Це сильна та цікава історія в моїй кар’єрі
10 червня 2026 р.
|
Захисник «Шахтаря» Олександр Караваєв дав своє перше інтервʼю після повернення до клубу
– Олександре, поки що незвично бачити тебе в оранжевій футболці, але ласкаво просимо до «Шахтаря»! Як можеш прокоментувати початок нового періоду свого життя?
– Дякую! Я б не сказав, що це такий важкий, але це новий етап, нова сторінка в моїй, як то кажуть, книзі. Звісно, усі звикли, що я грав за «Динамо», але я – вихованець «Шахтаря». І так вийшло, що через багато-багато років повертаюся до клубу. Вважаю, це сильна й цікава історія в моїй карʼєрі.
– Чи міг ти в той момент, коли ще був у «Шахтарі», або навіть рік тому уявити, що 2026-го станеш гравцем «Шахтаря»?
– Ні, рік тому точно не міг. Можливо, коли я ще грав у «Зорі» і ходив по орендах, то мав надії, що повернусь з оренди і буду корисним для «Шахтаря». Але вийшло так, що мене купило «Динамо», я виступав за «Динамо». Коли грав в Академії «Шахтаря» і випускався з неї, то були вже такі думки, що є шанси зачепитися, зіграти за першу команду – їздив на збори, але у офіційному матчі так і не вийшов. А згодом таких думок уже менше і менше було. Але для мене це показник: коли команда, що є чемпіоном країни, робить тобі пропозицію посилити її склад, то я вважаю, що це була сильна праця і що все це помічається.
– Такі трансфери викликають чималий інтерес у футбольної спільноти. Чому саме ухвалив рішення приєднатися до «Шахтаря», який момент став ключовим?
– Ключове – це вже коли в ході минулого сезону я дуже мало грав. Тому і ухвалив таке рішення.
– Чи думав про те, як сприйматимеш «українське класичне»?
– Ще ні, але, звісно ж, мене це не може оминути. Я дуже поважаю уболівальників «Динамо», тому що вони сім років за мене вболівали. І, звісно, я дуже поважаю вболівальників «Шахтаря», адже був вихованцем клубу. Тут про мене ніколи нічого поганого ніхто не казав.
– Чи спілкувався ти з партнерами з «Динамо», із «Шахтаря», зі збірної України? Чи встигли вони якось пожартувати на цю тему?
– Авжеж, спілкувався з хлопцями з «Динамо», бо в клубі є футболісти, з ким я грав від самого початку. Ті ж Ярмоленко, Буяльський, з якими ми вже понад 10 років разом граємо, Шапаренко, з яким від самого початку. І коли вже виходили новини, що цікавляться мною, то вони запитували. І я в них також питав поради й почув від них слова, які були для мене дуже важливі. Вони завжди залишаться зі мною.
– Ти дуже досвідчений гравець. Якою зараз бачиш свою роль у «Шахтарі»? Які цілі та завдання ставиш собі для досягнення разом з командою?
– Я завжди казав, що знаю свої можливості та сили, знаю, що можу допомогти. Звісно, допомагатиму досвідом: у «Шахтаря» дуже молода команда, і коли буду потрібен, а я впевнений, що буду потрібен, то виходитиму й показуватиму все своєю грою.
– Твоя найбільша мрія разом із «Шахтарем»?
– Виграти єврокубок.
– Що скажеш уболівальникам «Шахтаря»?
– Я віддаватимусь, як і віддавався за всі клуби, за які грав. Будьте впевнені, що викладатимуся більш ніж на 100%.
– Дякую! Я б не сказав, що це такий важкий, але це новий етап, нова сторінка в моїй, як то кажуть, книзі. Звісно, усі звикли, що я грав за «Динамо», але я – вихованець «Шахтаря». І так вийшло, що через багато-багато років повертаюся до клубу. Вважаю, це сильна й цікава історія в моїй карʼєрі.
– Чи міг ти в той момент, коли ще був у «Шахтарі», або навіть рік тому уявити, що 2026-го станеш гравцем «Шахтаря»?
– Ні, рік тому точно не міг. Можливо, коли я ще грав у «Зорі» і ходив по орендах, то мав надії, що повернусь з оренди і буду корисним для «Шахтаря». Але вийшло так, що мене купило «Динамо», я виступав за «Динамо». Коли грав в Академії «Шахтаря» і випускався з неї, то були вже такі думки, що є шанси зачепитися, зіграти за першу команду – їздив на збори, але у офіційному матчі так і не вийшов. А згодом таких думок уже менше і менше було. Але для мене це показник: коли команда, що є чемпіоном країни, робить тобі пропозицію посилити її склад, то я вважаю, що це була сильна праця і що все це помічається.
– Такі трансфери викликають чималий інтерес у футбольної спільноти. Чому саме ухвалив рішення приєднатися до «Шахтаря», який момент став ключовим?
– Ключове – це вже коли в ході минулого сезону я дуже мало грав. Тому і ухвалив таке рішення.
– Чи думав про те, як сприйматимеш «українське класичне»?
– Ще ні, але, звісно ж, мене це не може оминути. Я дуже поважаю уболівальників «Динамо», тому що вони сім років за мене вболівали. І, звісно, я дуже поважаю вболівальників «Шахтаря», адже був вихованцем клубу. Тут про мене ніколи нічого поганого ніхто не казав.
– Чи спілкувався ти з партнерами з «Динамо», із «Шахтаря», зі збірної України? Чи встигли вони якось пожартувати на цю тему?
– Авжеж, спілкувався з хлопцями з «Динамо», бо в клубі є футболісти, з ким я грав від самого початку. Ті ж Ярмоленко, Буяльський, з якими ми вже понад 10 років разом граємо, Шапаренко, з яким від самого початку. І коли вже виходили новини, що цікавляться мною, то вони запитували. І я в них також питав поради й почув від них слова, які були для мене дуже важливі. Вони завжди залишаться зі мною.
– Ти дуже досвідчений гравець. Якою зараз бачиш свою роль у «Шахтарі»? Які цілі та завдання ставиш собі для досягнення разом з командою?
– Я завжди казав, що знаю свої можливості та сили, знаю, що можу допомогти. Звісно, допомагатиму досвідом: у «Шахтаря» дуже молода команда, і коли буду потрібен, а я впевнений, що буду потрібен, то виходитиму й показуватиму все своєю грою.
– Твоя найбільша мрія разом із «Шахтарем»?
– Виграти єврокубок.
– Що скажеш уболівальникам «Шахтаря»?
– Я віддаватимусь, як і віддавався за всі клуби, за які грав. Будьте впевнені, що викладатимуся більш ніж на 100%.