Представлятимемо надії українського народу

– На нас чекає дуже важливий матч, насамперед для моїх гравців і для українського народу. Я дуже радий бути тут, тому що торік ми провели 20 поєдинків у єврокубках, маючи дуже складний графік поїздок, тому вихід на такий рівень – це те, чого ми справді заслужили. Перш ніж намагатися здобути результат, ми спробуємо грати у своєму стилі й, наскільки це можливо через футбол, представляти надію українського народу. Ми знаємо, з чим завтра зустрінемось. У Нідерландах чудова футбольна культура, я говорив про це й минулого року. У ПСВ чудова культура виступів у Лізі чемпіонів, чудова команда і чудовий головний тренер. Ми намагатимемося, передусім, залишатися позитивними й насолоджуватися моментом. Повернутися і грати перед 40, 50, 60 тисячами вболівальників на таких стадіонах, у атмосфері Ліги чемпіонів, – ви навіть не уявляєте, що це означає для кожного з нас. Тож, починаючи від завтра, ми намагатимемося представляти надії українського народу. Є дуже важливі речі, речі, важливіші за футбол, які ми представлятимемо.

– Пане тренере, після попереднього матчу ви сказали, що не до кінця задоволені тим, як команда зіграла. Тож чи реально, на вашу думку, знаходити час для роботи над виправленням помилок, тактичних прорахунків? Можливо, вдається знаходити якісь тактичні рішення, щоб долати суперників, зважаючи, звісно, на те, скільки ви подорожуєте? І як вам вдається поєднувати це з відновленням і переїздами?
– Насамперед я хочу сказати, що пишаюся тим, що всі мої гравці зробили до цього. Ми робимо те, що українському футболу вже тривалий час було неможливо робити, – виступаємо у єврокубках, хоча війна блокує для нас усе. Але ми не сприйматимемо це як виправдання. Якщо ми не можемо працювати над тактикою на полі, то матимемо більше відеоаналізу. Якщо не можемо проводити більше відеоаналізу, то проведемо час разом, займаючись чимось іншим. Як я вже казав, якщо люди йдуть на роботу після обстрілів, то ми можемо продовжувати представляти надії нашого народу. У нас не буде жодних виправдань. Ми гратимемо у футбол і робитимемо все можливе. Я безмежно поважаю ПСВ і, власне, саме з такою футбольною культурою я себе ототожнюю. Вона зародилася в Нідерландах. Кройф, Гіддінк, Райкард – усі вони були для мене джерелом натхнення. Я також грав у «Барселоні», і це сформувало моє футбольне бачення. Ми нічого не боїмося. Ми не думаємо про такі речі. Ми дивимося на все позитивно. Завтра шестеро-семеро наших гравців уперше у своїй кар’єрі вийдуть у стартовому складі на матч Ліги чемпіонів. Можливо, сьогодні вночі вони не зможуть заснути, у них «метелики в животі». Тож нам потрібно насолодитися цим моментом і водночас дарувати людям у нашій країні надію. Ми маємо бути впевненими у власній грі. Дуже важливо зберігати свої надії на майбутнє, а також свої мрії. Завтра справа буде не в перемозі чи поразці. Справа буде в тому, щоб зберегти впевненість у тому, що означає бути гравцями «Шахтаря».

– Містере, як ви щойно підкреслили, у багатьох футболістів цього складу «Шахтаря» буде новий досвід матчів Ліги чемпіонів. Що ви кажете молодим гравцям перед їхнім дебютом та першими великими поєдинками ЛЧ?
– Я сказав їм так: є лише одна річ, яку я не прийму, – це страх, боязнь. Вони мають бути сміливими, мають грати у свій футбол і бути готовими до боротьби, адже ПСВ дуже інтенсивно пресингує. Але, крім усього цього, справа не в рахунку. Якщо відповідальність за результат і має на комусь лежати, то на мені, адже це мій стиль гри. Вони мають грати сміливо. Мають грати з бажанням. Якщо ви спробуєте зупинити ПСВ, вам цього не вдасться. Вони заб’ють. Саме тому ми теж маємо забивати їм. Вони атакуватимуть нас – ми атакуватимемо їх. Ми безмежно їх поважаємо. Але якщо ви спробуєте їх зупинити, вам цього не вдасться, адже вони забили шість голів «Наполі». Вони забили чотири м’ячі на виїзді «Ліверпулю». Вони змусили «Баварію» грати зовсім в іншому стилі. Тож вони мають грати у свій футбол, а ми не можемо провести цей матч, лише захищаючись. Ми маємо грати у своєму стилі. І особливо важливо – маємо насолоджуватися цим. Тому що, якщо ви отримуєте задоволення і вам весело, то ви теж можете подарувати людям емоції, представляючи їхні надії.

