Дякую команді за боротьбу, самовіддачу і результат
5 вересня 2026 р.
|
Пресконференція головного тренера «Шахтаря» Арди Турана після матчу УПЛ з «Карпатами» (2:1)
– Почну з того, що тут завжди дуже складно грати, тут присутній дійсно неймовірний футбольний дух. І я хочу подякувати всім уболівальникам, які прийшли сьогодні на стадіон, аби подарувати ту чарівну атмосферу, що ми з вами прожили. Мені дійсно приємно бачити, що, попри все, вони мають змогу насолоджуватися футболом, на 90 хвилин відволікатися і всміхатися. Про гру скажу так: ми знали від самого початку, що наш суперник чудово організований, має дуже хорошого тренера, якісно грає. Зрештою, «Карпати» очолювали турнірну таблицю за підсумками стартових чотирьох турів до цього матчу. Тож після нашого невдалого результату в попередньому поєдинку ми мусили реагувати, і я радію, що ми зуміли сьогодні продемонструвати реакцію. Результат дуже важливий для нас у контексті подальшої боротьби за чемпіонство. Хочу бути відвертим: багато речей з огляду на побудову гри, які ми сьогодні побачили на полі, мене не влаштовують, і, авжеж, я буду далі з командою аналізувати й розбирати ці моменти детально. Однак стосовно боротьби, самовіддачі й здобутого результату я надзвичайно радий і хочу подякувати команді.
– Після сьогоднішньої гри чи бачите ви «Карпати» потенційним конкурентом у боротьбі за чемпіонство в довгостроковій перспективі? І ще одне: «Шахтар» очевидно важко входить у сезон, то чи готова команда фізично й морально перед виїздом в Ейндговен?
– Передусім можу сказати, що «Карпати» – це дійсно топкоманда, як я наголосив, із дуже якісним коучем, і я вірю в їхній потенціал демонструвати подібний запал, який ми бачили сьогодні, на довгій дистанції у великих матчах різного калібру. Авжеж, їх можна розглядати як одного з наших основних конкурентів у боротьбі за цьогорічний титул. Щодо нашої побудови і безпосередньо того, як ми входимо в сезон, то можна навести торішній приклад: на початку сезону-2025/26 ми продали Кевіна й Судакова, цього літа ми також відпустили дуже важливих виконавців – Коноплю і Бондаренка, маємо цілу групу молодих гравців, які потребують часу для інтеграції. Наша система направду складна, вона вимагає зусиль для того, аби її збагнути і відточити всі нюанси до автоматизму. Водночас я дуже задоволений прогресом багатьох нових футболістів, таких як Мендоза, Караваєв та інших, кого ми придбали в це трансферне вікно. Вони навіть перевершують мої очікування щодо того, скільки часу їм знадобилося на інтеграцію. Тому я дійсно радію тій точці, у якій ми знаходимося. Попри те, що певні нюанси ще не до кінця відточено, я переконаний, з часом ми надолужимо.
– Минулого сезону в одному з інтервʼю ви сказали, що ваш найжахливіший спогад, це те, як «Карпати» вибили «Галатасарай» на цьому стадіоні. Перша для вас втрата очок також була в матчі з «Карпатами» на полі «України». Сьогодні, нарешті, є перемога, тож чи ви можете тепер сказати, що цей стадіон подарував вам і хороші спогади?
– Так, нарешті я зможу мати гарні спогади про цей стадіон. Як я сказав у першій відповіді, футбольний дух цієї арени дійсно зашкалює, я справді радію з того, що побачив сьогодні на трибунах понад 10 тисяч уболівальників, як мені це здалося. Чесно можу сказати: для мене це важливіше за титул – бачити дітей на трибунах, бачити людей, які можуть усміхатися та відволікатися на цю емоцію, на цю радість. У своїй карʼєрі я грав у фіналі Ліги чемпіонів, який, на жаль, програв, однак можу вас запевнити, що жоден фінал жодного турніру не вартує більше, ніж усмішка. І усмішка точно вартує більше за перемогу.
– Містере, щоматчу, з ким би не грав «Шахтар», ми коментуємо, аналізуємо форму на Лігу чемпіонів, чи готова команда. Ви сьогодні побачили, що вона готова до ПСВ?
– Сказати вам правду чи змотивувати гравців?
