Ідемо на перерву в гарному настрої
20 вересня 2026 р.
|
Пресконференція головного тренера «Шахтаря» Арди Турана після матчу з ЛНЗ (3:0)
– Непростий вечір. Дійсно, протистояння видалося дуже інтенсивним та насиченим. Знали, що суперник, імовірно, буде оборонятися проти нас лінією у п’ять захисників. У першому таймі, по перебігу протистояння, нам бракувало продуктивності в ухваленні рішень і в цілому тієї інтенсивності, яку ми задавали. Коли входили у другу зону й останню третину поля, ми були занадто різкими і трішки поспішали в ухваленні рішень. Наприклад, занадто рано віддавали передачі в останню третину чи в карний майданчик, а також недостатньо атакували напівпростори, таким чином не звільняючи вільні зони для нашого форварда. План полягав у тому, що ми випустили атакувальну лінію з Мендози, Траоре й Аліссона, щоб завдяки постійній грі з м’ячем вони втомили суперника, так ми планували більше розкрити їхні зони та вже в другому таймі випустити Невертона, Кауана Еліаса й Педріньйо, аби додати ще більше динаміки в останній третині поля. Якщо аналізувати гру в цілому, є певний ряд речей, якими я не задоволений. Однак радий здобутій перемозі та трьом очкам нам у доробок. Дуже приємно йти на міжнародну перерву в гарному настрої.
– Вітаємо з перемогою! Чого очікували від команди до цієї міжнародної паузи та чи виконали підопічні ті зобов’язання, які ви пропрацьовували з ними ще буквально пару тижнів тому?
– У цілому я задоволений цією дистанцією, задоволений виступом своєї команди, а також власним перформансом як тренера. Стосовно матчу з «Поліссям» – це єдине протистояння на цьому відрізку, яким я не задоволений і за яке досі себе картаю. Як тоді наголосив, це моя тренерська провина. Загалом на цій дистанції всі інші виступи були хорошими, і я вдоволений. Наприклад, тим самим матчем із ПСВ. Я молодий тренер, продовжую навчатися та набуваю дуже багато цінного досвіду. Разом із тим, як вдосконалюються мої гравці, також вдосконалююся і я як наставник. Це той шлях, який ми обрали, і найважливіше для мене те, що футболісти продовжують прогресувати від гри до гри. Дуже важливо розуміти контекст, у якому ми перебуваємо. Ми повинні виступати на два фронти, також представляти країну на євроарені, що, на моє переконання, ускладнює наші умови підготовки на 75% порівняно з нашими основними опонентами у внутрішньому чемпіонаті, оскільки вони не обтяжені подібними календарями. Складно банально спробувати вмістити все це в такий насичений календарний відрізок. Маю на увазі підготовку, адекватний аналіз суперника і, у принципі, тайм-менеджмент та інше.
– Велика група гравців «Шахтаря» вирушає до збірної України на матчі Ліги націй, попереду дуже важлива гра проти Угорщини. Як ви оцінюєте загальний потенціал збірної та якого результату очікуєте від України в групі Ліги націй?
– Вони повинні боротися до останньої краплі крові та поту, який крапає з їхніх плечей, як вони це зазвичай роблять під моєю орудою. Це той мінімум, якого я від них очікую, і впевнений, що вони здатні втілити це й у футболці національної збірної.
– Ви грали за «Атлетіко» та «Барселону», і цьогорічним суперником «Шахтаря» є мадридський «Реал», який був принциповим суперником для обох цих команд. Чи є якийсь особливий план і чи налаштовуватимете додатково гравців під «Реал»? А також, враховуючи те, що ви забивали переможний гол за «Атлетіко» на «Бернабеу», можливо, знаєте якісь секрети, як перемогти «Реал»?
