Гра може бути несправедливою до тебе

– Найперше вітаю «Зорю» із заслуженим заліковим пунктом. У першому таймі ми зіграли не так, як я би хотів, мені не сподобався хід протистояння в нашому виконанні, у другому освіжили гру, здійснивши відразу кілька замін. Стосовно перебігу подій у другій частині зустрічі – я цілковито задоволений тим, як ми віддалися грі фізично та ментально порівняно з першим таймом. На жаль, у футболі трапляється так, що навіть коли ти виконуєш усе ідеально, гра може бути несправедливою до тебе з огляду на результат. Ми прекрасно розуміємо, у який тяжкий період входимо, маємо дуже насичений календар, безліч матчів, і це така собі темрява, куди ми входимо вже вдруге під моїм керівництвом – другий сезон поспіль. Однак найважливіше те, що ми як команда знаємо, куди рухатися, і навіть у темряві бачимо світло. Зараз для нас важливо залишити цю невдачу позаду, зробити з неї висновки та максимально якісно підготуватися до наступного протистояння – у Кубку України з київським «Динамо».

– Вітаємо у Львові після гри в Мілані. Скажіть, будь ласка, поранений звір удвічі небезпечніший, і сьогодні «Зоря» частково поранила «Шахтар». Наскільки це вплине на зустріч із «Динамо» у вівторок?
– Гадаю, як у грі на півночі Італії, у Мілані, так і безпосередньо сьогодні ми були достатньо небезпечними біля воріт суперника, тому певною мірою це особливо не впливатиме на нашу готовність до матчу з київським «Динамо». Ми завжди ставимося до них із максимальною повагою. Це легендарний колектив в українському та світовому футболі, тому про недостатню концентрацію навіть не може йтися. Такі поєдинки завжди великі й особливі як для мене, футбольного тренера, так і для моїх підопічних. Можу сказати, що, як і в грі в Лізі чемпіонів, нас підвели певні деталі. Ми мусимо працювати над їхнім покращенням, адже саме ці невеличкі нюанси в сукупності сформували картину фінального результату на табло. Не можемо собі дозволити так часто опинятися біля воріт противника, заходити до карного майданчика й водночас недостатньо часто пробивати та створювати справді гольові нагоди. Повинні над цим працювати. У великих протистояннях на кшталт матчу з київським «Динамо» чи поєдинків у Лізі чемпіонів ми мусимо бути готовими використовувати навіть найменші нагоди. І, звичайно, мова навіть не йде про те, щоб не реалізовувати справді стовідсоткові шанси. Це те, над чим ми повинні попрацювати й що мусимо вдосконалити за такий короткий період до наступного протистояння. 

– Ви формуєте не лише тактичну модель «Шахтаря», а й нові культурні принципи на полі. На ваш погляд, що є показником зрілої команди: уміння слухати тренера чи довіряти власним відчуттям безпосередньо на полі?
– Обидва аспекти насправді дуже важливі. Це залежить не лише від мене як тренера, а й від самих гравців, від того, наскільки вони дійсно готові дослухатися до того, що ми пропонуємо, наскільки готові повірити в нашу комунікацію та ідею, яку ми сповідуємо. Як я вже наголосив, не все залежить від мене. Багато що залежить від кожного футболіста. Як головний тренер, разом зі своїми помічниками я можу запропонувати тактичні рішення, пояснити, як створити чисельну перевагу на тій чи іншій ділянці поля, як правильно атакувати напівпростір тощо. Обидва аспекти надзвичайно важливі, проте вони мають іти разом. Краса футболу полягає в тому, що ти ніколи не можеш передбачити, як розгортатиметься протистояння, і можеш здобути перемогу різними способами. Футбол саме цим мене й приваблює: він завжди залишає простір для сюрпризів та несподіванок. Тому я люблю, коли гравці дослухаються до мене, проте передусім хочу, щоб вони ухвалювали рішення на полі, керуючись власними вміннями та вірою у свої цінності. 

– Гол наприкінці зустрічі з «Інтером» допоміг забити колишній футболіст «Шахтаря». Чи не бракує зараз такого виконавця у вашому складі? 
– Насправді можна навести приклади багатьох гравців, які виступили краще безпосередньо в тому матчі, і я не можу дозволити собі зневажати тих, хто є в моєму розпорядженні, провівши подібну паралель. Вони – ті, хто привів мене до титулу чемпіона України минулого сезону. Вони – ті, хто привів мене до півфіналу Ліги конференцій УЄФА. Тож, безумовно, Мхітарян уже давно вписав своє імʼя в історію футболу, стосовно його якостей та індивідуальних характеристик у мене взагалі немає жодного сумніву. Однак я повністю задоволений тими гравцями, які в моєму розпорядженні. Ви можете також пригадати епізод, коли Мхітарян, окрім свого чудового асисту, змарнував вихід віч-на-віч уже після забитого мʼяча, однак це не робить його від цього гіршим. Це футбол, іноді таке трапляється. Це має місце в нашій улюбленій грі. І для мене важливо донести думку, що мої гравці, мої підопічні є частиною моєї команди, не лише коли вони здобувають перемоги, а й коли поступаємося, – робимо це всі разом як одна команда, як одна родина. Тож я не можу собі дозволити якимось, бодай найменшим чином принизити їхній статус та їхню важливість для мене.