– Змотивуйте гравців.
– Як уже наголошував: це взагалі два різні види футболу. Чесно, на цьому рівні вже не йдеться про поразку чи перемогу. Грати о першій годині дня під палючим сонцем проти команди, настільки гарно організованої, наприклад, як «Епіцентр», – це дуже непросто. Можу вас запевнити, що навіть Іньєсті чи Бускетсу, маючи досвід, було б складно грати за подібних обставин. Наша ціль та мрія – фінішувати серед 24 найкращих основного етапу Ліги чемпіонів. Ми вчора якраз складали план до кінця вересня, до паузи на збірні, і можу вас запевнити, що там навіть не дуже багато місця в графіку для того, щоб поспати. Однак ми повинні викластися на максимум, найперше для людей, які продовжують жити в реаліях війни – і це те, що ми можемо зробити. Це наша мрія, і це справді буде непросто, як мінімум з тієї причини, що доведеться грати домашні матчі за тисячі кілометрів від рідного дому. Можу запевнити, що, якби ми грали на «Донбас Арені», я би ставив за ціль фініш у вісімці найкращих. Ви мали змогу побачити, який імпульс дала підтримка домашніх трибун нашому супернику. «Карпати» просто гнали їхні фанати, у доброму сенсі цього слова, і це пішло їм на користь. Для нас основна мета – презентувати Україну в Лізі чемпіонів. Певною мірою мої гравці досі не готові настільки, як я хотів би це бачити в ідеалі: нам бракує досить якісної реалізації першого дотику до м’яча, а також перемудрюємо на завершальній стадії. Мусимо це вдосконалювати. І не сумніваюся в потенціалі своїх гравців. Минулого сезону вони на власних плечах винесли титул чемпіона, та кожен із них провів 20 матчів упродовж сезону як у межах УПЛ, так і у європейських турнірах. Разом із тим вони мали досвід грати що три дні та здобувати складні перемоги. Продовжую вірити в них і певен, ця віра окупиться і вони зможуть подарувати радість нам усім.
– Це дуже важкий тиждень для Києва й усієї України. Але футбол здатен обʼєднати та відволікти людей. Як вважаєте, чи вдається вам дарувати українцям надію?
– Мушу сказати, що бачити певні речі, говорити про них і проживати – зовсім різний досвід. Це можна сказати в контексті життя в Україні за умов повномасштабної війни. Стосовно сьогоднішнього матчу я би міг, наприклад, дати відпочинок Різнику і шанс зіграти Кірілу Фесюну, однак у нього були певні проблеми особистого характеру з його дівчиною, тому він мусив поїхати до Києва й підтримати її. Мені приємно бачити, що український народ продовжує жити та боротися. Найважливіше, що вони не приймають реальність такою, якою вона є. Вони вірять і знають, що це неправильно, бо так воно і є. Однак навіть попри всі жорстокі обставини вони продовжують насолоджуватися життям та намагаються отримувати від нього задоволення. І найважливіше: вони досі нескорені, і, певен, так воно буде до самого кінця. Усі 20 матчів, які вдалося зіграти в Лізі конференцій минулого сезону, на кожній із передматчевих конференцій я наголошував на тому, наскільки щирими українці є у своєму прагненні та боротьбі. Можу запевнити, що продовжу робити це, але вже в Лізі чемпіонів. На футбольному полі в нас може бути невеличка ворожнеча, але щойно лунає фінальний свисток, ми всі продовжуємо представляти Україну. Не має значення назва футбольного клубу – чи це ЛНЗ, «Динамо», «Полісся» або «Карпати» наступного сезону. Ми всі продовжуємо нести світові важливий меседж. Я щиро бажаю успіхів усім українським командам у наступному циклі відборів до єврокубків. І найважливіше – пам’ятати, що в нас є чудова можливість і далі нагадувати світові про несправедливість, яка відбувається в Україні.
– Є тактика, є певна ігрова схема й установки тренера. Але наскільки важливою є футбольна інтуїція самого гравця, коли в певний момент потрібно відійти від тактики та ухвалити нестандартне рішення?