– Завжди любитиму «Атлетіко». Я залишив там справжню сім’ю, і попри все ми продовжуємо залишатися на зв’язку. З ними всіма я продовжую спілкуватися. У мене дуже багато спільних історій, які пов’язані з мадридською командою. Багато друзів – Коке, Габі разом з тим також представники вже поточної ітерації «Атлетіко». Посилаючись на весь свій досвід, скажу, що ми можемо перемогти. Користуючись нагодою, хотів би привітати нашого президента Ріната Ахметова з нагоди його дня народження, який буде завтра. Зазвичай, мабуть, у медіа ви не так часто зустрінете головного тренера команди, який вітає президента. Однак для мене це не просто президент – це незвичайна особистість. Те все, що він робить для своєї країни, для нас, як для команди, скільки різних турбот і справ, які він менеджерить. Водночас він щиро переживає цю футбольну емоцію, щиро переживає за команду. І я бачився з ним особисто. Щоразу, коли ми йому розповідаємо про футбол, про «Шахтар», про країну, я бачив, наскільки щиро він переживає цю емоцію. Це дійсно зачепило мене до фібр моєї душі. І саме з цієї причини я щиро хочу сказати йому: з днем народження!
– Минулого разу ми з вами говорили про Віктора Цуканова, ви навіть жартували, що після мого запитання випустите його в старті. Ви випустили – він забив гол. Можливо, нам треба частіше говорити про молодих гравців? І щодо матчу: це ваша перша перемога над ЛНЗ як тренера «Шахтаря», тож для вас це щось особливе чи звичайні три очки?
– Ви хочете, щоб я випускав більше молоді? Гадаю, у мене й так наймолодший склад з-поміж усіх команд у чемпіонаті України і в принципі у європейських лігах. Мені здається, що ще кілька молодих гравців, і мене перекваліфікують за категорією УЄФА на тренера юнацької ліги. Але відповім вам також більш серйозно. Ми поступово маємо інтегрувати Віктора Цуканова в наш склад, тобто даємо йому спочатку вийти на заміну, потім даємо зіграти 45 хвилин, потім 90 хвилин в кубковому матчі. Для нас важливо захищати наших молодих гравців, оскільки вони ще повинні вийти на пік саме своєї фізіологічної готовності, тож намагаємося занадто не форсувати цей процес. Стосовно протистояння з ЛНЗ, то воно принципове для нас, а не просто три очки. Ми чудово памʼятаємо, що трапилося тут рік тому: ми пропустили чотири мʼячі у себе вдома. Тому, авжеж, ми очікували аналогічної самовіддачі від суперника, аналогічних труднощів, з якими нам доведеться стикнутися. Я дуже поважаю головного тренера команди Віталія Пономарьова, як і весь клуб ЛНЗ. Футбол давно навчив мене простої істини: ти повинен ставитися до всіх суперників з повагою, надто коли вони мають такі успішні виступи в матчах проти тебе.
– Якими були ваші емоції, коли ви дізналися суперника в 1/8 фіналу Кубка України? І чи давно ви грали на таких стадіонах, як у Вільхівцях?
– Мушу визнати, досить дивно побачити у стрічці новин заголовок, що «Шахтар» і «Динамо» (Київ) зустрінуться в 1/8 фіналу Кубка України. Але великі ігри – це завжди чудова нагода для тренера. Це, власне, мрія кожного, тому я радий, що моя мрія втілилася в життя. Також пригадую наше попереднє протистояння з ними в цьому ж самому турнірі рік тому. Хоч загалом результат був для нас невдалим, однак я пам’ятаю ту гру: ми протягом 60 хвилин просто домінували на мʼячі, і я переконаний, що це був один із наших найкращих виступів за період мого перебування в Україні. Відтоді ми також сильно прогресували, проаналізували багато речей і стали ще кращою версією себе. І щодо стадіону у Вільхівцях, про який ви цікавилися. Уважаю, це чудова нагода нагадати, заради кого ми граємо, заради кого ми приїжджаємо. Я був у захваті від атмосфери на стадіоні, я вдячний усім уболівальникам, які прийшли підтримати свою команду або ж подивитися на нас. Разом з тим я дуже вдячний своїм гравцям за те, що вони дуже серйозно поставилися до цього протистояння і не допустили жодної недооцінки.
