Повністю заслуговували на перемогу
20 квітня 2026 р.
|
Захисник «Шахтаря» та автор переможного м’яча в матчі з «Поліссям» Валерій Бондар в ефірі проєкту «Футбол 360» поділився враженнями від гри
– Вітаємо з перемогою! Хочемо почути від вас про цей гол: як він відбувався?
– Був кутовий, і ми, у принципі, маємо награні стандарти, тож знаємо, хто куди біжить. Послідувала гарна передача, Волинець помилився, і я коліном забив. Була дуже хороша подача, і вдалося відзначитися.
– Цього сезону ви забиваєте вже четвертий м’яч, і це рекорд у вашій кар’єрі. Хіба що знаємо, що в юнацькому віці вдавалося забивати стільки ж. Що передує успіху цього сезону і мотивує?
– Ви дуже добре знаєте мою футбольну історію ще з юнацького віку, тож дякую за це. Напевно, мотивує те, що зараз у нас із дружиною особливий етап у житті – вона вагітна, і це додає подвійної мотивації та відповідальності, коли виходжу на поле. Ми довго про це не розповідали, але після того, як поділилися новиною, я ніяк не міг забити. Домовилися, що, коли заб’ю, обов’язково покладу м’яч під футболку, і це була моя мрія. Дякувати Богу, усе вдалося: я забив і приніс дуже важливі три очки команді, тому дуже щасливий.
– Що сталося напередодні матчу, що Марлон Гомес не вийшов на гру?
– Після розминки він відчув дискомфорт у м’язі. Марлон сказав, що довіряє Бондаренку, та наголосив, що не хоче підводити команду. Сталася непередбачувана ситуація.
– Спостерігаючи за першим таймом, ми дивувалися, що в «Шахтаря» не було ударів. Очевидно, не все виходило в атаці. Чому?
– Усі знають, що команда Руслана Петровича Ротаня дуже добре організована та передусім дисциплінована в обороні, тому було важко знайти свій момент. Десь ми не зовсім правильно використовували наші найкращі якості. У принципі, розуміли, що це матч, можливо, до одного забитого м’яча. Знали, що потрібно мати терпіння і тиснути на суперника. Гадаю, якщо брати гру загалом, ми повністю заслуговували на перемогу й рахунок міг бути більшим.
– Терпіння – це одне, а сили – трохи інше. У вас зараз четвертий матч у цій щільній серії, яка тільки починається, адже далі Київ, Рівне, Краків, знову Київ і потім Лондон. Чули від Дарійо Срни, що є ротація і команда готова. Особисто вам вистачає часу на відновлення та хоча б якісь тренування?
– Якщо чесно, у ці 20 днів, як ми почали тренуватися, пам’ятаю: виходиш на поле, і в тебе лише передматчеве тренування, а після – день-два відновлення. Якщо граєш кожні два-три дні, то особисто для мене це краще у фізичному плані, ніж коли граєш раз на тиждень. Утім, знаємо, що в нашій країні нелегко з переїздами, тому відновлення в автобусі не дуже добре впливає на тебе. Намагаємося робити все, що нам говорять лікарі, адже розуміємо, що зараз дуже важкий період. Коли тренер довіряє, розумієш, що не маєш права підводити ані команду, ані тренера.
– Був кутовий, і ми, у принципі, маємо награні стандарти, тож знаємо, хто куди біжить. Послідувала гарна передача, Волинець помилився, і я коліном забив. Була дуже хороша подача, і вдалося відзначитися.
– Цього сезону ви забиваєте вже четвертий м’яч, і це рекорд у вашій кар’єрі. Хіба що знаємо, що в юнацькому віці вдавалося забивати стільки ж. Що передує успіху цього сезону і мотивує?
– Ви дуже добре знаєте мою футбольну історію ще з юнацького віку, тож дякую за це. Напевно, мотивує те, що зараз у нас із дружиною особливий етап у житті – вона вагітна, і це додає подвійної мотивації та відповідальності, коли виходжу на поле. Ми довго про це не розповідали, але після того, як поділилися новиною, я ніяк не міг забити. Домовилися, що, коли заб’ю, обов’язково покладу м’яч під футболку, і це була моя мрія. Дякувати Богу, усе вдалося: я забив і приніс дуже важливі три очки команді, тому дуже щасливий.
– Що сталося напередодні матчу, що Марлон Гомес не вийшов на гру?
– Після розминки він відчув дискомфорт у м’язі. Марлон сказав, що довіряє Бондаренку, та наголосив, що не хоче підводити команду. Сталася непередбачувана ситуація.
– Спостерігаючи за першим таймом, ми дивувалися, що в «Шахтаря» не було ударів. Очевидно, не все виходило в атаці. Чому?
– Усі знають, що команда Руслана Петровича Ротаня дуже добре організована та передусім дисциплінована в обороні, тому було важко знайти свій момент. Десь ми не зовсім правильно використовували наші найкращі якості. У принципі, розуміли, що це матч, можливо, до одного забитого м’яча. Знали, що потрібно мати терпіння і тиснути на суперника. Гадаю, якщо брати гру загалом, ми повністю заслуговували на перемогу й рахунок міг бути більшим.
– Терпіння – це одне, а сили – трохи інше. У вас зараз четвертий матч у цій щільній серії, яка тільки починається, адже далі Київ, Рівне, Краків, знову Київ і потім Лондон. Чули від Дарійо Срни, що є ротація і команда готова. Особисто вам вистачає часу на відновлення та хоча б якісь тренування?
– Якщо чесно, у ці 20 днів, як ми почали тренуватися, пам’ятаю: виходиш на поле, і в тебе лише передматчеве тренування, а після – день-два відновлення. Якщо граєш кожні два-три дні, то особисто для мене це краще у фізичному плані, ніж коли граєш раз на тиждень. Утім, знаємо, що в нашій країні нелегко з переїздами, тому відновлення в автобусі не дуже добре впливає на тебе. Намагаємося робити все, що нам говорять лікарі, адже розуміємо, що зараз дуже важкий період. Коли тренер довіряє, розумієш, що не маєш права підводити ані команду, ані тренера.