– Сьогодні на передматчевій зустрічі зі своїми гравцями я сказав, що в певний момент вони повинні відійти від тактики і сказати мені: «Містере, залиште це для нас». Коли ви – гравці «Шахтаря», то мусите користуватися талантом, яким вас нагородив Бог, індивідуальними навичками, мусите пробивати, пробивати здалеку. Сьогодні навіть був момент, коли я говорив занадто багато, і Караваєв сказав: «Містере, це занадто багато». І я йому сказав: «Вибач, твоя правда». Дуже важливо, аби гравці не забували, що вони індивідуальності, та користувалися своїми сильними сторонами. На такому рівні це те, чого я від них очікую. У певні моменти дійсно відійти від тактики – це найкраще рішення, яке ти можеш зробити, аби подарувати насолоду й задоволення від гри. Футбол – це гра пристрастей, емоцій, і у світі немає іншої схожої гри в цьому компоненті.
– Після сьогоднішньої гри чи бачите ви «Карпати» потенційним конкурентом у боротьбі за чемпіонство в довгостроковій перспективі? І ще одне: «Шахтар» очевидно важко входить у сезон, то чи готова команда фізично й морально перед виїздом в Ейндговен?
– Передусім можу сказати, що «Карпати» – це дійсно топкоманда, як я наголосив, із дуже якісним коучем, і я вірю в їхній потенціал демонструвати подібний запал, який ми бачили сьогодні, на довгій дистанції у великих матчах різного калібру. Авжеж, їх можна розглядати як одного з наших основних конкурентів у боротьбі за цьогорічний титул. Щодо нашої побудови і безпосередньо того, як ми входимо в сезон, то можна навести торішній приклад: на початку сезону-2025/26 ми продали Кевіна й Судакова, цього літа ми також відпустили дуже важливих виконавців – Коноплю і Бондаренка, маємо цілу групу молодих гравців, які потребують часу для інтеграції. Наша система направду складна, вона вимагає зусиль для того, аби її збагнути і відточити всі нюанси до автоматизму. Водночас я дуже задоволений прогресом багатьох нових футболістів, таких як Мендоза, Караваєв та інших, кого ми придбали в це трансферне вікно. Вони навіть перевершують мої очікування щодо того, скільки часу їм знадобилося на інтеграцію. Тому я дійсно радію тій точці, у якій ми знаходимося. Попри те, що певні нюанси ще не до кінця відточено, я переконаний, з часом ми надолужимо.
– Минулого сезону в одному з інтервʼю ви сказали, що ваш найжахливіший спогад, це те, як «Карпати» вибили «Галатасарай» на цьому стадіоні. Перша для вас втрата очок також була в матчі з «Карпатами» на полі «України». Сьогодні, нарешті, є перемога, тож чи ви можете тепер сказати, що цей стадіон подарував вам і хороші спогади?
– Так, нарешті я зможу мати гарні спогади про цей стадіон. Як я сказав у першій відповіді, футбольний дух цієї арени дійсно зашкалює, я справді радію з того, що побачив сьогодні на трибунах понад 10 тисяч уболівальників, як мені це здалося. Чесно можу сказати: для мене це важливіше за титул – бачити дітей на трибунах, бачити людей, які можуть усміхатися та відволікатися на цю емоцію, на цю радість. У своїй карʼєрі я грав у фіналі Ліги чемпіонів, який, на жаль, програв, однак можу вас запевнити, що жоден фінал жодного турніру не вартує більше, ніж усмішка. І усмішка точно вартує більше за перемогу.
– Містере, щоматчу, з ким би не грав «Шахтар», ми коментуємо, аналізуємо форму на Лігу чемпіонів, чи готова команда. Ви сьогодні побачили, що вона готова до ПСВ?
– Сказати вам правду чи змотивувати гравців?
– Змотивуйте гравців.