– Після видалення у складі ЛНЗ «Шахтар» довго не міг відкрити рахунок. Які настанови ви дали футболістам у перерві, щоб розкрити оборону суперника?
– Можу сказати, що гравці втілили всі ті установки, що я дав у перерві, але, з вашого дозволу, я не заглиблюватимуся, якими саме вони були. Найважливіше, що ми їх зуміли впровадити.
– Стосовно червоної картки, адже під час своєї карʼєри ви також були запальним, емоційним футболістом. На вашу думку, наскільки цей момент вплинув на результат гри? І як ви ставитеся до таких хитрощів на полі, коли непомітно можна спровокувати, вивести на грубість? Як вважаєте, варто розділяти відносини із суперником у грі й поза полем?
– Авжеж, я повністю переконаний, що червона картка мала свій прямий і безпосередній вплив на перебіг протистояння, особливо проти такого дуже чіткого, грамотного й виваженого суперника, як ЛНЗ. Так, ви маєте рацію, я був емоційним гравцем і продовжую бути дуже емоційною особистістю як такою. І за це часто платив упродовж своєї кар’єри та в цілому в житті. Я отримав червону картку в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів і заплатив за це високу ціну. Тому так, іноді це буває тяжко. Утім, з іншого боку, мусимо контролювати футбол, аби він залишався чесною грою і не створював непотрібних провокацій. Тому це може бути боляче, але необхідно.
– Наскільки сьогоднішній матч показав не тільки те, що гравці вже вміють, а й те, чого їм ще бракує, аби перейти на наступний рівень?
– У матчах з командами, особливо які грають у контактний стиль футболу, дуже важливою є кожна деталь. Це не лише просто ухвалити рішення, а зробити це в потрібному місці й у потрібний час. Дуже відрізняється гра проти схеми суперника 3–5–2: одна справа, коли вона доволі м’яка та дає тобі час на роздуми, і зовсім інша історія, коли та сама розстановка, однак, із високим пресингом, де також не бракує контактної гри та боротьби. Для нас сьогодні це було дуже гарним уроком, з якого, я переконаний, ми зуміємо почерпнути цінні висновки. Узагалі, це був гарний досвід для нас, і мої гравці на майбутнє повинні засвоїти, що вони не можуть пересуватися швидше, ніж літає по полю футбольний м’яч. Це доволі базова істина, однак, я гадаю, ця гра вчергове нам про це нагадала.
– Вітаємо з перемогою! Чого очікували від команди до цієї міжнародної паузи та чи виконали підопічні ті зобов’язання, які ви пропрацьовували з ними ще буквально пару тижнів тому?
– У цілому я задоволений цією дистанцією, задоволений виступом своєї команди, а також власним перформансом як тренера. Стосовно матчу з «Поліссям» – це єдине протистояння на цьому відрізку, яким я не задоволений і за яке досі себе картаю. Як тоді наголосив, це моя тренерська провина. Загалом на цій дистанції всі інші виступи були хорошими, і я вдоволений. Наприклад, тим самим матчем із ПСВ. Я молодий тренер, продовжую навчатися та набуваю дуже багато цінного досвіду. Разом із тим, як вдосконалюються мої гравці, також вдосконалююся і я як наставник. Це той шлях, який ми обрали, і найважливіше для мене те, що футболісти продовжують прогресувати від гри до гри. Дуже важливо розуміти контекст, у якому ми перебуваємо. Ми повинні виступати на два фронти, також представляти країну на євроарені, що, на моє переконання, ускладнює наші умови підготовки на 75% порівняно з нашими основними опонентами у внутрішньому чемпіонаті, оскільки вони не обтяжені подібними календарями. Складно банально спробувати вмістити все це в такий насичений календарний відрізок. Маю на увазі підготовку, адекватний аналіз суперника і, у принципі, тайм-менеджмент та інше.