– Завтрашній матч буде обслуговувати арбітр з Туреччини. Чого ви від нього очікуєте? Можливо, вам легше з ним знайти спільну мову?
– Думаю, я представляю тут «Шахтар», а він – УЄФА. Такий наш погляд на цю ситуацію. І також думаю, що для турецького футболу це чудова подія, що ми обоє представляємо його на такому рівні. Бажаю арбітру Халілу успіху завтра. Можливо, для мене це не дуже добре, тому що іноді я реагую і кажу речі, яких не варто чути. Тож завтра, можливо, я буду обережнішим.

– Якось ви казали, що Гус Гіддінк – це один з найбільш важливих тренерів у вашому житті. Які найголовніші його уроки ви згадуєте, прибувши до Ейндговена?
– Найперше, у нас були чудові матчі з Гіддінком. У багатьох іграх ми демонстрували надвисокий рівень гри. Я пам’ятаю один дуже конкретний його урок, який я виніс. Це був матч із Бельгією, ми поступалися в рахунку, хоча провели хороший перший тайм. Під час перерви, коли ми сперечалися та емоційно з’ясовували стосунки в дусі турецького темпераменту, він зайшов до роздягальні з чашкою кави в руці. Він був дуже спокійним і сказав: «Продовжуйте грати так само. Передавайте м’яч, контролюйте гру, продовжуйте робити правильні речі». І саме так ми виграли той матч. Тому я зрозумів, що іноді, навіть якщо рахунок не на твою користь, потрібно продовжувати робити правильні речі на полі. Гіддінк також надав мені впевненості. Він багато чого мене навчив, коли я був гравцем. Він здебільшого давав мені свободу на полі. Також він багато чого навчив мене щодо того, що робити на різних ділянках поля: просто грати в першій і другій зонах, діяти ефективніше в останній третині та ефективніше використовувати трикутники. Він чудова людина. На полі футбол для нього є буквально всім, а за його межами – іноді нічим. Цього я також у нього навчився. Він чудово працював, робив це на найвищому рівні, і я сподіваюся, що одного дня мене теж пам’ятатимуть так, як його.

– Іван Перишич грає у 37 років, він лише на два роки молодший від вас. Вас вражає те, що він досі перебуває на такому рівні та грає в цьому віці? Що можете сказати про нього?
– Насправді Іван – мій друг, і ми спілкувалися перед цим матчем. Я надіслав йому фотографію з аналітичної кімнати, де саме розбирали його гру, і він пожартував щодо своєї вартості на сайті, тому що вона була доволі низькою. Але, гадаю, його досвід неможливо оцінити навіть у мільйонах чи сотнях мільйонів. Чудова кар’єра, чудовий гравець. Що тут скажеш? Також я думаю, що такі гравці залишаються в історії футболу як приклад для молодого покоління. Він неймовірний. Я зіграв за національну збірну 100 матчів, і ви можете бачити колір моєї бороди, а він зіграв 158 – і досі виглядає дуже молодим.

– Ви казали, що команда була ще не повністю готова до Ліги чемпіонів. Відтоді минуло майже два тижні, завтра вже матч. Наскільки готовою ви відчуваєте команду сьогодні і в яких аспектах вона стала кращою?
– Мої гравці загалом не готові до Ліги чемпіонів. У футболі за два тижні неможливо багато змінити. Щоб змінити певні речі, потрібен досвід, тож час покаже. Мої гравці можуть бути не готові до Ліги чемпіонів, але вони готові вигравати.

– Як ви хотіли б запам’ятати свій перший матч у Лізі чемпіонів як тренер?
– Я хочу запам’ятати його як матч, у якому ми добре грали, добре боролися і не втратили впевненості, бо якщо команда хоче розвиватися, хоче чогось досягти й перемагати, є речі, важливіші за результат. Я людина, яка програла фінал Ліги чемпіонів на останній хвилині, тому знаю, що є речі, важливіші за перемогу чи поразку. Чи хочемо ми перемогти? Авжеж, хочемо. Але насамперед ми маємо добре зіграти.