– Як уже наголошував: це взагалі два різні види футболу. Чесно, на цьому рівні вже не йдеться про поразку чи перемогу. Грати о першій годині дня під палючим сонцем проти команди, настільки гарно організованої, наприклад, як «Епіцентр», – це дуже непросто. Можу вас запевнити, що навіть Іньєсті чи Бускетсу, маючи досвід, було б складно грати за подібних обставин. Наша ціль та мрія – фінішувати серед 24 найкращих основного етапу Ліги чемпіонів. Ми вчора якраз складали план до кінця вересня, до паузи на збірні, і можу вас запевнити, що там навіть не дуже багато місця в графіку для того, щоб поспати. Однак ми повинні викластися на максимум, найперше для людей, які продовжують жити в реаліях війни – і це те, що ми можемо зробити. Це наша мрія, і це справді буде непросто, як мінімум з тієї причини, що доведеться грати домашні матчі за тисячі кілометрів від рідного дому. Можу запевнити, що, якби ми грали на «Донбас Арені», я би ставив за ціль фініш у вісімці найкращих. Ви мали змогу побачити, який імпульс дала підтримка домашніх трибун нашому супернику. «Карпати» просто гнали їхні фанати, у доброму сенсі цього слова, і це пішло їм на користь. Для нас основна мета – презентувати Україну в Лізі чемпіонів. Певною мірою мої гравці досі не готові настільки, як я хотів би це бачити в ідеалі: нам бракує досить якісної реалізації першого дотику до м’яча, а також перемудрюємо на завершальній стадії. Мусимо це вдосконалювати. І не сумніваюся в потенціалі своїх гравців. Минулого сезону вони на власних плечах винесли титул чемпіона, та кожен із них провів 20 матчів упродовж сезону як у межах УПЛ, так і у європейських турнірах. Разом із тим вони мали досвід грати що три дні та здобувати складні перемоги. Продовжую вірити в них і певен, ця віра окупиться і вони зможуть подарувати радість нам усім.
– Це дуже важкий тиждень для Києва й усієї України. Але футбол здатен обʼєднати та відволікти людей. Як вважаєте, чи вдається вам дарувати українцям надію?
– Мушу сказати, що бачити певні речі, говорити про них і проживати – зовсім різний досвід. Це можна сказати в контексті життя в Україні за умов повномасштабної війни. Стосовно сьогоднішнього матчу я би міг, наприклад, дати відпочинок Різнику і шанс зіграти Кірілу Фесюну, однак у нього були певні проблеми особистого характеру з його дівчиною, тому він мусив поїхати до Києва й підтримати її. Мені приємно бачити, що український народ продовжує жити та боротися. Найважливіше, що вони не приймають реальність такою, якою вона є. Вони вірять і знають, що це неправильно, бо так воно і є. Однак навіть попри всі жорстокі обставини вони продовжують насолоджуватися життям та намагаються отримувати від нього задоволення. І найважливіше: вони досі нескорені, і, певен, так воно буде до самого кінця. Усі 20 матчів, які вдалося зіграти в Лізі конференцій минулого сезону, на кожній із передматчевих конференцій я наголошував на тому, наскільки щирими українці є у своєму прагненні та боротьбі. Можу запевнити, що продовжу робити це, але вже в Лізі чемпіонів. На футбольному полі в нас може бути невеличка ворожнеча, але щойно лунає фінальний свисток, ми всі продовжуємо представляти Україну. Не має значення назва футбольного клубу – чи це ЛНЗ, «Динамо», «Полісся» або «Карпати» наступного сезону. Ми всі продовжуємо нести світові важливий меседж. Я щиро бажаю успіхів усім українським командам у наступному циклі відборів до єврокубків. І найважливіше – пам’ятати, що в нас є чудова можливість і далі нагадувати світові про несправедливість, яка відбувається в Україні.
– Є тактика, є певна ігрова схема й установки тренера. Але наскільки важливою є футбольна інтуїція самого гравця, коли в певний момент потрібно відійти від тактики та ухвалити нестандартне рішення?
– Сьогодні на передматчевій зустрічі зі своїми гравцями я сказав, що в певний момент вони повинні відійти від тактики і сказати мені: «Містере, залиште це для нас». Коли ви – гравці «Шахтаря», то мусите користуватися талантом, яким вас нагородив Бог, індивідуальними навичками, мусите пробивати, пробивати здалеку. Сьогодні навіть був момент, коли я говорив занадто багато, і Караваєв сказав: «Містере, це занадто багато». І я йому сказав: «Вибач, твоя правда». Дуже важливо, аби гравці не забували, що вони індивідуальності, та користувалися своїми сильними сторонами. На такому рівні це те, чого я від них очікую. У певні моменти дійсно відійти від тактики – це найкраще рішення, яке ти можеш зробити, аби подарувати насолоду й задоволення від гри. Футбол – це гра пристрастей, емоцій, і у світі немає іншої схожої гри в цьому компоненті.