь підсумки сезону. І знаєте, чому Мессі та Роналду були найкращими в історії? Тому що вони були найкращими завжди. Не в окремо взятому матчі чи місяці – вони були найкращими від гри до гри, від протистояння до протистояння, від свистка до свистка.