– Велика група гравців «Шахтаря» вирушає до збірної України на матчі Ліги націй, попереду дуже важлива гра проти Угорщини. Як ви оцінюєте загальний потенціал збірної та якого результату очікуєте від України в групі Ліги націй?
– Вони повинні боротися до останньої краплі крові та поту, який крапає з їхніх плечей, як вони це зазвичай роблять під моєю орудою. Це той мінімум, якого я від них очікую, і впевнений, що вони здатні втілити це й у футболці національної збірної.
– Ви грали за «Атлетіко» та «Барселону», і цьогорічним суперником «Шахтаря» є мадридський «Реал», який був принциповим суперником для обох цих команд. Чи є якийсь особливий план і чи налаштовуватимете додатково гравців під «Реал»? А також, враховуючи те, що ви забивали переможний гол за «Атлетіко» на «Бернабеу», можливо, знаєте якісь секрети, як перемогти «Реал»?
– Завжди любитиму «Атлетіко». Я залишив там справжню сім’ю, і попри все ми продовжуємо залишатися на зв’язку. З ними всіма я продовжую спілкуватися. У мене дуже багато спільних історій, які пов’язані з мадридською командою. Багато друзів – Коке, Габі разом з тим також представники вже поточної ітерації «Атлетіко». Посилаючись на весь свій досвід, скажу, що ми можемо перемогти. Користуючись нагодою, хотів би привітати нашого президента Ріната Ахметова з нагоди його дня народження, який буде завтра. Зазвичай, мабуть, у медіа ви не так часто зустрінете головного тренера команди, який вітає президента. Однак для мене це не просто президент – це незвичайна особистість. Те все, що він робить для своєї країни, для нас, як для команди, скільки різних турбот і справ, які він менеджерить. Водночас він щиро переживає цю футбольну емоцію, щиро переживає за команду. І я бачився з ним особисто. Щоразу, коли ми йому розповідаємо про футбол, про «Шахтар», про країну, я бачив, наскільки щиро він переживає цю емоцію. Це дійсно зачепило мене до фібр моєї душі. І саме з цієї причини я щиро хочу сказати йому: з днем народження!
– Минулого разу ми з вами говорили про Віктора Цуканова, ви навіть жартували, що після мого запитання випустите його в старті. Ви випустили – він забив гол. Можливо, нам треба частіше говорити про молодих гравців? І щодо матчу: це ваша перша перемога над ЛНЗ як тренера «Шахтаря», тож для вас це щось особливе чи звичайні три очки?
– Ви хочете, щоб я випускав більше молоді? Гадаю, у мене й так наймолодший склад з-поміж усіх команд у чемпіонаті України і в принципі у європейських лігах. Мені здається, що ще кілька молодих гравців, і мене перекваліфікують за категорією УЄФА на тренера юнацької ліги. Але відповім вам також більш серйозно. Ми поступово маємо інтегрувати Віктора Цуканова в наш склад, тобто даємо йому спочатку вийти на заміну, потім даємо зіграти 45 хвилин, потім 90 хвилин в кубковому матчі. Для нас важливо захищати наших молодих гравців, оскільки вони ще повинні вийти на пік саме своєї фізіологічної готовності, тож намагаємося занадто не форсувати цей процес. Стосовно протистояння з ЛНЗ, то воно принципове для нас, а не просто три очки. Ми чудово памʼятаємо, що трапилося тут рік тому: ми пропустили чотири мʼячі у себе вдома. Тому, авжеж, ми очікували аналогічної самовіддачі від суперника, аналогічних труднощів, з якими нам доведеться стикнутися. Я дуже поважаю головного тренера команди Віталія Пономарьова, як і весь клуб ЛНЗ. Футбол давно навчив мене простої істини: ти повинен ставитися до всіх суперників з повагою, надто коли вони мають такі успішні виступи в матчах проти тебе.
