Удари здалеку – найкраще рішення при низькому блоці
9 жовтня 2026 р.
|
Захисник та капітан «Шахтаря» Микола Матвієнко поділився враженнями від перемоги над «Вересом» (3:0)
– Миколо, тебе давно не було на інтервʼю, але сьогодні є привід. Від 1 грудня 2024 року не забивав в УПЛ – майже два роки простою. Чому він був і як це нарешті пройшло?
– Навіть не знаю. Знаю лише, що я забиваю раз на два роки і приходжу на інтервʼю теж раз на два роки. Тому побачимось ще за два. (Сміється.)
– Можна й частіше. Але ми часто бачимо, що коли «Шахтар» атакує, ти підходиш десь до лінії штрафного майданчика, окрім того, що при кутових зазвичай там. Тут вирішив пробити здалеку. Що стало причиною такого рішення, чому раніше так не робив?
– Сьогодні конкретно причина в тому, що «Верес» сів у дуже низькому блоці, було важко забити. Ми навіть тренуємося над цим, коли є вправи, наприклад, 10 проти 6 – і в таких ситуаціях забити вкрай складно. Тому удари здалеку – це найкраще рішення, яке тут може бути.
– А десь у ході матчу тренерський штаб вказав на це? Бо здається, що до вилучення цього не робили, намагалися все одно розігрувати, коли в рівних складах були. Надалі «Верес» підсів, і ви почали бити і бити.
– Звісно, у нас зʼявився плюс гравець, вони сіли назад, і ми почали ближче підходити до воріт. І, так, це вдавалося доволі непогано.
– Ми підрахували: забивав по два голи «Минаю», «Руху» та «Ворсклі». «Вересу» це третій мʼяч. Це улюблена команда. Пригадаєш, коли востаннє забивав саме «Вересу»?
– Так, пригадую, що тут, на цьому стадіоні.
– У ці ж ворота?
– Ні. Два голи в інші ворота, один – у ці. Я все пам’ятаю. У мене не так багато голів. (Сміється.)
– Який із цих голів найяскравіший?
– Та не знаю, усі особливі по-своєму. Тому що, коли я забив головою, то були останні тури – ми виграли 2:1, і це був дуже важливий для нас мʼяч. Усі важливі.
– Як зараз самопочуття, бо в когось була пауза на збірні, а в когось не було. Провели такий повноцінний збір, дуже багато часу в дорогах, перельотах. Тож як почуваєшся?
– Сподіваюсь, що все добре. Тут більше психологічно потрібно готуватися до цих переїзд. Фізично більш-менш нормально, тому що і я, і Бондар не грали в останньому матчі збірної. А Назарина й Очеретько пропустили сьогодні гру, адже більші навантаження отримали. Тому готуємося до Олександра Зубкова додатково на АЕК і чекаємо його в гості.
– Розбираєте персонально?
– Звичайно, налаштовуємося дуже серйозно. Усі його фінти знаю.
– Сподіваюся, у нього спина пройшла…
– Я теж. І дуже сподіваюся, що він вийде на позиції девʼятки проти мене.
– Приходь на інтервʼю частіше, Миколо!
– Як забʼю, так відразу і прийду.
– Тоді забивай частіше!
– Навіть не знаю. Знаю лише, що я забиваю раз на два роки і приходжу на інтервʼю теж раз на два роки. Тому побачимось ще за два. (Сміється.)
– Можна й частіше. Але ми часто бачимо, що коли «Шахтар» атакує, ти підходиш десь до лінії штрафного майданчика, окрім того, що при кутових зазвичай там. Тут вирішив пробити здалеку. Що стало причиною такого рішення, чому раніше так не робив?
– Сьогодні конкретно причина в тому, що «Верес» сів у дуже низькому блоці, було важко забити. Ми навіть тренуємося над цим, коли є вправи, наприклад, 10 проти 6 – і в таких ситуаціях забити вкрай складно. Тому удари здалеку – це найкраще рішення, яке тут може бути.
– А десь у ході матчу тренерський штаб вказав на це? Бо здається, що до вилучення цього не робили, намагалися все одно розігрувати, коли в рівних складах були. Надалі «Верес» підсів, і ви почали бити і бити.
– Звісно, у нас зʼявився плюс гравець, вони сіли назад, і ми почали ближче підходити до воріт. І, так, це вдавалося доволі непогано.
– Ми підрахували: забивав по два голи «Минаю», «Руху» та «Ворсклі». «Вересу» це третій мʼяч. Це улюблена команда. Пригадаєш, коли востаннє забивав саме «Вересу»?
– Так, пригадую, що тут, на цьому стадіоні.
– У ці ж ворота?
– Ні. Два голи в інші ворота, один – у ці. Я все пам’ятаю. У мене не так багато голів. (Сміється.)
– Який із цих голів найяскравіший?
– Та не знаю, усі особливі по-своєму. Тому що, коли я забив головою, то були останні тури – ми виграли 2:1, і це був дуже важливий для нас мʼяч. Усі важливі.
– Як зараз самопочуття, бо в когось була пауза на збірні, а в когось не було. Провели такий повноцінний збір, дуже багато часу в дорогах, перельотах. Тож як почуваєшся?
– Сподіваюсь, що все добре. Тут більше психологічно потрібно готуватися до цих переїзд. Фізично більш-менш нормально, тому що і я, і Бондар не грали в останньому матчі збірної. А Назарина й Очеретько пропустили сьогодні гру, адже більші навантаження отримали. Тому готуємося до Олександра Зубкова додатково на АЕК і чекаємо його в гості.
– Розбираєте персонально?
– Звичайно, налаштовуємося дуже серйозно. Усі його фінти знаю.
– Сподіваюся, у нього спина пройшла…
– Я теж. І дуже сподіваюся, що він вийде на позиції девʼятки проти мене.
– Приходь на інтервʼю частіше, Миколо!
– Як забʼю, так відразу і прийду.
– Тоді забивай частіше!