– Якими були ваші емоції, коли ви дізналися суперника в 1/8 фіналу Кубка України? І чи давно ви грали на таких стадіонах, як у Вільхівцях?
– Мушу визнати, досить дивно побачити у стрічці новин заголовок, що «Шахтар» і «Динамо» (Київ) зустрінуться в 1/8 фіналу Кубка України. Але великі ігри – це завжди чудова нагода для тренера. Це, власне, мрія кожного, тому я радий, що моя мрія втілилася в життя. Також пригадую наше попереднє протистояння з ними в цьому ж самому турнірі рік тому. Хоч загалом результат був для нас невдалим, однак я пам’ятаю ту гру: ми протягом 60 хвилин просто домінували на мʼячі, і я переконаний, що це був один із наших найкращих виступів за період мого перебування в Україні. Відтоді ми також сильно прогресували, проаналізували багато речей і стали ще кращою версією себе. І щодо стадіону у Вільхівцях, про який ви цікавилися. Уважаю, це чудова нагода нагадати, заради кого ми граємо, заради кого ми приїжджаємо. Я був у захваті від атмосфери на стадіоні, я вдячний усім уболівальникам, які прийшли підтримати свою команду або ж подивитися на нас. Разом з тим я дуже вдячний своїм гравцям за те, що вони дуже серйозно поставилися до цього протистояння і не допустили жодної недооцінки.
– Після видалення у складі ЛНЗ «Шахтар» довго не міг відкрити рахунок. Які настанови ви дали футболістам у перерві, щоб розкрити оборону суперника?
– Можу сказати, що гравці втілили всі ті установки, що я дав у перерві, але, з вашого дозволу, я не заглиблюватимуся, якими саме вони були. Найважливіше, що ми їх зуміли впровадити.
– Стосовно червоної картки, адже під час своєї карʼєри ви також були запальним, емоційним футболістом. На вашу думку, наскільки цей момент вплинув на результат гри? І як ви ставитеся до таких хитрощів на полі, коли непомітно можна спровокувати, вивести на грубість? Як вважаєте, варто розділяти відносини із суперником у грі й поза полем?
– Авжеж, я повністю переконаний, що червона картка мала свій прямий і безпосередній вплив на перебіг протистояння, особливо проти такого дуже чіткого, грамотного й виваженого суперника, як ЛНЗ. Так, ви маєте рацію, я був емоційним гравцем і продовжую бути дуже емоційною особистістю як такою. І за це часто платив упродовж своєї кар’єри та в цілому в житті. Я отримав червону картку в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів і заплатив за це високу ціну. Тому так, іноді це буває тяжко. Утім, з іншого боку, мусимо контролювати футбол, аби він залишався чесною грою і не створював непотрібних провокацій. Тому це може бути боляче, але необхідно.
– Наскільки сьогоднішній матч показав не тільки те, що гравці вже вміють, а й те, чого їм ще бракує, аби перейти на наступний рівень?
– У матчах з командами, особливо які грають у контактний стиль футболу, дуже важливою є кожна деталь. Це не лише просто ухвалити рішення, а зробити це в потрібному місці й у потрібний час. Дуже відрізняється гра проти схеми суперника 3–5–2: одна справа, коли вона доволі м’яка та дає тобі час на роздуми, і зовсім інша історія, коли та сама розстановка, однак, із високим пресингом, де також не бракує контактної гри та боротьби. Для нас сьогодні це було дуже гарним уроком, з якого, я переконаний, ми зуміємо почерпнути цінні висновки. Узагалі, це був гарний досвід для нас, і мої гравці на майбутнє повинні засвоїти, що вони не можуть пересуватися швидше, ніж літає по полю футбольний м’яч. Це доволі базова істина, однак, я гадаю, ця гра вчергове нам про це нагадала.